Електронний посібник
ОРГАНІЗАЦІЯ РОБІТ В САДОВО-ПАРКОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ
РОЗДІЛ ІІІ
20. Утримання квітників
20.1. Полив квітників.
По відношенню до вологи всі квіткові рослини поділяють на посухостійкі, вологолюбні та помірної вологолюбності.
До посухостійких багаторічників відносяться: аліссум скельний, лаванда, котячі лапки (антеннарія), гвоздики трав’янка, периста і сіро-голуба, гіпсофіла метельчаста, іберіс вічнозелений, очитки, молодила, ясколка тощо.
З багаторічників помірної вологолюбності найпоширеніші: анемона голуба, аквілегії, астильба, клематиси, дицентра, примули, мшанка, флокс метельчастий, хости, гейхери тощо.
Вологолюбними квітами є жоржини, дзвоники, дельфініум, люпин та цибулинні.
Найбільш інтенсивними та регулярними поливи мають бути в період росту, бутонізації та цвітіння, а також розвитку органів відновлення рослин. Відносна вологість грунту в цей період повинна становити для вологолюбивих рослин 70–80%, а для посухостійких – 60–70%.
Норма поливу однорічників складає 15–20 л/м2, багаторічників – 30–40 л/м2, цибулинних рослин – 40–60 л/м2.Така норма зумовлена глибиною залягання коренів, яка у цибулинних рослин становить 30–40 см.
За вегетаційний період за нормальних погодних умов під час догляду за сезонними квітниками в середньому має бути проведено 20–30 поливів, у південних районах – 30–40. Квітники з покривних рослин поливають частіше – до 40–50 разів за сезон. Крім того, багаторічники потребують додаткових 1–2 поливів в період закладання і формування органів відновлення, тобто для більшості багаторічників – це кінець літа – початок осені. Для ранньовесняних і весняних цибулинних рослин, період вегетації яких триває з березня–квітня до червня–липня, кратність поливів становить 2–3 рази в лісовій зоні і 3–4 рази в степовій.
Слід зауважити, що дрібні та часті поливи є недоцільними, оскільки вони ущільнюють поверхню грунту, але не забезпечують достатнього промочування коренезаселяючого шару, внаслідок чого волога швидко випаровується, а рослини до кінця дня втрачають тургор і в’януть. Поливати квітники краще у вечірній час шляхом дощування спеціальними пристроями.
В жаркий період літа рекомендується проводити освіжаюче обприскування рослин для того, щоб змити пил з листків, знизити температуру та підвищити вологість повітря між рослинами і поблизу них. Обприскування найкраще проводити в кінці дня не рідше як 1 раз на тиждень з розрахунку до 5 л/м2.
20.2. Підживлення.
Ріст, розвиток і цвітіння рослин багато в чому залежить від правильного забезпечення їх елементами живлення – азотом, фосфором і калієм.
Азот сприяє потужному росту пагонів, надає листкам темно-зеленого забарвлення, уповільнює процеси старіння рослин. Надлишок цього елемента може викликати «жирування» рослин, знижувати морозостійкість та рясність цвітіння.
Азотні добрива володіють високою рухомістю і тому вони легко вимиваються з грунту. В зв’язку з цим необхідно періодично поповнювати їхній запас. Вносити азотні добрива рекомендується навесні і на початку літа, тобто в період інтенсивного росту вегетативної маси рослин. Виключенням є квіткові рослини з ремонтантним цвітінням, які споживають азот з однаковою інтенсивністю майже впродовж всього періоду цвітіння, наприклад, гвоздика Шабо. Найвибагливіші до азотного живлення такі рослини: айстри, гвоздики, петунії, гладіолуси, жоржини, гіацинти, нарциси, тюльпани, піони.
Фосфор сприяє росту і розвитку коренів рослин, пришвидшує їх цвітіння та плодоношення. Фосфорні добрива вирізняються слабкою рухомістю, тому в сухому вигляді їх рекомендується вносити в лунки чи борозни під час посадки або восени під час рихлення грунту на глибину 8–10 см, в зону розвитку придаткових коренів. В літній період внесення фосфорних добрив є ефективним тільки в розчиненому вигляді.
Калій підвищує морозостійкість, сприяє кращому поглинанню азоту із грунту та накопиченню запасу крохмалю в цибулинах, клубенях і кореневищах. Найбільше потрібен калій для більшості квіткових рослин в період бутонізації та цвітіння, і лише гладіолуси, гвоздики та цибулинні потребують його впродовж всього вегетаційного періоду.
За нестачі кальцію корені рослин слабо розвиваються, ослизнюються і легко ламаються, на молодих листках з’являються хлоротичні плями.
За тривалого магнієвого голодування з’являються хлоротичні плями і призупиняється ріст.
