Електронний посібник
ЕЛЕКТРОННА КОМЕРЦІЯ ТА ІНТЕРНЕТ-ТОРГІВЛЯ
частина І
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ ТА ІНТЕРНЕТ-ТОРГІВЛІ
1. СУТНІСТЬ І ЗМІСТ ЕЛЕКТРОННОГО БІЗНЕСУ ТА ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ
Методичні поради до вивчення теми
Система знань для опанування сфери е-комерції. Бізнес як діяльність з виробництва і реалізації товарів/послуг. Складники електронної економіки. Принципи цифрової економіки за М. Кастельсом. Електронний бізнес як вид економічної діяльності суб’єктів господарювання через комп’ютерні мережі. Процес створення е-бізнесу. Бізнес-процес як сукупність операцій, взаємопов’язаних між собою. Складники електронного ведення бізнесу. Технології е-бізнесу. Е-комерція як широкий набір інтерактивних методів ведення діяльності з надання споживачам товарів/послуг. Сфери реалізації комерції в онлайн-режимі. Інтернет-комерція як складник е-комерції. Принципи е-комерції.
Мета: послідовне та систематичне ознайомлення студентів із сутністю понять «електронний бізнес» та «електронна комерція», їх принципами, видами та моделями.
Вміти: розрізняти зміст «електронного бізнесу», «електронної комерції» та «інтернет-комерції»; порівнювати різні види та моделі е-комерції.
Основні поняття: цифрова економіка, електронний бізнес, електронна комерція, інтернет-комерція, бізнес-процеси, інформаційні технології, комп’ютерні мережі, моделі е-комерції.
1.1. Поняття і принципи функціонування е-бізнесу
1.2. Структура ринку електронної комерції: сучасні види та моделі е-комерції
1.3. Електронний бізнес та основні його характеристики
1.4. Електронна комерція як складник електронного бізнесу
1.5. Переваги і недоліки функціонування електронного бізнесу та електронної комерції
1.1. Поняття і принципи функціонування е-бізнесу
Нині все частіше комерційні дії між партнерами (купівля-продаж товарів/послуг, операції на фондовому ринку з цінними паперами, укладання і виконання договорів тощо) відбуваються за допомогою обміну електронними документами в інформаційному просторі – тій частині реальності, яка викликає у людини спеціальний інтерес та виділяється із загальної картини навколишньої об’єктивної дійсності.
Світовий бум е-комерції розпочався в 1995-1996 рр. Провідними країнами, в яких це економічне явище з’явилося і розвивається високими темпами, є США й Канада. Європа відстає від північноамериканських країн у використанні е-комерції приблизно на рік, а відстань між країнами на пострадянському просторі та Європою становить 3-5 років. Однак реальна ситуація більш невизначена.
Якщо компанії Західної Європи вже вичерпали всі резерви традиційних способів підвищення ефективності і за допомогою е-комерції борються за кілька відсотків зростання, в українських підприємств можливості для росту ширші. Зміцнивши дисципліну праці або впровадивши ефективну автоматизовану систему обліку, можна отримати вагоміший результат, ніж від е-комерції. Але можна поєднати з цими кроками й створення системи е-комерції, водночас реалізувавши комплекс заходів, до яких компанії Західної Європи послідовно вдавалися протягом декількох десятиліть.
Вивчення е-комерції сприятиме формуванню в майбутніх фахівців економічного профілю цілісної системи знань про е-комерцію як складник е-бізнесу, набуттю практичних навичок із ведення ділових операцій електронними засобами глобальної комп’ютерної мережі «Інтернет» (рис. 1.1).
Рис. 1.1. Система знань для опанування в сфері е-комерції
Бізнес – це діяльність з виробництва і реалізації товарів/послуг, яка здійснюється в умовах конкуренції на ринку й метою якої є отримання прибутку. Сутність бізнесу полягає у поєднанні інтелектуальних, матеріальних, фінансових, трудових та інформаційних ресурсів з метою виробництва і продажу товарів/послуг громадянам, компаніям, організаціям.
Концепція е-бізнесу виникла у США в 80-х роках ХХ ст. і стала результатом розвитку ідеї глобальної інформаційної економіки, яка була теоретичною основою створення локальних й корпоративних інформаційних мереж з поєднанням застосування інформаційних технологій (ІТ) в компаніях.
