Розділ III. Виробнича логістика
Презентація Інформаційна логістика
інформаційна логістика, інформаційний логістичний потік
3.2. Інформаційна логістика
3.2.1. Інформаційні потоки у логістиці
Сучасний стан логістики багато в чому визначається бурхливим розвитком і впровадженням у всі сфери інформаційно-комп’ютерних технологій. Реалізація більшості логістичних концепцій і систем була б неможливою без використання швидкодіючих комп’ютерів, локальних обчислювальних мереж, телекомунікаційних систем та інформаційно-програмного забезпечення. Значення інформаційного забезпечення логістичного процесу настільки важливе, що багато фахівців виділяють особливу інформаційну логістику, яка має самостійне значення в бізнесі та управлінні інформаційними потоками і ресурсами. Цю функціональну область логістики часто називають комп’ютерною.
Інформаційна логістика організовує потік даних, що супроводжують матеріальний потік, і є тією суттєвою для підприємства ланкою, яка пов’язує постачання, виробництво і збут. Вона охоплює управління всіма процесами переміщення і складування реальних товарів на підприємстві, дозволяючи забезпечувати своєчасну доставку цих товарів у необхідних кількостях, комплектації, якості з точки їх виникнення в точку споживання з мінімальними витратами й оптимальним сервісом.
Інформація є рушієм діяльності логістичної системи і тримає її відкритою – спроможною пристосовуватися до нових умов. У зв’язку з цим одним із ключових понять логістики є поняття інформаційного потоку. У загальному вигляді інформаційний потік є переміщенням у деякому середовищі даних, виражених у структурованому вигляді.
Логістика інформаційного потоку – це сукупність циркулюючих у логістичній системі, між логістичною системою і зовнішнім середовищем повідомлень, необхідних для управління і контролю за логістичними операціями.
Зростання ролі інформаційних потоків у сучасній логістиці обумовлено такими основними причинами:
– для споживача інформація про статус замовлення, наявність товару, терміни постачання, відвантажувальні документи та ін. є необхідним елементом споживчого логістичного сервісу;
– з позицій управління запасами в логістичному ланцюзі наявність повної та достовірної інформації дозволяє скоротити потребу в запасах і трудових ресурсах за рахунок зменшення невизначеності рівня попиту;
– інформація збільшує гнучкість логістичної системи щодо того, як, де і коли можна використовувати ресурси для досягнення конкурентних переваг.
У логістиці виділяють такі види інформаційних потоків.
1. Залежно від виду систем, які пов’язуються потоком:
– горизонтальний, який належить до одного рівня ієрархії логістичної системи;
– вертикальний – від верхнього рівня логістичної системи до нижнього.
2. Залежно від місця проходження:
– зовнішній, що циркулює між логістичною системою і зовнішнім середовищем;
– внутрішній, що циркулює всередині логістичної системи або її окремого елемента.
3. Залежно від напряму стосовно логістичної системи:
– вхідний;
– вихідний.
4. За видом носіїв інформації:
– на паперових;
– на магнітних;
– електронні;
– інші.
5. Залежно від призначення:
– директивні (управляючі);
– нормативно-довідкові;
– обліково-аналітичні;
– допоміжні.
Взаємозв’язок матеріального та інформаційного потоків є очевидним, однак відповідність одного потоку іншому є умовною. Власне кажучи, вміст матеріального потоку, як правило, відображають дані інформаційного потоку, але за часовими параметрами вони можуть не збігатися. На практиці в логістичних системах матеріальні та інформаційні потоки нерідко випереджають або запізнюються один щодо одного.
Векторна взаємовідповідність матеріальних та інформаційних потоків також має специфічну особливість, яка полягає в тому, що вони можуть бути як односпрямовані, так і різноспрямовані:
– випереджаючий інформаційний потік у зустрічному напрямі містить, як правило, відомості про замовлення;
– випереджаючий інформаційний потік у прямому напрямі – це попередні повідомлення про майбутнє прибуття вантажу;
– одночасно з матеріальним потоком йде інформація в прямому напрямі про кількісні та якісні параметри матеріального потоку;
– услід за матеріальним потоком у зустрічному напрямі може проходити інформація про результати приймання вантажу за кількістю або за якістю, різноманітні претензії, підтвердження.
