3.2.5.1 Історія розвитку капора (самостійне вивчення)
Капор – це головний убір у вигляді глибокої корзинки із зав’язками, що закриває обличчя, який починаючи з XVII століття шили з оксамиту, атласу, щедро декорували рюшами, квітами, стрічками, бантами, хутром.
Капор — це унікальний гібрид капелюха та чепця, його відмінністю є жорсткі поля, що обрамляють обличчя, та обов’язкові зав’язки під підборіддям (рисунок 3.1).
Рис. 3.1 – Капори ХІХ ст
У період романтизму та вікторіанської епохи капор став ідеальним втіленням жіночої цнотливості: глибокі його поля робили обличчя жінки видимим лише для того, хто дивиться прямо на неї, створюючи ореол загадковості та «захищеного приватного простору». Він ідеально пасував до високих зачісок та складних укладок того часу, на відміну від плоских капелюхів. Виготовляли капори з різних матеріалів: від солом’яних для прогулянок в саду до оксамитових, прикрашених пір’ям екзотичних птахів для виходів у світ (рисунок 3.2).
Рис. 3.2 – Капори епохи романтизму
Наприкінці ХІХ століття капор почав стрімко втрачати позиції через:
1) зміну силуету головного убору (мода на об’ємні зачіски вимагала капелюхів, які кріпилися довгими шпильками зверху, а не зав’язувалися під підборіддям (рисунок 3.3),
Рис. 3.3 – Зачіски «помпадур»
2) емансипацію (жінки стали активнішими, почали займатися спортом та їздити на велосипедах, тому жорстка конструкція капора заважала огляду та була занадто громіздкою),
3) інфантилізацію (на початку ХХ століття капор остаточно перейшов у розряд дитячого гардероба (чепці для немовлят), і на довгі десятиліття він став «немодним» для дорослих жінок).
Тренд на комфорт, прагнення до затишку та ностальгія за сільською естетикою повернули моду на м’які жіночі капори. Зараз він трансформувався у в’язаний аксесуар, що поєднує в собі шапку, шарф та манішку. Крім того у постпандемійному та воєнному світі закриті форми головних уборів (схожі на балаклави чи капори) дають психологічне відчуття захищеності. А такі бренди як Miu Miu, Gucci та Marine Serre перетворили капор на футуристичний об’єкт, використовуючи нейлон, світловідбивні тканини та логоманію. Капор повернувся у ХХІ столітті не як символ обмеження чи «скромності», а як символ прагматизму, адже він ідеально вписується в сучасний темп життя (його легко зняти, він не псує зачіску так сильно, як щільна шапка, і забезпечує максимальне тепло) (рисунок 3.4).
Рис. 3.4 – Ренесанс капора сьогодні
Щодо дитячих головних уборів, то він є ідеальним головним убором. Діти мають коротку шию, і звичайна шапка часто сповзає, відкриваючи вуха. Капор же за рахунок фіксації під підборіддям вирішує цю проблему. Капор створює відчуття «кокона» або капсули, що заспокоює дитину. Він замінює два вироби (шапку і шарф), і його важче загубити під час гри чи активних рухів (рисунок 3.5).
Рис. 3.5 – Капор як ідеальний головний убір немовлят
На межі століть капор для дівчаток був зменшеною копією дорослого та використовувався для «недільних прогулянок»: виготовляли його з соломи для літа, оксамиту чи хутра для зими; він теж був з жорсткими краями та великою кількістю мережива. Причому, чим більше рюшів та вишивки було на виробі, тим вищим був статус родини (рисунок 3.6).
Рис. 3.6 – Дитячі капори на межі ХІХ та ХХ століть
Рис. 3.7 – Дитячі капори середини ХХ ст
В 1940-1960-х роках ХХ століття дитяча мода стає простішою і капор трансформується: з поширенням домашнього в’язання він стає м’яким, використовується нейлон та байка в якості матеріалу (які легше прати), а оскільки виріб конструктивно щільно прилягав до вух, це зробило його ідеальним для немовлят. У ранньому віці (до 1-2 років) капори-чепці носили і хлопчики, і дівчатка, використовувався лиш декор (блакитні або рожеві стрічки) для позначення гендерної належності дитини (рисунок 3.7).
В 1970-1990-х роках в країнах Східної Європи капор став культовим дитячим аксесуаром, відомим як «капор-шапка» або «шапка-шолом», які замінювали одночасно шапку та шарф (рисунок 3.8). В 90-х роках з’являються флісові капори неонових кольорів, які прийшли зі спортивної моди (лижний стиль).
Рис. 3.8 – Дитячі капори-шапки
Сьогодні дитячий капор розділився на два різні види:
1) функціональний «шолом» як високотехнологічний виріб (заміна стрічок, які можуть заважати чи зачепитися за щось на дитячому майданчику, на еластичні вставки) з вовни мериносу з вітрозахисними мембранами в зоні вух (рисунок 3.9);
Рис. 3.9 – Функціональні капори
2) естетичні «Retro-chic» та «Cottagecore», які створили бум у соцмережах: в’язані капори з «вушками» або помпонами у вінтажному стилі з використанням виключно натуральних барвників та органічної бавовни (рисунок 3.10).
Рис. 3.10 – Естетичні капори
Відеоогляд та презентацію питання можна переглянути тут
згенеровано через Google NotebookLM
Відеоогляд можна переглянути тут
Презентацію можна переглянути тут