Електронний посібник
ОРГАНІЗАЦІЯ І ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА I ЧАСТИНА
Глорсарій
ь
Ю ю
Я я
А
Авторитет (лат. autoritas – вплив, влада) – вплив індивіда, заснований на займаній ним посаді; визнання за індивідом права на прийняття відповідального рішення в умовах спільної діяльності.
Адаптація персоналу – процес пристосування найнятого персоналу до традицій і норм колективу компанії; а також сукупність заходів, спрямованих на ліквідацію конфліктів і скорочення терміну проходження цього процесу. Вона є індикатором успішності або невдач роботи з пошуку, добору і наймання персоналу.
Адаптація соціальна – а) процес активного пристосування індивіда до умов соціального середовища, що змінилося; б) результат цього процесу. Адаптація соціальна має дві форми: активну, коли індивід прагне впливати на середовище для того, щоб змінити його (пристосувати) до своїх потреб, і пасивну, коли він не прагне до такого впливу та зміни.
Адміністративна функція організації – комплекс функцій управління (менеджменту) організації, спрямований на узгодження спільної виробничо-господарської й управлінської діяльності членів організації.
Активність – типовий для особистості узагальнений ціннісний спосіб відображення, вияву та реалізації її життєвих потреб; властивість особистості, що інтегрує та регулює в динаміці всю її особистісну структуру (потреби, здібності, волю, свідомість).
Альтернативний персонал – являє собою позаштатних тимчасових співробітників. Керівники підприємств деяких галузей уже давно вдаються до послуг тимчасових працівників, використовуючи їх у періоди підвищеного навантаження чи за нестачі персоналу.
Аналіз загроз – аналіз майбутнього становища (економічного, політичного, екологічного тощо), а також аналіз можливої агресії з боку конкурентів.
Аналіз зовнішнього середовища – вивчення зовнішніх чинників щодо підприємства з метою визначення потенційних можливостей та загроз у процесі стратегічного аналізу й планування.
Аналітичні методи обґрунтування управлінських рішень – методи, що встановлюють аналітичні (функціональні) залежності між умовами вирішення завдання (чинниками) та його результатами (прийнятим рішенням).
Апарат управління – сукупність управлінців, які в межах певної організаційної структури управління здійснюють управлінські функції, розробляють методи менеджменту, приймають управлінські рішення та на засадах влади та лідерства впливають на підлеглих працівників. Є складовою керуючої системи організаці
Б
Бізнес-план – документ, який містить систему взаємопов’язаних у часі та просторі й узгоджених з метою й ресурсами заходів і дій, спрямованих на отримання максимального прибутку внаслідок реалізації підприємницького проєкту (угоди).
Бізнес-планування – процес розробки та здійснення системи заходів щодо реалізації підприємницького, інвестиційного проєкту, розвитку підприємства на визначений період часу.
Бізнес – підприємницька діяльність з метою отримання прибутку створенням та реалізацією продукції, робіт чи послуг; незалежна комерційна діяльність людини, що виступає для неї як спосіб існування.
Бухгалтерські витрати (собівартість продукції) – виражені в грошовій формі поточні витрати фірми на виробництво і реалізацію продукції.
В
Валовий внутрішній продукт (ВВП) – ринкова вартість товарів і послуг, вироблена резидентами країни протягом року і який йде на кінцеве споживання.
Валовий дохід – реалізований чистий продукт: різниця між виторгом від реалізації продукції і поточними матеріальними витратами та амортизаційними відрахуваннями; фонд оплати праці і валовий прибуток підприємства.
Валовий продукт підприємства – маса вироблених матеріальних благ і послуг у грошовому виразі за певний період (місяць, квартал, рік і т. ін.).
Валовий суспільний продукт – грошовий вираз продукції всіх галузей матеріального виробництва.
Валюта – в економічному розумінні вживається для визначення типу грошової системи, яка діє в цій країні (золотий, паперовий), а також грошової одиниці цієї країни.
Вартість – уречевлена в товарах праця; виражає відносини між товаровиробниками з приводу затрат їхньої праці на виробництво продуктів, якими вони обмінюються як товарами.
Вартість додаткова – вартість, створена працівником понад вартість його робочої сили і безкоштовно привласнена власником засобів виробництва.
Вартість мінова – кількісна пропорція, в якій споживні вартості одного роду обмінюються на споживні вартості іншого роду.
Вартість споживна – здатність товару задовольняти ті чи інші потреби людини.
Вартість товару робоча сила – сума вартості матеріальних і духовних благ, які необхідні для нормального відтворення робочої сили робітника і його сім’ї.