Шлях, яким рухається інформаційний потік загалом, може не збігатися з маршрутом переміщення матеріального потоку. Вимірюється інформаційний потік кількістю обробленої або переданої інформації за одиницю часу. Інформаційний потік ґрунтується на переміщенні паперових або електронних документів. Залежно від цього, він може вимірюватися або кількістю оброблених і переданих одиниць паперових документів або сумарною кількістю документорядків у цих документах, або кількістю інформації (біт), яка міститься в тому чи іншому повідомленні.
Інформаційний потік характеризується такими параметрами:
– джерело виникнення;
– напрям руху потоку;
– періодичність;
– вид існування;
– швидкість передавання та приймання;
– інтенсивність потоку та ін.
Управління інформаційним потоком можна здійснювати таким чином:
– змінюючи напрям потоку;
– обмежуючи швидкість передавання до відповідної швидкості прийомання;
– обмежуючи обсяг потоку до величини пропускної здатності окремого вузла або ділянки шляху.
3.2.2. Принципи організації логістичної інформації
Мета інформаційного забезпечення в логістиці полягає в тому, щоб отримати можливість управління, контролю і комплексного планування переміщення матеріального потоку.
Для того, щоб інформація ефективно підтримувала логістичні процеси побудова логістичної інформаційної системи вона має спиратися на шість основних принципів:
1. Повнота і придатність інформації для користувача. Логістична інформаційна система має подавати інформацію в тому місці, того виду і повноти, що потрібна для виконання відповідних логістичних функцій і операцій. Особа, яка приймає рішення, має володіти необхідною і достатньою інформацію для прийняття рішень у центрі своєї відповідальності, до того ж в необхідному їй вигляді.
2. Точність. Точність вихідної інформації має принципове значення для прийняття правильних рішень. Наприклад, інформація про рівень запасів у розподільчій мережі в сучасних логістичних системах допускає не більше 1% помилок або невизначеності для прийняття ефективних рішень у фізичному розподілі, створенні запасів і задоволенні запитів споживачів. Важливе значення має точність і достовірність вихідних даних для прогнозування попиту, планування потреб у матеріальних ресурсах тощо.
3. Своєчасність. Логістична інформація має надходити в систему менеджменту вчасно, як цього вимагають багато логістичних технологій, особливо заснованих на концепції «точно у термін». Своєчасність інформації важлива практично для всіх комплексних логістичних функцій. Крім того, багато завдань у транспортуванні, операційному менеджменті, управлінні замовленнями і запасами вирішуються у режимі реального часу. Вимога своєчасності надходження й оброблення інформації реалізується сучасними логістичними технологіями сканування, штрихового кодування, електронного обміну даних.
4. Орієнтованість. Інформація в логістичній інформаційній системі має бути орієнтована на виявлення додаткових можливостей поліпшення якості продукції, сервісу, зниження логістичних витрат. Способи отримання, передачі, відображення і попереднього оброблення інформації мають сприяти виявленню «вузьких» місць, резервів економії ресурсів тощо.
5. Гнучкість. Інформація, яка циркулює в логістичній інформаційній системі, має бути пристосованою до конкретних користувачів і мати найзручніший для них вигляд. Це стосується як персоналу фірми, так і логістичних посередників і кінцевих споживачів.
6. Придатний формат даних. Формат даних і повідомлень, застосовуваний у комп’ютерних і комунікаційних мережах логістичної інформаційної системи, має максимально ефективно використовувати продуктивність технічних засобів (обсяг пам’яті, швидкодію, пропускну здатність та ін.).
Види і форми документів, розташування реквізитів на паперових документах, розмірність даних та інших параметрів мають полегшувати машинне оброблення інформації. Крім того, необхідна інформаційна сумісність комп’ютерних і телекомунікаційних систем логістичних посередників та інших користувачів за форматами даних у логістичній інформаційній системі.
