3.2.4.1 Розвиток кепі протягом ХІХ – ХХІ ст (самостійне вивчення)
Спершу розберемося з термінологією. У повсякденному мовленні ми часто стикаємось з різними назвами чоловічих головних уборів — кепі, кепка, кашкет, картуз, фуражка тощо. Усі ці слова можуть здаватися синонімами, але чи так це насправді?
У відповідності з ДСТУ 2027-92: кeni – головний убір м’якої форми з козирком, кашкет – головний убір із козирком і твердою околицею.
Що ж говорять мовознавці? Інформація на рисунку 3.1.
Рис. 3.1 – Термінологія головних уборів з козирком
Для подальшого дослідження обираємо термін «чоловіче кепі (або кепка)».
Традиційно кепі була елементом форми військових. Наявність козирка, що прикриває обличчя від зовнішнього впливу (сонця, снігу), і тулії, на якій можна закріпити кокарду, робили їх зручним і функціональним головним убором (їх можна скласти і прибрати в кишеню чи за погон).
Рис. 3.2 – Заміна громіздкого ківера на кепі (Франція, 1830 рік)
Якщо говорити про цивільних, то розрізняють два основні різновиди кепок за конструктивними особливостями (по кількості складових частин, по ширині, об’єму, довжині козирка, наявності кнопки на козирку):
1) проста плоска кепка(flat cap);
2) кепка «восьмиклинка (eight-piece cap)».
Плоска кепка (flat cap) походить з ХVІ ст: ще в далекому 1571 р. англійська королева Єлизавета своїм указом суворо наказала носити вовняні кепки та шапки (обов’язково лише місцевого виготовлення) молодим людям старше 6 років у вихідні дні та на свята. В результаті Англія, Шотландія та Ірландія досі залишаються лідерами серед світових виробників вовняних виробів, у тому числі кепок та капелюхів з твіду.
Указ діяв 25 років, за цей час вовняні кепі ввійшли в обіг, стали символом робочого класу та чесного працівника. Крім того, вони були практичними: завдяки матеріалу теплими, доступними більшості по вартості та естетично привабливими. Найбільшу популярність чоловічі кепки отримали в кінці XIX та в XX ст.; носили їх як хлопчаки-газетярі, прості робітники, моряки, водії, так і представники інтелігентних професій (рисунок 3.3). Кепка не була призначена для виходу в світ або урочистих заходів — для цього існували капелюхи.
Рис. 3.3 – Чоловічі кепки в Англії наприкінці XIX – початку XX ст
Етикет того часу велів носити кепку на полювання, рибалку або спортивні заходи. В кепках грали у футбол та крикет. Вона надавала образу легку недбалість і шик. Завдяки любові британської аристократії до носіння кепки на лоні природи, вона міцно увійшла до складу класичного твідового костюма для гри в гольф.
Ну, і, звичайно ж, без подібної кепки сьогодні неможливий образ британського мисливця. Рушниця, лягавий гарний собака і плоска кепка — ось класичний образ мисливця на всі часи! Власне, весь британський мисливський гардероб у тому вигляді, в якому ми знаємо його сьогодні, сформувався ще у XIX ст.
Рис. 3.4 – Кепка на полюванні, спортивних заходах
Рис. 3.5 – Кепка Едуарда VIII
Саме цей стиль перетворився на одне з найбільш частих запозичень: по всьому світу аристократи (або прирівняні до них представники товариства) на полювання одягаються так, як це прийнято в Англії: горезвісні твідові жакети, брюки або бриджі, сорочки, міцні шкіряні черевики, кепки та краватки (рисунок 3.4).
Звичайно, еліта носила головні убори з більш дорогих матеріалів: оксамиту чи твіду, сам король Едуард VIII носив твідову плоску кепку (рисунок 3.5).
Отже, з ХІХ ст. кепку як головний убір повсюдно носив робочий клас в Британії та Ірландії. В 20-ті роки ХХ століття вона стала елементом офіційної шкільної форми (рисунок 3.6). На початку ХХ ст її також вподобали і чоловіки, які кермували авто (високі головні убори не підходили до низьких салонів авто) та порпалися в майстернях, звідти інша назва цього головного убору як «кепка шофера».
Робочий клас кепку вивіз в ХХ ст її і до США, де її носили зварювальники, механіки, будівельники, а потім і середній клас. Їм не зручно було носити шляпи, але треба було захищатися від сонця та приборкувати волосся (рисунок 3.7).
Рис. 3.6 – Кепка як елемент шкільної форми в Англії
Рис. 3.7 – Кепка на вулицях міст США
Кепка «восьмиклинка (eight-piece cap)» – це головний убір з восьми клиновидних шматків тканини та невеликим ґудзиком з такого ж матеріалу, розташованим зверху. Бувають варіанти з шести частин, але це виключення з правил, традиційний варіант — це, все-таки, кепка з восьми частин.
