Експлуатація будь-якого автомобіля допускається тільки за умови справної гальмівної системи, як основного органу керування, що відповідає за безпеку: знижує швидкість, зупиняє і утримує автомобіль на місці. В процесі експлуатації, внаслідок постійного користування гальмами, спрацьовуються поверхні спряжених деталей гальмівних механізмів та їхніх приводів.
Якщо спрацювання не виходять за межі, що встановлюються заводами-виробниками, то нормальна робота гальмівних систем не порушується. В іншому разі виникають несправності, які необхідно усувати, оскільки це значною мірою впливає на безпеку дорожнього руху. Продіагностувати ефективність роботи гальмівних систем автомобіля можна за допомогою гальмівних стендів. Гальмівні стенди призначені для діагностування всіх гальмівних систем автомобіля, а саме – для вимірювання гальмівних зусиль на кожному колесі під час гальмування.
Класифікують гальмівні стенди: 1. За конструкцією: – платформенні (площадкові); – роликові або барабанні: – силові; – інерційні.
2. За методом монтажу: – стаціонарні; – підлогові. 3. За класом автомобілів, що діагностуються: – легкові; – вантажні; – комбіновані.
Площадкові стенди реалізують інерційний метод вимірювання, який ґрунтується на визначенні гальмівних характеристик автомобіля під час його гальмування. Тому цей метод часто називають методом гальмування. Під час гальмування інерційні сили, що виникають унаслідок коливань кузова, передаються на колеса, а через них – на вимірювальні площадки стенда. Переміщення площадок під дією цих сил реєструється тензометричними датчиками (рис. 11.19). Отримані сигнали обробляються вимірювальним блоком і відображаються на табло у вигляді значень гальмівних зусиль.
Методика вимірювання. Діагностування гальмівної системи за допомогою площадкових гальмівних стендів полягає в розгоні автомобіля до заданої швидкості та його різкому гальмуванні під час наїзду коліс на вимірювальні площадки стенда. Залежно від технічного стану гальмівної системи колеса або продовжують прокочуватися по площадках, або швидко зупиняються. За величиною інерційних сил і сил тертя, що виникають між колесами та поверхнею площадок, визначають ефективність роботи гальмівної системи автомобіля.
Роликові (барабанні) гальмівні стенди. Роликові стенди призначені для діагностування робочої, аварійної та стоянкової гальмівних систем автомобіля. У роликових гальмівних стендах інерційного типу робочими елементами є дві пари роликів, з’єднаних з інерційними масами.
Під час гальмування автомобіля кінетична енергія цих мас поглинається гальмівною системою, а її ефективність оцінюється за інтенсивністю зниження швидкості обертання роликів. Однак найбільшого поширення в сучасній практиці набули роликові гальмівні стенди силового типу (рис. 11.21). Конструктивно вони виконані у вигляді двох пар роликів, кожна пара яких з’єднана ланцюговою передачею (рис. 11.22). Саме ланцюгова передача забезпечує обертання роликів в одному напрямку.
Кожна пара роликів має автономний привод від з’єднаного з ним жорстким валом електродвигуна потужністю 4…13 кВт з вбудованим редуктором (мотор-редуктором). Внаслідок використання редукторів планетарного типу, що мають високі передавальні відношення (32…34), забезпечується невисока швидкість обертання роликів під час випробувань, що відповідає швидкості автомобіля 2…4 км/год.
Поверхні роликів, силових стендів роблять рифленими або ж покривають базальтом, бетоном та іншими матеріалами, що забезпечують надійне зчеплення шин (рис. 11.23).
а
б
в
Рисунок 11.23. Типи покриттів роликів гальмівного стенда: а – корундове покриття; б – сталеве покриття; в – зварене покриття
Для кращого зчеплення роликів із шинами коліс обидва ролики роблять ведучими, а відстань між ними такою, щоб не допустити з’їзд автомобіля зі стенда при гальмуванні. Для забезпечення компактності конструкції і зручності монтажу, блоки роликів встановлені в загальній рамі. Стенд має бути укомплектований датчиком зусилля на гальмівній педалі і забезпечувати можливість визначення максимальної гальмівної сили і часу спрацьовування гальмівного приводу. Цикл перевірки стану гальмівної системи на силовому роликовому стенді складається із чотирьох етапів. 1. Перевірка опору вільного кочення коліс (наприклад, підклинювання гальмівних колодок). 2. Перевірка овальності коліс (наприклад, деформація гальмівного диска). 3. Вимірювання максимальної гальмівної сили й різниці гальмівних сил між лівим і правим колесом, вимірювання ефективності гальмування (відношення суми максимальних гальмівних сил коліс до ваги автомобіля). 4. Перевірка ефективності роботи стоянкового гальма (ручного гальма).
Методика вимірювання. Автомобіль виїжджає на ролики, натискаючи на блокуючий ролик. Водій відключає двигун від трансмісії. 1. Після заїзду на роликові секції процес вимірювання включається автоматично й першим етапом визначається опір вільному коченню коліс без натискання на педаль гальма. Тривалість вимірювання – приблизно 2 с.
Рис. 11.24. Зображення монітора під час визначення опору вільного кочення коліс автомобіля
2. Після вимірювання опору вільному коченню програма автоматично переходить до вимірювання овальності колеса. У процесі вимірювання цього параметра необхідно злегка натиснути педаль гальма автомобіля й утримувати певний час (до сигналу на моніторі). Цей етап випробування дозволяє оцінити стан гальмівного диска або барабана («биття» диска або барабана). Під час вимірювання овальності на моніторі відображається фіолетова смужка – індикатор тривалості процесу (4 с).
Рис. 11.25. Зображення монітора під час вимірювання овальності гальмівних дисків чи барабанів
3. Вимірявши параметри овальності колеса, програма автоматично переходить до вимірювання наступного параметра – максимальної гальмівної сили. На цьому етапі необхідно плавно й пропорційно натискати педаль гальма до максимального упору. На екрані монітора також відображається фіолетова смужка (індикатор часу). Після закінчення часу вимірювання (приблизно 15 с) отримані результати зберігаються для протоколу.
Рис. 11.26. Зображення монітора під час визначення максимальної гальмівної сили
4. Процес діагностування стоянкового (ручного) гальма здійснюється в такий же спосіб, як і процес вимірювання максимальної гальмівної сили, тільки замість натискання на педаль гальма, необхідно плавно переміщати важіль ручного гальма догори до упору.
Рис. 11.27. Зображення монітора під час перевірки гальмівної сили стоянкової гальмівної системи
5. Результати вимірювань гальмівної системи можуть бути показані на рисунку нижче або у вигляді графіка.
Рис. 11.28. Результати діагностування гальм: 1 – сила тертя кочення; 2 – овальність; 3 – гальмівне зусилля
Додатково вказується різниця гальмівних зусиль на колесах однієї осі, яка має не перевищувати 20%. Стенди можуть бути оснащені пневмоногою, що тисне на педаль гальм і дозволяє проводити діагностування одним працівником.
Переваги та недоліки роликових гальмівних стендів показано на рис. 11.29.
Рис. 11.29. Переваги та недоліки роликових гальмівних стендів