Розділ II. Функціонально-базовий поділ логістики
Презентація Логістична організація складських процесів
Склад, логістичний процес, товароносії, упакування
2.2. Логістична організація складських процесів
2.2.1.Склади та їх функції
Переміщення матеріальних потоків логістичним ланцюгом неможливе без концентрації у певних місцях необхідних запасів, для зберігання яких призначено відповідні склади. Переміщення через склад пов’язане з витратами живої та минулої праці, що збільшує вартість товару. Тому склад потрібно розглядати не ізольовано, а як інтегровану складову частину логістичного ланцюга. Тільки такий підхід дозволить забезпечити успішне виконання основних функцій складу і досягнення високого рівня рентабельності.
Відео «Класифікація складів»
Склади – це будівлі, споруди та різноманітні прибудови, призначені для приймання, розміщення і зберігання товарів, які надійшли до них, підготовки їх до споживання і відпускання споживачу.
Розповсюдженою є думка про те, що склади створюються винятково для зберігання матеріальних цінностей. Однак на складах не створюються нові матеріальні цінності, додаткова споживча вартість, тому зберігання як самоціль не приносить ніякої користі. Як правило, якість вантажів може тільки погіршуватися від зберігання на складі, а у фінансовому відношенні цілеспрямоване зберігання вантажів на складі може призвести тільки до збитків, оскільки, по-перше, матеріальні цінності, які зберігаються на складі, тимчасово виключені з фінансового обігу, хоча на їх придбання та виготовлення витрачено деякі ресурси, а по-друге, саме складування вантажів вимагає певних витрат.
Насправді жоден вид матеріальних ресурсів не виробляється для того, щоб потім зберігати їх на складах. І все ж склади є і широкорозповсюджені в усіх галузях економіки, у промисловості, на транспорті, в оптовій і роздрібній торгівлі, будівництві, сільськогосподарському виробництві та ін.
Це пояснюється тим, що в сучасних умовах склади виконують низку істотних функцій:
1. Перетворення виробничого асортименту в споживчий відповідно до попиту і для виконання замовлень клієнтів.
2. Складування і зберігання продукції для вирівнювання тимчасового, кількісного та асортиментного розривів між виробництвом і споживанням продукції, що дає змогу здійснювати безперервне виробництво і постачання на базі створюваних товарних запасів, а також у зв’язку із сезонним споживанням деяких видів продукції.
3. Консолідація і розукрупнення вантажів – склад може здійснювати функцію об’єднання (консолідації) невеликих партій вантажів для декількох клієнтів, до повного завантаження транспортного засобу, що сприяє зменшенню транспортних витрат. У той самий час на склад можуть надходити вантажі від виробників, призначені декільком замовникам, які потім розділяються на більш дрібні партії згідно із замовленнями. і відправляються кожному споживачу.
Метою створення складів у системах логістики є не збереження матеріальних ресурсів, а перетворення параметрів матеріальних потоків для їх найефективнішого використання.
Параметри – це розміри і склад транспортних партій вантажів, тип і спосіб упакування, кількість найменувань вантажів у транспортних партіях, час прибуття і відправлення транспортних партій та ін.
Об’єктивна необхідність у спеціально обладнаних місцях для зберігання запасів існує на всіх стадіях руху матеріального потоку, починаючи від первинного джерела сировини і закінчуючи кінцевим споживачем.
Цим пояснюється досить велика номенклатура складів, основними класифікаційними ознаками яких є такі:
1. Стосовно функціональних базисних сфер логістики:
– склади постачання;
– склади виробництва;
– склади розподілу.
2. За видом продукції, яку зберігають:
– склади сировини, матеріалів, комплектуючих;
– склади незавершеного виробництва;
– склади готової продукції;
– склади тари;
– склади зворотних відходів.
3. Стосовно логістичних посередників:
– власні склади підприємств;
– склади логістичних посередників (торгових, транспортних, експедиторських, вантажопереробних тощо).