3.2.3. Логістичні інформаційні системи
Логістику по праву можна вважати суттєвим фактором реалізації заходів, спрямованих на збільшення економічної ефективності виробництва і збуту. Значний прогрес у справі раціоналізації цих сфер діяльності може бути досягнутий шляхом максимальної координації матеріальних й інформаційних потоків за їх об’єднання, що і є одним із основних завдань логістики.
Для її вирішення необхідні:
– широке застосування електронного оброблення даних;
– стандартизація матеріально-технічних зв’язків;
– організація роботи на основі наукового функціонального аналізу і структуризації;
– застосування нових технологій, що ведуть до автоматизації операцій.
У основній ланці (на фірмовому рівні) логістична система розпадається на низку структур, які можна представити у вигляді горизонтальних функціональних підсистем щодо закупівель, виробництва і збуту.
У свою чергу в рамках кожної з підсистем знаходяться структури функціонального характеру – складське господарство, транспортування, виробництво, послуги, забезпечення й оброблення інформації. Кожний з цих елементів неминуче присутній на будь-якому виробництві, а логістика об’єднує їх в систему з єдиною метою і завданнями, які лежать в області мінімізації витрат усього виробництва, а не окремо взятого елемента.
Інструментом подібного об’єднання є інформаційне забезпечення процесів виробництва, починаючи із закупівлі і закінчуючи збутом продукції.
У зовнішній сфері діяльності фірми причиною успіху або невдачі на ринку може бути:
а) оперативне отримання інформації про ту або іншу подію, або комерційну ситуацію, що склалася на ринку;
б) отримання запиту на постачання або відмову від неї. І в тому і в іншому разі також першорядну роль відіграє комплекс інформаційного забезпечення.
Потоки інформації є тими «нитками», що пов’язуються, на які нанизуються всі елементи логістичної системи. Водночас інформаційна мережа припускає створення баз даних, комунікацій всередині фірми, наявність комплексу заходів щодо ухвалення оперативних рішень та ін. Ще кілька років тому основні проблеми, які стояли перед творцями логістичних систем, лежали в області фізичних потоків товарів і сировини. Під інформаційним забезпеченням фізичного процесу руху товарів від постачальника до споживача малася на увазі лише супровідна інформація.
У міру розповсюдження логістичних систем на підприємствах все більш стала відчуватися необхідність розвитку і впровадження в практику логістичних інформаційних систем, які дозволили б органічно об’єднати в єдине ціле всі логістичні підсистеми (логістику постачання, виробничу логістику, логістику розподілу та ін.).
Успішному втіленню цієї концепції в життя сприяло розуміння того факту, що інформація на сучасному рівні розвитку суспільного виробництва – це самостійний виробничий фактор, потенційні можливості якого відкривають широкі перспективи для зміцнення конкурентоспроможності фірм.
Щоб аналіз інформаційної діяльності у логістиці був плідним, необхідно розглядати всю логістичну систему як сукупність функціонально обмежених логістичних підсистем, функціонування яких забезпечується інформаційною логістикою на рівні її власних інформаційних підсистем. Безумовно, подібний поділ надто умовний, оскільки в практичній діяльності тісне переплетення та взаємодія є підставою успішного функціонування всього комплексу загалом. Важливо також підкреслити ще один аспект.
Ключовим пунктом планування й управління виробництвом є оптимальне співвідношення централізації і децентралізації в діяльності окремих підсистем. Оптимально організована локальна діяльність кожної з підсистем, як правило, не призводить до оптимального (якнайкращого) результату в діяльності всієї системи. Функціональна ізольованість окремих підрозділів виробництва, навіть за наявності висококваліфікованого персоналу, може гальмувати підвищення ефективності всієї системи у цілому.
