Електронний посібник
ОРГАНІЗАЦІЯ РОБІТ В САДОВО-ПАРКОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ
РОЗДІЛ ІІ
13. Малі архітектурні форми та інженерні споруди
13.1. Інженерні споруди. Огорожа, містки.
13.2. Малі форми утилітарного та декоративного призначення. Трельяжі, перголи, альтанки, квіткові модулі, зелені вази.
13.3.Споруди декоративного призначення. Декоративна паркова скульптура, декоративні стінки, декоративна кераміка, пристовбурне огородження, декоративний камінь.
13.1. Інженерні споруди. Огорожа, містки
Огорожа слугує для стримування відвідувачів від хаотичного руху на об’єктах озеленення. Крім того, вона використовується для захисту від витоптування особливо цінних елементів квіткового оформлення, партерів, відкосів водойм тощо.
За висотою огорожі розрізняють:
✓ високі (3–7 м) – огородження парків, садів, виставкових комплексів, ботанічних садів, дендропарків, стадіонів тощо;
✓ середні (1–1,5 м) – огородження скверів, бульварів, відокремлених ділянок великих парків – атракціонів, дитячих майданчиків, автодрому, тенісних кортів та ін.
✓ низькі (0,5–0,8 м) – використовуються для відмежування квітників, партерів, водойм тощо.
Розбивка контурів огорожі передбачає розмітку її стійок шляхом встановлення у відповідних місцях тимчасових кілків. Наступним етапом будівництва огорожі є бетонування на її кутках та характерних поворотах металевих стійок. В подальшому між встановленими стійками натягують шнур, завдяки якому виставляють решту стовпів з наступним їх бетонуванням. У випадку влаштування високої огорожі обов’язковим елементом є фундамент. Траншея порівняно із самим фундаментом має бути на 20 см ширшою і на 10 см глибшою (для влаштування піщаної подушки на важких глинистих ґрунтах). Поверх фундаменту влаштовується цоколь – елемент, на який встановлюється вся конструкція огорожі (металевий каркас, до якого кріпляться решітка та елементи декору).
Огорожі середньої висоти виготовляють з тих самих матеріалів, однак частіше використовують дерево або металеву сітку з каркасом у вигляді кутника. Дерев’яні стійки застосовують діаметром не менше 14 см і довжиною 2,3 м. Частина стійки, яка вкопується на глибину до 1 м, обробляється гарячим бітумом або обпалюється вогнем до утворення вугільної кірки. Верхня частина стійки має бути загострена під кутом 1200. Дерев’яні стійки просочують оліфою або природними барвниками, що дозволяють зберігати природну фактуру дерева, яка добре поєднується з металевими трубами.
Для низької огорожі використовують невисокі чугунні та металеві решітки, сучасну ковку тощо. У випадку використання керамічних фігурних блоків, цегляної або кам’яної кладки, така огорожа із застосуванням дерев’яного настилу одночасно може використовуватись для відпочинку людей або для влаштування квіткових композицій в спеціальних заглибинах – нішах.
Містки – інженерні, садово-паркові споруди, які призначені для з’єднання протилежних берегів водних пристроїв – струмків, річок або ярів.
Містки можуть бути відкритими і закритими – трубопереходами.
Відкриті пішохідні містки споруджуються через водні протоки і бувають кам’яними арковими або висячими з верхньою платформою на одному рівні із дорожньо-стежковою мережею. Аркові містки використовують на водоймах з низькою береговою лінією, що дозволяє човнам пропливати під ними.
Закриті містки або трубопереходи встановлюють через відкриті водозливні і меліоративні канави та річки в лісопарках.
13.2. Малі форми утилітарного та декоративного призначення. Трельяжі, перголи, альтанки, квіткові модулі, зелені вази
Альтанки – легкі паркові споруди для тихого відпочинку відвідувачів. Вони бувають різних форм, серед яких найпоширенішою є кругла альтанка з чотирма або шістьма колонами і куполоподібним дахом.
У великих парках альтанки будують з бетону, цегли, металу, дерева, каменю тощо на міцній фундаментній основі зі складною куполоподібною покрівлею.
Розміри альтанок коливаються в межах від 3,5×3,5 м до 5×5 м.
Трельяжі – це МАФ, які мають вигляд опори, виконаної з дерева або металу, у вигляді решітки, по якій плетуться виткі рослини. Решітка може розміщуватись окремо в просторі або ж кріпитись до стіни.
Використовують трельяжі для створення тихих куточків відпочинку, відмежування, маскування непривабливих ділянок парку та комунікативних вузлів.
У випадку використання металевих трельяжів їх опори закріплюють за допомогою цементу (бетону) в спеціальних стаканах розміром 40×40 см на глибині 15-20 см від поверхні землі.
Дерев’яні та металеві елементи фарбують нітроемалевими фарбами.
Пергола – це опора у вигляді арки, навісу чи галереї. Вона може перекривати частину майданчика, де розміщуються місця для відпочинку, а також садову доріжку, частково чи в цілому. Пергола має вигляд ажурної конструкції з рядовим встановленням одна за одною арок, рам, парних стовпів тощо, перекритих зверху решіткою. Роль несучих опор виконують стовпи з металу, дерева, бетону, цегли та каменю.
В плані перголи можуть мати прямолінійні, круглі, ламані та звивисті плавні контури. Висота пергол коливається в межах 2,3–3,5 м, ширина – 1,5–2 м.
Опори перголи встановлюють у монолітні цементні (бетонні) стакани розміром 40×40 см.
Квіткові модулі – це спеціальні пристрої, які призначені для висаджування квіткових та декоративно-листяних рослин. Вони можуть мати різноманітну конфігурацію: квадратну, круглу, шестигранну, овальну.
