ЕЛЕКТРОННИЙ ПОСІБНИК
ТОПІАРНЕ МИСТЕЦТВО
науково-методичний центр вищої та фахової передвищої освіти
1. Основи топіарного мистецтва
1.2. Техніка обрізки
1.2.1. Загальні правила
1.2.2. Методи видалення гілок
1.2.3. Основні операції обрізки
1.2.1. Загальні правила
Рис. Принцип роботи обвідного секатора
Обрізуючи рослини, потрібно враховувати, що обрізка не повинна негативно вплинути на тривалість життя рослини. Для цього використовують правильну техніку обрізки для досягнення якнайшвидшого загоєння рани. Відповідно, оптимальними умовами для обрізки є високий рівень життєвості, гарний загальний стан дерева (відсутність суттєвих ушкоджень, що послаблюють фізіологію рослини), відсутність небезпечних шкідників і хвороб, сприятливі умови навколишнього середовища (відсутність посухи, морозу та ін.).
Отже, крім обрізки, «орієнтованої на людину», до умов, що вважаються небажаними для обрізки, належать: низька життєвість, погані умови вирощування.
У будь-якій з цих обставин, за можливості, обрізку слід відкласти до того часу, поки дерево не відновиться або умови довкілля не стануть сприятливими.
Розмір рани від обрізки має бути мінімальним, тому видаляють найменшу частину деревини, необхідну для виконання конкретного завдання. Часто краще виконувати кілька невеликих зрізів далі від стовбура, ніж один великий зріз нижче в кроні або безпосередньо на стовбурі, за винятком обрізки в тимчасовій кроні молодих дерев. Щоб кількість втручань через обрізування була мінімальною, її слід почати на якомога ранніх етапах його життя (у випадку передбачуваних проблем) і регулярно повторювати через відповідні проміжки часу.
Під час обрізки дерев необхідно зважати на те, що форма крони змінює аеродинаміку, відповідно змінюється біомеханічний вплив на обрізане дерево та дерева зрізом на кільце або іншим придатним способом.
Рекомендований розмір ран не повинен перевищувати максимальний діаметр:
– 5 см у дерев зі слабкою компартменталізацією,
– 10 см у дерев з хорошою компартменталізацією.
Компартменталізація на деревах – це здатність дерев ізолювати зону пошкодження від решти організму.
Винятки можуть застосовуватися у випадку обрізки відмерлих гілок та видалення гілок з міркувань безпеки.
Рекомендований діаметр бічної гілки, що видаляється, не повинен перевищувати ⅓ діаметра материнської гілки (стовбура). Якщо бічним гілкам дозволити вирости приблизно на половину діаметра стовбура, вони стануть співдомінантними лідерами. У співдомінантних лідерах захисна зона не утворюється (рис. 46).
а
б
Рис. 46. Утвореня захисної зони: а – поперечний переріз з‘єднання мертвої гілки зі стовбуром із першою реакцією на рану в деревині; б –розріз стовбура клена через 6 місяців після видалення гілки (ліворуч) та співдомінантного лідера (праворуч). Зона захисту гілок утворилася на гілці, невеликій відносно розміру стовбура (ліворуч). Конусоподібна темна ділянка добре помітна ззовні захисної зони. На співдомінантному лідері, видаленому 6 місяців тому, зона захисту не утворилася. Утворення мертвої тканини добре видно позаду співдомінантного лідера (праворуч)
Необхідно дотримуватися таких принципів під час обрізування обраних дерев. Для запобігання розриву тканин нижче місця обрізки бажано виконати ступінчастий зріз (триступінчастий зріз) під час видалення товстих гілок.
Перший надріз робиться на нижньому боці гілки (на глибину від ¼ до ⅓ діаметра гілки, залежно від виду дерев) на відстані 10–30 см від коміру (розширення дещо вище з’єднання гілки зі стовбуром/гілкою нижчого порядку).
Другий надріз робиться на верхньому боці гілки трохи вище від першого зрізу доти, доки гілка не відламається або буде відламана руками. Пеньок, що залишився, видаляється зрізом на кільце або іншим придатним способом (рис.47).
