3.2.2.1 Історія розвитку жіночого капелюха (самостійне вивчення)
Цитуючи класика Оскара Вайлда «жінки примудряються з нічого зробити три речі: салат, капелюшок і трагедію». Ще відразу чомусь згадується інтерв’ю зі Софі Лорен, у якому зірка світового кінематографа розповідала, чому завжди нерівно дихала до капелюшків: «Вони елегантні й ексцентричні, кумедні і драматичні, і будь-який приносить задоволення. Жінку в капелюшку забути не можна!». Тому наразі залишимо у спокої салат і трагедію, а зосередимося на капелюшку.
Слово «капелюх», найімовірніше, є полонізмом — походить від Kapeluch, що своєю чергою утворено від італійського cappello чи латинського cappa — «плащ», «головний убір»; з того ж кореня французьке chapeau, а українською — «шапка», «кепка», «каплиця».
З XVІІ ст. у Європі встановився звичай не знімати капелюх у приміщенні, в товаристві та навіть у церкві, більш того – в ньому залишалися також під час трапези. На це були причини: дамський капелюшок в той час був масивним та прикрашений пір’ям (чим більше, тим краще). Звісно, екзотичні пташки страждали від цього, доходило навіть до того, що капелюшки прикрашали опудалом цілої птиці або її частиною! А ще до капелюшків іноді прикріплялися локони, які знімалися разом з ним. Уявимо як смішно виглядала б дама, яка наважилася б зняти капелюшок і залишитися «без волосся».
Епохою жіночого капелюшка можна вважати ХІХ століття. Він буквально витіснив напудрені неприродні перуки, спричинивши справжній бум найвигадливіших головних уборів. При цьому капелюшок демонстрував не лише смак його власниці, а й її статус у суспільстві. В тому ж таки XІX ст. знаковим став капелюх циліндр, згодом — казанок, в кінці XІX ст. канотьє (рисунки 3.1 та 3.2).
Рис. 3.1 – Знакові жіночі капелюхи ХІХ ст
Рис. 3.2 – Стилізація жіночих капелюхів ХІХ ст
Рис. 3.3 – Естетика головних уборів кінця XIX ст
Естетизм кінця XIX ст., підвищений інтерес до прекрасного як значущої цінності – ідея того, що краса врятує світ, поставив жінку в центр тогочасних модних процесів. Цей період називають Едвардіанська епоха — період між Вікторіанською строгістю та модерною революцією — вирізнялася не тільки соціальними змінами, але й вражаючою естетикою. Мода, зокрема жіночі головні убори, відображали дух часу – розкіш, витонченість і статус: величезні капелюхи «Меррі Відоу», прикрашені цілими птахами чи пірям, оберемками штучних квітів. (рисунок 3.3).
Едвардіанські капелюхи часто мали широкі, іноді асиметричні поля, які гармоніювали з високими зачісками. Багато моделей мали конічну або овалоподібну форму тулії, що гарно сиділа на пишному волоссі. У виробництві використовували соломку, найчастіше італійську, шовк і оксамит, фетр, тюль і вуаль. Також застосовувалися прикраси та декор – пір’я страусів, павичів, іноді навіть екзотичних птахів; штучні або засушені квіти; стрічки, банти, бісер; маленькі декоративні вуалі (рисунок 3.4).
Рис. 3.4 – Едвардіанські
капелюхи
Такий капелюшок кидав легку тінь на обличчя, надаючи йому жаданої таємності образу. У ті роки капелюхи вважалися обов’язковою частиною жіночого вбрання. Вони відображали соціальний статус, смак, навіть політичні уподобання. Дами змінювали головні убори залежно від подій: для прогулянок, відвідин церкви, театру чи візитів до друзів. Як тут не пригадати культовий образ Роуз з фільму «Титанік» та її чудовий капелюх (рисунок 3.5).
Рис. 3.5 – Таємність образу в капелюсі з широкими полями/крисами
Після 1905 року, разом з ростом жіночого руху за виборчі права, мода поступово змінювалася. Жінки почали обирати більш зручні моделі. Зменшувався розмір капелюхів, зростала їхня практичність. Також варто згадати вплив велосипедного та автомобільного спорту. Основою гардероба жінки став зручний для роботи, прогулянок і подорожей костюм тальєр, що складався зі спідниці та жакета. Мода на активні заняття спортом – велосипедом, плаванням, тенісом – залучила до її гардеробу в’язані спортивні светри, жіночі брюки блумерси. Але капелюхи все ж залишалися обов’язковим елементом костюма та чудовим завершенням образів того часу (рисунок 3.6).
Рис. 3.6 – Нові стиль життя та одяг
жінки початку ХХ ст
Рис. 3.7 – Маленькі капелюшки"клош"
У 20-ті роки вперше у новітній історії жінки обрізали довге волосся, силуети та конструкції їх суконь неймовірно спростилися, тож модниці отримали змогу щодня вбиратися та робити зачіску власноруч. З’явилися маленькі капелюшки “клош” (в перекладі «дзвоник») із загнутими над лобом крисами. Вони залишилися символом 20-х і як маленькі дзвоники сповіщали, що світ змінився назавжди (рисунки 3.7 та 3.8).