Тому однією з найважливіших умов успішного функціонування всього виробництва є наявність такої системи інформації, яка дозволила б пов’язати воєдино всю діяльність (виробничу і обслуговуючу, включаючи транспорт і складське господарство) й управляти нею, виходячи із принципів єдиного цілого. Для створення інформаційної логістичної системи на рівні виробництва необхідно сформувати модель такої системи. Традиційно у практиці західних компаній пошук шляхів раціоналізації матеріально-технічного забезпечення обмежується в основному фізичним рівнем підприємства.
Аналізуються технічні засоби організації матеріального потоку, що мають відношення до ефективності й економічної виживаності і, за необхідності, проводиться їх модернізація. Одержувана величина можливої економії, як правило, незначна, особливо для малих і середніх підприємств. Тут, наприклад, в основному застосовують незначну кількість транспортних засобів усередині і поза підприємствами, а наявні засоби складування реально удосконалити надто важко. Один із виходів – застосування логістичного підходу до створення моделі, а потім і реальної системи організації інформаційного потоку на взятому як єдине ціле підприємстві. Для цього потрібна достатня кількість детальних даних, які можуть бути отримані тільки за допомогою інтегрованої інформаційної системи матеріально-технічного постачання. Інформаційна система тут є суттєвим компонентом логістичної структури, що пов’язує її воєдино і яка служить для координації постачань, виробництва і збуту.
Суть системи координації постачань полягає, по-перше, у розбитті фізичних потоків на незалежні періоди транспортування і складування, по-друге, – у підготовці інформації про фазу і стан потоку в реальному масштабі часу.
Інформаційна логістика добре укладається в рамки комп’ютерних технологій. Комп’ютерна система передавання і зберігання постачальницької інформації приносить двояку користь. По-перше, така система покращує управління матеріально-технічним постачанням, що все більш ускладнюється. Для компактних і високоорганізованих систем виробництва, таких, як синхронне виробництво і постачання «точно у термін», управління рухом матеріалів, що надходять, стає все більш важливими.
По-друге, завдяки діяльності інформаційної логістики під час обміну постачальницькими даними підвищується ефективність управління запасами.
Моментальне отримання даних про рух товарів вселяє впевненість у своєчасності доставлення товарів і начебто дозволяє замінити реальні запаси інформаційними потоками.
Обмін постачальницькими даними, поширюваний на мережу фірм – постачальників і транспортних компаній, дозволяє виробнику зменшити витрати, пов’язані із забезпеченням діяльності повного логістичного ланцюга. Підвищивши її ефективність, фірма-виготовлювач отримує відчутну економію. Ця економія фактично ділиться у певних пропорціях між трьома сторонами: виробником, постачальником і транспортною компанією, компенсуючи витрати на створення й утримування сучасних інформаційних систем і створюючи додатковий прибуток від їх використання.
Отримання ефекту від дії інформаційної логістики стимулює всіх учасників логістичного процесу підтримувати досягнутий рівень цього процесу, а також вкладати нові засоби для його оптимізації.
Побічним продуктом системи координації постачань є постійно поповнювана база даних, що допомагає оцінювати ефективність роботи логістичних служб. Одним із підходів до створення моделі інформаційних потоків на виробництві є аналіз існуючої системи управління. Він припускає зведення конкретних ділянок виробництва до окремих компонентів, комбінуючи які, можна отримати структурну модель для аналізу варіантів структури підприємства. Структурна модель має містити обидва основні елементи, а саме: виробничі потужності і засоби організації матеріального потоку. Комбінуючи ці елементи, дослідники й організатори системи ділять всю структуру підприємства на буферну і технологічну частини. Водночас охоплюються всі види діяльності – від отримання сировини до передавання готової продукції покупцю.
Основний критерій, що відрізняє буферні і технологічні зони, зосереджений в питанні: чи знаходиться предмет праці у стаціонарному стані або він приведений в рух? Отримавши відповідь на це питання, далі визначають, які конкретно дані мають бути зібрані, оброблені і передані для забезпечення оптимального управління матеріальним потоком.
