ЕЛЕКТРОННИЙ ПОСІБНИК
ФАХОВА МОВА: від теорії до практики
2. НОРМАТИВНІСТЬ ТА ПРАВИЛЬНІСТЬ ФАХОВОГО МОВЛЕННЯ
Мета розділу:
✧ систематизація знань про орфоепічні, орфографічні, морфологічні та синтаксичні норми сучасної української літературної мови;
✧ формування стійкої навички в самоконтролі за дотриманням мовленнєвих норм у спілкуванні;
✧ удосконалення вмінь вільно послуговуватися українською мовою в усіх сферах професійного життя;
✧ сприяння виробленню розуміння ролі культури мовлення у фаховій діяльності, житті мовної особистості.
Очікувані результати навчання
Здобувач освіти повинен знати:
✧ правописні правила сучасної української літературної мови на прикладі фахової лексики;
✧ особливості використання різних частин мови у професійному спілкуванні;
✧ синтаксичні аспекти професійного мовлення, структуру речень і словосполучень, особливості узгодження підмета й присудка;
✧ типи лінгвістичних словників та принципи роботи з ними;
Здобувач освіти повинен уміти:
✧ застосовувати орфоепічні та акцентологічні норми української літературної мови в усному спілкуванні;
✧ доречно використовувати моделі звертання, привітання, увічливості;
✧ правильно записувати цифрову інформацію в професійних текстах; узгоджувати числівники з іменниками;
✧ правильно використовувати найпоширеніші дієслівні форми в професійному спілкуванні;
✧ правильно вживати прийменникові конструкції в професійних текстах;
✧ правильно використовувати синтаксичні конструкції під час складання документів.
2.1. ОРФОГРАФІЧНІ ТА ОРФОЕПІЧНІ НОРМИ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ
ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ
Мовна норма – це сукупність мовних засобів, що вважаються правильними й сприймаються носіями мови як зразок суцільного спілкування в певний період розвитку мови і суспільства. Залежно від того, із яким структурним рівнем мови (фонетикою, морфологією, синтаксисом та ін.) співвідноситься норма, розрізняють її типи (рис. 2.1).
Орфоепічні норми регламентують правила вимови звуків, звукосполук у процесі асиміляції, подвоєння, подовження, спрощення, збігу звуків. Вони також регулюють логічне виділення слова в реченні та правильне інтонування речення.
З орфоепічними нормами тісно пов’язані акцентуаційні, що визначають правильне наголошування слів. В українській мові наголос вільний, різномісцевий і рухомий, тобто може падати на будь-який склад слова і змінювати своє місце в спільнокореневих словах або у формах одного й того ж слова: будува́ти – буду́ю, монта́ж – монтаже́м.
Наголос може виступати засобом розрізнення лексичного значення слова: репе́р (геодезичний знак) і ре́пер (точка для пристрілки артилерії).
Рис. 1.6.
Різномісність і рухомість українського наголосу значною мірою ускладнюють засвоєння акцентуаційних норм. Тому важливе значення має з’ясування закономірностей наголошування:
● дво- та трискладові іменники в множині мають наголос на закінченні: вказі́вка – вказівки́, ко́рпус – корпуси́, я́щик – ящики́. Але: діля́нка – діля́нки, розпи́ска – розпи́ски;
● багатоскладові віддієслівні іменники на -ання мають наголос на суфіксі: макетува́ння, настила́ння, конструюва́ння;
● складні іменники мають наголос на сполучний голосний: гурто́житок, живо́пис, машино́пис. Але: шляхопрові́д, газопрові́д;
● іншомовні складні іменники на -метр мають наголошений другий компонент: сантиме́тр, кіломе́тр. Але у назвах приладів наголос падає на першу частину: баро́метр, термо́метр;
● значна частина двоскладових прикметників мають наголос на закінченні: тверди́й, стічни́й, фахови́й; але: во́гкий, ці́лий, ри́нковий, опто́вий;
● числівники на -десят мають наголошений останній склад: сімдеся́т, вісімдеся́т; на -дцять – передостанній склад: одина́дцять, чотирна́дцять;
● дієслова з основою на приголосний мають наголошений останній склад: веду́, перевести́, нанесла́.
Дотримання норм наголошення й вимови є одним із важливих показників культури спілкування. Тому корекція вимови стає важливою, адже незалежно від сфери професійної діяльності правильне користування літературним мовленням є важливим для усного спілкування з колегами, партнерами та клієнтами, а також для публічних виступів.