4. За функціональним призначенням:
– склади буферних запасів, призначені для забезпечення виробничого процесу (склади матеріальних ресурсів і незавершеного виробництва, виробничих, страхових, сезонних та інших видів запасів);
– склади перевалки вантажів (термінали) у транспортних вузлах, під час виконання змішаних, комбінованих, інтермодальних та інших перевезень;
– склади комісіонування, призначені для формування замовлень відповідно до специфічних вимог клієнтів;
– склади зберігання, які забезпечують збереження і захист складованих виробів;
– спеціальні склади (митні склади, склади тимчасового зберігання, тари, зворотних відходів тощо).
5. За продуктовою спеціалізацією:
– вузькоспеціалізовані (для одного або декількох найменувань продукції);
– обмеженого асортименту;
– широкого асортименту.
Склади можуть також бути класифіковані за видом власності, технічною оснащеністю, наявністю зовнішніх під’їзних колій, видом складських будівель і споруд, технічною конструкцією та ін.
2.2.2. Основні проблеми забезпечення ефективності складування
Загальна проблема забезпечення ефективності складських процесів розпадається на кілька окремих проблем, успішне розв’язання яких може гарантувати ефективне функціонування складського господарства:
– вибір між власним складом або складом загального користування;
– кількість складів і розміщення складської мережі; розмір і місце розташування складу;
– вибір системи складування.
Відео «Найбільший логістичний склад Answer»
Вирішення цих проблем дотепер повністю не формалізовано, однак можна навести деякі положення, що ведуть до того або іншого вибору. Власний склад або склад загального користування.
Одна з основних проблем, що виникає перед підприємством у процесі забезпечення складською площею, – це питання володіння складом. Існує дві основні альтернативи: придбання складів у власність (зокрема на умовах оренди) або використання складів загального користування. Вибір між цими варіантами та їхньою комбінацією – одна із найголовніших проблем у складуванні.
Існують фактори, що діють як на користь рішення про створення або придбання власного складу, так і фактори, що діють у протилежному напрямі.
Головні переваги власного складу пов’язані з:
– високим ступенем контролю над операціями;
– забезпеченням інтеграції складських операцій з іншими елементами внутрішнього логістичного процесу підприємства;
– полегшенням комунікацій;
– нематеріальними перевагами, пов’язаними з іміджем підприємства;
– можливістю більшого контролю за продукцією.
Критичним фактором економічності власного складу підприємства є стабільно високий оборот. Тому в умовах стабільно високого обороту на добре відомому ринку з постійним збутом доцільнішим вважається наявність власного складу.
До переваг складів загального користування можна віднести:
– гнучкість, що дозволяє враховувати мінливий попит, наприклад, сезонний;
– доступ до кваліфікації й досвіду, яких саме підприємство не має;
– використання найсучаснішого обладнання й останніх методів проведення складських операцій;
– відсутність необхідності у великих інвестиціях з розвитком складського господарства;
– полегшення доступу до більш широкого географічного регіону;
– використання економії на масштабах для зниження витрат на складування;
– зниження витрат на транспортування об’єднанням вантажів з вантажами інших підприємств;
– гарантія високої якості й ефективного обслуговування.
Вибір між складом загального користування й власним є одним із аспектів вирішення завдання «зробити або купити», отже, вимагає аналізу беззбитковості. Це, звичайно, спрощений підхід, оскільки під час вибору варіантів складування необхідно враховувати й безліч інших факторів. Однак основна проблема полягає в тому – чи зможе склад загального користування надати таке саме (або краще) обслуговування за таких самих (або менших) витратах. Якщо він може надати більш якісне обслуговування або більш низькі витрати, то це очевидні аргументи, що свідчать на користь вибору такого складу.
Кількість складів і розміщення складської мережі. Територіальне розміщення складів та їхня кількість визначаються потужністю матеріальних потоків й їхньою раціональною організацією, попитом на ринку збуту, розмірами регіону збуту й концентрацією в ньому споживачів, відносним розташуванням постачальників і покупців, особливостями комунікаційних зв’язків тощо.
