Розділ III. Виробнича логістика
Презентація Міжнародна логістика
Міжнародна логістика, логістичний сервіс, міжнародні транспортні перевезення, міжнародний тариф, експедитор
3.5. Міжнародна логістика
3.5.1. Сутність роль і завдання міжнародної логістики
Міжнародна логістика – це науково-практичний напрям, який динамічно розвивається нині в світі та Україні.
Знання та практичні навички з міжнародної логістики потрібні нині фахівцям з міжнародних економічних відносин, зовнішньо-економічної діяльності, міжнародним менеджерам, менеджерам українських та іноземних корпорацій, підприємств тощо. Міжнародна логістика спрямована на оптимізацію товаропотоків, які виходять за межі національних економічних систем.
Відео «Міжнародна логістика»
Міжнародна логістика – це процес планування, виконання та контролю ефективного з точки зору зниження витрат потоку запасів сировини, матеріалів, незавершеного виробництва, готової продукції, сервісу і пов’язаної інформації від точки його зародження до точки споживання за участю в процесі доставки двох і більше держав.
Об’єктом вивчення міжнародної логістики є інтегровані логістичні потоки тобто товарно-інформаційно-фінансові потоки підприємств, регіонів, країн й інтеграційних утворень; а предметом – оптимальна логістична організація цих потоків.
Основні положення концепції міжнародної логістики включають:
– використання в міжнародній логістиці системного підходу;
– відмову від використання універсального технологічного і піднімально-транспортувального устаткування та використання для проведення логістичних операцій спеціального обладнання;
– гуманізацію технологічних процесів у логістиці, створення сучасних умов праці, використання спеціально підготовленого персоналу;
– урахування логістичних витрат на всій відстані логістичного ланцюжка;
– розвиток послуг логістичного сервісу на сучасному рівні;
– забезпечення спроможності логістичних систем до адаптації в умовах невизначеності оточуючого міжнародного ринкового середовища.
Завдання логістики на світовому ринку полягають у:
– забезпеченні функціонального циклу глобальної логістики через більшу тривалість, великі відстані, які потрібно перетинати, численних посередників і необхідність використання повільного океанського транспорту;
– акумуляції складних логістичних операцій на світовому ринку, як результат розмаїтості одиниць збереження і запасів у цілому, з якими доводиться мати справу, більш об’ємної документації, більшої кількості необхідних складських потужностей і щодо менш розвиненої системи логістичних послуг (зокрема транспортних і складських).
Стратегічним бізнес-завданням міжнародної логістики є забезпечення доставки потрібного продукту потрібної якості та кількості потрібному споживачу в потрібне місце на потрібний час за потрібної вартості логістичної послуги та потрібного рівня логістичного сервісу.
Основною метою міжнародної логістики є найбільш повне, з мінімальними витратами пристосування фірми до ринкової ситуації, збільшення власної присутності на ринку та одержання конкурентних переваг шляхом створення інтегрованої ефективної системи регулювання та контролю матеріальних та інформаційних потоків.
Нині відомо, що згідно з світовими стандартами міжнародної логістики систематично збільшується обсяг логістичних послуг, що набувають фірми, натомість зменшується складська площа, що використовується і є власністю фірми. Також відомо, що серед критеріїв вибору постачальників найбільшу перевагу віддають не вартості поставок, а їхній якості.
Отже, відповідно до способу логістичного обслуговування продукту належить оцінити рівень інтернаціоналізації цих процесів на підприємствах, що досліджуються. Останній можна вважати високим, коли понад 70 % досліджуваних фірм усіх галузей експортують свою продукцію та 85 % цих фірм імпортують сировину, напівфабрикати та компоненти. Основні географічні напрями експорту та імпорту українських підприємств – це країни Європейського союзу, країни Азії, Сполучені штати, Австралія, рідше – Канада. Водночас підприємства здебільшого здійснюють таку співпрацю на постійній основі, а не на тимчасовій (сезонній), тому можливо припускати, що ця співпраця відбувається в межах міжнародних ланцюгів поставок.
3.5.2. Роль логістики в міжнародному постачанні та розподілі
На макрорівні до завдань розподільчої логістики відносять:
– вибір логістичної схеми розподілу матеріального потоку;
– визначення оптимальної кількості розподільчих центрів (оптових баз, складів, терміналів) на території, що обслуговується;
– визначення оптимального місця розміщення розподільних центрів на території, що обслуговується, а також низка завдань, пов’язаних з управлінням процесом просування матеріального потоку.
