ЕЛЕКТРОННИЙ ПОСІБНИК
ТОПІАРНЕ МИСТЕЦТВО
науково-методичний центр вищої та фахової передвищої освіти
ВСТУП
1. Мета та завдання курсу
2. Походження поняття «топіар»
3. Історія виникнення топіарного мистецтва
1. Мета та завдання курсу
Посібник з топіарного мистецтва призначений для підготовки фахівців садово-паркового господарства з метою ознайомлення їх з можливостями штучної зміни форм декоративних деревних рослин.
Практична мета – засвоєння здобувачами освіти прийомів формування крон молодих дерев та кущів будь-якого асортименту в різних аспектах: від простих підрівнювань їх крон до створення з них різноманітних фігур та композицій.
2. Походження поняття «топіар»
Топіарне мистецтво, або штучна зміна форми деревних рослин, застосовується в декоративному садівництві ще з давніх часів. У Стародавньому Римі існував особливий цех майстрів з формування рослин, що мали назву «топіарії», звідки уміння формування рослин дістало назву «топіарне мистецтво».
Англійське слово «topiary» походить від грец. τόπος – місце. Воно позначає візерункові або уявні фігури для ландшафту. У латинській мові topiarius означало «садівник», topiaria – садівниче мистецтво.
Мистецтво стриження рослин у XVI ст. дістало назву «зеленої пластики», або «рослинної архітектури».
3. Історія виникнення топіарного мистецтва
Мистецтво формування крон дерев сягає корінням у глибоку давнину, коли його використовували для досягнення конкретних цілей, як-от підвищення врожайності фруктових садів. Започатковані як утилітарні, ці стилі обрізки давно перетворилися на декоративні, створюючи штучні форми дерев, які зараз не обов’язково функціональні, але мають естетичну цінність.
Рис. 1. Сад Стародавнього Єгипту
Рис. 2. Сад Давнього Риму
Стародавньому Єгипті, де чагарники обрізали для створення симетричних форм у садах фараонів (рис. 1). Звідти мистецтво перейшло до Античної Греції та Римської імперії, де садівники створювали геометричні фігури, живі огорожі, шпалери, бордюри, та навіть рослинні скульптури (фігури птахів, звірів, людей тощо) для вілл знаті. Стриження рослин в Римі досягло значної віртуозності (рис. 2).
Рис. 3. Монастирський сад Середньовіччя
Рис. 4. Вілла д’Есте, палац і сади Тіволі
Пізніше, в Середні віки, після занепаду Римської імперії, садово- паркове господарство занепало. Топіарне мистецтво було майже забуте і зводилось до простого стриження живих огорож (рис. 3). В подальших часах воно то відроджувалось, то занепадало.
Так, в період розвитку бароко топіарне мистецтво почало палац і сади Тіволі застосовуватись у вигляді віртуозної стрижки партерних килимів (рис. 4). З’явилися навіть певні стилі цього мистецтва.
Рис. 6. Сади Версаля
Рис. 5. Орнаментальний гербовий топіарій «Тризуб» на території Мирогощанського аграрного фахового коледжу
Особливо захоплювалися стриженням рослин французи, внаслідок чого виник «французький стиль», який широко використовувався під час створення регулярних і ландшафтних садів та парків (рис. 5).
Це мистецтво знайшло наслідування в паркобудівництві подальших часів до сьогодення. Найбільше застосування формовані рослини знаходять на ділянках садів і парків з регулярним плануванням, а також в партерних частинах територій підприємств та установ, а також приватних ділянок (рис. 6).
Запитання для самоконтролю
1. Яка основна практична мета курсу лекцій з топіарного мистецтва?
2. Від кого пішла назва «топіарне мистецтво» і де це відбувалося?
3. Де зародилося топіарне мистецтво і яка його початкова утилітарна (функціональна) мета існувала в давнину?
4. Який історичний період призвів до занепаду топіарного мистецтва і до чого зводилося це мистецтво в той час?
5. Який стиль та країна особливо захоплювалися стриженням рослин в період відродження топіарію, що призвело до створення цілого стилю паркобудівництва?