2.4.6. ТЕХНІКА СТВОРЕННЯ ТА ФОРМУВАННЯ КАРІКОМІ
Не зважаючи на те, що сосна є одним із найважливіших дерев у японському саду, найчастіше висаджують вічнозелені азалії, які зазвичай підстригають у стилі карікомі – формуванні рослин у вигляді крапель, що вкривають поверхню саду, наче краплини ртуті (рис. 172).
Найпоширеніші азалії, які можна побачити в садах Японії, – це дві вічнозелені форми, відомі як цуцудзі та сацукі. Рододентрон тупий (Rhododendron obtusum), цуцудзі, виростає приблизно до 3 м з червоними квітами в травні. Не зважаючи на те, що рослини вічнозелені, в холодних регіонах країни листя може набувати червонуватого кольору протягом зими.
Рододендрон індійський (R. Indicum), сацукі, – менша рослина, рідко вища 90 см. Цвіте після R. obtusum у червні, і вирізняється своїми змішаними кольорами квітів (червоні, білі та рожеві), які іноді можуть з’являтися на одній рослині. На додаток до цих двох вічнозелених сортів, також зустрічаються в японських садах дві листопадні азалії: рододендрон японський (Rhododendron japonicum), ренгецуцудзі, та рододендрон Кемпфера (Rhododendron kaempferi), ямацуцудзі.
👉 Для садівника, який хоче виростити азалії в японському стилі, простіший підхід полягає в тому, щоб шукати дрібнолисті вічнозелені азалії, які добре ростуть в місцевому кліматі.
З азалій у японських садах формують щільно підстрижені органічні форми: краплі, «пончики», гриби, хвилясті маси та горбки. Як їх не називай, самі рослини відходять на другий план. Натомість важливими є форми, яких їм надають, і візуальний ефект, який вони створюють.
Карікомі використовувався в садах майже з самого початку садової історії, але сам по собі він став формою мистецтва в епохи Момояма та Едо, з кінця шістнадцятого століття. Один чоловік, Енсю Коборі, відповідальний за багато садів, побудованих у той час, застосував новий підхід, представивши ідею окарікомі. Префікс o означає «великий» і стосується використання груп рослин, обрізаних у округлі форми, що наводить на думку про гори, купи дерев і, на більш абстрактному рівні, хвилі (відомі як R. намікарікомі). Кокарікомі (префікс кo означає «маленький») – використання однієї рослини, обрізаної в низькі округлі форми. Ми надалі будим використовувати простий термін карікомі, який описуватиме обидва стилі.
Як і у випадку з кожною деталлю японського саду, джерелом і натхненням для карікомі завжди є ландшафт: чи то реальні, фізичні ландшафти самої Японії, чи метафізичні ландшафти буддійської філософії.
👉 Техніка карікомі є найефективнішою, коли вона займає весь сад, а не одиночні екземпляри.
Обрізка азалій – це проста навичка, молоді рослини, які проходять стадію формування, обрізають, щоб створити щільні, компактні форми. Після визначення загального розміру багато що залежатиме від ставлення садівника до свого саду, його особистих уподобань та уваги до деталей. Японські садівники художнього музею Адачі в префектурі Сімане обрізають свої азалії один раз у березні, а потім до восьми разів з червня по жовтень (рис.173).
Використовуючи ножиці для живої огорожі, стрижуть азалії, так само, як самшит або будь-яку іншу рослину. Азалії проростають зі старої деревини, тому їх можна сильно обрізати, але в ідеалі обрізати потрібно потроху і часто, дотримуючись контуру протягом усього літа. Після цвітіння нові прирости почнуть приховувати квіти.
Створення карікомі в таких масштабах, як у цих садах Кіото, потребує чіткого попереднього розуміння загального дизайну саду, не кажучи вже про велику важку роботу. Однак цілком можливо створити щось подібне в менш амбітних масштабах. Використання вічнозелених азалій не є обов’язковим; в Японії іноді зустрічаються падуб городчатий (Ilex crenata) і самшит дрібнолистий (Buxus macrophyllus). Але оскільки країна благословенна – або проклята – переважно кислим ґрунтом (і такою великою колекцією місцевих видів рододендронів), домінуючими є азалії. У Європі для створення карікомі використовують самшит або тис. Цей європейський топіар часто формують з старих живоплотів або партерів, які на певному етапі занедбали, а пізніше переробили їх у менш формальний спосіб, явно схожий на карікомі. Проте він принципово відрізняється тим, що в західних садах він, як правило, представлений лише як один із багатьох елементів, а не як самостійний ландшафт.
Візуально відмінності між японським і європейським стилями топіарів цілком очевидні. Японська естетика, яка черпає натхнення з природних ландшафтів, тяжіє до органічних форм – звідси перевага низьких і широких елементів, таких як «подушки», «краплі» та «пончики». Навпаки, європейський топіар має тенденцію бути або більш формальним і геометричним (віддаючи перевагу повним колам і кулькам замість краплі), або – як це можна побачити в обрізаних хмарами живоплотах – м’якшим, менш чітким і менш навмисним, ніж карікомі.
Створення карікомі. Вирощування особин (тобто ко) карікомі – повільна, але проста процедура. Рослина, як правило, має один досить інтенсивний приріст наприкінці весни. Тому перші формувальні зрізи потрібно зробити раніше цього часу, щоб стимулювати кущення нового приросту.
Для формування карікомі з молодої рослини або існуючої сформованої кульки, виконують такі кроки (рис. 174).
Крок 1. Починаючи з вкоріненого черенка, важливо сформувати хорошу, кущисту рослину безпосередньо від основи. Обріжте лідер на 5 см від низу, щоб стимулювати новий ріст у цій точці. Пізніше влітку новоутворення, що утворилося, також можна відщипнути.