Визначені таким чином групи передаваних даних мають включати такі дев’ять інформаційних елементів, які, як вважається, створюють базу для інформаційного контролю над усією структурою матеріально-технічного постачання:
1. Тип предмета постачання.
2. Кількість або його обсяг.
3. Походження предмета постачання.
4. Його місце розташування (розміщення).
5. Час прибуття в пункт розміщення.
6. Час відправки з пункту розміщення.
7. Система транспортування.
8. Час транспортування.
9. Резервування.
Перераховані групи даних складаються для всіх місць розміщення і для кожного об’єкта, що перевозиться. Для цього установлюються пункти зчитування і передавання інформації в усіх місцях розміщення. Як правило, такі пункти рекомендується організовувати на межі між буферними і технологічними секціями виробництва.
Завершальний етап побудови інформаційної моделі системи матеріально-технічного постачання пов’язаний з розподілом отриманих даних за двома комп’ютерними системами з різними областями функціонування. Одна система (вона пов’язана з транспортними замовленнями) веде контроль потоку матеріалів і здійснює управління ним, інша ж управляє безпосередньо виробництвом і стежить за запасами матеріалів, що знаходяться під безпосереднім впливом процесу виробництва. У низці випадків обидві системи об’єднують в одну. У будь-якому варіанті інформація починає оброблятися відразу після надходження виробничого замовлення так само як і реєстрація матеріалів вже перевезених за допомогою транспортної системи.
Найтиповіша інформаційна система логістики, що функціонує на окремо взятому виробництві. Ця система має низку особливостей:
– по-перше, вона всепроникаюча – для неї немає закритих зон; її каналами зв’язку і датчиками пронизані всі рівні по горизонталі і вертикалі;
– по-друге, вона суворо ієрархічна, рівні, що управляють, точно обкреслені і несуть відповідальність за ввірені їм функції;
– по-третє, функції зовнішніх зв’язків додані лише певному рівню ієрархії.
Як правило, зовнішні зв’язки спираються на суспільні канали комунікацій, хоча можливе використання і спеціального закритого зв’язку. Зовнішніми агентами системи є ринок постачання і ринок збуту підприємств. На вершині піраміди інформаційної мережі підприємства знаходиться його генеральне керівництво з функціями менеджменту (планування і контроль). Функціональний контроль здійснюється на наступному рівні і включає поставки предметів постачання, управління підприємством, управління розподілом.
Основні контрольовані параметри – час обробки, обслуговування постачань, запаси, продуктивність. На нижній сходинці розташовані системи, що входять безпосередньо в контакт з робочими місцями і функціонально керують виробництвом і подачею матеріально-технічного постачання. Тут контрольованими параметрами є: виробничі потужності, кількість і маршрути проходження продукції, терміни виробництва. Окремо виділяється «рівень автономних підсистем», що складаються з локальних інформаційних мереж. Локальна інформаційна мережа, пов’язана з конвейєром, збирає і передає дані про розміщення предметів постачання, контроль їх якості, стан засобів навантаження, маркіровку й ідентифікацію продукції, надходження її на склад. Ця мережа передає дані безпосередньо на другий рівень, що відповідає за постачання матеріально-технічних засобів. Локальні мережі, розташовані безпосередньо на робочих місцях, живлять інформацією структуру контролю виробництва про темпи збирання, результати тестування та ін. А інформацію про положення в буферних зонах і на складах отримує структура контролю за матеріально-технічним постачанням. Обидві контролюючі системи активно обмінюються інформацією на своєму рівні. Нарешті, локальна мережа, що збирає дані з обробки готової продукції і її перевезення клієнтурі, передає їх в підрозділи, що відають розподілом продукції.
