Реконструкція таких насаджень полягає в одноразовій або поетапній вирубці суховершинних та хворих дерев. Залишаються найбільш здорові, життєздатні та довговічні рослини. За умов поетапної вирубки дерева залишають з таким розрахунком, щоб у процесі наступної вибірки рослин стовбури та гілки, що будуть падати, не пошкодили нові посадки. Для цього спеціально залишають так звані коридори або “вікна”, куди будуть падати спиляні дерева.
Реконструкцію можна проводити шляхом залишання дерев, здатних давати поросль зі сплячих бруньок: береза, липа, граб, тополя, осика, верба, клен ясенелистий. Здійснюється вона шляхом омолодження, під час якого дерева спилюються до самої основи, залишаючи лише невеликий пеньок. Коренева поросль, що з’являється на них, досить швидко розвивається. Вирізавши в наступному році зайві пагони, можна сформувати одно- або багатостовбурне дерево.
Крім того, в насадженнях такого типу практикують поліпшення ґрунтових умов (осушування ґрунту, внесення добрив) та заміну деревних порід, що піддаються захворюванням.
Загущені насадження (повнота 0,9–1,0). Це найпоширеніша категорія насаджень, створених у післявоєнні роки. Характеризуються вони передусім недорозвиненими підліском і трав’яним покривом. У таких насадженнях відчувається певний мікрокліматичний дискомфорт: низький рівень освітлення, підвищена вологість повітря та погана аерація. В соснових високоповнотних насадженнях влітку в суху погоду відчувається сухість повітря. Загущені сосняки, з високо оголеними стовбурами, сухими сучками, захаращеністю, відсутністю трав’яного покриву, відзначаються низькою естетичною цінністю.
У процесі реконструкції видаляють значну частину рослин (повноту доводять до 0,6–0,7) з обов’язковою підсадкою невеликої кількості дерев інших порід. Формують другий ярус із низькорослих дерев, підлісок із чагарників та ЖНП, створюють газон та агрегації високодекоративних лісових піднаметових рослин – з барвінка, копитняка, печіночниці, конвалії, папороті тощо. Водночас формують відкриті та напіввідкриті простори, групи і куртини, а також самі узлісся.
Розріджені насадження (повнота 0,3–0,4). У таких насадженнях відбувається задерніння, яке унеможливлює розвиток природного відновлення основних порід, що є необхідним для формування різновікових деревостанів. Знижується пило-, газо- та шумозахисна ефективність, погіршуються мікрокліматичні умови. В молодому і середньому віці дерева у таких насадженнях мають низьку декоративність.
Шляхом підсадки рослин в таких насадженнях у ході реконструкції досягають необхідної повноти та ярусності. Формують куртини, групи, галявини, узлісся із залученням інтродукованих лісових рослин, а також трав’яний покрив.
Однопородні насадження із малоцінних низькодекоративних порід. Такі насадження відзначаються низькою естетичною цінністю: монотонні та маловиразні. Початок та кінець вегетації в них відбувається в один і той самий час, що зменшує тривалість періоду їхньої декоративності. Однопородні насадження малопридатні в умовах високого рекреаційного навантаження, крім того, вони є менш стійкими до шкідників та хвороб порівняно зі змішаними деревостанами.
В таких насадженнях передбачається три варіанти реконструкції. Перший варіант – зберігається значна частина існуючих насаджень з утворенням біогруп, які доповнюються чагарниками та одиночними екземплярами дерев контрастних до головної породи. Другий варіант – зберігаються високодекоративні однопородні насадження з підбивкою рослин цієї ж породи, але молодших за віком. Третій варіант – вводяться дерева інших порід із відповідними екологічними вимогами, які доповнюють функціональну ефективність та підвищують декоративність насаджень. Крім того, в цьому випадку практикується також підсадка чагарників та декоративних трав’яних рослин, передусім лісових.
Насадження, створені без врахування умов місцезростання. Це досить часто трапляється на малородючих піщаних, кам’янистих або деградованих у процесі господарської діяльності землях. Характерними ознаками насаджень такого типу є пригнічений стан, поступове та швидке відмирання рослин, низька декоративність.
Пропонується три варіанти реконструкції таких насаджень. Перший варіант – заміна складу насаджень відповідно до умов місцезростання. До речі, це стосується не лише бідних, але й багатих грунтів. Наприклад, сосна звичайна в умовах родючого дібровного типу лісу вже у молодому віці піддається частим сніголамам, які спотворюють її крону. Другий варіант – зміна екологічних умов: меліорація, вапнування або гіпсування грунтів, їх промивання, поліпшення механічного складу, відновлення родючості, структури та водопроникності тощо. Сюди також належать освітлення, створення захисних посадок, укріплення схилів, посадка в насипні “бурти” тощо. Третій варіант передбачає заміну деревних насаджень на чагарникові, формування альпінаріїв, квітників, газонів, використання різноманітного мощення, малих архітектурних форм, ваз тощо.