Однак, у першу чергу, питання про збільшення кількості складів пов’язане зі зміною витрат та їхньою поведінкою. Так, під час збільшення кількості складів у логістичній системі транспортні витрати й упущена вигода від продажу зменшуються, але у той самий час відбувається одночасне збільшення вартості запасів і витрат на зберігання. Тому завдання розміщення й формування складської мережі, як і майже будь-яке логістичне завдання, є оптимізаційним.
Розмір і місце розташування складу. Це проблема дуже близька за своєю суттю до попередньої і вирішується досить просто у разі використання підприємством складу загального користування, тому що зі зміною інтересів підприємства розташування складу й необхідна складська площа можуть бути легко змінені. Складнішою ця проблема стає відносно власного складу підприємства. Під час визначення складських потужностей необхідно враховувати вимоги до умов і термінів зберігання конкретної продукції. Точність у розрахунках складського простору багато в чому залежить від правильного прогнозу попиту на продукцію цього складу і визначення необхідних запасів. Під час вибору місця розташування складу із числа конкурентоспроможних варіантів оптимальним уважається той, який забезпечує мінімум логістичних витрат.
Вибір системи складування. Система складування припускає оптимальне розміщення вантажу на складі й раціональне управління ним. Розробка системи складування ґрунтується на виборі раціональної з усіх технічно можливих систем для розв’язання поставленого завдання методом кількісної та якісної оцінок.
Цей процес вибору й оптимізації припускає виявлення пов’язаних між собою факторів, систематизованих у кілька основних підсистем:
– складована вантажна одиниця;
– вид складування;
– обладнання з обслуговування складу;
– система комплектації;
– керування переміщенням вантажу;
– оброблення інформації;
– конструктивні особливості будинків і споруджень.
Кожна підсистема містить у собі цілу низку можливих елементів. Водночас кількість елементів, що становлять основні підсистеми та їхнє поєднання збільшують багатоваріантність системи.
Вибір раціональної системи складування має здійснюватися в таку порядку:
1) визначається місце складу в логістичному ланцюзі та його функції;
2) вибирається загальна спрямованість технічної оснащеності складської системи (механізована, автоматизована, автоматична);
3) визначається завдання, на яке спрямована розробка системи складування;
4) вибираються елементи кожної складської підсистеми;
5) створюються комбінації обраних елементів усіх підсистем;
6) здійснюється попередній вибір конкурентоспроможних варіантів із усіх можливих;
7)проводиться техніко-економічна оцінка кожного конкурентоспроможного варіанта;
8) здійснюється альтернативний вибір раціонального варіанта.
Вибір елементів складських підсистем звичайно відбувається за допомогою схем і діаграм або спеціальних програмних пакетів на ЕОМ.
2.2.3. Логістичний процес на складі
Логістичний процес на складі значно ширший, ніж технологічний процес, і включає:
– постачання запасів;
– контроль за постачаннями;
– розвантаження і приймання вантажів;
– внутрішньоскладське транспортування і перевалку вантажів;
– складування і зберігання вантажів;
– комплектацію замовлень клієнтів та відвантаження;
– транспортування й експедицію замовлень;
– збирання і доставлення порожніх товароносіїв;
– контроль за виконанням замовлень;
– інформаційне обслуговування складу;
– забезпечення обслуговування клієнтів (надання послуг).
Функціонування всіх складових логістичного процесу потрібно розглядати у взаємозв’язку і взаємозалежності. Такий підхід дозволяє не лише чітко координувати діяльність служб складу, але і є основою планування та контролю за просуванням вантажу на складі з мінімальними витратами.
Перші дві складові складського логістичного процесу – постачання запасами і контроль за постачаннями – були розглянуті раніше, тому докладно розглянемо такі логістичні операції.