Таким чином, інформація само собою представляє один із найважливіших елементів виробництва, а для систем матеріально-технічного постачання відіграє вирішальну роль у підвищенні їх ефективності. Цей процес інтенсифікації виробництва обумовлений як більш короткими термінами оброблення матеріалів за нижчого рівня запасів і зростаючою гнучкістю виробництва, так і високою прозорістю кожної ділянки на підприємстві. У зв’язку з цим, послідовне застосування інформаційних, мікроелектронних, сенсорних технологій призведе до підвищення ефективності інформаційних локальних мереж підприємств, які, будучи розширеними до рівня міжфірмової логістики, що охоплює цілу низку підприємств, відкриють можливість прямого доступу на ринку постачання і розподілу.
Інформаційні логістичні мережі поділені на рівні контролю процесів виробництва. На найнижньому рівні – функціональному – за допомогою інструментальних засобів для збирання і передавання даних забезпечуються базовою інформацією автономні підсистеми, що відповідають за виробництво, складування і перевезення. Водночас використовуються сенсорні пристрої і сканери, що спеціально розробляються для цієї мети. На наступному рівні організовується контроль обладнання систем матеріально-технічного постачання і шляхом комбінування окремих елементів, що створюють автономні підсистеми, досягається максимальна керованість елементів системи у цілому. На вищому рівні виробництва автономні підсистеми об’єднуються у всеосяжну інформаційну мережу (центральну систему управління). Тут менеджмент підприємства має справу з високорівневим плануванням й ухваленням рішень.
Роль інформаційних мереж подібного типу полягає в інтеграції методів менеджменту і нових технологій інформатизації й автоматизації, а це гарантує підприємствам підвищення продуктивності систем матеріально-технічного забезпечення, що базуються на автоматизованих інформаційних системах.
Наявність розвиненої інформаційної структури виробництва забезпечує дві сторони загального логістичного процесу. Різноманітні інформаційні потоки, які циркулюють усередині і між елементами логістичної системи, між логістичною системою і зовнішнім середовищем, утворюють логістичну інформаційну систему.
Логістична інформаційна система (ЛІС) – це певним чином організована сукупність взаємопов’язаних засобів обчислювальної техніки, різних довідників і необхідних засобів програмування, що забезпечує розв`язання тих або інших функціональних завдань з управління матеріальними потоками.
Так само як і будь-яка інша система, інформаційна система має складатися з упорядковано взаємозалежних елементів та володіти деякою сукупністю інтегративних якостей. Декомпозицію інформаційних систем на складові елементи можна здійснювати по-різному. Найчастіше інформаційні системи поділяють на дві підсистеми: функціональну і забезпечувальну.
Функціональна підсистема складається із сукупності розв’язуваних завдань згрупованих за ознакою спільності мети. Забезпечувальна підсистема, у свою чергу, включає такі елементи: технічне забезпечення, тобто сукупність технічних засобів, які забезпечують оброблення і передавання інформаційних потоків; інформаційне забезпечення, яке містить у собі різні довідники, класифікатори, кодифікатори, засоби формалізованого опису даних; математичне забезпечення, тобто сукупність методів вирішення функціональних завдань.
Логістичні інформаційні системи, як правило, є автоматизованими системами управління логістичними процесами. Тому математичне забезпечення в логістичних інформаційних системах – це комплекс програм і сукупність засобів програмування, які забезпечують розв’язування задач з управління матеріальними потоками, обробку текстів, отримання довідкових даних і функціонування технічних засобів. Інформаційні системи в логістиці можуть створюватися для управління матеріальними потоками як на мікро-, так і на макрорівнях.
На рівні окремого підприємства інформаційні системи, у свою чергу, поділяють на три групи:
– планові;
– диспозитивні (або диспетчерські);
– виконавчі (або оперативні).
Логістичні інформаційні системи, які входять у різні групи, відрізняються як своїми функціональними, так і забезпечувальними підсистемами. Функціональні підсистеми відрізняються складом розв’язуваних завдань. Забезпечувальні підсистеми можуть відрізнятися всіма своїми елементами, тобто технічним, інформаційним і математичним забезпеченням. Зупинимося докладніше на специфіці окремих інформаційних систем. Планові інформаційні системи створюються на адміністративному рівні управління і служать для прийняття довгострокових рішень стратегічного характеру.
