Електронний посібник
ОРГАНІЗАЦІЯ РОБІТ В САДОВО-ПАРКОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ
РОЗДІЛ ІІ
10. Основні матеріали для будівництва площинних споруд
10.1. Класифікація гірських порід
Гірські породи підрозділяють на магматичні та осадові.
Магматичні породи утворились в результаті повільного застигання розплавленої магми всередині земної кори або швидкого її застигання на поверхні землі. В першому випадку утворились граніт, сієніт, діорит – кристалічні; в другому випадку – андезит, базальт, діабаз – склоподібні.
Осадові породи – це вивержені породи, які піддалися руйнації на певних етапах під впливом абіотичних факторів середовища.
До осадових порід відносять:
рихлі уламкові – валуни, галька, природний щебінь, пісок;
зцементовані уламкові – вапняки, доломіти, піщаники, вапняковий туф та різні конгломерати (конгломерат – це осадова гірська порода, яка складається з окатаних уламків різного складу, величин і форми зцементованих між собою).
Гірські породи за міцністю розподіляють на п’ять класів:
I і II класи – міцні та дуже міцні – кварцит, граніт, порфіри, базальт, доломіт, щільні вапняки тощо. Вони застосовуються для всіх типів дорожнього полотна;
III клас – середньої міцності – ті ж породи, але зачепленні вивітрюванням, а також кам’янисті сланці, вапняки, піщаники. Ці види широко використовуються у влаштуванні дорожніх основ та верхнього дорожнього покриття;
IV клас – м’які – пористі вапняки, доломіти, вапнякові залізисті тонкоплівкові піщаники. Вони застосовується у вигляді щебеню під час влаштування основи доріжок і майданчиків;
V клас – дуже м’які – вивітрені вивержені породи, мучнисті, землисті вапняки, слабкі піщаники, глинисті сланці. Застосовуються ці види лише разом із в’яжучими матеріалами для влаштування основи під ґрунтове або гравійне покриття.
10.2. Природні матеріали
До природних матеріалів відноситься камінь, добутий зі скельних порід шляхом відповідної механічної обробки з надання відповідної форми і розмірів, чищення, шліфування, полірування тощо, а також щебінь та висівки різних фракцій.
Кам’яні матеріали для покриття доріжок і майданчиків представлені наступними видами.
Галька та гравій – обкатані уламки гірських порід розміром 10 см і менше. Використовуються для різного виду дорожніх (будівельних) робіт та декорування водойм (галька).
Пісок – дрібні обкатані уламки гірських порід розміром 0,1–5 мм, чистих від глинистих домішок. Використовується в дорожньому покритті, а також для виготовлення цементних розчинів та цементно-піщаних сумішей (гарцовки).
Щебінь – уламки гірських порід різних класів міцності, які мають гострі кути. Його використовують для будівництва основи доріжок та майданчиків. За гранулометричним складом щебінь підрозділяється на такі основні фракції: до 5 мм – відсів, 5–20 мм – дрібна фракція, 20–40 мм – середня фракція, 40–70 мм – велика фракція.
Кам’яна шашка – грубо колотий камінь, який має форму усіченого конуса чи піраміди з двома обробленими паралельними площинами (верхня площина більша порівняно з нижньою). Застосовується для мощення доріжок в поєднанні з плиткою, укріплення відкосів, стінок кюветів, жолобів.
Бруківка – колотий камінь, який за формою наближається до паралепіпеда зі скошенеми боковими краями в сторону підошви. Застосовується у влаштуванні покриття доріжок і майданчиків у поєднанні з плиткою, а також для укріплення відкосів, влаштування бордюрів по межах майданчиків та відкритих жолобів вздовж доріжок.
Бортові камені – гранітні бруски, які мають форму паралепіпеда, довжиною 70–100 см із січенням в перпендикулярному до довжини напрямку 10×20, 15×20 і 20×30 см, та мають вертикальну лицеву грань чи похилу фаску, яка застосовується для сполучення доріжок та майданчиків з газоном.