Величина вартості товару – суспільно необхідні витрати праці на виробництво товару.
Відтворення – постійне відновлення, безперервне повторення процесу виробництва. Розрізняють просте відтворення, якщо обсяг виробництва не змінюється, й розширене відтворення, коли масштаби виробництва збільшуються. Розширене відтворення містить відтворення: сукупного суспільного продукту; робочої сили; виробничих відносин; природних ресурсів.
Вивіз капіталу – експорт капіталу в інші країни як приватними корпораціями, так і державою у вигляді надання міжнародних кредитів (вивіз позичкового капіталу) або будівництвом за кордоном власних підприємств, а також придбання акцій уже діючих підприємств (вивіз підприємницького капіталу).
Виробнича інфраструктура – комплекс галузей, які обслуговують основне виробництво і забезпечують ефективну економічну діяльність на кожному підприємстві і в народному господарстві загалом.
Виробниче споживання – споживання засобів виробництва і робочої сили працівника під час виготовлення суспільно необхідного продукту.
Витрати виробництва – затрати фірм на виплату заробітної плати найманим працівникам, придбання сировини і матеріалів, палива та енергії, амортизацію основного капіталу тощо.
Власність – відносини, що виникають між людьми з приводу привласнення матеріальних і духовних благ. Охоплює такі групи відносин: відносини з приводу привласнення умов виробництва і його результатів; відносини господарського використання майна; економічні форми реалізації відносин власності.
Власність державна – форма власності, за якої власником засобів виробництва і його результатів виступає держава.
Власність приватна – економічні відносини, за яких окремі особи належать до умов і результатів виробництва як до своїх.
Власність суспільна – система економічних відносин, що характеризується спільним привласненням засобів виробництва і створеного продукту.
Г
Гранична корисність – додаткова корисність або задоволення, одержане від споживання додаткової одиниці товару.
Гроші – загальний еквівалент, який виокремився з низки товарів у процесі розвитку мінової форми вартості.
Грошове правило – монетариський принцип здійснення грошово-кредитної політики стабільним і помірним зростанням грошової маси наперед визначеним темпом упродовж року, із становленням граничних темпів зростання окремих грошових агрегатів щокварталу (щомісяця). Передбачає законодавче регулювання грошової маси державою (центральним банком) з метою збільшення кількості грошей в обігу на 3-5 % щороку.
Грошовий обіг – безперервний рух грошей у сфері обігу та їх функціонування як засобу обігу й платежу.
Д
Дефляція – протилежний інфляції процес зниження загального рівня цін.
Діалектичний матеріалізм – філософське вчення, засноване К. Марксом та Ф. Енгельсом, згідно з яким матерія є єдиною основою світу, свідомість є похідною, а розвиток є результатом внутрішніх суперечностей.
Дивіденд – частина прибутку акціонерного товариства, яка розподіляється серед акціонерів пропорційно їх вкладеному капіталу; дохід, що виплачується на акцію.
Е
Економічна думка – сукупність економічних ідей, концепцій, шкіл, напрямів, теорій: за визначенням Й. Шумпетера: «сукупність усіх поглядів і побажань з економічних питань, які наявні у суспільній свідомості в певний період часу».
Економічна категорія – узагальнене поняття, яке виражає певні сторони економічних явищ і процесів, відбиває глибинні процеси економічного розвитку.
Економічний закон – стійкий, істотний, причинно-наслідковий зв’язок і взаємозалежність у явищах і процесах економічного життя.
Еластичність попиту – ступінь зміни попиту на певну продукцію під впливом зміни ціни на неї.
Еластичність пропонування – ступінь зміни пропонування на певну продукцію під впливом зміни ціни на неї.
З
Загальні організаційно-економічні відносини – сукупність форм і методів господарювання, що характерні для всіх галузей народного господарства, тобто для економіки загалом.
Зайнятість – діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, що не суперечить законодавству і, як правило, приносить заробіток (трудовий дохід).
Засоби виробництва – предмети і засоби праці.
Земельні відносини – відносини, які складаються між суб’єктами підприємницької діяльності з приводу використання землі як основного засобу виробництва.
Землеволодіння – часткове привласнення конкретної ділянки землі окремою особою, групою осіб або державою.
Землекористування – фактичне використання певної ділянки землі окремою особою, кооперативом, громадською організацією, державою відповідно до найдоцільнішого використання її корисних властивостей.
Змішана економіка – економічна система, яка поєднує в собі різні форми власності, ринковий і державний механізми макроекономічного регулювання.