Серед розв’язуваних завдань можуть бути такі:
– створення й оптимізація ланок логістичного ланцюга;
– управління малозмінними даними;
– планування виробництва;
– загальне управління запасами;
– управління резервами та інші завдання.
У планових інформаційних системах найвищий рівень стандартизації під час розв`язання задач, що дозволяє з найменшими труднощами адаптувати тут стандартне програмне забезпечення. Диспозитивні інформаційні системи створюються на рівні управління складом або цехом і служать для забезпечення налагодженої роботи логістичних систем.
Тут можуть вирішуватися такі завдання:
– детальне управління запасами (місцями складування);
– керування внутрішньоскладським або внутрішньозаводським транспортом;
– набір вантажів за замовленнями та їх комплектування, облік відповідних вантажів, та інші завдання.
У диспозитивних інформаційних системах можливість пристосувати стандартний пакет програм нижча. Це викликано низкою причин, наприклад:
– виробничий процес на підприємствах зумовлюється історично і важко піддається суттєвим змінам заради стандартизації;
– структура оброблення даних суттєво різниться у різних користувачів.
Виконавчі інформаційні системи створюються на рівні адміністраційного або оперативного управління. Оброблення інформації у цих системах здійснюється в темпі, зумовленому швидкістю її налагодження на ЕОМ. Це так званий режим роботи у реальному масштабі часу, який дозволяє отримувати необхідну інформацію про переміщення вантажів у поточний момент часу і вчасно видавати відповідні адміністративні та керуючі впливи на об’єкт управління. Цими системами можуть вирішуватися різноманітні завдання, пов’язані з контролем матеріальних потоків, оперативним управлінням обслуговування виробництва, управлінням переміщення та ін. У виконавчих інформаційних системах на оперативному рівні управління застосовують, як правило, індивідуальне програмне забезпечення. Відповідно до концепції логістики інформаційні системи, які належать до різних груп, інтегруються в єдину інформаційну систему.
Розрізняють вертикальну і горизонтальну інтеграцію.
Вертикальною інтеграцією вважається зв’язок між плановою, диспозитивною і виконавчою системами за допомогою вертикальних інформаційних потоків.
Горизонтальна інтеграція – це зв’язок між окремими комплексами завдань у диспозитивних і виконавчих системах за допомогою горизонтальних інформаційних потоків.
У цілому переваги інтегрованих інформаційних систем можна сформулювати так:
– зростає швидкість обміну інформацією;
– зменшується кількість помилок в обліку;
– зменшується обсяг непродуктивної, «паперової» роботи;
– поєднуються раніше розрізнені інформаційні блоки.
Проаналізовані раніше інформаційні потоки функцій логістичного менеджменту вже дають уявлення про складність, різноманіття і велику розмірність інформаційних потоків у логістичній системі. Головний принцип створення інформаційної системи полягає в тому, що, по-перше, дані повинні збиратися на найнижчому рівні агрегації, і, по-друге, вони мають бути порівнюваними. Важливість інформаційної логістичної системи перш за все полягає в тому, що на ній базується підсистема управління організацією відповідного рівня. І від ступеня наповнення інформаційної системи, якості і своєчасності інформації залежить ефективність системи управління у цілому. Завдяки функціонуванню системи управління організацією (фірмою) досягається виконання мети організації певного рівня. Звичайно прийнято виділяти чотири рівні «сходинок цілей» організації (природно, для досягнення мети кожного рівня необхідна певна інформація).
Відповідно, інформаційну піраміду організації доцільно представити у вигляді чотирирівневої піраміди. Найнижчий рівень піраміди відноситься до окремих операцій і запитів.
Рис. 28. Інформаційна піраміда організації
Питання для самоконтролю
1. Охарактеризуйте сферу застосування інформаційної логістики.
2. Дайте трактування поняття «інформаційний потік» у загальному вигляді та щодо логістики.
3. Визначіть принципи логістичної інформації.
4. Що таке логістична інформаційна система?
5. Якими параметрами характеризується інформаційний потік?