Багаторічні рослини досить часто відчувають нестачу мікроелементів, зокрема бору, марганцю, молібдену, міді, кобальту, цинку. Ці елементи найкраще вносити весною під час першого рихлення грунту з розрахунку 60–80 мл/м2 площі квітника. Використовують мікродобрива в таких концентраціях: борна кислота – 0,02–0,05 %, мідний купорос – 0,01–0,05%, сірчанокислий марганець – 0,05–0,1%, сірчанокислий цинк – 0,01–0,02%, молібденовокислий амоній – 0,01–0,05%.
Підживлення багаторічників.
Багаторічники починають підживлювати з другого року після посадки.
Перше підживлення навесні (до початку росту стебел) рекомендується проводити азотом з розрахунку 20–30 г/м2 для цибулинних рослин і 10–15 г/м2 для інших багаторічників. Калійні та фосфорні добрива, які вступають в обмінні реакції, рекомендується вносити восени, а якщо цього не було зроблено – навесні під час першого рихлення грунту: фосфор вноситься з розрахунку 50–60 г/м2, а калій – 20–30 г/м2.
Друге підживлення проводять також азотом через 3 тижні після першого з розрахунку 20–30 г/м2. Навесні азотні добрива можна замінювати коров’яком (в пропорції з водою 1:5) або пташиним послідом (1:15–1:20) з розрахунку 10 л/м2.
Третє підживлення проводять в період бутонізації або цвітіння повним мінеральним добривом у вигляді розчину з 10 г азоту, 30 г фосфору і 20 г калію на м2 квітника.
Останнє четверте підживлення (вересень–жовтень) обов’язкове для всіх багаторічників. В цей період вносять 10 г азоту, 50–60 г фосфору і 30 г калію на м2 квітника. Фосфорні та калійні добрива, внесені в цей період, підвищують морозостійкість рослин, азотні ж добрива впливають на розвиток коренів та органів відновлення, а також сприяють накопиченню поживних речовин.
У всіх випадках, коли вносяться сухі добрива, їх загортають у землю шляхом рихлення грунту на глибину 5–8 см. Особливо це важливо для цибулинних рослин з глибоко розміщеною кореневою системою. Щоб добрива досягли зони коренів, після кожного їх внесення ділянку рясно поливають.
Підживлення однорічників
Однорічники підживлюють зазвичай двічі за сезон. Перший раз в період інтенсивного росту однорічники підживлюють лише азотом з розрахунку 8–10 г/м2. Друге підживлення проводять в період бутонізації шляхом внесення повного мінерального добрива: 8–10 г/м2 азоту, 20–30 г/м2 фосфору і 10–15 г/м2 калію. Не рекомендується під час внесення добрив попадати на листя квітів, тому однорічники підживлюють до змикання рослин.
20.3. Рихлення. Мульчування. Боротьба з бур’янами. Догляд за надземною частиною рослин. Захист рослин від морозів.
Рихлення створює та підтримує сприятливий водно-повітряний режим грунту, що позитивно впливає на ріст та розвиток рослин. Також завдяки рихленню загортають органічні та мінеральні добрива в грунт. Глибина рихлення визначається характером росту підземних пагонів. Поблизу рослин, коріння яких пронизують увесь верхній шар, грунт необхідно рихлити на глибину 3–5 см з відступом від кущів на відстань 10–12 см. Навколо рослин з глибоким корінням (люпин, мак, піон, мальва, гвоздика) грунт рихлять на глибину 8–10 см. Так само рихлять (на глибину 8–12 см) ділянки з цибулинними рослинами (тюльпанами, нарцисами, гіацинтами) і трояндами. Ділянки з однорічними квітковими рослинами рихлять до змикання кущів. Глибина рихлення не перевищує 5–6 см.
Мульчування позитивно впливає на водно-повітряний режим грунту. Мульча запобігає надмірному випаровуванню вологи та перегріванню грунту, затримує ріст бур’янів, підживлює рослини і унеможливлює утворення на поверхні сухої кірки.
В якості мульчі використовують торф, торфокомпости, подрібнену кору тощо. Товщина мульчі може бути різною. На нових квітниках достатнім є шар 3 см, а на старих (4–5-річних) його збільшують до 5–8 см. Такий шар мульчі створює сприятливі умови для росту коренів та органів відновлення і повністю перешкоджає розвитку однорічних бур’янів. Мульчують квітники із багаторічників один раз на 2–3 роки – восени, після обрізування та збирання стебел, або ж навесні, після внесення добрив.
Боротьба з бур’янами на квітниках проводиться регулярно по мірі їхнього відростання впродовж всього періоду вегетації. В зв’язку з тим, що прополювання квітників є досить трудомісткою операцією, необхідно звертати увагу на профілактичні заходи: правильну підготовку грунту, посів насіння, чистого від бур’янів, рихлення грунту тощо.