Економіка України ще далека від масового переходу на мережеві принципи функціонування, водночас із нарощуванням тенденцій інформатизації українського суспільства зростає потреба у спеціальних знаннях щодо мережевої економіки і володіння практичними навичками роботи в інтернет-секторі. Розрізняють три складники цифрової економіки (рис. 1.2).
Рис. 1.2. Складники цифрової економіки
Іспанський соціолог та економіст Мануель Кастельс у своїх працях всебічно досліджує особливості і проблеми становлення цифрової економіки в ринкових умовах господарювання. Водночас науковець сформулював основні принципи цифрової економіки (рис. 1.3).
Рис. 1.3. Принципи цифрової економіки за М. Кастельс
Перші електронні операції в інтернеті були здійснені ще в 1995 р. Формально е-бізнес є будь-якою трансакцією, здійсненою за допомогою функціональності інформаційної системи, після закінчення якої відбувається передача права власності або права користування реальним продуктом або послугою.
Водночас зараз відбувається поступова трансформація понять – активно вживається поняття «е-бізнес», яке слід розуміти як реалізацію ділової активності через інтернет. Сьогодні спостерігається тенденція нарощування цього сервісу і поступового перетворення вебвітрин на повноцінні інтернет-магазини. Це дає змогу бізнесу збільшити географію присутності на ринку, швидше реалізувати товар, послуги та отримати додатковий канал для маркетингу і реклами.
Сучасний е-бізнес – це якісно нові технології, які дають змогу компанії досягти конкурентної переваги завдяки поліпшенню обслуговування своїх клієнтів та оптимізації бізнес-стосунків з партнерами. Інтернет-технології є одним з основних, але не єдиним ключовим аспектом в е-бізнесі.
Електронний бізнес – це вид економічної діяльності суб’єктів господарювання через комп’ютерні мережі, зокрема інтернет, з метою отримання прибутку. Це електронна економічна діяльність, яка здійснюється за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) з метою отримання прибутків.
Е-бізнес – це більш ніж проста електронна покупка або продаж товарів. Він потребує використання мережевих комунікаційних технологій для проведення дій з метою отримання прибутків всередині і поза підприємством (рис. 1.4).
Рис. 1.4. Процес створення е-бізнесу
Розвиток е-бізнесу означає перехід до інформаційного простору основних бізнес-процесів і каналів зв’язку, а це рано чи пізно відіб’ється на діяльності всіх підприємств.
У вузькому розумінні е-бізнес – це перетворення бізнес-процесів із застосуванням інтернет-технологій, що дає змогу досягти вищої продуктивності.
Бізнес-процес – це сукупність операцій (рис. 1.5), взаємозв’язаних між собою, процедур, за допомогою яких реалізується конкретна комерційна мета діяльності суб’єкта господарювання в рамках організаційної структури, при цьому функції структурних підрозділів та їх відношення між собою заздалегідь чітко визначені й зафіксовані.
Рис. 1.5. Складники електронного ведення бізнесу
Зараз технології е-бізнесу – один із важливих інструментів сучасної конкурентної боротьби. Вплив е-бізнесу змінює всі форми діяльності великих і малих підприємств – від розробки продуктів до продажу товарів на ринку (рис. 1.6). Головним джерелом ринкової сили стає інтелект, втілений в організаційні структури дослідницьких і ринкових корпорацій, які створюють нові ІТ й утримують контроль над ними.
Рис. 1.6. Технології е-бізнесу
Е-комерція є такою, що становить е-бізнес, це один зі способів його здійснення. Електронна комерція (е-комерція) – вид електронної комерційної діяльності з використанням ІКТ (рис. 1.7).
Рис. 1.7. Орієнтири е-комерції
Е-комерція – це широкий набір інтерактивних методів ведення діяльності з надання споживачам товарів/послуг. Під е-комерцією розуміють будь-які форми ділових операцій, де сторони взаємодіють через електронні технології, а не в процесі фізичного обміну чи контакту.
Загалом е-комерція – це використання електронних комунікацій і технологій обробки цифрової інформації для встановлення та змін відносин створення вартості між організаціями й між організаціями та індивідами. Е-комерція – це ведення бізнесу в онлайн-режимі, яке є в чотирьох сферах (рис. 1.8).
Рис. 1.8. Сфери реалізації комерції в онлайн режимі
Поряд із поняттям «електронна комерція» існує й поняття «інтернет-комерція». Однак поняття «електронна комерція» ширше, ніж категорія «інтернет-комерція», оскільки до нього входять усі види комерційної діяльності, здійснюваної електронним шляхом.
