Поняття технології програмування як процесу
Технологія – це сукупність правил, методик та інструментів, які дозволяють налагодити виробничий процес випуску певного продукту, в тому числі процеси планування, вимірювання характеристик, оцінки якості, відповідальності виконавця та ін.
До цього часу наявне протистояння двох позицій щодо поняття технологій програмування: з одного боку, під ним розуміють широке використання інструментальних засобів, а з іншого – технологія – це набір формальних методик та регламентів, які дозволяють на кожному етапі проводити експертизу, архівування та визначення обсягу та якості виконаної роботи. Перший варіант підтримують професійні програмісти, другий – керівники проектів.
Виконання замовлення у промисловості має багато особливостей. Наприклад, у промисловості ротація кадрів є частим явищем, звідси необхідність архівації та інших засобів відчуження результатів роботи від виконавця; у будь-якому колективі постійно виникають проблеми оцінки індивідуальної роботи та поділу відповідальності за прийняті рішення та помилки, звідси суворе документування та стандартні процедури роботи.
Особливо багато проблем виникає із розумінням поставленої задачі. Тому обов’язково потрібно оформлювати технічне завдання за стандартними правилами. Неувага до формалізації завдання на розроблення ПЗ приводить до того, що створену систему неможливо здати в експлуатацію через величезну кількість зауважень, викликаних різночитаннями і незрозумілостями в постановці завдання.
Процес розроблення ПЗ за замовленням включає в себе питання документування, ціноутворення, способами регламентування і контролю за ходом робіт, але основним результатом застосування технології є програма, що діє в заданому обчислювальному середовищі, добре налагоджена і документована, доступна для розуміння і розвитку в процесі супроводу.
На сьогодні замовник потребує комплексного вирішення своїх завдань, а це приводить до потреби у складних програмних системах. Щоб створити такі системи, недостатньо лише кваліфікованих програмістів, потрібні системні аналітики, які проаналізують замовлення і створять проект системи, та системні інженери, які зможуть реалізувати завдання як складну систему. Без стандартизованих підходів використання технологій неможливо виконати такий проект. Виходячи із вищезазначеного, можна сформулювати визначення технологій програмування.
Технологія програмування (ТП) – це сукупність методів і засобів розроблення (написання) програм та порядок застосування цих методів та засобів.
У англомовній літературі замість терміна «технологія програмування» використовується термін «методологія» (methodology) для позначення пов’язаних між собою методів та технік програмування [5].
Усі технології, які використовують програмісти, підпорядковуються основній меті:
- створити якісний продукт;
- вкластися в бюджет;
- дотриматися строків.
Розвиток технологій програмування
Ускладнення програмних систем та процесів розроблення викликало потребу створення механізмів керування та контролю процесів, тобто підключення технологічних підходів, що розпочалося із систематизації робіт. Наступними кроками стали встановлення технологічних маршрутів діяльності розробників ПЗ, визначення можливості їх автоматизації та виявлення ризиків, розроблення інструментів для автоматизації.
Перший етап автоматизації процесу створення програмного забезпечення був пов’язаний із підтримкою процесу програмування та систематизацією робіт. Розуміння, що інструменти підтримки процесу кодування є необхідною умовою підвищення продуктивності праці, але недостатньою для промислового розроблення програм. На цій стадії з’явились інструменти програмування із підтримкою написання коду. Після цього стали з’являтися засоби автоматизованого налагодження програм. У цей самий час (кінець 60-х рр. ХХ ст.) потреба створення великих за розміром програм із складними алгоритмами привела до розуміння необхідності розвитку теоретичної бази і запровадження поняття життєвого циклу ПЗ.
Відразу стали помітними проблемні місця виробництва програмних продуктів: нерозвиненість методології проектування та неможливість оцінити якість ПЗ лише у ході тестування. Фактично перша проблема викликає другу: нечітко поставлене завдання з програмування не дає параметрів для перевірки якості роботи. Однією з основних початкових вимог у процесі програмування стала вимога чіткої специфікації проекту. На основі даних із специфікації почали регламентувати процес проектування. Стали з’являтися певні технології розроблення програмних продуктів. Подальший розвиток методологій розроблення призвів до появи формалізованого менеджменту вимог у ході аналізу.
Сьогодні технології виробництва програмних продуктів автоматизують процес створення коду та дозволяють виконувати автоматичне тестування програм. Для етапів аналізу та проектування повністю автоматичних інструментів немає, хоча існують засоби автоматизованої підтримки і систематизації вимог та моделювання програмних систем. Щоб зрозуміти, які технології використовувати для певного проекту, розібратися з методикою програмування, необхідно в першу чергу вивчити розвиток мов та підходів до програмування.