Вивчення правильної вимови спрямовується на подолання орфоепічних помилок, які поділяють на три групи:
Порушення норм української літературної вимови відбуваються здебільшого під впливом місцевої говірки або іншої мови. Наприклад, літера ґ була відновлена в українській мові для позначення звука [g]. Вона вживається в запозичених і деяких питомо українських словах, таких як а[ґ]рус, [ґ]ава, [ґ]ума, [ґ]едзь, [ґ]удзик, [ґ]анок, [ґ]речний, [ґ]андж, [ґ]атунок та ін. Звук [ґ] відрізняється від характерного для української мови звука [г], пор.: [г]олова – [ґ]анок, [г]рати (дієслово) – [ґ]рати (іменник).
Розрізнення літер ґ і г допомагає точніше передавати звуки іншомовних слів, уникаючи плутанини, яка часто виникає при копіюванні фонетики іноземних мов. У новій редакції Українського правопису розширено використання літери ґ для передачі звука [g] в іншомовних словах та власних назвах як паралельний варіант до літери г.
Чи знали ви?
Літера ґ має довгу й непросту історію, тісно пов’язану з формуванням української мовної ідентичності. Її «узаконювали», а потім скасовували, додавали до алфавіту, а потім знову прибирали. Уперше її помітили ще в старослов’янських писемних пам’ятках, зокрема Пересопницькому Євангелії 1556 року. Офіційно ж до української абетки цю літеру ввів мовознавець Мелетій Смотрицький у 1619 році, запозичивши курсивний різновид грецької гамми (γ), що в західноєвропейській та польській орфоепічній традиціях вимовляли як проривний, а не гортанний звук. Але вже в 1708 році, коли Україна перейшла до складу Російської імперії, літеру ґ було вилучено. Згодом у Словнику української мови Бориса Грінченка з цією літерою налічувалося майже 300 слів. Незважаючи на це, вона проіснувала недовго, адже в часи СРСР радянська влада вилучила її з українського правопису 1928 року, оголосивши буржуазним, націоналістичним елементом. І тільки в 1990 році ґ впевнено повернулася на свою позицію і закріпилася у вигляді п’ятої літери сучасного українського алфавіту.
В українській мові є правила поєднання звуків, які спрямовані на те, щоб полегшити вимову для того, хто говорить, і сприймання для того, хто слухає. Дотримання цих правил допомагає уникнути важкого збігу приголосних звуків (напр.: використовують у будівництві, а не використовують в будівництві; виготовлено із цегли, а не виготовлено з цегли ) та збігу голосних (напр.: стіни й арки, а не стіни і арки). Така здатність фонетичної системи мови до мелодійного звучання, а також до створення звукових образів у висловлюванні називається милозвучністю.
Орфографічні норми визначають правильність написання слів та їх частин, що є фундаментом для грамотного професійного мовлення. Знання цих норм гарантує відсутність помилок у технічних описах, кресленнях, проєктній та іншій документації, що є критично важливим для чіткої та однозначної комунікації. Дотримання орфографічних норм забезпечує єдиний стандарт для всіх учасників будівельного процесу, від архітектора до інженера, формуючи професійний імідж фахівця і запобігаючи можливим непорозумінням.
Типові орфографічні помилки
1. Правопис ненаголошених е та и.
Неправильно ❌ чирипиця, перигородка, склипіння, утеплиння
Правильно ✓ черепиця, перегородка, склепіння, утеплення
2. Написання м’якого знака, апострофа та слів із -йо.
Неправильно ❌ різблення, креслярский, камьяний, вязкість, мілліон, павільон
Правильно ✓ різьблення, креслярський, кам’яний, в’язкість, мільйон, павільйон
3. Написання префіксів (пре-, при-, прі-; роз-, без-; з-, зі-, із-, с- тощо).
Неправильно ❌ пребудова, зпроектувати, бескаркасний, росчин
Правильно ✓ прибудова, спроєктувати, безкаркасний, розчин
4. Написання слів, у яких є чергування звуків, спрощення приголосних.
Неправильно ❌ пісчаний, проїзжати, вущий, захистний, очистний, агенство
Правильно ✓ піщаний, проїжджати, вужчий, захисний, очисний, агентство
5. Подовження та подвоєння приголосних.
