10.3.1. Мережі згущення, їх класифікація і призначення
Геодезичні мережі згущення розвиваються на основі державної геодезичної мережі і служать для обґрунтування великомасштабного знімання, а також інженерно-геодезичних і маркшейдерських робіт, що виконуються в містах і селищах, на будівельних майданчиках великих промислових об’єктів, на територіях гірських відведень та ін. Інструкціями встановлено певну необхідну щільність пунктів державної геодезичної мережі для проведення топографічного знімання. Наприклад: Для знімання масштабом 1:2000 і більше один пункт державної геодезичної мережі будь-якого класу на 5–15 км2, і один репер нівелювання на 5–7 км2. Такої щільності недостатньо для знімання, особливо в умовах місцевих територій, що призводить до необхідності розвитку місцевих геодезичних мереж (мереж згущення), для можливості виконання знімання у великих масштабах (1:2000, 1:1000, 1:500) і вирішення інших інженерних задач.
Місцеві геодезичні мережі прив’язуються до пунктів державної геодезичної мережі і прокладаються в більшості випадків методом полігонометрії, рідше – тріангуляції. Залежно від точності вимірів мережі згущення поділяють на 2 розряди, характеристики яких наведені нижче в таблиці.
Мережі згущення створюються для знімання конкретного об’єкта, наприклад, населеного пункту чи великого підприємства, щільність пунктів мережі згущення на забудованій території має бути не менш ніж 4 пункти на 1 км2, на незабудованій – 1 пункт на 1 км2. Перед виконанням геодезичних робіт, на карті великого масштабу проєктують мережу, керуючись розміром і формою території, яка буде зніматися, наявністю пунктів ДГМ, рельєфом місцевості та іншими умовами. Перед створенням мережі згущення складають проєкт, в який входять: 1. Мета і задачі створення мережі. 2. Наявність пунктів ДГМ і їх координати. 3. План території. Після виконання геодезичних робіт на місцевості мережі ув’язуються, що є доволі трудомістким процесом. На всі пункти тріангуляції і полігонометрії місцевих геодезичних мереж передаються висоти – як правило, нівелюванням 4 класу на пункти першого розряду та технічним нівелюванням на пункти 2 розряду. У полігонометрії 4 класу, 1 та 2 розрядів довжини сторін вимірюють світловіддалемірами, кути – точними теодолітами.
Пункти місцевих геодезичних мереж позначають на місцевості стінними або ґрунтовими чавунними марками.
10.3.2. Типові схеми побудови мереж згущення
Під час побудови мереж згущення методом тріангуляції найчастіше використовують такі схеми мереж:
а) геодезичний чотирикутник; б) центральна система; в) ланцюг трикутників; г) вставка одиночного пункту в трикутник; д) вставка групи пунктів; е) суцільна мережа тріангуляції
10.3.3. Теодоліти Т5, Т2, взяття відліків по них
У теодолітах Т05, Т1, Т2 відліки роблять за двостороннім мікрометром. У теодолітах Т5, Т15 система відліків одностороння за шкаловими мікроскопами. У теодоліті Т30 використовується мікроскоп з індексом.
Високоточні теодоліти Т05 і Т1 використовують для вимірювання кутів у планових державних геодезичних мережах 1-го й 2-го класів, а також як контрольно-вимірювальне обладнання для різних дослідницьких і високоточних вимірювань, у будівництві й експлуатації особливо відповідальних споруд. Найменша поділка круга лімба 10′, ціна поділки відлікової системи 1″. Точний теодоліт Т2 призначений для вимірювання кутів у тріангуляції 3-го й 4-го класів, у геодезичних роботах з розмітки споруд в будівництві. Круги лімбів теодоліта розділені на 20′, оцифровка градусна. У відліковій системі приладу використано оптичний клиновий мікрометр із шкалою, ціна поділки якого 1″. Відлікова система передбачає цифрову індексацію десятків мінут у додатковому віконці діафрагми поля зору мікроскопа. Точний теодоліт Т5 та його модифікації 2Т5 і 2Т5К призначені для вимірювання горизонтальних і вертикальних кутів у тріангуляції і полігонометрії 1-го й 2-го розрядів, вимірювання відстаней за допомогою ниткового віддалеміра, а також для виконання розпланувальних робіт. У відліковій системі використано шкаловий мікроскоп з ціною поділки 1″. Система відліків одностороння двоканальна з кольоровим фоном відображення вертикального й горизонтального кругів. Теодоліт 2Т5К відрізняється від теодоліта 2Т5 тим, що він має самовстановлювальний оптичний компенсатор, який замінює рівень біля алідади вертикального круга й дозволяє використовувати прилад як нівелір з горизонтальним променем візування.
Рис. 10.12. Теодоліти Т2 та 2Т5К
Рис. 10.13. Мікрометр теодоліта Т2 та відліковий мікроскоп теодоліта Т5