Збутова логістика, або розподільча логістика – невід’ємна частина міжнародної логістичної діяльності, що пов’язана з організацією ефективного розподілу готової продукції. Вона охоплює весь ланцюжок системи розподілу: маркетинг, транспортування, складування тощо.
Основними завданнями збутової логістики у міжнародному контексті є:
– максимізація прибутку підприємства за більш повного задоволення попиту споживачів;
– ефективне використання виробничого апарату підприємства за рахунок оптимального завантаження виробничих потужностей замовленнями споживачів;
– раціональна поведінка на ринку з урахуванням його постійно змінної кон’юнктури.
Цілі, завдання та функції збутової логістики вимагають певних форм організації процесу збуту готової продукції.
Організація збутової логістики містить у собі:
– організацію процесу збуту готової продукції з урахуванням принципів і методів логістики;
– організацію управління збутом як сукупністю логістичних операцій, логістичних ланцюгів і логістичних систем;
– організацію взаємодії учасників збутової діяльності, тобто суб’єктів збутової логістики.
Комерційне посередництво є процесом надання послуг з організації товарного обміну на еквівалентній основі товаровиробникам і споживачам. Послуги, що надаються комерсантами споживачам, створюють умови для того, щоб матеріальні блага, вироблені в масовому порядку багатьма підприємствами, розміщені на значній території, були доступними в такій кількості та якості, в такому місці і в такий час, які зручні для цих споживачів. Комерсанти беруть на себе виконання таких операцій, як складання і дроблення партій товарів, їх транспортування і зберігання, формування товарного асортименту, комплектування товарів і багато іншого.
До основних функцій посередницької логістики можна віднести:
1) планування та організацію закупівель товарів у товаровиробників (продавців);
2) планування та організацію доставки закуплених товарів на бази і склади комерційних посередників;
3) організацію приймання, розміщення, зберігання товарів на базах і складах комерційних посередників;
4) управління товарними запасами у сфері торгівлі;
5) планування та організація продажу товарів покупцям;
6) організацію допродажного та післяпродажного обслуговування споживачів.
Кількість та об’єднання комерційних посередників у каналах товароруху можуть бути найрізноманітнішими. Вони визначаються товарною номенклатурою, характером виробництва і споживання, географією продавців і покупців і багатьма іншими факторами. Відповідно до цього відрізняються і форми організації торговельної логістики, під якими ми розуміємо взаємозв’язані та взаємообумовлені поєднання різноманітних логістичних елементів у складі логістичних ланцюгів і систем. Поряд із каналами товароруху однією з основних ознак класифікації форм організації торговельної логістики є галузева спеціалізація комерційного посередництва.
Для двох основних секторів економіки (виробництво засобів виробництва і виробництво товарів народного споживання) існують власні моделі організації торговельної логістики:
– у секторі виробництва засобів виробництва – матеріально-технічне постачання і збут;
– у секторі виробництва товарів народного споживання – торгівля, яка сприймається в цьому разі у вузькому розумінні, тобто як торгівля товарами народного споживання.
На організацію торговельної логістики впливають також форми власності підприємств комерційного посередництва.
Організація торговельної логістики передбачає таку послідовність логістичних операцій:
1) планування закупівель товарів для подальшого перепродажу. Для цього потрібно знати платоспроможний попит покупців і мати необхідні ресурси для задоволення виявленого попиту;
2) вибір форм організації закупівель. Ефективність торговельної логістики багато в чому залежить від наявності альтернатив у плануванні та організації закупівель;
3) організація закупівель товарів для подальшого перепродажу. Бажано дотримуватися прийнятого плану та оптимальних форм організації закупівель, оперативно реагуючи на зміни зовнішнього і внутрішнього середовищ торговельної логістики;
4) вибір форм управління запасами. Тут можливе використання різних політик підприємства комерційного посередництва. Ефективною визнається така політика, за якою максимум надійності в поставках товарів споживачам забезпечується за наявності мінімуму товарного запасу;
5) управління запасами товарів. Сукупність заходів передбачає підтримання запасів на оптимальному рівні. Крім того, ця логістична операція охоплює все, що пов’язане зі складським переробленням товарів, навіть викладення їх на полицях магазинів чи спеціальних стендах;
6) вибір форм організації поставок. Основним напрямом діяльності комерційних посередників є продаж (поставка) товарів споживачам. Існує велика різноманітність способів продажу (поставок), що дозволяє встановити придатний для кожного покупця варіант, який до того ж буде вигідним підприємству комерційного посередництва;
7) планування та організація поставок товарів. План поставок має бути збалансованим за ресурсами (фінансовими і трудовими), технологією товароруху, контрагентами та іншими елементами;
8) вибір форм обслуговування споживачів. Торговельна логістика набуває досконалих форм, коли містить не лише закупівельну і постачальницьку діяльність, але й максимально можливий комплекс послуг, пов’язаних із фізичним переміщенням товарів і підготовкою їх до споживання. Під час вибору форм обслуговування споживачів необхідно керуватися принципом оптимальної достатності, суть якого полягає в тому, що та чи інша послуга взаємовигідна як посереднику, так і покупцеві;
9) організація обслуговування споживачів. Після прийняття рішення щодо запровадження тієї чи іншої послуги має бути розроблена технологія її надання і створені необхідні організаційно-економічні передумови.
