1 МОДУЛЬ. КОНСТРУЮВАННЯ ВИРОБІВ ІЗ ТРИКОТАЖНИХ ПОЛОТЕН
1.2 Побудова конструкцій поясного одягу з трикотажу
1.2.1 Побудова конструкцій лосин/легінсів
1.2.1.1 Історія виникнення та розвитку лосин/легінсів
Історія походження слова лосини сягає корінням сивої давнини, оскільки прабатьками лосин вважають шкіряні гамаші, які носили північноамериканські індіанці. До Європи ця модель штанів потрапила завдяки найспритнішим торговцям і у Середньовіччі лосини вже були обов’язковим предметом чоловічого одягу в вищому світі. Його носили військові та аристократи, починаючи з XVII століття (рисунок 1.39).
Рис. 1.39 – Шкіряні гамаші північноамериканських індіанців та чоловічі лосини періоду Середньовіччя
Штани називалися лосинами, тому що виготовлялися з лосиної (рисунок 1.40), пізніше і оленячої, шкіри, і спочатку вони були занадто вузькими та зовсім нееластичними, внаслідок чого їх одягали мокрими та чекали поки виріб висохне вже на тілі людини. Найчастіше це призводило до потертостей та алергічних реакції, а деяким чоловікам доводилося відходити після носіння таких штанів по кілька днів. На початку XІX століття виробники використовують при виготовленні лосин м’якші матеріали і їх починають носити спортсмени, танцюристи, а також американські ковбої.
Рис. 1. 40 – Зразок лосиної шкіри
Як елемент жіночого одягу, лосини набрали популярності вже в наш час. У сучаснішому їх розумінні представила дизайнер Патріція Філд в 1970-х роках XX століття, запропонувавши жінкам поповнити свій гардероб такими собі «колготами без шкарпеток». На жаль, на той момент вони не отримали великої популярності. Роками, коли лосини «захопили світ», вважаються 1980-і роки та епоха диско! Тоді в 1982 році королева аеробіки Джейн Форда з’явилася на екранах телебачення в купальнику, лосиних та гетрах, і цим викликала фурор (рисунок 1.41). Одразу на них звернули пильну увагу знаменитості, з’явилися лосини різноманітних форм та колірних рішень, їх включають і в молодіжний гардероб, з часом вони популярності серед жінок різного віку. Саме в цей час виник термін «легінси».
Рис. 1.41 – Королева аеробіки Джейн Форда в лосинах
Легінси є різновидом лосин, відмінності між цими двома варіантами облягаючих штанів наведено в таблиці 1.2.
В 1985 році легінси нарешті з’являються на подіумах. Вперше – в колекції Донни Каран, через пару років в 1988 році – Карла Лагерфельда для будинку Chanel, на початку 90-х – у Versace (рисунок 1.42). Матеріали використовувалися синтетичні, кольори – максимально яскраві і блискучі. Епатажні знаменитості стали з’являтися на червоних килимових доріжках, зйомках кліпів і концертах саме в лосинах/легінсах. В Америці першою стала Мадонна, а потім яскраві лосини стали візитною карткою модних «зірок». Далі почався справжній бум, недарма дев’яності роки асоціюють саме з різнокольоровими лосинами (фото з 90-х матеріальне підтвердження модних примх того часу). Вони дозволять підкреслити всі переваги фігури за рахунок своєї еластичності (рисунок 1.43).
Рис. 1.42 – Донна Каран, колекції Chanel та Versace, 80-90 рр
Рис. 1.43 – Легендарна Мадонна та журнали мод 80-90 рр
Але час змінювався і лосини/легінси поступово були витіснені джинсами та іншими моделями штанів. Лише після 2000-х вони знову актуалізувалися, і сьогодні лосини по праву вважаються базовою деталлю гардероба. Відійшли в історію кислотні відтінки і блискучі нитки, все менше асоціацій з аеробікою, все більше фасонів, кольорів, стилів і матеріалів (рисунок 1.44). Зараз сучасні лосини стримані, практичні, універсальні, їх носять незалежно від статків, віку і комплекції. В 2007 році бренд «Balenciaga» у своїй літній колекції випустив модель вартістю 100 000 $! (рисунок 1.45).