Рис.47. Ступінчастий зріз
Рис.47. Ступінчастий зріз
Якщо необхідно видалити кілька гілок на одній ділянці стовбура («суміжні гілки», тобто такі, що ростуть парами або кільцями), слід залишити достатньо простору між зрізами. Тобто бажано залишити неушкоджений «міст кори» між кількома ранами на одній ділянці. «Міст кори» має бути принаймні такого розміру, як більша з двох ран (рис. 48). Завдяки цьому не відбудеться значних звужень судинної системи дерева і перекривання зон, у яких відбувається реакція на зріз, що може призвести до втрати функцій материнського стовбура. Якщо «міст кори» неможливо зробити, зрізи слід відокремити в часі, зрізання другої гілки провести через кілька років.
Відмерлі гілки є природною частиною крони дерева, не потрібно їх видаляти без необхідності. Вони важливі для підтримки біорізноманіття. У деяких видів відмерлі гілки відіграють роль у зменшенні коливань живих гілок від вітру. З іншого боку, мертві гілки часто гниють, можуть легко зламатися і впасти (зверніть увагу, що мертві гілки деяких видів не падають відразу, наприклад, мертві головні гілки без кори деяких видів дуба (Quercus), каштану (Castanea) та сосни (Pinus).
Мертва деревина та пеньки перешкоджають повному закриттю рани раневою тканиною (калюсом). Це може пришвидшити колонізацію грибами і розвиток гниття в районі кріплення гілки до стовбура.
Якщо засохлі гілки необхідно видалити, залишаючи основу відмерлих гілок (пеньки), можна надати дереву більш природний вигляд (особливо, якщо їх видаляють, ламаючи гілку) та підтримати біорізноманіття. Плюси і мінуси цього підходу повинні розглядатися для кожного окремого дерева. Поводження з мертвою деревиною під час структурної обрізки відрізняється залежно від стану дерева та типу обрізки. Оптимальний сезон для обрізки визначається з метою мінімізації фізіологічного стресу та підтримки природних реакцій ран та/або відростання дерев.
👉 Обрізування не слід виконувати в таких періодах:
– розпускання (навесні) – період між розпукуванням бруньок і повним розвитком листя;
– передспокою (восени) – між початком забарвлення листя до листопаду або повної втрати листям функцій;
– протягом тривалого періоду посухи.
Крім того, види дерев з інтенсивним сокорухом не можна обрізати у період спокою.
Також оптимальний сезон залежить від операції обрізки. Рекомендації щодо оптимального сезону для обрізки можуть відрізнятися залежно від виду дерев і кліматичних умов (наприклад, періодів посухи або морозів).
Інтервал між обрізками повинен ретельно витримуватись, оскільки обрізка викликає фізіологічний стрес у дерева.
Загальні інтервали обрізки:
✓ молоде дерево: регулярна обрізка, незначне втручання (1 раз на 2–3 роки);
✓ напівдоросле дерево: інтервал стає більшим, дереву дозволяється розвиватися вільніше;
✓ доросле дерево та дерево-ветеран: втручатися тільки тоді, коли дійсно необхідно.
Обрізка дерев зазвичай не є разовим втручанням, її необхідно планувати і регулярно повторювати, з інтервалами залежно від стадії розвитку дерева і типу втручання. Найкраще, коли всі (майбутні) операції з обрізування визначаються в довгостроковому плані догляду за деревом.
👉 Не слід застосовувати фарбування або замазування варом ран від обрізки (не слід використовувати синтетичні речовини або розчини). Негативні наслідки таких дій зазвичай переважають над позитивними ефектами (запобігає висиханню країв зрізу, і нова тканина (каліус) швидше закриває поранені місця), оскільки під покриттям відмерла деревина буде вологою, що сприяє поширенню гнилі. Так само не потребують покриття і зрізи хвойних, так як тканина цих рослин висихає не настільки швидко. У будь-якому випадку слід залишати якнайменші за розмірами зрізи, і не можна залишати на гілках ніяких «пеньків».
Якщо в особливих випадках необхідне лікування рани, то воно не повинне пошкодити живі тканини дерева.