Основна принципова відмінність логістичної організації торгівлі від традиційної – це потенційна можливість одержання ефекту інтеграції зусиль усіх учасників процесу фізичного переміщення товарів у сфері міжнародного комерційного посередництва.
3.5.3. Роль логістики в організації міжнародних перевезень
Засади або принципи територіальної організації господарства успішно застосовуються і до логістичних систем. Зокрема: засади використання системи чинників розміщення (про що йтиметься далі) і територіальної спеціалізації (певна транспортна спеціалізація логістичної системи залежно від фізико-географічних особливостей території, особливо її рельєфу); засади територіальної комплексності (в розумінні транспортної комплексності, про що йшлося вище, або логістичної комплексності, тобто оптимального поєднання транспортного і складського господарства на певній території); засади вирівнювання ступенів розвитку територій (стосується і відповідних логістичних систем); засади врахування міжнародного поділу праці (як найбільше відноситься до логістичних систем як окремих країн, так і міжнародних; найкращий приклад – формування логістичної Євромережі (або мережі Єврологістики) країнами ЄС (Програма TEN1), причому з урахуванням вступу нових країн-членів (програми TINA2 та TIRS3), а також країн Східної Європи (Програма РЕС4, в якій важливе місце відводиться Україні, через територію якої проходять чотири Пан’європейські коридори з десяти; засади врахування екологічного чинника (в логістичних системах полягає у виділенні екологістики або «зеленої» логістики, що передбачає використання природозберігаючих транспортно-логістичних технологій (піонером у цьому питанні стала найбільша транспортно-логістична компанія ЄС «Schenker-BTL» (ФРН – Швеція) і так званої зворотної логістики (Reverse Logistics), яка пов’язана із збиранням, транспортуванням і переробкою використаних товарів (досвід відомої фірми «Xerox», США).
До теперішнього часу в світі склався єдиний транспортний комплекс у формі кооперації діяльності невеликої кількості потужних транспортних і транспортно-експедиційних компаній і сотень тисяч середніх і дрібних експедиторських фірм і транспортних підприємств. Основним суб’єктом, що пред’являє вантаж перевізникам став експедитор. Експедитори контролюють близько 60 % перевезень магістральними видами транспорту і до 75 % міжнародних перевезень. За даними міжнародної Федерації експедиторських асоціацій у світі діє 35 тисяч великих і середніх експедиторських фірм з персоналом в 8 млн осіб. Дрібних фірм набагато більше, так лише в Італії близько 5 тисяч експедиторських фірм. Експедитор стає комплексним логістичним провайдером, який забезпечує прогнозування і планування перевезень, стеження за рухом транспортних засобів, контейнерів, за часом доставки товару, оптимізацію витрат під час переміщення і зберігання сировини, матеріалів і готових виробів.
Міжнародні транспортні перевезення є важливим видом зовнішньоекономічної діяльності. Товар не може бути доставлений з однієї країни до іншої без використання транспортних засобів; водночас, природно, вартість товару зростає. Нині обсяг міжнародних перевезень такий великий, а транспортні операції настільки складні, що існує необхідність у встановленні єдиних правил і норм у міжнародному транспортуванні. Актуальність зведення національних норм у єдину систему стандартів підкреслюється ще й тим, що у світі створено єдину транспортну систему, яка охоплює, принаймні, території розвинених країн Європи, Північної Америки і багатьох інших регіонів.