Рис. 1.44 – Сучасні лосини та легінси
Рис. 1.45 – Лосини за 100 тис. від бренду «Balenciaga»
1.2.1.2 Вибір вихідних даних, проведення розрахунків та побудова креслення конструкцій лосин/легінсів
Для побудови креслення конструкції лосин/легінсів (рисунок 1.46) необхідно зняти з фігури такі розмірні ознаки (виміри): обхват талії От, обхват стегон О ст, висота стегон Вст, висота сидіння Вс, висота коліна В, довжина виробу Двир, ширина внизу Шн, висота гомілки Вгом, обхват стегна Ост1, обхват коліна Ок, обхват гомілки Огом, обхват щиколотки Ощ.
Нижче приведений приклад вибору значень вихідних даних та проведення розрахунків для побудови конструкції на фігуру розміром 164-92-96.
Вибір вихідних даних для роботи (в сантиметрах):
От – 69,8
О ст – 96,0
Вст -19,0
Вс – 27,1
Вк – 57,6 (від лінії талії)
Дш – 95,0
Шн – 20,0
Вгом – 73,6 (від лінії талії)
Ост1- 56,0
Ок – 38,0
Огом – 33,2
Ощ – 22,0
Постільки будь-яке трикотажне полотно розтягується, потрібно дослідити конкретне полотно та визначити його коефіцієнт розтягування (К розт). Як визначити К розт – див. відео, яке подано нижче.
Приймаємо, К розт=20/24=0,83 (для конкретного трикотажного полотна)
Коректування розмірних ознак з врахуванням коефіцієнта розтягування:
обхват талії От.к= 69,8 *0,83=57,9
обхват стегон О ст.к=96,0 *0,83=79,7
обхват стегна Ост1.к – 56,0*0,83=46,5
обхват коліна Ок .к – 38 *0,8 = 31,5
обхват гомілки Огом.к – 33,2 *0,83=27,6
обхват щиколотки Ощ.к – 22*0,83=18,3
Розрахунки та побудова креслення лосин/легінсів (див. відео, яке подано нижче)
→ АА1=1/2Ост.к = ½*79,7=39,9
→ АА2=1/2 АА1=39,9/2=19,9 см.
↓А2Д2=Вс=27,1 см.
↓А2К2=Вк=57,6 см.
↓А2Г2=Вгом=73,6 см.
↓А2Н2=95,0см.
Через точку Д2 провести горизонталь. На цю горизонталь опустити з точок А і А1 перпендикуляри – точки перетину – це точки Д і С.
↓А2В2= Вст=19,0 см.
Провести горизонталь через точку В2, в точках перетину прямих – точки В і В1.
← → Д2Д1= Д2С1=1/2Ост1.к =46,5/2=23,2 см.
← → К2К= К2К1=1/2Ок.к=31,5/2= 15,7см.
← → Г2Г= Г2Г1=1/2Огом.к=27,6/2=13,8см.
← → Н2Н= Н2Н1=1/2Ощ.к=18,3/=9,2см.
З’єднати точки Д1К, КН, С1К1, К1Н1 прямими лініями. В області стегна прогнути ці лінії під лекало, в області гомілки вигнути ці лінії під лекало.
Для зручності обробки зрізів легінсів, від лінії низу НН1 провести крокові зрізи під прямим кутом, а потім вже під лекало.
→АА4= від 4 до 6 см., АА4= 5,0 см.
З’єднати точки А4 та В.
← А1А3= 6,0 см., ↓А3А5 = 2,0 см.
Під лекало оформити трохи прогнути лінію талії.
З’єднати точки А5 та В1.