Інтернет-комерція – це е-комерція, обмежена використанням тільки комп’ютерної мережі «Інтернет».
Під е-комерцією слід розуміти всі форми торгівлі товарами/послугами завдяки використанню електронних засобів, в т.ч. й інтернету. Е-комерція є окремим випадком електронного бізнесу.
Американський журналіст і письменник Кевін Келлі сформулював основні принципи е-комерції.
1. Принцип єдиного системного зв’язку передбачає, що персональні комп’ютери й інші комп’ютерні пристрої пов’язані між собою через телекомунікації і утворюють всесвітню мережу.
2. Принцип повноти – в цифровій економіці цінність товару/послуги зумовлена різноманітністю пропозицій, тобто що більше товарів у мережі, то ціннішими вони є. Проте цей принцип суперечить відомим аксіомам, які відображають закономірності традиційної економіки (перша аксіома: цінність визначається рідкістю товару, оскільки його кількість обмежена; друга аксіома: надмірне виробництво товарів призводить до значної втрати його цінності).
3. Принцип експоненти – розвиток цифрової економіки відбувається експоненційно, що пов’язано з нелінійним характером збільшення кількості її елементів.
4. Принцип щораз більшого ефекту – прихід в цифрову економіку нових учасників призводить до розширення мережі «Інтернет» – до неї потрапляє все більша кількість бізнесменів. Зрештою збільшується обсяг продажу товарів/послуг, який призводить до зростання обсягу отримуваного прибутку учасника бізнес-процесів.
5. Принцип зворотного ціноутворення полягає в тому, що ціни на всі кращі товари/послуги, які є в цифровій економіці, мають явну тенденцію до зниження з року в рік. Інтернет-компанії для виживання в жорсткій конкурентній боротьбі змушені постійно поставляти на ринок нові товари. З цієї причини в інтернет-економіці зростає значущість банерної реклами, цінність здійснюваних інновацій. Система зворотного ціноутворення поширюється на мікропроцесори, телекомунікації, мікросхеми тощо. Ціни на телекомунікаційні послуги знижуються, а телекомунікаційні потужності зростають швидко.
6. Принцип «безоплатності». В цифровій економіці цінність товару/послуги прямо пропорційна масштабу його поширення, тому зростання кількості наданих користувачам копій призводить до збільшення і цінності кожної з них. Продаючи варіанти продукту, які у майбутньому модернізуються, і додаткове сервісне обслуговування до нього, інтернет-компанія може постійно заробляти. При цьому вона продовжує безкоштовно поширювати початкову версію продукту.
7. Принцип лояльності полягає у тому, що прихильність покупців інтернет-компанії опиняться в одночасному застосуванні мережі та мережевих платформ. Якщо в традиційній економіці рівень якості життя громадян залежить від ефективності функціонування національної економіки, то в інтернеті добробут громадян визначається рівнем процвітання мережі.
8. Принцип переоцінювання цінностей полягає в поступовому заміщенні матеріальних цінностей системою знань й інформаційних цінностей. Частина вартості інформаційного складника у вартості сучасних товарів постійно зростає. Відповідно до цього принципу постачальники продукції в інтернет виготовляють свої каталоги-пропозиції з урахуванням конкретної групи покупців або сегментів ринку.
9. Принцип глобалізації. Цифрова економіка – це сукупність тісно пов’язаних між собою ринків у світовому масштабі. Географічне розташування інтернет-компаній не має принципового значення. Будь-який бізнес в мережі поширюється практично миттєво по всіх країнах світу. З такою самою швидкістю з’являються і конкуренти, що пов’язане зі зростанням різного роду ризиків.
10. Принцип хаосу полягає в тому, що життєздатність компаній в цифровій економіці забезпечується за допомогою стану неврівноваженості, що настає. За його появи відбувається знищення старого е-бізнесу й водночас створюються сприятливі умови для народження нового, більш ефективного. Встановлено, що термін існування нового бізнесу в мережі значно коротший, ніж в традиційній економіці. При цьому зі знищенням старих робочих місць з’являється незрівнянно більша кількість нових робочих місць. На думку фахівців, цифрова економіка функціонує в умовах періодично хаосу, що настає.
11. Принцип децентралізації. Анархія – основний спосіб існування цифрової економіки. У ній немає центрального планового органу, який координує і вказує потрібний напрямок руху учасників мережі. Цифрова економіка практично не піддається регуляції.
