Електронний посібник
ОРГАНІЗАЦІЯ РОБІТ В САДОВО-ПАРКОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ
РОЗДІЛ ІІ
15. Система освітлення
15.1. Види ламп.
Багато в чому якість підсвічування залежить від виду і потужності ламп, які підбирають залежно від місця їх використання.
Лампи розжарювання – найдешевший варіант вуличного освітлення. Суть роботи такої лампи полягає в тому, щоелектричний струм, який проходить крізь тіло розжарення (вольфрамовуспіраль), нагріває його до високої температури, внаслідок чого воно починає світитися. Однак через високу робочу температуру атоми вольфраму випаровуються з поверхні тіла розжарення (вольфрамової спіралі) й осідають (конденсуються) на прохолоднішій порівняно зі спіраллю поверхні колби, обмежуючи тим самим термін служби лампи.
Перевагою ламп розжарювання є можливість працювати за будь-яких температурних режимів, однак вони є тьмяними і досить часто виходять з ладу. Термін служби – приблизно 1000 годин. Тому їх доцільно використовувати в парках і садах для нетривалого освітлення окремих ділянок.
Удвічі більше світла дають галогенні лампи, найпотужніші з яких використовують для прожекторів. Галогенна лампа – це лампа розжарення, в балон якої додано буферний газ – пари галогенів (брому або йоду), що підвищує тривалість життя лампи до 2000–4000 годин. Суть роботи такої лампи полягає в тому, що з тіла нитки розжарення, нагрітої до температури до 3000 К, випаровується вольфрам і конденсується на відносно холодній стінці колби, температура якої близько 600 ˚С, де він вступає в реакцію з йодом і у вигляді йодиду вольфраму випаровується в об’єм колби. Завдяки дифузії молекули йодиду досягають прилеглих до нитки розжарення областей з температурою вище 1200 ˚С і розпадаються тут на йод та вільний вольфрам. Вольфрам повертається в тіло нитки розжарення, а йод – в об’єм колби, щоб там знову зустрітися з атомами вольфраму. Причому така зустріч не обов’язково відбувається на стінках колби. Вона може відбуватися раніше, тобто на шляху атомів вольфраму до місця конденсації. Так чи інакше, але завдяки описаному процесу вольфрам, практично, не осідає на внутрішній поверхні колби лампи та не втрачає свою прозорість.
Світло галогенних ламп виглядає майже як натуральне денне. У білому світлі таких ламп людське око дуже виразно сприймає кольори оточуючих предметів, тож найчастіше їх використовують для яскравого підсвічування цілих композицій.
Світлодіодні лампочки – це справжні довгожителі (працюють до 100 тис. годин), які не чутливі до перепадів температури, ощадливі і можуть працювати від автономних джерел живлення.
Принцип, за яким працюють світлодіодні лампи, це перетворення електричного струму світлодіодом у світлове випромінювання. Тому для отримання світлодіодних ламп необхідний контакт двох напівпровідників з різними типами провідності. Світлодіод складається з напівпровідникового кристала на струмонепровідній основі, корпусу з контактними виводами та оптичної системи. Для підвищення стійкості світлодіода простір між кристалом та пластиковою лінзою заповнений прозорим силіконом. Алюмінієва основа призначена для відведення надлишкового тепла, кількість якого за нормальних умов виділяється зовсім небагато.
Люмінесцентні лампи – це ртутні газорозрядні освітлювальні прилади, в яких внаслідок розряду електричного струму в парах ртуті, що виникає між двома електродами, розташованими на протилежних кінцях лампи, з’являється УФ-випромінювання, яке перетворюється у видиме світло за допомогою напилення люмінофора (сполук фосфору) на внутрішніх стінках колби.
Такі види ламп використовують для підсвічування рослин із зеленим забарвленням листя, будинків чи інших предметів, які не потребують точної передачі кольорових відтінків.
Натрієві лампи – ощадливі та яскраві. Вони дають світло помаранчево-жовтого кольору, яким можна імітувати полум’я, промені сонця на заході, підсвічувати осіннє листя тощо. Строк служби таких ламп – 20-30 тис. годин.
Принцип роботи таких ламп полягає в тому, що світловипромінювальним тілом служить газовий розряд в парах натрію. Таким чином, середовище парів металу – це і є провідник струму, який від вольфрамового електрода з великим потенціалом (фази, «+») проводить його до вольфрамового електрода з меншим потенціалом (нуля, «-»), випромінюючи мінімум тепла за високої світловіддачі. Для полегшення запуску лампи колбу наповнюють також аргоном.