Неправильно ❌ оздобленя, панелью, бетоний, змонтованний, напівальма
Правильно ✓ оздоблення,панеллю, бетонний, змонтований, напіввальма
6. Правопис власних назв.
Неправильно ❌ будівельна компанія Технобуд, Державні Стандарти України, Епоха Ренесанс
Правильно ✓ будівельна компанія “Технобуд”, Державні стандарти України, епоха Ренесанс
7. Правопис складних слів.
Неправильно ❌ різблення, креслярский, камьяний, вязкість, мілліон, павільон
Правильно ✓ різьблення, креслярський, кам’яний, в’язкість, мільйон, павільйон
8. Правопис слів іншомовного походження.
Неправильно ❌ тона, барокко, брікет, екстерьєр, барел’єф, Сіцилія
Правильно ✓ тонна, бароко, брикет, екстер’єр, барельєф, Сицилія
9. Правопис прислівників.
Неправильно ❌ в напусток, на двоє, восновному, вразі, по перше, крок-у-крок
Правильно ✓ внапусток, надвоє, в основному, в разі, по-перше, крок у крок
10. Правопис імен, імен по батькові та прізвищ.
Неправильно ❌ різблення, креслярский, камьяний, вязкість, мілліон, павільон
Правильно ✓ різьблення, креслярський, кам’яний, в’язкість, мільйон, павільйон
11. Правопис географічних назв.
Неправильно ❌ різблення, креслярский, камьяний, вязкість, мілліон, павільон
Правильно ✓ різьблення, креслярський, кам’яний, в’язкість, мільйон, павільйон
Особливості українського правопису
Правопис – сукупність загальновизнаних і загальнообов’язкових правил, що встановлюють способи передачі мови на письмі. Правопис охоплює орфографію та пунктуацію. Як правило, складається історично, відображаючи давні традиції або нові тенденції в передачі звуків, слів і форм, що виявляються в кожній писемній мові на різних етапах її розвитку.
В українській орфографії визначають такі принципи правопису:
● фонетичний (слова пишуться, як вимовляються; наприклад, проїзний від проїзд);
● морфологічний (морфеми зберігають єдине написання незалежно від вимови; наприклад, вимовляємо [агенство], але пишемо агентство, бо агент);
● історичний (слова пишуться за усталеною традицією; наприклад, звукосполучення шч позначаємо однією буквою щ);
● смисловий (слова з різним значенням пишуться по-різному; наприклад, Кривий Ріг (місто) і кривий ріг).
Чи знали ви?
Формування українського правопису було складним і тривалим процесом, що відображає історичний розвиток мови. Він розгортався у кілька ключових етапів, кожен з яких відіграв свою унікальну роль.
1. Українсько-руський період (X–XVII ст.). Витоки українського правопису йдуть від слов’янського правопису, започаткованого творцями слов’янської азбуки. Більшість української графіки майже не змінилася від тих часів.
2. «Граматика» Смотрицького 1619 року (XVII–XVIII ст.). Час, коли писемність адаптувалася до української фонетики, зокрема, були розмежовані звуки г і ґ, запроваджено дж та дз, узаконено вживання букви й.
3. Новоукраїнський період (з XIX ст.) – етап пошуків та експериментів, який призвів до створення численних правописних систем (кулішівка, драгоманівка, желехівка) і, зрештою, до унормування та появи перших офіційних правил. До алфавіту додано букви і, є, ї та буквосполучення йо, ьо.
4. Унормування правопису (XX–XXI століття) – період становлення та утвердження сучасного правопису, який постійно вдосконалюється через низку редакцій і реформ («скрипниківський», радянські зміни, відновлення літери ґ і кличного відмінка у 1990 р. та нова редакція правопису 2019 р.).
! Переглянути основні зміни у новій редакції правопису-2019 можна у цьому відео.
РОЗГЛЯНЬ ДЕТАЛЬНІШЕ!
Чергування у – в
Чергування і – й
Чергування з – зі – із
Чергування приголосних звуків
Подвоєння та подовження приголосних
Спрощення приголосних
Зміни приголосних перед -СЬК-(ИЙ), -СТВ-(О)
Вживання апострофа
Правопис м’якого знака
Правопис слів іншомовного походження
Правопис префіксів
Правопис прізвищ
Вживання великої літери
Правопис складних слів
Правопис географічних назв
Правопис прислівників
ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ
Завдання 1. Запишіть слова, подані у транскрипції.