12. Принцип клонування. В цифровій економіці високими темпами відбувається щорічне збільшення реальної кількості покупців, однорідні групи яких утворюють нові сегменти віртуального ринку. При цьому зникають торговельні межі. Процес електронної торгівлі (е-торгівлі) стає вільним у світовому масштабі.
1.2. Структура ринку електронної комерції: сучасні види та моделі е-комерції
Є чимало видів електронної економічної діяльності в сучасних умовах господарювання (рис. 1.9).
Рис. 1.9. Основні види електронної економічної діяльності
Є низка причин, за яких сучасні суб’єкти господарювання переходять до електронного простору (рис. 1.10).
Рис. 1.10. Причини переходу суб’єктів господарювання до електронного простору
Найважливішим складником е-бізнесу є е-комерція, яка охоплює не тільки операції купівлі-продажу, а й супровід процесів створення попиту на продукцію і послуги, автоматизацію адміністративних функцій, пов’язаних з онлайн-продажами і обробленням замовлень, а також із вдосконаленням обміну інформацією між партнерами.
Сьогодні є п’ять основних моделей е-комерції залежно від агентів, які взаємодіють у її системах (рис. 1.11).
Рис. 1.11. Моделі е-комерції
Модель «бізнес для споживача» (business-to-consumer, В2С) – електронна роздрібна торгівля. В2С – неформальний термін, що означає процес взаємодії компанії (юридичної особи – business) з кінцевим споживачем (фізичною особою – сonsumer), що має на меті продаж товарів, послуг або інформації.
Модель «бізнес для бізнесу» (business-to-business, В2В) – маркетинговий термін в економіці, що означає обмін товарами, послугами або інформацією (чи їх продаж) між компаніями і не включає в цей процес кінцевого фізичного споживача товару/послуги. Сьогодні В2С – найбільший ринок е-комерції.
Модель «бізнес для адміністрації» (business-to-abministration, В2А) взаємодія бізнесу й адміністрації, що включає ділову взаємодію комерційної структури з державною організацією, починаючи від місцевої влади і закінчуючи міжнародною організацією.
Модель «споживач для адміністрації» (consumer-to-abministration, С2А) – цей напрям найменш розвинений, проте має досить високий потенціал, який може бути використаний для організації взаємодії державної структури і споживачів, особливо в соціальній та податковій сфері.
Модель «споживач для споживача» (consumer-to-consumer, С2С) – взаємодія користувачів для обміну комерційною інформацією, досвідом, аукціонною торгівлею між фізичними особами тощо.
Електронні торгові операції нині стають основною частиною будь-якого бізнесу. Компанії, які активно використовують ІКТ, мають суттєві переваги перед конкурентами внаслідок оперативного виконання завдань.
1.3. Електронний бізнес та основні його характеристики
Широке проникнення засобів і послуг зв’язку в усі сфери життєдіяльності суспільства змушує людей орієнтуватися в усьому їх швидкоплинному різноманітті для здійснення найбільш ефективного вибору.
За останні 10-15 років завдяки розвитку технологій і формуванню нового попиту користувачів докорінно змінилася і концепція розвитку мереж зв’язку. Як результат після понад 100-річного домінування аналогових телефонних мереж увесь світ активно будує цифрові мультисервісні мережі в рамках процесів конвергенції технологій (використання різноманітних засобів зв’язку для обслуговування потреб широкої аудиторії користувачів з наданням їм різноманітного за обсягом, якістю та ціною мережевого ресурсу), мереж і послуг зв’язку, що здійснюється на технологічній базі, більше виробників комп’ютерів, ніж традиційних виробників телекомунікаційного обладнання, що виросли з телефонії.
Основними тенденціями розвитку інформаційно-комунікаційної сфери є:
⇒ Глобалізація ‒ передбачає створення та функціонування всесвітньої мережі передачі інформації (єдиний інформаційний простір).
⇒ Конвергенція ‒ містить мультисервісність, інтерактивність, пакетування трафіка.
⇒ Персоналізація ‒ передбачає надання будь-де і будь-коли конкретному споживачеві замовленої послуги.
⇒ Дерегулювання ‒ надає змогу знизити законодавчі обмеження у телекомунікаційному бізнесі, сприяти створенню нових підприємств, і, як наслідок, посилити конкуренцію на ринку.
Зараз бізнес стає електронним, тобто комерційні дії між партнерами відбуваються за допомогою обміну електронними документами в інформаційному просторі – тій частині реальності, яка викликає у людини спеціальний інтерес і виділяється із загальної картини навколишньої об’єктивної дійсності.
