ЕЛЕКТРОННИЙ ПОСІБНИК

ТОПІАРНЕ МИСТЕЦТВО

науково-методичний центр вищої та фахової передвищої освіти

2. ЕЛЕМЕНТИ ТОПІАРНОГО МИСТЕЦТВА

2.4. ФОРМУВАННЯ ДЕРЕВНИХ РОСЛИН В ЯПОНСЬКОМУ САДУ

2.4.4. ОСОБЛИВОСТІ СТВОРЕННЯ ТА ФОРМУВАННЯ НІВАКІ З СОСНИ

Дерево, яке одноосібно визначає японські сади, – це не квітуча вишня і не клен, а сосна. Жодне інше дерево не має такого високого статусу в японській свідомості. У Японії сосни, здається, є всюди – від скелястих узбереж і гір до парків і садів. Окрім широкого поширення, вони є невід’ємною частиною японської культури, якою захоплюються як із символічних причин, так і завдяки їхнім властивостям – довговічності, вічнозеленості та стійкості до природних стихій. Саме ці якості високо цінуються японцями.
Вибір сосни. У Японії використовують три місцеві види сосен: сосну густоквіткову (Pinus densiflora, японська назва – акоматсу), сосну Тунберга (P. thunbergii, короматсу) та сосну дрібноквіткову, або білу японську (P. parviflora, гойоматсу). Однак вид сосни не є принципово важливим. Проблеми з автентичністю можуть виникнути лише у разі створення повністю традиційного японського саду, тоді як у дусі нівакі доцільно обирати види, пристосовані до місцевих умов.
В Україні широко поширена сосна звичайна (нPinus sylvestris), яка добре підходить для таких цілей. Також можна використовувати європейські види – сосну чорну (P. nigra) та сосну італійську, або пінію (P. pinea), а також північноамериканські – сосну остисту (P. aristata), сосну скручену (P. contorta), сосну радіату (P. radiata) і сосну веймутову (P. strobus), як і багато інших.
Водночас варто уникати видів із дуже довгою хвоєю, зокрема сосни Культера (P. coulteri) та сосни Монтесуми (P. montezumae), оскільки вони мають неохайний вигляд навіть за умови правильного формування та обрізування.
Основні принципи росту сосни. Основна модель росту сосни – те, як вона росте від кінчиків бруньок, угору й назовні. Щорічний приріст визначається як зростання бічних гілок, що ростуть від головного (зазвичай прямого) стовбура. Довжина стовбура між цими мутовками показує, наскільки дерево виросло за рік. (Можна визначити вік молодої сосни, порахувавши кількість мутовок; кожна з них означає рік.) Пізньої весни оживають бруньки на кінцях усіх гілок і на кінчику верхівки пагона. Як правило, вони дають один провідний пагін (відомий як лідер, якщо він є верхівкою дерева) і чотири або більше бічних пагонів, рівномірно розташованих навколо стебла. На вершині дерева ці чотири бічні пагони стають гілками цього року, але далі по дереву, на кінчиках старіших бічних гілок, провідний пагін продовжує рости назовні, а бічні пагони розташовані зверху, знизу, зліва і справа.
Сосни однодомні, вони дають окремі чоловічі та жіночі квіти (стробіли) на одному дереві, розкриваючись пізньою весною разом із новим зростанням. Чоловічі стробіли, зазвичай жовті, є більш помітними, особливо коли вони випускають пилок у вигляді маленьких хмар. Вони не відіграють ніякої практичної ролі в обрізанні, і ними можна ігнорувати.
Однак, основною відмінністю між соснами та більшістю інших дерев є те, як вони реагують на обрізку. У той час як широколистяні дерева, а також деякі хвойні (тис, туя та ін.) відростають від старої деревини під час обрізки, сосни – ні. Після того, як хвоя опадає з гілки (зазвичай хвоя зберігається два-три роки, хоча в деяких видів, зокрема сосни осистої (Pinus aristata), вона може зберігатися до до десяти років або більше) існує дуже мала ймовірність спровокувати новий приріст.
Довільне обрізання до місця на гілці, де ще є свіжа хвоя, сприяє новому росту, хоча бруньки, як правило, розташовані близько одна до одної, і їх потрібно прорідити пізніше. Цей вид скорочення корисний на ранніх стадіях обрізки, коли ви встановлюєте каркас, але в кінцевому підсумку найбільш прийнятним і надійним способом гарантувати новий ріст є обрізка пагонів, яким менше одного року. У Японії це проводиться лише на абсолютно нових пагонах, поки вони ростуть на початку літа. Ця техніка називається мідоріцумі (буквально – «збирання зелені»).