↑ СС2 =1/2 СС1.З’єднати точки С1 і С2 прямою.
Нижню частину середньої передньої та середньої задньої лінії оформити під лекало.
Щоб обробити верхню лінію (лінію талії), потрібно побудувати цільнокроєну обшивку для еластичної тасьми. Для цього необхідно провести паралельну лінію талії на рівні 2,5 – 3 см вище лінії талії.
Рис. 1.46 – Креслення конструкції лосин/легінсів
1.2.2 Побудова конструкцій штанів
1.2.2.1 Історія виникнення та розвитку штанів
Представники давніх цивілізацій віддавали перевагу спідницям. Спідницю тривалий час носили саме чоловіки, а жінки – сукні. По довжині спідниці визначали становище людини в соціумі. Поява штанів було обумовлено прямою необхідністю. Першими їх почали носити кочівники, які через особливості своєї життєдіяльності постійно пересувалися на конях, і в спідницях це було робити абсолютно незручно. Крім того, війни, походи також безпосередньо вплинули на те, щоб штани зайняли одне із значущих місць в гардеробі того часу.
Історики датують появу штанів на території Європи приблизно 500 роком до різдва Христового. Їх першими стали носити скіфи, які були відмінними вершниками (рисунок 1.47). Їх тоді виготовляли зі шкіри тварин, яку вимочували для того, щоб вона була більш м’якою і пластичною. Прототип штанів був відомий і древнім людям. Так, в Іспанії при археологічних розкопках виявили печери з наскельними малюнками, на яких зображено древні людини в штанах зі шкіри тварини.
Рис. 1.47 – Зображення скіфів
Поширення штанів в Європі на початку перших століть н.е. також пов’язують з кочовим народом – гунами, які дійшли до Риму та завоювали його. У ХІІ ст. у Стародавньому Римі візантійський імператор Мануїл вперше дозволив своїм військовим носити штани. Середньовічним праобразом штанів є шоси. Пізніше у XVII ст. з’явились панталони. Наприкінці XVIII ст. чоловічі панталони стають довшими, що змушує носити їх на бретелях (підтяжках), які стають частиною європейського костюма. Надалі мода вносила розмаїття у чоловічий костюм, протягом XVIII ст. ширина, довжина і колір панталон змінювались. Спочатку у моді були панталони вузькі і короткі, а потім довгі і широкі. Панталони не мали запрасованих складок, іноді їх виготовляли зі штрипками. Наприкінці ХІХ ст. замість терміну панталони почали вживати назву штани. Іноді замість назви штани застосовують термін брюки. Довгий період до XVIII ст. штани складалися з двох окремих частин, які скріплювали на поясі шнуром (рисунок 1.48).
Рис. 1.48 – Еволюція розвитку форми штанів
У сучасному вигляді штани увійшли у моду наприкінці XVIII – початку ХІХ ст. (рисунок 1.49), але до початку ХХ ст. вони були виключно чоловічим одягом.
Рис. 1.49 – Формування сучасного вигляду штанів
Рис. 1.50 – Джайпур. Жінки в сальвар-камізах
Історія виникнення жіночих штанів також сягає давнини. В Азії, Китаї, Індії, Японії, жінки носили штани завжди.
Так, традиційним одягом в традиційний одягом в Пакистані, Афганістані, Індії та Бангладеші є сальвар-каміз (або сьют-сальвар, чурідар, панджабі (рисунок 1.50).
Існує кілька видів сальвар-камізу:
– чурідар — його особливістю є вузькі як панчохи штани вдвічі довші за ноги, які збираються зморшками на щиколотці та розширюються до талії. Блуза зазвичай довга, часто нижче коліна;
– типу патіали або панджабські — шаровари на широкій кокетці з великою кількістю вертикальних складок на широкій штанині;
анаркалі — каміз, схожий на сарафан, в грудях вузький, від грудей кльош. Шаровари завужені;
– боллівудського стилю — штани майже кльош, каміз короткий, замість накидки легка маленька хустка в тон;
– пакистанського стилю — штани прямі та широкі, трохи звужуються до низу, але без складок. Для цього стилю характерні популярні у мусульман кольори та орнаменти;
– шарара — штани з дуже широким кльошом від стегон. Каміз короткий, з короткими рукавами або без рукавів.