І
Інвестиції – сукупність витрат, що реалізуються у формі довгострокових вкладень капіталу в різні галузі та сфери економіки.
Інвестування – збільшення обсягу функціонуючого капіталу нагромадженням від прибутку та інших доходів.
Інституціоналізм – сучасний напрям економічної думки, який досліджує взаємозв’язок фундаментальних політичних, соціальних, юридичних правил; наголошує на необхідності соціального контролю над економікою; досліджує процеси трансформації капіталізму.
Інтернаціоналізація господарського життя – процес посилення взаємозв’язку і взаємозалежності між суб’єктами міжнародних економічних відносин та національними господарствами, або економіками різних країн.
Інфляція – процес переповнення каналів грошового обігу масою надлишкових грошей, що веде до їх знецінення та додаткового перерозподілу національного доходу й національного багатства на шкоду переважної більшості населення.
Інфляція галопуюча – загрозливо стрімке і некероване зростання цін, знецінення грошей, розпад економічних зв’язків, стагнація виробництва, масове зубожіння населення.
Інфляція повзуча – інфляція, що проявляється в плавному зростанні цін, але не більше як 5 % щороку.
Інфраструктура ринку – система державних, приватних і громадських інститутів (організацій і установ), технічних засобів, що обслуговують інтереси суб’єктів ринкових відносин, забезпечують їх ефективну взаємодію.
К
Капітал основний – частина промислового капіталу, яка зберігає свою натурально-речову форму протягом багатьох виробничих циклів, поступово зношується і частинами у міру зносу переносить свою вартість на готову продукцію, повертається фірмі у грошовій формі частинами після реалізації виробленої продукції.
Капітал оборотний – частина промислового капіталу, яка повністю споживається протягом одного виробничого циклу, а значить, повністю переносить свою вартість на вироблену продукцію і повертається фірмі у грошовій формі після кожного кругообігу.
Кінцевий суспільний продукт – вартість готової до споживання продукції (предметів споживання і засобів праці).
Класична політична економія – перша наукова концепція економічного лібералізму, яка досліджує ринкові економічні відносини (кін. XVII – др. пол. XIX ст.).
Командно-адміністративна (централізовано планова) економіка – економічна система, заснована на суспільній (державній) власності, з централізованим державним регулюванням економічних процесів.
Конкуренція – процес суперництва між товаровиробниками, постачальниками і покупцями товарів за найвигідніші умови їх виробництва та реалізації.
Конкуренція досконала (чиста) – умови ринку, на якому існує безліч покупців і продавців, однорідність продукції, що продається, ґрунтовне знання агентами господарської діяльності, ї характеристик, вільний доступ фірми на ринок.
Конкуренція монополістична – умови ринку, які передбачають диференціацію продукту, пов’язану або з особливостями самого продукту (якість, марка, упаковка), або з місцезнаходженням продавців чи з особливими послугами, що супроводжують продаж товару.
Конкуренція олігополістична – умови рину, на якому однорідну продукцію (або близькі субінститути) продають декілька (два-три) продавців.
Кон’юнктура – сукупність ознак, що характеризують поточний стан економіки в певний період.
Кредит – система економічних відносин, спрямована на мобілізацію тимчасово вільних коштів i передачу їх на потреби розширеного відтворення.
Курс акції – ціна, за якою акція продається.
М
Міжнародна спеціалізація виробництва – форма міжнародного поділу праці, за якої відбувається концентрація певного виробництва в окремих країнах і регулярне забезпечення нею світовий ринок.
Монетаризм – напрям сучасного економічного консерватизму, заснований на вирішальній ролі грошової маси, яка перебуває в обігу; здійсненні політики стабілізації економіки, її функціонуванні і розвитку.
Н
Нагромадження виробниче – розширене та якісне вдосконалення основних фондів сфери матеріального виробництва.
Нагромадження невиробниче – розширення, реконструкція, оновлення житлового фонду, лікарень, закладів освіти, об’єктів культури, спорту, науки.
Натуральне виробництво – господарство, в якому продукти праці призначаються для задоволення власних потреб безпосередніх виробників життєвих благ, для внутрішньогосподарського споживання.
Національне багатство – вся сума матеріальних і духовних благ, що є в розпорядженні суспільства.
Національний дохід – новостворена вартість за рік.
Невиробнича сфера – держапарат, апарат управління громадських рухів, армія, поліція.