[беискаркасний], [вйазк΄іс΄т΄], [ш’іс:от], [твореин΄:а], [с:ипати], [спотвориети], [лиестуйец΄:а], [з΄в΄ітуйес΄:а], [у пеиреигородз΄ц΄і], [с΄в’ідоцтво], [запор΄із΄ц΄і], [агенство], [в’ідр΄ад͡жеин΄:а].
Завдання 2. Перепишіть слова, поставте наголос. Зі словами, де подвійний наголос розрізняє значення слова, складіть речення.
Величина, алебастр, вигода, надлишок, проєктування, речовина, газометр, бетонування, обладнання, доповідач, заклепка, макетування, гіпсовий, відомість, закладка, деревина, лиштва, прошу, вологоопір, свердло, в’язкий, забудовник, пілястр, ґрунтовий, розріз, ізотропія.
Завдання 3. Розподіліть слова у дві колонки: перша – з літерою ґ, друга – з г. Зверніть увагу на вимову, щоб зробити правильний вибір.
(Ґ, г)удзик, а(ґ, г)ресивний, (ґ, г)анок, (ґ, г)ерб, (ґ, г)ендерний, (ґ, г)азета, (ґ, г)рань, коле(ґ, г)а, (ґ, г)арячий, при(ґ, г)нічення, (ґ, г)винт, (ґ, г)рунт, (ґ, г)атунок, (ґ, г)ратчастий, (ґ, г)ума, (ґ, г)рунтовка, (ґ, г)ніт [тягар], (ґ, г)ніт [шнур].
Завдання 4. Запишіть, обираючи у/в, і/й, з/із/зі.
Метал (у, в) арматурі; оздоблення (з, із, зі) скла; зведена (з, із, зі) стінових блоків; документи (у, в) обробці; опалубка (і, й) арматура; креслення (і, й) розрахунки; монтаж (і, й) демонтаж; зроблено (з, із, зі) якісного матеріалу; документи (з, із, зі) складу; попередили (у, в) зв’язку з; участь (у, в) конкурсі; використовується (у, в) сфері; цілком (і, й)мовірно; падає (і, й) розсіюється; зателефонували (і, й) повідомили.
Завдання 5. Запишіть подані слова іншомовного походження відповідно до правопису.
Об..єкт, горел..єф, пол..мери, анф..лада, баз..л..ка, б..єф, павіл..он, га(м,мм)а, д..юбель, міл..он, інц..дент, тра..кторія, парал..л..піп..д, п..рсп..ктива, інтер..єр, кар..єр, баро(к, кк)о, ком..юн..ке, ма(с, сс)а, фарб..яр, лодж..я, інв..нтар..зація, дво..ярусний, пр..ц..дент, д..р..ктива, коло(н, нн)а, б..ювет, то(н, нн)а, вент..ляція, ві(л, лл)а, с..лікат, те(р, рр)а(с,сс)а, піл..ястра, інв..нтар.., моза..ка, р..гель, маст..ка.
Завдання 6. Запишіть правильно складні іменники та прикметники.
Лінійно/конструктивний, вент/блок, парапет/балюстрада, світло/тін..овий, швидко/діючий, місто/будівництво, пів/стіни, дво/гранник, аеро/пило/живильник, вакуум/бетон, вібро/опалубка, напів/провідник, низько/температурний, навчально/виробничий, напів/колона, ефективно/утеплений, піно/утворювач, лофт/стиль, каркасно/панельний, технічно/обґрунтований, пів/поверху, широко/доступний, армо/кам’яний, сендвіч/панель, внутрішньо/декоративний, кремне/кислий, тепло/обмінник, напів/підвальний.
Завдання 7. Запишіть подані прислівники та прислівникові сполучення разом, через дефіс, окремо. Складіть з ними речення.
У/підріз, за/в/товшки, до/тепер, в/середині, в/наслідок, у/пустошовку, з/зовні, с/першу, тільки/тільки, на/разі, одно/часно, перед/усім, до/краю, у/вигляді, за/звичай, по/новому, в/рівень, по/одинці, на/скрізь, тим/часово, від/нині, по/верх, високо/високо, на/половину, за/рахунок, над/міру, в/гору, один/в/один, до/низу, від/тепер, за/багато, по/перше, до/купи, по/іншому, в/міру, у/тричі, в/поперек.
Завдання 8. Запишіть правильно подані слова. Виправте помилки в написанні слів.