Хоча вітчизняна економіка ще далека від масового переходу на мережеві принципи функціонування, водночас із нарощуванням тенденцій інформатизації українського суспільства зростає потреба у спеціальних знаннях щодо мережевої економіки і володіння практичними навичками роботи в інтернет-секторі.
Розрізняють три складники електронної економіки:
– електронну комерцію;
– інфраструктуру ІТ;
– інфраструктуру електронного бізнесу.
Електронний бізнес – це електронна економічна діяльність, яка здійснюється за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій з метою отримання прибутків.
Електронний бізнес ‒ це більш широке поняття, яке охоплює декілька інших понять, як-от:
– електронна комерція;
– інтернет-комерція (для її реалізації використовують тільки засоби мережі «Інтернет»);
– електронні банки;
– електронна реклама;
– електронне страхування;
– електронна освіта.
Електронна комерція (е-commerce) – вид електронної комерційної діяльності з використанням інформаційних комунікаційних технологій.
Інтернет-комерція – електронна комерція, обмежена використанням тільки комп’ютерної мережі «Інтернет».
Бізнес-процес – це сукупність взаємопов’язаних операцій, процедур, за допомогою яких реалізується конкретна комерційна (підприємницька) мета діяльності компанії в рамках організаційної структури, при цьому функції структурних підрозділів та їх відносини між собою заздалегідь чітко визначені і зафіксовані.
У структурі суспільних відносин, що формуються у процесі використання глобальної мережі «Інтернет», слід виокремити:
o економічні відносини, що виникають у процесі використання глобальної мережі «Інтернет» як електронного інструменту ведення економічної діяльності;
o інформаційні відносини;
o взаємини у сфері державного регулювання суспільних відносин.
Електронною економічною діяльністю називають сукупність процесів, спрямованих на виробництво та перерозподіл товарів/послуг в інформаційному електронному просторі з використанням сучасних інформаційних технологій.
Електронний бізнес ґрунтується на таких важливих технологіях:
– мережеві технології;
– корпоративні;
– інтернет-технології;
– виробничі ІТ;
– система підтримки ухвалення рішень.
Процес створення електронного бізнесу можна подати через такі складові:
■ прогнозування;
■ синтез технологічних компонент;
■ синтез комерційних компонент;
■ принципи і технології здійснення;
■ чітко визначені стратегії.
Можна розглянути такі основні види електронної економічної діяльності:
✦ віртуальні компанії;
✦ електронна оптова і роздрібна торгівля,
✦ перед- та післяпродажна підтримка споживачів,
✦ електронні оптові й роздрібні фінансові послуги, зокрема кредитування, і страхування;
✦ комерційні дослідження маркетингового типу;
✦ електронна реклама;
✦ комерційні операції (інтерактивне електронне замовлення, доставка, оплата);
✦ загальне розроблення продукту (товарів, послуг);
✦ розподілене спільне виробництво електронних товарів;
✦ електронне адміністрування бізнесу (зокрема сферу податкового адміністрування);
✦ електронний бухгалтерський облік;
✦ укладення угод в електронній формі;
✦ електронне арбітражне адміністрування (тобто розв’язання суперечок) тощо.
Причини, за яких компанії переходять до електронного простору:
● освоєння нових сегментів ринку;
● підвищення рівня реагування;
● надання нових послуг;
● зниження витрат;
● підтримка бізнес-процесів у режимі онлайн;
● тісне партнерство;
● цілодобовий доступ.
Еволюційний процес розвитку е-бізнесу можна розділити на декілька фаз, кожна з яких, ґрунтуючись на попередній, становить новий рівень складності бізнес-операцій і спосіб організації бізнесу (рис. 1.12).
Дискусійні питання для обговорення
1. Порівняльна характеристика основних суб’єктів е-комерції.
2. Перспективні бізнес-моделі застосування сучасних інтернет-технологій.
3. Опишіть співвідношення е-бізнесу й е-комерції.
4. Назвіть переваги, які отримує учасник віртуального бізнесу.
5. Сучасний стан е-бізнесу і е-комерції у світі та в Україні.
Питання для самоперевірки
1. Дайте характеристику бізнес-моделей B2B, B2C, G2C, С2С та наведіть приклад кожної з них.
2. Назвіть переваги та недоліки, які отримує учасник е-комерції.
3. На основі чого функціонує електронний споживацький ринок?
4. Охарактеризуйте сучасний стан ринку е-комерції у світі та в Україні.
5. Які є основні сектори інтернет-ринку?