А ось Європа багато століть не знала про жіночі штани в сучасному їх розумінні. Більш-менш схожим на штани виробом тоді були панталони і вони вважалися предметом жіночої нижньої білизни. Свою назву останні отримали завдяки персонажу італійської комедії Pantaleone, який носив вузькі штани.
Європейські модниці змогли урізноманітнити свій гардероб штанами лише в ХІХ столітті, першопрохідцями стали феміністки. Якось міс Джекінс, що славилася своєю оригінальністю, вкоротила свій крінолін і одягла під нього повітряні турецькі шаровари, в чому і відправилася на прогулянку. Через деякий час її співвітчизниця Амелія Блумер стала з’являтися на людях в брюках, поверх яких була надіта коротка спідниця (рисунок 1.51). Ця дама володіла власним феміністським журналом, друкувати свої власні статті про реформи, які повинні зробити жінки в боротьбі за рівноправність, в них же вперше було написано про зручність носіння та інші різні переваги брюк.
Рис. 1.51 – Поява перших штанів в жіночому гардеробі
Однодумниці Амелії з Британії і Німеччини швидко підхопили запропонований стиль одягу і проголосили носіння штанів корисним для здоров’я, зручним, а також патріотичним. Але і супротивників такого стилю виявилося достатньо. Над жінками, одягненими в штани, часто насміхалися. Газети того часу активно випускали карикатури на феміністок (рисунок 1.52).
Рис 1.52 – Карикатури на феміністок, які носили штани
Рис. 1.53 – Костюм велосипедистки
Ситуацію врятувало винахід велосипеда в кінці 70-х років, який активно стали освоювати як чоловіки, так і жінки. І якщо з велосипедним нарядом чоловіків все зрозуміло, то жінки-велосипедистки закидали пресу питаннями про те, що ж надягати їм. І лише через кілька років, на початку дев’яностих, модні видання представили на суд громадськості варіанти «дамського велосипедного костюма» (рисунок 1.53). Спідниця в них все ж була присутня, однак могла підбиратися спеціальної пряжкою, щоб жінки могли відчувати себе досить комфортно, сідаючи на велосипед.
Ввести штани в моду намагалася Габріель Бонер Шанель, яка вважала, що чоловіки і жінки можуть носити одне й те саме. Опинившись на віллі знайомого, який обожнював коней і кінний спорт, вона вирішила навчитися їздити верхи, але відчувала себе некомфортно в довгій спідниці, тому переодяглася в один з його костюмів. Надалі речі, «запозичені» з чоловічого гардероба, стали важливими кодами Chanel (рисунок 1.54). «Я подарувала жінкам відчуття свободи», – говорила дизайнер. Проте шлях прийняття та введення в жіночу моду штанів був не простим. У 1931 році паризька влада вимагала вигнання Марлен Дітріх з міста за демонстрацію чоловічого костюма.
Рис. 1.54 – Брюки на К. Шанель, Кетрін Хепберн і Марлен Дітріх
Штани мають велике значення для жінок сьогодні, символізуючи свободу, комфорт і впевненість, а також надаючи можливість створювати різноманітні та стильні образи. Вони є невід’ємною частиною гардероба як для повсякденного, так і для ділового стилю, при цьому сучасні тренди пропонують широкий вибір фасонів, від класичних до спортивних з різних матеріалів, в тому числі з трикотажних полотен.