На сьогоднішній день в ландшафтному дизайні досить поширена фібероптика. Цей тип освітлення базується на використанні оптичного волокна – ниток із оптично прозорого матеріалу (скло, пластик), які використовуються для перенесення світла всередині себе шляхом повного внутрішнього відбивання.
Джерело світла в цьому випадку знаходиться на певній відстані від місця світіння, а це дає можливість обслуговувати та робити заміну лампи без особливих зусиль. Такий тип освітлення можна використовувати під водою, закладати під лід, пропускати через стіни тощо.
15.2. Освітлення території. Освітлення декоративних водойм
Освітлення призначене для безпеки руху пішоходів у вечірній час по доріжках та алеях, створюючи таким чином комфортне середовище для вечірніх прогулянок.
Освітлювальні пристрої утилітарного призначення забезпечують освітлення доріжок, пристрої ж декоративного призначення використовують для підсвічування споруд, скульптур, фонтанів, водойм, дерев, чагарників та квітників.
Досвід паркобудування дозволяє правильно підбирати висоту світильників, інтервали між ними та потужність ламп для освітлення доріжок і майданчиків.
Таблиця 1
Для освітлення паркових територій використовують різноманітні джерела світла, якими можна досягати певних світлових ефектів. Наприклад, світильники з натрієвими лампами створюють освітлення золотисто-оранжевого кольору і надають теплих відтінків предметам. Світильники з ртутними лампами надають предметам голубувато-зеленого кольору і створюють холодні відтінки.
Для освітлення рослин важливим є підбір спектрального складу джерел світла з врахуванням колористики рослин, щоб не спотворювати їхній колір. Так, наприклад, блакитна та звичайна ялинки виглядають вражаюче у променях холодного (білого) світла, а ось туя західна виглядає по-особливому в променях теплого (жовтого) кольору.
Використання в садах світлофільтрів є недоцільним, оскільки рослини в рожевому або фіолетовому підсвічуванні сприймаються як штучні.
Для освітлення дерев і чагарників використовують лампи розжарювання потужністю 300, 400 і 500 Вт, ртутні лампи потужністю 250 Вт тощо. Низькорослі рослини (до 1 м) бажано освітлювати згори до низу і трохи вбік, а дерева і кущі, вищі 1 м, навпаки, знизу. Світильники встановлюють безпосередньо під кронами самих рослин і спрямовують на них світло таким чином, щоб не засліплювати ним відвідувачів. Ще кращим варіантом буде маскування пристрою від очей глядача – за каменем, скульптурою, МАФ тощо. Дерева з пірамідальною кроною освітлюють променями з кутом падіння 300.
Підсвічувати в’їзд та вхід на територію приватної садиби краще високими 2–3-метровими потужними торшерними світильниками.
Доріжки освітлюють потоком світла слабкої потужності, але таким чином, щоб вони не тонули в темряві, для чого на відстані 5–7 м один від одного встановлюють низькі садові світильники висотою 50–120 см із козирками або спеціальними заслінками, які спрямовують сліпуче світло вниз.
Сходи до будинку підсвічують вбудованими у східці тьмяними лампами або настінними світильниками.
Для освітлення водоспадів, каскадів та фонтанів світильники розміщують наступним чином:
▪ на дні фонтанів;
▪ під водою на глибині не більше 15–20 см, ближче до виходу струменів води;
▪ під водозливом спадаючої води на каскадах і водоспадах;
▪ навколо фонтану – прожектор заливного світла з лампою розжарюваання потужністю 500 Вт.
Питання для самоконтролю
1. Чому важкі глинисті грунти краще утримують поживні речовини порівняно з бідними піщаними грунтами?
2. Чому норму поживних речовин на кислих грунтах потрібно збільшувати порівняно з лужними?
3. В яку пору сезону доцільно вносити азотні мінеральні добрива?
4. Чому норму фосфорних добрив на важких глинистих і кислих грунтах знижують, з чим це пов’язано?
5. Чому фосфор на лужних грунтах для рослин стає важкодоступним?
6. Чому катіони основних мінералів погано утримуються кислими грунтами?
7. Чому колоїдна фракція у кислих грунтах є збідненою? З чим це пов’язано?