Мідоріцумі передбачає прищипування всіх нових бруньок (відомих як свічки), щоб стимулювати тим самим закладання бруньок нижче місця зрізу, зменшуючи таким чином довжину пагона.
Прищипування бруньок супроводжується забрудненням рук смолою. Соснова смола (живиця, мацуяні) – липка речовина, однак за умови виконання процедури у правильний час це не створює значних труднощів. Оптимальний момент – коли молода хвоя відходить від пагона («свічки») приблизно під кутом 45° і ще не здерев’яніла. У такому стані бруньки м’які й легко відщипуються, що значно зручніше, ніж користуватися ножицями. Якщо ж момент втрачено, бруньки доводиться зрізати. У такому разі нові бруньки на місці зрізу формуватимуться лише наступного року.
Різні види сосен із різними темпами росту по-різному реагують на обрізку. У Японії бруньки сосни Тунберга (швидкорослого виду) прищипують безпосередньо біля основи, тоді як у сосни густоквіткової (яка росте повільніше) їх прищипують, залишаючи до 2,5 см від основи – у цій зоні регенерація відбувається швидше. Якщо обрізку не проводити, сезонний приріст може сягати до 60 см для провідного пагона і приблизно вдвічі менше – для бічних. Після обрізки приріст зазвичай обмежується 5–10 см із формуванням до п’яти пагонів.
Ближче до вершини дерева, особливо у молодих і сильних рослин, ріст інтенсивніший, ніж на нижніх бічних гілках. Для досягнення загального балансу цей активний верхівковий ріст слід стримувати сильнішою обрізкою.
Після процесу  мідоріцумі того ж року восени, коли ріст припиниться, сосни приводять в порядок за допомогою процесу моміаге. Короткий, густий приріст, який утворився в результаті обрізки на початку літа, проріджують, залишаючи два добре розташовані пагони у формі V. Стару хвою обривають, залишаючи тільки найновіші, цьогорічні.
Упродовж наступних років густота гілок зростає: крону поступово розширюють назовні, щовесни прищипуючи нові прирости приблизно наполовину.
Догляд за бічними гілками («лапами»). Коли буде досягнуто бажане наповнення кожної гілки («лапи»), бруньки прищиплюють повністю, а не наполовину, щоб контролювати ріст. Пам’ятайте, що ключовим моментом є час. Прищипити (обрізати) потрібно на етапі, коли свічки витягнуться, але до того, як голки розкриються. В Україні це залежить від виду сосни: гірська сосна і сосна звичайна дають пагони рано, а чорні сосни – пізно, з початку по кінець травня. Вчасне обрізання дає другому приросту більше часу для розвитку, а голки, як правило, стають довшими. І навпаки, голки будуть коротшими, якщо обрізати дерево пізніше влітку, що іноді робиться на менших деревах, щоб збалансувати пропорції.
Осіннє проріджування, моміаге, має вирішальне значення після досягнення «лап» потрібного розміру. Воно відкриває структуру, пропускаючи світло до нижніх гілок, і запобігає надто густому росту. Результати можуть виглядати занадто жорсткими для західних садівників, але ніщо не завадить вам провести проріджування наступної весни, до початку росту, якщо ви віддаєте перевагу трохи густішому вигляду взимку. Проріджування можна проводити восени або залишити до наступної весни для більш щільного вигляду.

Рис. 167. Сад Ріцурін-коен, місто Такамацу на острові Сікоку

В Японії в саду Ріцурін-коен (рис. 167) так багато сосен, що правила сезонної обрізки порушуються через необхідність. Натомість важливі дерева на основних видах обрізають у тради-ційний період раннього літа та восени, тоді як решту дерев обріза-ють по черзі, регулярно, але не обов’язково у певну пору року. Садівники, які працюють повний робочий день, обрізають дерева цілий рік.
Формування голови. Існує два основних способи формування голови сосни: невелика щільна та широка. Обидві є розширенням технік, описаних раніше.