Кам’яна плитка – пласкі бруски геометричної форми (прямокутної, квадратної тощо) товщиною 5–15 см, різної ширини та довжини. Використовується в будівництві, а також для влаштування верхнього дорожнього покриття.
Бутовий камінь – шматки гірської породи третього класу міцності розміром 15–50 см. Застосовується для викладання підпірних стінок, укріплення покатих схилів, влаштування рокаріїв тощо. Крім того, він може також перероблятись на кам’яну плитку, кам’яну шашку та щебінь.
Валунний камінь – грубо обкатана осадова порода третього класу міцності розміром 10–30 см і більше. Використовується для декорування ділянок газону, укріплення берегів водойм тощо.
10.3. Штучні матеріали.
До штучних матеріалів відносять відходи промислових підприємств або спеціально виготовлені вироби – цеглу тощо.
Доменний шлак – побічний продукт, який утворюється під час виплавляння чугуну та сталі у вигляді великих шматків, що розбиваються при ударі на щебінь різних фракцій. Матеріал володіє теплоізоляційними властивостями і сприяє зменшенню промерзання ґрунту під основою доріг.
Котельний шлак – відходи згорання кам’яного вугілля в печах котелень. Використовується для влаштування основ доріжок, майданчиків та футбольних полів.
Цегляний бій або щебінь – відходи цегляних заводів, некондиційна цегла, що утворюється за неповного або надмірного її випалювання з наступним подрібненням в щебінь. Використовується для декорування композицій.
Цегла клінкерна і будівельна виготовляються з глини шляхом випалювання сформованих цеглин за високих температур в печах. Клінкерна цегла володіє значно більшою міцністю, ніж будівельна і використовується для дорожніх покриттів. Будівельна цегла має обмежене використання і застосовується для влаштування підпірних стінок.
Черепиця (відходи покрівельного виробництва) використовується в подрібненому вигляді для основи спортивних майданчиків (зерна фракцією до 1,5 см) та їх верхнього покриття (фракція до 0,5 см).
10.4. В’яжучі матеріали.
До в’яжучих матеріалів природного походження відносять:
• глину каолінову (білого кольору) і порошкоподібну;
• суглинки тяжкий (до 30% глинистих частинок), середній (до 20%), легкий (до 10–15%);
• вапно (пушонку) – матеріал, який виготовляється шляхом випалювання вапняків, доломіту, крейди з наступним їх гашенням за обмеженої кількості води. Використовується у вигляді порошку як добавка до спеціальних сумішей (не більше 65%) для влаштування верхнього м’якого покриття доріжок та майданчиків. За використання пушонки в сумішах верхнє покриття втрачає здатність до набухання, усувається липкість, підвищується стійкість до негативних механічних впливів та атмосферних явищ.
До в’яжучих матеріалів штучного походження відносять:
• портландцемент – це продукт ретельного подрібнення клінкеру (який виготовляється із вапняку, глини та мергелю шляхом їх випалювання) з гіпсовим каменем (3–5 %) та іншими мінеральними добавками. Використовується цей матеріал в дорожньому покритті та інших будівельних роботах;
• цемент – в’яжучий матеріал, який утворюється в результаті змішування портландцементу з водою в певних пропорціях. Використовується для влаштування верхнього покриття доріг в складі бетону, а також для кріплення елементів мощення та інших робіт;
• бітум – це в’яжучий матеріал, що виготовляється з нафти і використовується для приготування асфальтобетону, а також для стабілізуючого обробітку поверхні покриття грунтових доріг;
• асфальтобетон – штучний матеріал, який складається з піску, дрібного щебеню або гравію, мінерального порошку та бітуму. Використовується у влаштуванні дорожніх покриттів.
Питання для самоконтролю
1. Яких властивостей набуває верхнє м’яке покриття доріжок і майданчиків із спеціальних сумішей за додавання до неї вапна (пушонки)?
2. Де використовується клінкерна цегла в паркобудівнитцві?
3. Чим відрізняються штучні будівельні матеріали від природних?