Міжнародним вважається перевезення, що здійснюється між двома чи більшою кількістю держав. Міжнародні перевезення вантажів забезпечуються морським, річковим, залізничним, повітряним, автомобільним, трубопровідним транспортом.
Транспортні операції починають та завершують виконання зовнішньоторговельної угоди. Їх зміст визначається особливостями вантажу, видом транспортного засобу, періодичністю поставки, митними процедурами тощо. Нині відбувається процес постійного розширення прав експедитора
До завдань експедитора тепер можуть входити ще кілька років тому невластиві йому функції:
– право залучати третіх осіб;
– використовувати власні транспортні засоби і товарні склади;
– діяти як оператор перевезення вантажів у змішаному сполученні;
– виготовляти тару і упаковку;
– виступати як орендар і генпідрядник транспортних засобів, складів і терміналів;
– здійснювати в ході доставки поглиблене доопрацювання товарів, їх викуп і перепродаж, а також організовувати їх збут.
Нині проблема вибору експедитора вирішується аналогічно вибору перевізника, однак, з розширеним переліком показників якості експедиторських послуг. Необхідно відзначити, що транспортно-експедиційне обслуговування клієнтури здійснюється в основному для мілкопартіонних, тарно-штучних вантажів, а також контейнерів і стандартних пакетів (сформованих, наприклад, на європіддоні). Великогабаритні промислові, будівельні вантажі, сировинні матеріали, зернові тощо доставляються, зазвичай за прямими договорами вантажовласника з перевізником.
До числа допоміжних логістичних партнерів з транспортування (якщо експедитори не виконують відповідні функції самостійно) належать митні брокери, страхові, охоронні, інформаційні фірми і компанії, банки та інші фінансові установи, підприємства з вантажопереробки, затарювання, упаковки, вантажні термінали, а також спеціалізовані агенти і брокери.
Системи критеріїв і показників, а також процедури вибору цих посередників надзвичайно різноманітні. Серед основних критеріїв вибору можна вказати тарифи, надійність, фінансову стійкість, комплексний характер сервісу тощо.
Із розвитком бізнесу змінювався склад логістичних функцій, які виконуються компаніями. Якщо раніше більшість фірм хотіли самостійно виконувати операційну логістичну діяльність, зокрема, транспортування, складування, вантажоперероблення, і містило для цього розгалужену логістичну інфраструктуру, великий штат персоналу, нині акцент змістився в бік аутсорсингу. Промислові, торгові і сервісні компанії вважають за краще віддавати на аутсорсинг операційні логістичні функції логістичних посередників (операторам, провайдерам), зосереджуючись на ключових компетенціях і координуючих функцій логістики.
Диференціація логістичних функцій конкретної компанії залежить в основному від обраної логістичної стратегії, наявних унікальних логістичних технологій та інфраструктури, а також стану бази знань і культури управління персоналу служби логістики. На світовому ринку логістичних послуг в умовах жорсткої конкуренції і постійно зростаючих вимогах клієнтів до якості логістичного обслуговування практика залучення контрагентів для виконання комплексу послуг або забезпечення цілісних процесів активно розвивається і набуває все більш вагомий вплив на діяльність компаній. Об’єми логістичної діяльності, що віддається компаніями на аутсорсинг, постійно зростають, тим самим, збільшуючи частку логістичних посередників у ланцюжках доданої вартості.
Важливо зазначити, що транспортно-логістична система України складається із:
– транспорту загального користування (автомобільний і авіаційний, морський, річковий, залізничний, а також міський електротранспорт і метрополітен);
– промислового залізничного транспорту;
– відомчого транспорту;
– трубопровідного транспорту;
– шляхів сполучення загального користування.
Провайдер логістичних послуг (логістичний провайдер / оператор) стає все більш відповідальним за комплексне виконання замовлення клієнта, що включає видачу та обробку доручень, платіжні операції, складські операції, перевантаження на терміналах, транспортування продукції кінцевим споживачам, а також консультування і післяпродажне обслуговування. Водночас логістичні компанії (оператори) в набагато більшому ступені, ніж раніше, стають партнерами підприємств сфер виробництва, торгівлі та послуг. Планування і контроль результатів під час вирішення питань про покупку логістичних послуг на стороні, а також управління виникаючими за такої умови мережами з логістичних посередників становить непросте завдання для фокусної компанії ланцюга поставок. У зв’язку з цим вибір відповідних логістичних партнерів грає для неї життєво важливу роль.