Неокласична теорія – економічне вчення, сформоване в 90-х рр. ХІХ ст. на основі ідей економічного лібералізму і принципів системного аналізу маржинальних (граничних) показників та мікроекономічних досліджень; з пер. третини ХХ ст. доповнюється макроекономічними дослідженнями та проблематикою соціальної спрямованості і державного регулювання економіки.
Неолібералізм – економічна концепція державного регулювання господарських процесів, заснована на підтримці природного ринкового механізму.
Неортодоксальні теорії – нетипові, модифіковані погляди на певний усталений чи загальновизнаний науковий підхід, їх наявність обумовлює еволюцію, мінливість та здатність до оновлення певної наукової школи чи напряму.
Номінальний ВВП – ВВП, обчислений у поточних цінах.
Норма додаткової вартості – ступінь експлуатації, відношення маси додаткової вартості до величини змінного капіталу.
Норма нагромадження – відношення коштів, що спрямовуються на нагромадження всього додаткового продукту.
Норма прибутку – відношення прибутку до вкладеного капіталу, виражене у відсотках.
О
Оборот капіталу – процес постійного відновлення руху капіталу, як результат якого вся величина авансованих грошових коштів цілком повертається до своєї вихідної форми.
Основне виробництво – галузі матеріального виробництва, де безпосередньо виготовляють предмети споживання і засоби виробництва.
П
Підприємець – суб’єкт пошуку і реалізації нових можливостей у генеруванні, освоєнні новаторських ідей, розробці якісних продуктів і технологій, здійсненні нововведень і опануванні перспективними чинниками розвитку, пошуку нових способів обслуговування споживачів та нових сфер прикладання капіталу.
Підприємництво – самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність, щодо виробництва продукції, використання послуг та здійснення торговельної діяльності з метою одержання прибутку.
Планування стратегічне – різновид планування, який полягає у розробленні стратегії діяльності (курсу розвитку) організації (тобто планування на перспективу, яке вказує напрям дій для забезпечення реалізації місії підприємства). Охоплює такі етапи: 1) інформаційне забезпечення стратегічного планування; 2) установлення місії та цілей організації; 3) вибір методів аналізу чинників внутрішнього та зовнішнього середовища; 4) оцінювання й аналіз чинників зовнішнього середовища; 5) оцінювання й аналіз чинників внутрішнього середовища; 6) виконання розрахунків, обґрунтувань, проєктних рішень; 7) формування варіантів стратегій (стратегічних альтернатив); 8) вибір стратегії на засадах формування управлінського рішення; 9) оцінювання стратегії на предмет відповідності установленим критеріям.
Попит – потреба, забезпечена грошима.
Праця – цілеспрямована, свідома діяльність людини, спрямована на створення необхідних для задоволення особистих і суспільних потреб матеріальних і духовних благ, а також інша діяльність, обумовлена суспільними потребами.
Прибуток бухгалтерський – різниця між виторгом фірми від реалізації продукції і грошовими (реально оплаченими) затратами фірми на її виробництво і реалізацію.
Прибуток економічний – надлишок валового доходу над економічними витратами, тобто над всіма здійсненими і можливими, але упущеними затратами.
Природний рівень безробіття – рівень безробіття, за якого чинники, що підвищують і знижують заробітну плату і ціни, перебувають у рівновазі.
Платіжний баланс – співвідношення між платежами держави за кордоном і валютними надходженнями з-за кордону за певний проміжок часу; він має активне сальдо, якщо валютні надходження перевищують платежі за кордоном, і зводиться з дефіцитом, якщо платежі за кордоном перевищують валютні надходження з-за кордону.
Продукт додатковий – надлишок над необхідним продуктом.
Продукт необхідний – частина чистого продукту, що необхідна для належного відтворення робочої сили працівників, зайнятих продуктивною працею. На його основі формується фонд особистого споживання, або так званий фонд життєвих засобів.
Приватизація – процес придбання у власність громадян усіх або частини акцій (паїв) акціонерних товариств, інших господарських товариств, а також підприємств, заснованих на державній або колективній власності.
Продуктивність праці – затрати конкретної праці на одиницю виготовленого продукту; результативність, ефективність праці.
Продуктивні сили – засоби виробництва і трудові ресурси, що їх використовують у виробництві.
Пропонування – сукупність товарів, які представлені на ринку.
Р
Рентні відносини – відносини між суб’єктами з приводу створення, розподілу і привласнення надлишкового над середнім прибутку.
Ринкова економіка – економіка, яка характеризується приватною формою власності на економічні ресурси й використанням ринкового механізму для регулювання економіки.
Ринковий механізм – механізм взаємозв’язку та взаємодії основних елементів ринку: попиту, пропонування конкуренції та ціни.