Матеріали для їх виготовлення – дерево, кераміка, білий бетон, кам’яні блоки, пластмаса тощо. Квіткові модулі можуть мати зовнішню стінку з гладкою або рельєфною поверхнею білого кольору або в певних поєднаннях – додавання в цемент гранітної чи мармурової крихти, гальки або клінкеру. Для стаціонарних квіткових модулів підійде облицювальна цегла, плаский камінь (піщаник, андезід, сланець) тощо.
Для того, щоб корені рослин не загнивали, в днищі модуля роблять зливний отвір (один або декілька), а поверх дна влаштовують дренажний шар із крупнозернистого піску (кам’яного відсіву) товщиною 5–7 см.
Зелені вази – це спеціальні пристрої з ґрунтопокривних рослин. Для створення цього елемента використовують дерев’яний або металевий каркас із дрібної металевої сітки з клітинками розміром 4×4 см. В квадратні отвори висаджують кущики ґрунтопокривних рослин у вигляді мозаїки.
13.3. Споруди декоративного призначення. Декоративна паркова скульптура, декоративні стінки, декоративна кераміка, пристовбурне огородження, декоративний камінь
Декоративні стінки слугують для організації окремих ділянок просторового середовища території СПО з різним функціональним призначенням. Вони використовуються в якості огорожі, елемента оформлення будівель та споруд, а також самостійного планувального елемента. Крім того, декоративні стінки використовуються як тло для інших деталей благоустрою: квіткових ваз, декоративних водойм, барвистих композицій з квітів або ж чагарників. Їхня поверхня може мати однорідну фактуру по всьому профілю стінки або ж доповнюватись тематичними вставками. Для будівництва декоративних стінок використовують блоки з природного каменю, облицювальну цеглу, декоративну штукатурку з керамічними вставками тощо.
Декоративна стінка несе менше навантаження, ніж підпірна, тому фундамент для неї можна влаштовувати у вигляді стаканів 40×40 см з анкерними вставками.
Паркова скульптура є досить цікавим елементом оформлення територій садів, парків, скверів та інших об’єктів зеленого будівництва. Скульптура виконується з граніту, бронзи, чугуну, алюмінію, міді, фактурного бетону, дерева тощо.
Паркова монументальна скульптура складається з таких конструктивних елементів: фундамент, п’єдестал та безпосередньо сама скульптура.
Для встановлення монументальної скульптури викопують котлован під фундамент глибиною на 10–20 см нижче рівня промерзання ґрунту, шириною більшою за площу фундаменту на 25 см з кожного боку. Дно котловану засипають піщаною «подушкою» шаром 15 см в ущільненому стані. Фундамент влаштовують врівень із землею у вигляді моноліту або ж зі збірних залізобетонних блоків, які скріплюються між собою цементом. Поверхню основи вирівнюють бетонним розчином, в який вставляють декілька анкерів для закріплення п’єдесталу зі скульптурою.
Декоративна кераміка – це спеціальний засіб ландшафтного дизайну, який вирізняється своїми декоративними властивостями і є самостійним елементом оформлення об’єктів зеленого будівництва. Кераміка, яка притаманна парковому середовищу, має більш масивні форми ніж та, яка використовується для оформлення інтер’єрів. Скульптурні керамічні композиції – вази, чаші, глечики, горщики, що мають червоно-охристий колір, прекрасно виглядають на зеленому фоні декоративних рослин, на низьких кам’яних підпірних (декоративних) стінках, поряд з квітниками, а також на майданчиках з плитковим покриттям та біля невеликих басейнів.
Пристовбурне огородження має вигляд металевої або чугунної решітки, яка оберігає кореневу систему дерев, що ростуть серед твердого покриття (асфальту, бруківки тощо) на вуличних магістралях та набережних від пошкодження та ущільнення грунту в умовах інтенсивного руху пішоходів.
Краї квадратної лунки закріплюють гранітними чи бетонними бордюрами на висоті 10 см над дорожнім покриттям тротуару з метою уникнення заїзду автомобілів. Решітка складається з двох або чотирьох частин, які укладаються на вирівняну земляну основу всередині лунки врівень з бордюром. Центральна частина решітки повинна мати широкий отвір з великим запасом для росту дерева і збільшення діаметру його стовбура в місці кореневої шийки.
Декоративний камінь – природні камені твердих порід, призначені для посилення виразності ландшафту. Їх розміщують групами та в одиночному порядку на згинах доріг, біля водойм, на відкритих газонних галявинах, поблизу сходів, містків тощо. Щоб підкреслити природний вигляд такої композиції, камені, що беруть участь у її формуванні, злегка вкопують в грунт, даючи можливість проростати між ними чагарникам та іншій луговій квітучій рослинності. Камені мають бути великими (висотою від 1 м і більше), однієї породи і мати красивий злам. Округлі валуни можна використовувати як одиночні вкраплення на фоні відкритого лугу або на згинах нешироких доріг. Одиночні різані або грубо оброблені камені, іноді з орнаментом або символічними знаками, ставлять на перехрестях доріг, нагадуючи тим самим звичаї пройдених епох.
Для садів на дахах використовують так звані штучні камені, виготовлені з легких матеріалів, які імітують натуральне каміння та мають невелику вагу.
Питання для самоконтролю
1. Яке значення декоративних стінок в паркобудівництві?
2. Яке значення декоративного каменю у формуванні паркового ландшафту?
3. Яку роль відіграє скульптура у формуванні паркового середовища?
4. Чим відрізняється кераміка, яка використовується в парковому середовищі, від кераміки, якою оформлюють інтер’єри будівель?