1.2.2.2 Вибір вихідних даних, проведення розрахунків та побудова креслення конструкції штанів
Для побудови креслення конструкції штанів із трикотажних полотен (рисунок 1.55) необхідно зняти з фігури такі розмірні ознаки (виміри): обхват талії От, обхват стегон Ост, висота стегон Вст, висота сидіння Вс, висота коліна Вк, довжина штанів Дш, ширина внизу Шн.
Нижче приведений приклад вибору значень вихідних даних та проведення розрахунків для побудови конструкції на жіночу фігуру розміром 164-92-96.
Вибір вихідних даних для роботи (в сантиметрах):
От – 69,8
Ост – 96,0
Вст – 20,0
Вс – 26,0
Вк – 57,6
Дш – 104,5
Шн – 20,0
Розрахунки та побудова креслення передньої половинки штанів (див. відео, яке подано нижче)
↓АН =Дш=104,5 см.
↓АВ=Вст=20 см.
↓АС=Вс=26 см.
↓АК = Вк= 57,6 см.
Із точок В, С, К та Н провести горизонтальні лінії вправо довільної довжини.
→АА1=1/4 Ост- 1 см = 96/4-1= 98/4-1=23,0см.
Із точки А1 ↓ перпендикуляр до лінії стегон, сидіння. На перетині з горизонтальними лініями, точки В1, С1.
Із точки С1 → С1С2 = 1/10 Сст+ 0,5 см = 48/10+0,5=5,3 см.
→ СЛ=1/2 СС2.
Через точку Л вертикаль вгору, вниз , точки перетину відповідно – точка А2 (лінія талії) та точка Н1 (лінія низу).
↑ С1С3=1/2 С1С2. З`єднати точки С2 та С3 прямою.
←А1А3=1,0 см.
Із точки В1 → В1В4= 0,5 см.
Від точки А3 ← А3А4=1/4От+1=69,8/4+1=18,5см
Із точки А4 ↑ А4А5=0,5 см , лінія талії А5А2 плавна криволінійна лінія.
Н1Н2=Н1Н3=Шн/2-1= 20/2-19,0 см.
Лінія А5А4В – плавна опукла лінія.
З`єднати точки В та Н2. На перетині з лінією колін – точка К1.
→ К1К2=1,0 см. З`єднати точки В, К2, Н2 плавною лінією.
З`єднати точки С2Н3 прямою. На перетині з лінією колін – точка К3.
←К3К4=1,0 см. З`єднати точки С2, К4, Н3 плавною лінією.
Розрахунки для побудови креслення задньої половинки штанів
← С1С4 =1,5 см.
← А12= 1/2А1А2.
З`єднати точки С4 та 2, лінію продовжити ↑ на 2,0 см, нова точка -точка Т, на перетині з відрізком ВВ1- точка В2.
→ С4С5=1/10 Ост +0,5=96,0/10+0,5=10,1см.
↓ С5С6=0,5 см.
←В2В3=1/4Ост+1,0=96/4+1,0=25,0 см.
Із точки А5 ←провести горизонтальну лінію. Із точки Т провести дугу радіусом ТТ1=1/4 От+3,0=69,8/4+3,0=20,5 см до перетину з проведеною горизонталлю.
З`єднати точки Т та Т1 прямою. По цій лінії відкласти ← ТТ2=1,0 см.
Зверніть увагу: задля прилягання талева виточка проєктується при пошитті штанів із щільного трикотажу, в інших випадках свобода по талії прибирається за рахунок еластичної тасьми.
Від точок Н2 та Н3 ← → 2,0 см. – точки Н4 та Н5.
К3К5= К4К6=2,0 см. ← →.
Бічну лінію задньої половинки штанів оформити через точки Т1, В3, К5, Н4.
Крокову лінію задньої половинки штанів оформити через точки С6, К6, Н5.
Побудова задньої талевої виточки
Т1Т3=1/2 Т1Т2.
Через точку Т3 до лінії талії провести перпендикуляр. Довжина виточки 14,0 см. Розхил виточки 3,0 см.
Рис. 1.55 – Креслення конструкції жіночих штанів