Електронний посібник
ОРГАНІЗАЦІЯ РОБІТ В САДОВО-ПАРКОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ
РОЗДІЛ ІІ
11. Типи покриттів для доріжок і майданчиків
11.1. Покриття із бетонних плит.
Покриття доріжок та майданчиків із бетонних плит – одне з найпоширеніших в садово-парковому будівництві.
Форми бетонних плит надзвичайно різноманітні. Їх виготовляють у вигляді квадратів, прямокутників, кругів, шестикутників, трапецій, трикутників, неправильних багатокутників тощо. Розміри плит можуть мати різну величину – від 25 до 90 см і більше. Товщина плит коливається в межах 4–6 см.
Поверхня плитки може бути оброблена спеціальними матрицями, з допомогою яких наноситься декоративний орнамент, завдяки чому фактура плитки стає надзвичайно різноманітною.
Крім того, велике значення має кольорова гамма плитки, яка залежить від додавання у бетон барвників, кольорових цементів або ж кольорового піску.
11.2. Покриття із монолітного бетону
Покриття із монолітного бетону застосовується в садово-парковому будівництві рідше, ніж плиткове покриття.
Завдяки бетону можна легко формувати плавні контури доріжки криволінійного характеру, змінювати її ширину, надавати необхідний масштаб простору шляхом нанесення на поверхню малюнка, який імітує плити необхідного розміру, а також надавати будь-яку фактуру поверхні покриття на власний смак. Для отримання декоративного ефекту в моноліт можна втиснути крупні фракції гравію, кольорової гальки, які закладаються вручну в процесі обробки поверхні бетону. Крім того, можна отримати монолітне покриття з різноманітною кольоровою гаммою шляхом додавання в бетон спеціальних барвників на мінеральній основі.
Завдяки цьому монолітний бетон знайшов широке застосування в будівницвті доріжок та майданчиків з комбінованим типом покриття.
Основним недоліком такого покриття є трудомісткість виробництва, особливо під час влаштування верхнього декоративного шару та нанесення на поверхню малюнка у вигляді квадратів, шестикутників, кругів та інших геометричних фігур. Крім того, покриття із моноліту, руйнуючись, дуже важко ремонтується, в той час як плиткове штучне покриття легко може бути замінене та відновлене.
Однією із позитивних властивостей монолітного покриття є те, що в бетон можна легко «вписати» різного роду вставки у формі геометричних фігур, куди висаджують декоративні рослини.
11.3. Покриття із природного каменю
Покриття доріжок та майданчиків з природного каменю в садах і парках, вулицях та на майданах є одним із найдавніших видів покриття.
Покриття з каміння може бути надзвичайно різноманітним за фактурою поверхні, малюнком, кольоровим рішенням та формою. Із каменю виготовляють міцну бруківку, яка може укладатися різними способами: «віялом», «сіткою», «перев’язкою».
Досить часто в мощенні доріжок використовують тесані плити правильної форми різних за величиною та конфігурацією. Кам’яні плити можуть бути різних кольорів залежно від породи. Між великими кам’яними плитами можна розміщувати вставки із невеликих кольорових плиток, кругляку та крупної гальки.
Плити неправильної форми із граніту, ракушняка та піщаника утворюють живописний малюнок, шви між якими заповнюються галькою, гравієм, засіваються насінням газонних трав або ж засаджуються ґрунтопокривними рослинами.
Майданчики або ж їх окремі ділянки з чашами і фонтанами можуть бути замощені дрібним кругляком, укладеним на цементний розчин.
11.4. Покриття із цегли, дерева
Покриття із цегли швидше зношується порівняно з каменем і є більш вартісним в економічному плані. Таке покриття передбачає використання клінкерної цегли, яку укладають на ребро різними способами: поперечними рядами, «ялинкою» діагональними рядами, у вигляді «сітки» чи «плетінки» або ж комбінованим способом. Цеглу комбінують з іншими типами покриття – плитами, каменем тощо.
Покриття з дерева відрізняється недовговічністю експлуатації і використовується вкрай рідко. В якості матеріалів використовують дошки, дерев’яні грубі блоки, бруски, торцеві шашки, кругляки з колод. Можливий варіант поєднання на невеликих площах дерев’яних настилів з дощок чи великих квадратних дерев’яних блоків із каменем.
11.5. Покриття із спеціальних сумішей
Для влаштування покриття цього типу готують спеціальні суміші з різних матеріалів. Найчастіше використовують такі суміші: гравійно-цементні, піщано-гравійні та із кам’яних висівок різних гірських порід (найкращий варіант). В якості матеріалів для верхнього покриття доріжок можливим також є використання суміші із глини-пушонки, кам’яного відсіву та інших матеріалів.
Для влаштування доріжок та стежок у лісопарках застосовують покриття з піску, грунту та гравію із додаванням цементу або глини-глини-пушонки.
Співвідношення компонентів:
▪ гравій (фракція до 2 см) – 25 %;
▪ глина – 15–20 %;
▪ пісок – до 60 %.
У деяких випадках влаштовують доріжки та стежки із грунту (60–70 %) з додаванням піску (25–30 %) та цементу (до 5%). Можливий варіант покращення фізичних властивостей верхнього покриття грунтових стежок лісопарку шляхом додавання піску та глини-пушонки.
Питання для самоконтролю
1. Яке покриття є більш довговічним – цегляне чи камяне?
2. Які переваги і недоліки бетонного та дерев’яного покриттів?
3. Для чого в суміш доріжок та стежок лісопарку додають цемент або глину?
4. Для чого в суміш доріжок та стежок лісопарку додають вапно-пушонку ?