Рис. 3.8 – Капелюшки 20-х років
ХХ-го століття
У 1930-ті естетичний ідеал змінюється в бік жіночності. Модна голівка зі світлим подовженим хвилястим або укладеним локонами волоссям оздоблювалася капелюшками, які вражали багатством фасонів: від маленьких, що трималися маківки голови, до шляпок у стилі кокошника, беретиків тощо. Зі середини 1930-х у моді частіше з’являються елементи спортивного стилю: невеликий капелюшок без оздоблень (рисунки 3.9 та 3.10).
Рис. 3.9 – Головні убори 30-х років минулого століття
Рис. 3.10 – Прикраса жіночих голів в 30-х роках ХХст
Мода вулиць 1940-х максимально практична, багатофункціональна та доступна, в буденному житті елегантність і вишуканість — не актуальні. Дефіцит тканин у Другу світову війну призвів до появи тюрбанів та мініатюрних капелюшків, які шили з залишків матеріалів, спостерігалася популярність мереживних вуалеток (рисунок 3.11).
В той самий час, в 1937 році народжуються сюрреалістичні моделі капелюхів Ельзи Скіапареллі, розроблені на основі ескізів Сальвадора Далі: капелюх у вигляді туфельки, капелюх-чорнильниця та інші (рисунок 3.12).
Рис. 3.11 – Капелюшки 1940-х років ХХ століття
Рис. 3.12 – Сюрреалізм капелюхів Скіапареллі
Якщо до Другої світової війни носіння капелюха в суспільстві вважалося нормою, то в повоєнні і наступні роки ці головні убори втрачають актуальність в системі костюма. Інша справа висока мода: в далекому 1947 році, після війни, відомий кутюр’є Крістіан Діор представив свою дебютну колекцію та повернув на подіум жіночні силуети та ідеально круглі капелюхи у стилі New Look (рисунки 3.13 та 3.14).
Рис. 3.13 – Мода вулиць 40-х років ХХ ст
Рис. 3.14 – Капелюхи у стилі New Look від Крістіана Діора
На 1960-і роки, завдяки першій леді США Жаклін Кеннеді, припав розквіт популярності капелюшків-тігулок. 20 січня 1961 року в день інавгурації 35-го президента США Джона Кеннеді, голова його дружини була прикрашена саме ним. Американські модниці були підкорені головним убором, і він миттєво увійшов в моду, залишавшись на піку на десятиріччя, до початку 70-х років (рисунок 3.15). Капелюшки-пігулки носила принцеса Діана, періодично одягає Кейт Міддлтон, Вікторія Бекхем та інші знаменитості (рисунок 3.16).
Рис. 3.15 – Актуальні протягом 1960-х капелюшки-пігулки
Рис. 3.16 – Відомі поціновувачі капелюшків-пігулок
Рис. 3.17 – Футуристичні головні убори від Кардена
У 60-ті роки тема космосу була дуже популярною, воно й недарма, адже людина вперше перетнула орбіту планети Земля. Дизайнери вигадували нові форми й використовували сучасні синтетичні матеріали, а головним модельєром Space Age вважається П’єр Карден, який вирішив зробити із шолома космонавта жіночий капелюшок. Цікавою він бачив і форму мед.працівниць (рисунок 3.17).
1970–1990-ті роки запам’яталися з одного боку – занепадом актуальності капелюхів: повсякденна мода відмовляється від них на користь природних зачісок, а з іншого їх відродженням: капелюх стає атрибутом субкультур та високої моди (рисунок 3.18).
Рис. 3.18 – Капелюхи 1970-1980-х років
В ХХІ столітті капелюшок не є обов’язковим аксесуаром жіночого образу, як раніше, але він ніколи не втратить актуальності, бо надає красуні особливу чарівність та підкреслює індивідуальність. В сучасній моді жіночі капелюхи є об’єктом дизайну і мистецтва, їх наявність обов’язковою є у весільних і вечірніх ансамблях, на особливих видовищних акціях (рисунок 3.19).
Рис. 3.19 – Капелюхи в сучасних жіночих ансамблях
Вони присутні в королівському етикеті (до прикладу, королівські перегони Royal Ascot у британському Аскоті є виставкою капелюшків, вони прописані як обов’язковий елемент оригінального вирішення костюма) (рисунки 3.20, 3.21 та 3.22).
Рис. 3.20 – Капелюхи в королівському етикеті минулого
Рис. 3.21 – Капелюхи в королівському етикеті сьогодні
Рис. 3.22 – Капелюхи з кінних перегонів Royal Ascot 2025
Рис. 3.13 – Капелюхи українських зірок
В Україні відроджується культура капелюхів (рисунок 3.23), а серед дизайнерів на слуху капелюшні витвори молодого львівського майстра Руслана Багінського (рисунок 3.24).
Рис. 3.24 - Капелюшні витвори Руслана Багінського
Відеоогляд та презентацію питання можна переглянути тут
згенеровано через Google NotebookLM
Відеоогляд можна переглянути тут
Презентацію можна переглянути тут