2.5.3. МЕТОДИ СТВОРЕННЯ ПАЛЬМЕТ
Не зважаючи на значні затрати праці та складність створення пальмет, зокрема навкісної (з похилими гілками), дерева часто виростають досить високі (до 4-5 м, а за допущення помилок і вище). В результаті ускладнюється догляд за кроною та збір високо розташованих плодів. Щоб покращити ефективність таких пальмет в деяких господарствах застосовують зниження крони плодоносних дерев, залишаючи на них до двох ярусів. Роблять це в роки щедрих врожаїв, коли передбачається значне навантаження дерева плодами. За таких умов зменшення крони не викликає масової появи вовчків в місці зрізу стовбура. Не призводить воно і до зменшення загальної врожайності пальмет, проте досить суттєво підвищує продуктивність праці під час догляду за кроною та збирання врожаю.
Можливе переведення пагонів у плодові шляхом пінцирування чи за допомогою інших прийомів. Висота крони яблуні на сильнорослій пальметі – до 4 м. Врожайність з дерева у 8–10-річному віці – до 50–70 кг плодів. Догляд за продуктивною кроною полягає в прорідженні загущених ділянок та омолодженні через п’ять років плодових утворень, а через 10–12 років – і скелетних гілок. Внизу вирізають менше, вверху – більше (аби гілки нижнього ярусу завжди були більшими від розташованих вище). За неправильного формування та обрізування різного роду пальмет або допущення окремих помилок чи несвоєчасного виконання робіт, і особливо за надмірних порізів, молоді дерева загущуються, з’являється велика кількість жирових пагонів, у результаті чого різко знижується продуктивність саду-живоплоту та настає періодичність його плодоношення.
👉 У сортів з тонкими і довгими гілками передчасне відгинання гілок в бік міжрядь призведе до звисання їх під вагою врожаю до землі. Треба щоб ці гілки набули потрібної товщини біля основи. У сильнорослих сортів передчасне відхилення гілок посилює ріст неплодоносних гілок у нижній частині, у слаборослих – припиняє ріст гілок у довжину й посилює ріст на основних сильних жирових пагонах. Ось чому відхилення гілок є одним з основних факторів правильного формування різних пальмет (рис. 177) і виконувати його слід відповідно до встановлених методик для тієї чи іншої крони.
Техніка відхилення і кріплення основних гілок. Відхиляють основні гілки, як правило, у кінці вегетації, коли припиняється ріст провідників, а також рано навесні, до початку сокоруху. Однак тонкі гілки з нормальним кутом відхилення від стовбура можна відхиляти і в кінці літа, а дуже товсті – тільки на початку вегетації. Аби під час відхилення гілок під гострим кутом не допускати їх відчахування, спочатку біля основи гілки накладають тимчасові джгути з цупкого матеріалу, підкладаючи під пов’язки дощечки, гуму чи інші матеріали. Відігнуті основні гілки ярусів скріплюють зі стовбуром живою стяжкою, для чого відбирають добре розвинені гілки на стовбурі і скелетній гілці, переплітають їх між собою і перев’язують за необхідності шпагатом, поліетиленовою стрічкою або тонким пропареним дротом. Посилюється стійкість гілок проти відчахувань і шляхом зв’язування їх з гілками сусідніх дерев, коли вони зімкнуться між собою.
На всіх підщепах дерева вирощують тільки з постійними або тимчасовими опорами. Як постійні, так і тимчасові опори із залізобетонних чи деревяних стовпів і дроту монтують перед першою літньою формувальною операцією. Висота стовпів залежить від сили росту підщепи й мінімальної висоти дерева і буває від 3 до 4 м. Встановлюють стовпи на відстані 20–25 м один від одного з таким розрахунком, щоб натягнутий дріт зміщувався на 10–15 см від центру ряду. Перший дріт від землі натягують приблизно на висоті вкорочення саджанців, а другий та наступні – на 65–80 см вище один від одного. Якщо немає можливості встановити постійні опори, використовують дерев’яні жердини, встановлюючи їх в А-подібній формі. Прив’язування до них гілок запобігає пошкодженню дерева від сильних вітрів. Для відхилення гілок першого ярусу використовувати можна пропарений дріт, міцний шпагат, натягуючи їх від гілки до вбитих у землю кілків. За допомогою дроту можна відхиляти гілки і без кілків, закріплюючи один кінець дроту до штамба сусіднього дерева в ряду. При цьому під дріт підкладають на шпагаті і гілках дощечки, гуму чи інші матеріали. Накладають пов’язки якомога ближче до основи скелетної гілки, аби не утворились дуги, на яких згодом з’являються жирові пагони.
Спосіб нахилення і кріплення гілок першого ярусу має вирішальне значення для механізованого обробітку грунту в рядах за використання різних пристроїв до сучасних ґрунтообробних знарядь.
👉 Надмірно нагнуті до землі гілки, що заважають механізованому обробітку грунту, підрізують на однорічну невкорочену гілку. Якщо тимчасові або дротяні опори відсутні, застосовують дротяну віялову катанку. Для цього на стовбур дерева під гілками другого або й третього ярусів надівають вільне за розміром роз’ємне, з гачкоподібними кінцями кільце з товстого дроту-катанки. До нього прикріплюють у кожний бік ряду по дві тяжі з оцинкованого дроту, нижні кінці яких прикріплюють до основних гілок першого ярусу приблизно на третину довжини гілки від стовбура, підкладаючи під дріт дощечки, гуму тощо до тонких гілок. Якщо кільце встановлено під гілками третього ярусу, то (подібно до гілок першого ярусу), підтягують і гілки другого ярусу. З’єднувальне кільце буде торкатися до стовбура, якщо всі тяжі натягти рівномірно та, крім того, зробити кільце ширшим від товщини стовбура. Це одночасно забезпечить і збільшення на кілька років строк служби самого кільця.