Крок 2. У наступні кілька років кожну нову хвилю вертикального зростання необхідно скорочувати приблизно наполовину, в ідеалі в червні. Це може здатися марною тратою енергії, але важливо створити хорошу щільну основу і дозволити рослині розвиватися назовні. Зріжте кінчики нового бічного приросту, рівно стільки, щоб зберегти форму.
Крок 3. Можливо, ви вирішили купити готові сформовані кульки в розпліднику чи садовому центрі. Це хороший спосіб створити негайний вплив і полегшити проєктування великих площ насаджень, оскільки вони швидко дають вам гарне уявлення про те, як реалізуються ваші плани. На цьому етапі, замість того, щоб використовувати секатор для прищипування порослі, настав час перейти до довгих лез хакарібасамі, або ножиць для живоплоту, для більших рослин. Довші леза дозволяють почати формувати рослину, створюючи контури, які ви шукаєте, і лише стрижкою (а не окремими надрізами) можна отримати чітке покриття. Щороку в червні, після приросту, закріплюйте форму, дозволяючи їй поступово наповнюватися.
Крок 4. Подбайте про очищення після обрізки. Останніми роками з’явилася хвороба, відома як циліндроспоріоз, яка може вражати цілі сади. Видалення зрізаного листя (і старого коричневого) навколо рослини зменшує ймовірність появи цього грибкового захворювання.
Після того, як карікомі набуде встановленого розміру, потрібно обрізати її двічі на рік. Початок червня є традиційним часом для першої стрижки після припинення раннього приросту. За можливості уникайте обрізки під яскравим сонячним світлом, оскільки щойно розкрите листя легко обгорає. Використовуйте чисті, гострі ножиці та намагайтеся стригти до уявного контуру, а не просто знімати однакову кількість по всьому колу. Таким чином ви усунете недоліки, а не будете слідувати неточностям попередніх років. Працюйте круговими рухами, рухаючись навколо рослини, зосереджуючись на тому, щоб знову і знову виконувати ту саму дію. Не бійтеся глибоко зрізати старі порослі, щоб змінити форму. Рослина добре реагує на інтенсивне обрізання, і будь-які оголені ділянки слід заповнити до кінця літа.
Краса карікомі полягає в його органічності. Хороша форма карікомі – низька і широка, плоска внизу, дуже схожа на пончик. В ідеалі сторони повинні частково звужуватися до рівня землі, наповнюючи рослину відчуттям напруги, ніби це крапля води. Подумайте про переплетені пагорби, фрукти.
Протягом літа сміливо стрижіть стільки разів, скільки забажаєте, щоб контури залишалися завжди чіткими. До кінця літа зростання припиняється; настав час останньої стрижки цього року. На цьому етапі варто бути обережним: не вкорочуйте занадто сильно в цю пору року, оскільки прогалини заживуть тільки наступного літа.
Планування карікомі. Щоб створити цілі насадження карікомі, вам потрібно буде продумати процес проєктування. Як правило, легше (і, безумовно, дешевше) почати з менших рослин, спочатку викладених як окремі форми, але призначених для злиття у більші. Якщо це взагалі можливо, постарайтеся переконатися, що всі ваші рослини походять з одного виду та сорту; існує кілька різних форм навіть найпоширенішого виду рослини, і оскільки кілька рослин складатимуть одну форму, важливо, щоб швидкість росту, форма листя та колір були однаковими.
Процес подібний до створення живоплоту. Ґрунт слід добре підготувати (рослини добре реагують на внесення гною та інших добрив) і висаджувати їх на відстані близько 30 см одна від одної. Можна передбачити ділянки з меншими окремими формами, розміщеними серед більших: такі форми можуть складатися з однієї рослини, тоді як більші – об’єднувати кілька рослин.
Передбачте доступ для прополювання та обрізування. Залишайте вузькі проходи або прогалини, щоб жодна ділянка з часом не стала недосяжною. Доріжки додають відчуття глибини, створюють гру світла й тіні та підкреслюють контури, тому їх можна органічно вписати в сад як справжні стежки, що петляють серед карікомі, мов лабіринт.
Не піддавайтеся спокусі зменшити форми спереду та збільшити ззаду. Ми розглянули, як створюється відчуття енергії та глибини, змінюючи дизайн, іноді використовуючи більші форми ближче до передньої частини. Це можуть бути низькі, широкі форми або вищі, вужчі, що закривають огляд з певних точок. Спокусливі проблиски та пропозиції форм можуть бути такими ж корисними, як побачити все одразу.
Плануючи такі конструкції на кухонному столі, можна отримати велике задоволення. Візьміть картоплини різних розмірів і форм, розріжте їх навпіл і розкладіть так, як ви уявляєте собі ваш сад. Подивіться на своє творіння з рівня столу, а не зверху, щоб отримати розумне відчуття масштабу. Потім віддайте себе творчості, експериментуючи з різними дизайнами. Ця ідея запозичена у британського скульптора Річарда Лонга, який іноді використовує картоплю як моделі, щоб представити клієнтам свої кам’яні скульптури (рис. 175).
1. Яка головна, суттєва відмінність між нівакі та бонсай згідно з їхнім буквальним значенням та місцем вирощування?
2. Яка головна перевага техніки фукінаоші-шітате (переформування дорослого дерева) порівняно зі створенням нівакі з молодої рослини?
3. У чому полягає основна відмінність сосни від більшості інших дерев (наприклад, листяних) щодо обрізки, і як називають дві ключові японські сезонні техніки догляду за сосною?
4. В який період обрізають сосни?
5. Що таке карікомі? Які рослини найчастіше використовують для цього стилю в Японії, і яка головна естетична мета карікомі?