Розвантаження і приймання вантажів. Під час здійснення цих операцій необхідно орієнтуватися на умови постачання укладеного договору. Спеціальне обладнання місць розвантаження і правильний вибір із завантажно-розвантажувального обладнання дозволяють ефективно проводити розвантаження (у найкоротший термін і з мінімальними втратами вантажу), у зв’язку з чим скорочуються простої транспортних засобів, а, отже, знижуються витрати обороту. Проведені на цьому етапі операції включають: розвантаження транспортних засобів, контроль документальної та фізичної відповідності замовлень постачання, документальне оформлення прибулого вантажу через інформаційну систему, формування складської вантажної одиниці. Внутрішньоскладське транспортування передбачає переміщення вантажу між різними зонами складу. Транспортування всередині складу має здійснюватися за мінімальної тривалості в часі та просторі наскрізними «прямоточними» маршрутами. Кількість перевалок з одного виду обладнання на інше також має бути мінімальною. Складування і зберігання полягає у розміщенні й укладанні вантажу на зберігання.
Основний принцип раціонального складування – ефективне використання обсягу зони зберігання. Передумовою цього є оптимальний вибір системи складування і, в першу чергу, складського обладнання. Обладнання для зберігання має відповідати специфічним особливостям вантажу і забезпечувати максимальне використання висоти і площі складу. Водночас простір під робочі проходи має бути мінімальним, але з урахуванням діючих норм. Для впорядкованого зберігання вантажу та економного його розташування використовують систему адресного зберігання за принципом жорсткого (фіксованого) або вільного (вантаж розташовується в будь-якому вільному місці) вибору місця складування. Процес складування і зберігання включає: закладання вантажу на зберігання, зберігання вантажу і забезпечення відповідних для цього умов, контроль за наявністю запасів на складі, здійснюваний через інформаційну систему.
Процес комплектації зводиться до підготовки товару відповідно до замовлень споживачів.
Комплектація і відвантаження замовлень включають:
– отримання замовлення клієнта;
– відбір товару кожного найменування згідно з замовленням клієнта;
– комплектацію відібраного товару для конкретного клієнта відповідно до його замовлення;
– підготовку товару до відправлення (укладання в тару, на товароносій);
– документальне оформлення підготовленого замовлення і контроль за підготовкою замовлення;
– об’єднання замовлень клієнтів у партію відправлення й оформлення транспортних накладних;
– відвантаження вантажів у транспортний засіб.
Транспортування й експедиція замовлень можуть здійснюватися як складом, так і самим замовником. Останній варіант виправдує себе лише тоді, коли замовлення роблять партіями, рівними місткості транспортного засобу, і водночас запаси споживача не збільшуються. Найпоширеніша й економічно виправдана централізована доставка замовлень складом. У цьому випадку завдяки об’єднанню вантажів і оптимальних маршрутів доставки досягається значне скорочення транспортних витрат і з’являється реальна можливість здійснювати постачання дрібними і частішими партіями, що призводить до скорочення зайвих запасів у споживача. Збирання і доставлення порожніх товароносіїв відіграють суттєву роль у статті витрат.
Товароносії (піддони, контейнери, тара обладнання) під час внутрішньоміських перевезень найчастіше бувають багаторазовими, а тому вимагають повернення відправнику.
Ефективний обмін товароносіїв можливий лише у тих випадках, коли достовірно відома їх оптимальна кількість і чітко виконується графік їх обміну зі споживачами. Інформаційне обслуговування складу передбачає управління інформаційними потоками і пов’язує функціонування всіх служб складу. Залежно від технічного забезпечення управління інформаційними потоками може бути як самостійною системою (на механізованих складах), так і складовою підсистемою загальної автоматизованої системи управління матеріальними та інформаційними потоками (на автоматизованих складах).
Інформаційне обслуговування охоплює: оброблення вхідної документації, пропозиції щодо замовлень постачальників, оформлення замовлень постачальників, управління прийомом і відправленням, контролювання наявності на складі, прийом замовлень споживачів, оформлення документації відправлення, оптимальний вибір партій відвантаження і маршрутів доставки, оброблення рахунків клієнтів, обмінювання інформацією з персоналом усіх рівнів, різну статистичну інформацію.