Поява логістичних провайдерів – «третьої сторони» логістики компанії – (Third – Party Logistics Providers, 3PL-Providers), або, як їх ще часто називають, логістичних операторів, було викликано поступальним розширенням охоплення переданих на сторону логістичних операцій.
Транспортні провайдери 3PL-рівня мають широкий спектр логістичних ноу-хау і пропонують підприємствам системні рішення, що включають повне виконання логістичного замовлення і комплексне обслуговування клієнтів. Від 3PL- провайдера вимагається володіння операційними технологіями клієнта, а також привнесення своїх ноу-хау в галузі управління логістичними бізнес-процесами, пов’язаними в основному з операційною діяльністю. Він розробляє, будує і самостійно управляє ЛЗ, налаштованими на потреби одного або декількох підприємств-клієнтів. 3PL-провайдери об’єднують сьогодні основні види операційної логістичної діяльності (перевезення, експедирування, складування і вантажопереробки, митне оформлення, страхування вантажів та ін.), несуть відповідальність за терміни виконання, обсяг і якість робіт, а також планують і частково координують загальну логістичну діяльності для своїх клієнтів. Системний логістичний оператор повністю адаптується до запитів клієнта, тому замінити його стає складно.
Спектр типових послуг 3PL-провайдерів складають такі види діяльності:
1. Інформаційна система управління і моніторингу товарнотранспортних потоків.
2. Митне декларування та митне очищення вантажів.
3. Підготовка документації для експорту / імпорту і фрахтування.
4. Перевірка і відстеження рахунків на оплату послуг контрагентів.
5. Організація схеми доставки (унімодальне, змішана, мульти-, інтермодальна тощо).
6. Складування, вантажоперероблення, перевалка вантажів.
7. Оформлення договорів із контрагентами з доставки.
8. Консолідація, сортування, маркування, тестування вантажів та інші допоміжні логістичні операції.
9. Вибір перевізників/експедиторів та інших контрагентів із доставки вантажів і страхування логістичних ризиків.
10. Моніторинг надійності роботи контрагентів.
11. Підготовка товарів до продажу (розпакування, наклейка цінників тощо).
12. Пакування.
13. Управління документообігом по рахунках і експортно-імпортними операціями.
14. Експрес-доставка, поштові послуги.
3PL-провайдери, як правило, намагаються в першу чергу максимально використовувати свої активи, іноді за рахунок додаткових витрат своїх клієнтів. До того ж відносно вузька операційна сфокусованість 3PL-провайдерів і недостатній рівень розвитку бази знань персоналу в аспектах координаційної логістики і SCM, призводить до того, що вони не приділяють достатньої уваги більш широким питаням управління ланцюгами поставок.
Уже сьогодні на українському ринку логістичних послуг вже діють такі потужні міжнародні 3PL-провайдери як Deutsche Bahn AG (Schenker Logistics), TNT N. V., Deutsche Post World Net (DHL, Exel), GEFCO, Р&О Trans European, FM Logistic, Kuhne&Nagel, Frans Maas, A.P. Moller – Maersk Group, Panalpina World Transport, P&O Nedlloyd, De Sammensluttede Vognmænd (DSV), FIEGE Group, Rhenus Logistics та інші. Слід очікувати значного розширення спектра логістичних послуг, особливо за взаємодії логістичних операторів із великими роздрібними мережами.
Зростання попиту на логістичні послуги надалі посилюватиме розрив між провідними логістичними операторами і відстаючими в технологічному відношенні вузькофункціональними логістичними компаніями, тому що весь спектр логістичного сервісу може пропонувати тільки компанія, яка здатна управляти вантажопотоками в ланцюжку поставок, застосовуючи сучасні інформаційні технології. В Україні комплексний логістичний бізнес, який надають зараз зарубіжні логістичні оператори, знаходиться на початку шляху. Наприклад, поняття «логістичний аутсорсинг» найчастіше асоціюється лише з окремо наданими послугами з транспортування, митного оформлення вантажу та складування.
Питання для самоконтролю
1. Поняття міжнародної логістики на основних історичних етапах її формування.
2. У чому полягає зміст сучасного трактування поняття «міжнародна логістика»?
3. У чому полягає головна мета міжнародної логістики?
4. Перелічіть основні завдання міжнародної логістики.
5. Розкрийте cутність і зміст транспортних провайдерів 3PL-рівня.