Ринок – спосіб організації економічного життя, сфера товарного обігу, місце, де здійснюється купівля-продаж; сукупність економічних відносин у сфері обміну між усіма виробниками і споживачами, покупцями і продавцями певного товару.
Ринок вільний – ринок з великою кількістю виробників однорідної продукції, необмеженою інформацією стосовно продуцентів, споживачів, посередників, якості продукції. Ціни тут встановлюють під впливом попиту і пропонування.
Ринок монополізований – ринок, на якому діє незначна кількість виробників певного товару, застосовують його диференціацію, існує дефіцит необхідної інформації, ускладнений доступ до ресурсів.
Ринок регульований – ринок, який контролюється і регулюється державою за допомогою спеціальних заходів.
Робоча сила – здатність людини до праці, або сукупність її фізичних і розумових здібностей, що використовуються в процесі створення матеріальних і духовних благ.
Роздержавлення – поняття, яке відображає процес трансформації економіки через ліквідацію диктату централізованого планування та розподілу; економічного відмежування підприємств від держави; процес підприємництва, самостійного ведення господарства та власного фінансового забезпечення; демонополізація виробництва та розвиток конкуренції; збільшення кількості суб’єктів господарювання.
С
Селянське (фермерське) господарство – відособлений виробник, який здійснює підприємницьку діяльність на власній або на власній і орендованій ділянці землі, має у власності інші необхідні засоби виробництва, самостійно визначає виробничу програму, реалізує продукцію на основі договірних цін.
Соціальні утопії – ідеї «справедливого» політичного, економічного та соціального устрою суспільства.
Соціальна інфраструктура – нематеріальне виробництво, де створюються нематеріальні форми багатства.
Соціальні фонди держави – фонди спільного задоволення потреб (освіта, охорона здоров’я тощо) і фонди для непрацездатних.
Споживчий кошик – набір товарів і послуг, розрахований за нормами і нормативами споживання і забезпеченості людини першочерговими життєвими засобами.
Структурне безробіття – безробіття, обумовлене невідповідністю структури пропонування праці структурі попиту.
Т
Трудова діяльність – процес виробництва матеріальних і духовних благ.
Трудова теорія вартості – основна теорія класичної школи, згідно з якою кожен товар обмінюється відповідно до кількості суспільно необхідної праці, витраченої на його виробництво.
Товар – зовнішній предмет, продукт праці й природи, річ, що задовольняє завдяки своїм властивостям певні потреби людини й призначається для обміну через купівлю-продаж на ринку.
Товарне виробництво – виробництво, в якому продукти праці призначаються не для власного споживання, а для обміну через ринок купівлею-продажем
Ф
Фінанси – сукупність економічних відносин, пов’язаних із системою утворення та використання фондів грошових ресурсів для задоволення потреб розширеного відтворення на основі розподілу й, передусім, національного доходу.
Фінанси держави – система грошових фондів, які має держава і які спрямовують на фінансове забезпечення її функцій: управління, оборону, соціальні гарантії, охорону навколишнього середовища тощо.
Фінанси населення – грошові фонди, які утворюються у жителів країни з надходжень, отриманих від трудової, господарської та іншої діяльності i які спрямовують на примноження їх власності та підвищення добробуту.
Фінанси підприємств та організацій – система економічних відносин, яка пов’язана з формуванням i розподілом грошових доходів i нагромаджень, утворенням i використанням фондів грошових коштів, чим забезпечуються поточна господарська діяльність, виробничий i соціальний розвиток.
Фондова біржа – установа, яка зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України, статуту і правил біржі.
Фонд нагромадження – частина доходу, яку використовують для розширеного відтворення.
Фрикційне безробіття – стосується тих осіб, які не працюють у зв’язку з добровільною зміною робіт, вперше вибирають роботу або підшукують роботу після закінчення терміну контракту на попередній роботі тощо.
Ц
Ціна – грошова форма виразу вартості товару.
Ціна землі (капіталізована рента) – сума грошей, яка, будучи покладеною в банк, дасть змогу її власнику отримати дохід у формі відсотка, що дорівнює земельній ренті.
Ціна попиту – гранично максимальна ціна, за якою покупці ще згодні брати товар.
Ціна пропонування – гранично мінімальна ціна, за якою продавці ще готові пропонувати товар.
Ціна рівноваги – ціна, за якою попит дорівнює пропонуванню.
Цінні папери – грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають відносини між особою, яка їх випустила, та їхнім власником, і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також передачу грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.