Забезпечення обслуговування клієнтів (надання послуг). Склад може забезпечувати такі види послуг:
– сортування і маркування товарів;
– повну перевірку якості товарів, які постачаються;
– фасування й пакування;
– зміну замовлення;
– експедиторські послуги і здійснення розвантаження;
– інформаційні послуги;
– укладання договорів з транспортними агентствами;
– надання оренди складського простору споживачам;
– дезінфекцію вантажів та ін.
Відповідно до принципової схеми технологічного процесу і для чіткої організації робіт рекомендується складати технологічні карти, які розробляються відповідно до конкретних умов складу.
Технологічна карта – форма документації, яка відображає детальну поопераційну розробку складського технологічного процесу з вказівкою технічних засобів, витрат часу на його виконання.
Технологічні карти складають на весь етап переробки продукції на складі або на окремі його етапи. Крім технологічної карти рекомендується складати технологічні графіки. Технологічні графіки передбачають виконання складських операцій у часі (протягом зміни, доби).
2.2.4. Упакування як засіб підвищення ефективності логістичних складських процесів
Упакування впливає на рівень логістичних витрат та ефективність логістичної системи.
У логістичній системі упакування виконує чотири основні функції:
– ідентифікація продукту та надання про нього основної інформації;
– захист продукту під час його переміщення по логістичному ланцюгу;
– полегшення вантажопереробки й транспортування;
– маркетингова підтримка.
Виділяють два основних типи упакування:
– внутрішнє, або споживче, яке спрямоване на кінцевого споживача товару та виконує маркетингові функції. Споживче упакування розробляється з міркувань зручності споживача, привабливості для покупця, ефективного використання торговельних площ і захисту товарів від пошкоджень;
– зовнішнє, або промислове, яке забезпечує зручність логістичних операцій.
Як правило, ідеальне внутрішнє упакування, яке привабливе для споживачів завдяки незвичайній формі й габаритам, саме з цих самих причинами є найгіршим варіантом упакування з погляду логістики. Проте продумана конструкція упакування неодмінно має враховувати вимоги всіх компонентів логістичної системи. Однією з найважливіших концепцій упакування, пов’язаної з логістичними процесами зберігання й вантажопереробки, є концепція стандартної укрупненої вантажної одиниці. Створення укрупненої вантажної одиниці зводиться до фізичного об’єднання (консолідації) окремих промислових упакувань в один стандартизований «пакет», це так звана контейнеризація. Така укрупнена вантажна одиниця може формуватися як на виробничих ділянках, так і на складах.
Для контейнеризації можуть бути використані:
– жорсткі контейнери – устрої, в які поміщають промислові упакування або розрізнені вироби для складування та транспортування;
– нежорсткі контейнери – не створюють замкненої захищаючої оболонки для продукції, що складується та транспортується.
Тут об’єднання промислових упакувань у вантажні одиниці відбувається шляхом їхнього штабелювання на піддонах або ковзних аркушах.
Як базову основу для формування вантажної одиниці пропонується використовувати піддони двох уніфікованих розмірів 1200 × 800 мм та 1200 × 1000 мм. Для забезпечення єдиного підходу до різного складського обладнання вводиться поняття базового модуля, що є прямокутником з розмірами 600 × 400 мм, здатний кратну кількість разів укладатися на стандартних піддонах. Стандартизація вантажів підвищує ефективність логістичних процесів – скорочує час вантажно-розвантажувальних робіт, полегшує операції вантажопереробки та транспортування, підвищує схоронність продукції в дорозі, спрощує контроль за вантажами, підвищує щільність зберігання, прискорює добирання замовлень завдяки раціональнішому розміщенню запасів. Усі ці фактори сприяють скороченню логістичних витрат.
Питання для самоконтролю
1. Дайте визначення поняттю «склад».
2. Охарактеризуйте основні функції складів.
3. Яка мета створення складів у логістичних системах?
4. Назвіть відомі вам різновиди складів.
5. Сформулюйте основні проблеми функціонування складів