Облицюваня, прицв’яхований, зьомний, коттедж, агенство, нагора́, забеспечувати, полірованний, горіщне, стяшка, освітленя, залізо-бетоний, зпрямований, пребудинковий, природній, архітектурно художній, кріплиння, росчин, опалупка, кирамічний, аккриловий, наттиск, припарат, грунтувальний, асбесто-цементний, камьяний, мішбалковий, завдовшки, натпідвальний.
Завдання 9. Запишіть прізвища українською мовою.
Луговской, Заболоцкий, Фомин, Лацис, Лаптев, Синев, Лебедев, Бабичев, Николаев, Евдокимова, Тульчин, Лисицын, Алёхина, Ткачёв, Григорьев, Горький, Свечкарь, Меньшиков, Васильєв, Алябьев.
Завдання 10. Розкрийте дужки і вставте велику або малу літеру, додайте лапки, де потрібно. Поясніть правила написання.
(Ж,ж)итловий (К,к)омплекс (Щ,щ)асливий, (С,с)пілка (Д,д)изайнерів (У,у)країни, (Д,д)ержавні (Б,б)удівельні (Н,н)орми, (Е,е)поха (В,в)ідродження, (А,а)нтичний стиль, (Г,г)оловний (А,а)рхітектор міста, (К,к)онституція (У,у)країни, (Д,д)ніпровський (Ф,ф)аховий (К,к)оледж (Б,б)удівельно-(М,м)онтажних (Т,т)ехнологій та (А,а)рхітектури, (Д,д)ержавний (А,а)рхітектурно-(І,і)сторичний (З,з)аповідник (С,с)офіївський (М,м)узей, (Д,д)ень (Б,б)удівельника, (М,м)айдан (Н,н)езалежності, (С,с)танція (М,м)айдан (Н,н)езалежності, (С,с)ізіфова праця, (П,п)ридніпровська (З,з)алізниця, (П,п)ошукова (С,с)истема (Г,г)угл, (Ф,ф)ейсбук, (А,а)еропорт (Б,б)ориспіль, (З,з)аслужений (Б,б)будівельник (У,у)країни.
Завдання 11. Запишіть назви українських міст, знявши риску й вибравши потрібну літеру з дужок.
Часів/(Я,я)р, Жовті/(В,в)оди, Гуляй/(П,п)оле, Кам’янець/(П,п)одільський, Кривий/(Р,р)іг, Сєвєро/(Д,д)онецьк, Новоград/(В,в)олинський, Ново/(У,у)країнка, Новгород/(С,с)іверський, Горішні/(П,п)лавні, Івано/(Ф,ф)ранківськ, Кам’янка/ (Б,б)узька, Гола/(П,п)ристань, Нова/(К,к)аховка, Корсунь/(Ш,ш)евченківський, Могилів/(П,п)одільський, Переяслав/(Х,х)мельницький, Старо/(К,к)остянтинів, Сухо/(Д,д)ільськ, Червоно/(Г,г)рад, Уж/(Г,г)ород, Чорно/(М,м)орськ.
ТВОРИМО / ДОСЛІДЖУЄМО / ВДОСКОНАЛЮЄМО
✦ Підготуйте фрагмент професійного тексту (обсягом 5–7 речень) на одну з тем: «Будівельні конструкції», «Історія архітектури», «Інженерна геодезія», «Дизайн інтер’єру». Поставте наголоси в усіх словах та підкресліть орфограми, що ілюструють основні правила правопису. Обґрунтуйте правильність вибору та написання.
✦ Відеопроєкт. Створіть відеоролик (на 3–5 хв), що наочно демонструє типові орфоепічні та орфографічні помилки, які найчастіше трапляються в професійній лексиці будівельників, архітекторів та дизайнерів. Поясніть, які наслідки вони можуть мати для професійної комунікації.
✦ 👆Інтерактивне завдання. Перевірте свої знання з теми, відповідаючи на питання вікторини.
Запитання для самоконтролю
⇒ Що таке мовна норма? Схарактеризуйте типи мовних норм.
⇒ Як ви розумієте поняття рухомість українського наголосу?
⇒ Як ви розумієте варіативне наголошування?
⇒ Завдяки чому українська мова досягає милозвучності?
⇒ Що регулюють орфографічні норми?
⇒ За якими принципами пишуться слова в українській мові?
⇒ Назвіть словники, які фіксують правила вимови слів та їхнє нормативне написання.