Історії появи культової кепки-восьмиклинки ходять різні, але найпоширеніша оповідає про народження цього головного убору на Сицилії. Сицилійські донни схожі на наших одеських мам: це найстарша жінка в сім’ї, яку слухають абсолютно всі, і діти для неї — найважливіше. Італія на початку ХХ ст. була бідною країною, особливо на Сицилії, тому кепки збирали з маленьких клаптиків залишків тканини, в результаті чого виходив головний убір з клинів (трикутників), складених за формою піци. Звичайно, чим більшою була ця кепка, тим краще вона захищала від пекучого сонця півдня Італії.
Звичайно, чим більшою була ця кепка, тим краще вона захищала від пекучого сонця півдня Італії. І ось коли вихідці з Сицилії в 1920-1930 рр. досягли певного успіху в Америці (праведним і не дуже шляхом, добряче заробивши грошей), то в пам’ять про своє босоноге дитинство стали знову носити восьмиклинки — але вже дорогі, зшиті з найкращих матеріалів на замовлення у найдосвідченіших майстрів. Це також було даниною поваги до донни — італійської мами, яка своїми руками зі шматочків тканини колись шила кепку своєму малюкові. Далі образ восьмиклинки підхопив Голлівуд — і цей тип кепки беззастережно став культовим (рисунок 3.8). Існує модель, яка називається «американка»: це акуратна восьмиклинка, трошки піднята ззаду. Такі кепки, починаючи з 1920-х, носили американські робітники: шилися вони чітко по голові, тканини йшло дуже мало і поверх неї можна було надіти будівельну каску.
Рис. 3.8 – Кепка-восьмиклинка
На початку ХХ ст. мода на кепки зробила несподіваний реверс — класична британська плоска кепка flat cap добралася і до півдня Італії. На відміну від малобюджетних восьмиклинок, які можна було виготовити із залишків тканини, її виготовляли «по-багатому»: з цільного шматка матеріалу, тим самим ніби підкреслюючи статус власника: він може дозволити собі справжню кепку, як в англійських лордів. У результаті на півдні Італії цей головний убір настільки прижився, що його тепер вважають традиційним сицилійським виробом і називають «копола» (рисунок 3.9).
Рис. 3.9 – Італьянці в «кополі»
Рис. 3.10 – Кінематограф як популяризатор кепки
Популярності “кополи” багато в чому сприяв кінематограф. Майкл Корлеоне з фільму «Хрещений батько» носив саме таку. А після виходу на екрани фільму Квентіна Тарантіно “Безславні виродки” їх продажі різко зросли завдяки тому, що в подібній кепці у кадрі з’являється Мелані Лорен, а під час промо-кампанії фільму – Бред Піт (рисунок 3.10).
Кепка “копола” – улюблений головний убір Леонардо Ді Капріо, Ґая Річі, Джастіна Тімберлейка та багатьох інших кінознаменитостей (рисунок 3.11).
Рис. 3.11 – Відомі чоловіки та їх кепки
Існує доволі правдоподібна легенда про те, що відома кавказька кепка “аеродром” веде свій родовід безпосередньо від італійської кепки “коппола”. У 1851 році в Тбілісі був побудований грандіозний оперний театр у мавританському стилі. Будівництвом керував італійський архітектор Джованні Скудієрі, співати також запросили першокласних італійських оперних співаків. Однак у жовтні 1874 року тбіліська опера згоріла дотла за нез’ясованих обставин.
Розповідають, що тенор-сицилієць Сальваторе Кокуцца, втративши роботу, вирішив не повертатися до Італії, а відкрив у Тбілісі майстерню з виробництва сицилійських кепок, які швидко стали популярними серед місцевого населення. Так кепка “коппола” перетворилася з часом на кепку, яка отримала в народі назву “аеродром” (рисунок 3.12).
Рис. 3.12 – Кавказька кепка "аеродром”
Звичайно, розповідаючи про кепки, не можна не згадати британський серіал «Гострі картузи» (Peaky blinders) як найкращий наочний посібник для вивчення різновидів кепок та способів їх носіння, тож не дивно, що в 2010 році спостерігався глобальний сплеск популярності твідових восьмиклинок (рисунок 3.13).
Рис. 3.13 – Кепки в серіалі «Гострі картузи»
Рис. 3.14 – Кепки в образах стилю “Workwear”
Популярний серед хіпстерів та поціновувачів вінтажу стиль “Workwear” допомагає і зараз кепці триматися на піку модних тенденцій (рисунок 3.14).
Кепки присутні й у High Fashion: бренди Gucci, Prada та Dior інтерпретують їх у своїх колекціях, експериментують з матеріалами, шукають нових сенсів виробу з 120-річною історією (рисунок 3.15).
Рис. 3.15 – Кепки в колекціях високої моди
Відеоогляд та презентацію питання можна переглянути тут
згенеровано через Google NotebookLM
Відеоогляд можна переглянути тут
Презентацію можна переглянути тут