науково-методичний центр вищої та фахової передвищої освіти
2. ЕЛЕМЕНТИ ТОПІАРНОГО МИСТЕЦТВА
2.4. ФОРМУВАННЯ ДЕРЕВНИХ РОСЛИН В ЯПОНСЬКОМУ САДУ
2.4.2. ОСНОВНІ СТИЛІ НІВАКІ
Рис. 152. Вплив навколишнього середовища на ріст і форму дерев
Згідно з японськими канонами, нівакі повторює стилі бонсай, але в більших масштабах. Натхнення для створення стилю береться з природи. Залежно від місця зростання на рослину впливають різні чинники навколишнього середовища. На рівнині або біля підніжжя гори дерева мають рівні стовбури та симетричні крони, оскільки вітер слабший, а температура вища, тому умови зростання сприятливі. Зі збільшенням висоти дерева починають нахилятися. Вітер стає постійним і сильнішим, змушуючи крони розвиватися переважно з одного боку (ставати прапороподібними). На вершині гори дерева піддаються впливу дуже сильних вітрів, низьких температур та важкого снігового покриву. Вони стають карлико-вими, викривленими або стеляться по землі, щоб вижити (рис. 152). Створюючи нівакі, залежно від вибраного стилю, формують стовбур, скелетні гілки та крону дерева в цілому. У такому разі до назви стилю додають суфікс «шітате». Виокремлюють 8 основних класичних (природних) стилів нівакі.
Теккан, або текканшітате (рис. 153), – класичний стиль, сформований одним вертикальним прямим стовбуром. Бокові гілки повинні розміщуватись паралельно поверхні землі. Цей стиль імітує самотнє дерево, що росте окремо на вільному рівному ландшафті. Стовбур рівний, конусоподібний. Гілки ростуть рівномірно з усіх боків, нижня третина стовбура без гілок. На передній частині стовбур повинен добре проглядатися, тобто всі гілки до верхньої третьої частини дерева видаляють. Сокан , або соканшітате (близнюки або роздвоєний стовбур), – дерево, сформоване з роздвоєним біля землі стовбуром. Зазвичай один стовбур домінує, а інший дещо менший. Стовбури роздвоюються біля самої землі, утворюючи спільну крону (рис. 154).
Рис. 153. Теккан
Рис. 154. Сокан
Сякан (нахилений стовбур) – сформований одним прямим стовбуром під кутом до горизонтальної поверхні землі. Стовбур нахилений убік під дією вітру, але гілки ростуть рівномірно на всі боки. Верхівка тягнеться вертикально вгору. На стороні нахилу коріння товстіше. Такі рослини трапляються на струмках, ставках або схилах. Дерево майже повністю нахилене до землі під дією природних сил, але намагається піднятися, і продовжує рости (рис. 155).
Рис. 155. Сякан
Рис. 156. Кенгай
Рис. 157. Монкабурі
Кенгай (пониклий стовбур або каскадний стиль) – стовбур дерева під час формуванні спрямовують вниз, нижче рівня його основи. Ніваки в такому стилі розміщують біля водоспадів, над якими вони звисають зі штучно створеної скелі (рис. 156). Монкабурі (дерево над входом) – формоване дерево, в якого обов’язковим елементом є довга горизонтально розміщена нижня гілка, що росте над входом в сад (рис. 157).
Рис. 158. Кіотська форма
Рис. 159. Котобукі
Кіотська форма , або дайсугі (рис. 158), – виникла свого часу в Кіото як результат заготівлі деревини криптомерії, коли із порослі на пеньках формувались нові стовбури. В нашому кліматі для цієї форми найкраще підходить ялина звичайна.
Котобукі («щастя») – форма своїми рисами схожа на ієрогліф «щастя». Нижні гілки обов’язково прикривають кам’яний світильник або камінь. За японською традицією формують його як дерево-оберіг (рис. 159).
Моегі (звивистий стовбур) – прямостоячий стовбур має неправильну вигнуту форму. Гілки, виростають з вигинів стовбура, також викривлені. Кривий стовбур нагадує старе дерево, що росте в горах, де його форма багато років формується під вагою снігу. Стовбур зігнутий, ближче до верхівки зігнутість зменшується. Нижня домінантна гілка розташована чітко на нижній третині висоти дерева, а верхівка – на рівні основи стовбура (рис. 160). Окрім основних, існують ще 8 популярних стилів формування стовбура та скелетних гілок (переважно топіарних).
Рис. 160. Моегі
Рис. 161. Тякан
Тякан , або тяканшітате (багатостовбурний), – основний стовбур дерева розділяється на багато лідерів, які беруть початок з одного рівня (рис. 161).
Рис. 162. Еда-сукаші
Рис. 163. Кобуші
Еда-сукаші , або едасукашішітате (прозора гілка) (рис. 162), – проріджені гілки підкреслюють природні тенденції росту дерева (архітектоніку крони). Кобуші , або кобушішітате (кулак) (рис. 163), – прорідження гілок здійснюється з метою акцентування на їхній архітектурі. Для цього кожної осені зрізують увесь поточний приріст за рік, що в результаті призводить до утворення на гілках вузлуватих потовщень і наростів у вигляді «кулаків» (в Європі таку обрізку називають поллардинг).
Відмінності в методах формування силуету крони визначають стилі, для позначення яких використовується суфікс «зукурі». Найпоширенішими в цьому випадку є такі стилі.
Тама-зукурі (стиль куль або м’ячів) – «лапи» мають кулеподібну або яйцеподібну форму. В цьому стилі є два різновиди: щільно упаковані кулі, які закривають стовбур та розріджен і кулі, крізь які проглядаються стовбур та гілки (рис. 164). Цей стиль потребує використання ножниць.
Рис. 164. Тама-зукурі: а – щільніший стиль; б – рідкий стиль
Рис. 165. Мацу-зукурі
Мацу-зукурі (стиль сосни) – традиційний стиль для формування сосни. Цей стиль нагадує образ гори, до якого прагнуть майстри під час формування дерев (рис. 165).
Рис. 166: а – дан-зукурі; б – кай-зукурі; в – хако-зукурі
Дан-зукурі (стиль кроків) – гілки з хвоєю (листям) розміщені по боках стовбура покроково в шахматному порядку, утворюючи таким чином своєрідні сходи (рис. 166, а).
Кай-зукурі (стиль ракушок) – сформовані хвойні (листяні) «лапи» нагадують пласку форму раковини молюска (рис. 166, б). Хако-зукурі (стиль коробки) – сформовані «лапи» мають форму прямокутного або квадратного «ящика» (рис. 166, в).