Використання хімічних засобів утруднюється, оскільки більшість квіткових рослин відноситься до класу дводольних і тому досить важко підібрати хімічний препарат, який діяв би лише на бур’яни, залишаючи неушкодженими культурні рослини. Тому використання гербіцидів необхідно проводити в якості профілактичних заходів, тобто до етапу посадки однорічників. Найкращим періодом використання гербіцидів для боротьби з бур’янами є осінь. В цей період рекомендується обробляти грунт атразином (0,2 г/м2), який має властивість знищувати багаторічні (кореневища) та однорічні (насіння) бур’яни. За осінньо-зимовий період токсичність грунту значно знижується і робить його безпечним для квіткових рослин.
Догляд за надземною частиною рослин складається із певного набору нескладних, але дуже важливих операцій, які забезпечують та підтримують відмінну декоративність квітників.
Ранньою весною в квітниках із багаторічників необхідно видаляти відмерлі пагони та листя. В період бутонізації доцільно проводити прищипування пагонів на 1/3–1/4 їх довжини, пришвидшуючи тим самим розвиток бокових пагонів та продовжуючи тривалість цвітіння рослин на 3–4 тижні. Регулярно необхідно видаляти відцвівші квіти і суцвіття, а також всі надламані та відмерлі пагони, оскільки що раніше будуть видалені зав’язі, то швидше відростуть бокові пагони і розпочнеться друге цвітіння восени.
Восени після закінчення вегетації, коли температура повітря знижується до -20 С, необхідно видалити надземні частини у рослин, пагони яких не зимують. На відкритих ділянках парку, де взимку можливим є здування вітром снігу, стебла здорових рослин можна зрізувати до половини, а навесні, після танення снігу, перед рихленням грунту, залишені пагони видаляють до основи. У хворих рослин пагони необхідно відразу ж зрізати до основи, а ділянку обробити фунгіцидом.
Для покращення якості цвітіння, збільшення розмірів квітів та рослин в цілому використовують стимулятори росту (гетероауксин, гіберелін, калійну сіль, а-нафтилоцтову кислоту).
Для отримання необхідного ефекту однорічники обприскують вказаними препаратами з концентрацією в межах 0,001–0,0001% у період відростання бокових пагонів першого і другого порядків. Якщо ростова реакція після першого обприскування виражена не яскраво, обробіток рослин необхідно повторити через 10–15 днів. Використання стимуляторів росту дає можливість також продовжити строк цвітіння рослин на 10–12 днів.
Якщо необхідно затримати ростові процеси рослин з метою надання кущу компактної форми, рекомендується використовувати інгібітори росту, ретарданти (хлорхолінхлорид ССС, ГМК). Обробіток квіткових рослин інгібіторами призупиняє ріст верхівкових бруньок, що стимулює розвиток бокових пагонів, в результаті чого рослини більше загущуються, набуваючи компактної форми. Концентрації препаратів залежать від біологічних особливостей культури і коливаються в межах 0,01–0,03% для ГМК і 0,5–0,1% для ССС.
Захист рослин від морозів. Найкращим укриттям слугує сніг, але необхідно враховувати, що товстий сніговий покрив на недостатньо промерзлій землі сприяє випріванню рослин, оскільки температура під ним піднімається до 00 С, що посилює дихання рослин, яке веде до їх виснаження та подальшого підмерзання.
Для укриття рослин від морозу використовують хвойну лапку, листя, торф, тирсу тощо. Рослини із зимуючими пагонами та листям (арабіс, гвоздика, гіпсофіли, троянди, флокс, іберіс тощо) бажано вкривати лапкою, а у безсніжні зими, крім того, необхідно зверху насипати шар листя товщиною 10–12 см. Пізно висаджені цибулинні і кореневищні багаторічники необхідно вкривати розсипчастим матеріалом (торфом, тирсою тощо) шаром 6–10 см. Укриття знімають навесні до розмерзання грунту, щоб попередити випрівання рослин та пошкодження їх пагонів, оскільки більшість з них розпочинає ріст досить рано і затримка зняття утеплювальних матеріалів може призвести до ламання молодих пагонів. Однак відкривати рослини навесні необхідно поступово, не забуваючи притіняти їх від яскравих сонячних променів.
Багаторічники, які зимують з листками та пагонами (флокс дернистий, гвоздика барбатус, маргаритки тощо), досить часто навесні гинуть в результаті надмірного випаровування вологи, оскільки прямі сонячні промені висушують надземну частину квітів, а їх коріння, що знаходиться в мерзлій землі, ще не функціонує. В такому випадку є потреба у притіненні цих рослин.
Питання для самоконтролю
1. На які три групи по відношенню до вологи поділяють квіткові рослини?
2. Що таке мульчування як операція по догляду за квітниками?
3. Скільки разів за сезон підживлюють багаторічники?
4. З якою метою багаторічники підживлюють восени у вересні–жовтні?
5. Скільки разів за сезон підживлюють однорічники?