Електронний посібник
ОРГАНІЗАЦІЯ РОБІТ В САДОВО-ПАРКОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ
РОЗДІЛ І
4. Посадка дерев і чагарників
4.1. Підбір посадкового матеріалу та вимоги до нього.
4.2. Викопування та приймання посадкового матеріалу.
4.3. Упаковування і транспортування саджанців.
4.4. Збереження посадкового матеріалу.
4.5. Строки і норми посадки.
4.6. Нормативи посадки. Поетапний процес посадки рослин.
4.7. Технологія посадкових робіт.
4.8. Літня та зимова посадки.
4.1. Підбір посадкового матеріалу та вимоги до нього.
Підбір посадкового матеріалу залежить передусім від характеру садово-паркового об¢єкта, що озеленюється. Для скверу чи бульвару необхідно підбирати крупномір – саджанці віком 6–10 років висотою не менше 2,5–3 м. Досить часто доводиться використовувати дерева більших розмірів, заввишки 5 м і більше. Водночас для озеленення кар¢єрів, відвалів, звалищ, а також у парках, лісопарках, арборетумах та приватному озелененні використовують стандартні саджанці віком 2–5 років.
Вимоги до якості саджанців дерев та чагарників закладені в загальнодержавних стандартах. Саджанці мають бути здоровими, без зовнішніх ознак пошкоджень – механічних чи хворобами, а також мати цілком визрілі бруньки та здерев¢янілі пагони. Коренева система рослин має бути добре розвинутою, особливо її мичкувата частина зі всмоктувальними корінчиками.
4.2. Викопування та приймання посадкового матеріалу.
Викопування саджанців проводять восени та навесні. У великих розсадниках цю роботу виконують плугом (ВПН-2), а в невеликих – за допомогою лопати, яка повинна бути добре заточеною, оскільки тупа лопата буде калічити коріння. Не можна допускати висмикування коріння з грунту, навіть якщо він пухкий, оскільки це призводить до розривів всмоктувальних корінців, товщина яких дуже мала – 1–2 мм і вони є також дуже короткими – 1–2 см.
Крупномірні дерева, а також усі хвойні та вічнозелені рослини викопують з комом землі. Це трудомісткий процес, який передбачає викопування навколо дерева суцільної траншеї шириною 30–50 см та глибиною на 10–20 см більшою від висоти кореневого кому. Відстань між стовбуром дерева та внутрішнім краєм траншеї повинна бути не менше 3-кратного діаметра дерева на висоті 1,3 м. Загальний діаметр кореневого кому в такому випадку буде дорівнювати 6-кратному діаметру стовбура плюс товщина стовбура в місці кореневої шийки дерева. З боків та зверху ком обшивають дошками або розбірними щитами. Після цього ком підрізають за допомогою троса та перекидають на пологу стінку траншеї для підшивання дна. Якщо між щитами та комом утворюються пустоти, їх засипають землею і утрамбовують.
Приймання саджанців покупцем відбувається на розсаднику постачальника. Одержувач має право провести контрольну перевірку відповідності якості саджанців вимогам стандарту, яким і визначаються методи контролю. Зазвичай це метод випадкового відбору 1–10% саджанців з наступним їх оглядом та замірюванням необхідних параметрів. Якщо під час оцінки якості посадкового матеріалу між постачальником і покупцем виявляються розбіжності, проводять повне розбирання партії і заміри саджанців. Партією вважають будь-яку кількість дерев та чагарників одного ботанічного виду і сорту, оформлену одним документом.
Висоту рослини вимірюють від кореневої шийки до верхівкової бруньки, а висоту штамба – від кореневої шийки до нижньої скелетної гілки. Діаметр крони розраховують за середньою величиною максимального і мінімального діаметра в горизонтальній проєкції, а діаметр кореневої системи – як півсуму двох взаємно перпендикулярних вимірів ширини її по горизонталі. Довжину кореневої системи вимірюють від кореневої шийки до нижньої точки зрізу. Діаметр штамба вимірюють на висоті 1,3 м від кореневої шийки.
4.3. Упаковування і транспортування саджанців.
Земляний ком саджанців упаковують у мішковину, рогожу чи поліетиленову плівку та обв¢язують мотузками. В окремих випадках використовують для цього спеціальні ящики-контейнери. Транспортування саджанців у замороженому стані допускається без упаковки. Без упаковки саджанці перевозять також на автомобілях: їх складають нахилено корінням вперед на дно кузова машини, постеливши попередньо на низ чистий зволожений пакувальний матеріал – солому, тирсу, рогожу. Зверху саджанці накривають брезентом чи поліетиленовою плівкою. Низькорослі дерева та чагарники транспортують у вертикальному положені. Верхня закраїна заднього борта автомашини має бути обшита м¢яким матеріалом для запобігання механічного пошкодження саджанців.
Коріння саджанців з оголеною кореневою системою під час транспортування залізницею чи водним транспортом упаковують в тюки (з мішковини, рогожі чи іншого матеріалу) з попереднім обмочуванням у глиняну бовтанку та обов’язковим перекладанням коріння вологим мохом чи соломою. В подальшому тюки зашивають і транспортують їх у похилому положенні, щільно притуливши один до одного, корінням вперед за напрямком руху транспорту.
Найкраще перевозити і висаджувати посадковий матеріал у холодну похмуру та вологу погоду, оскільки в сухий сонячний вітряний день важко вберегти коріння від пересихання.
Дерева із замороженим комом землі можна перевозити за температури не нижче -150 С. За сильніших морозів гілки стають ламкими і транспортування може призвести до значних пошкоджень посадматеріалу.
4.4. Збереження посадкового матеріалу.
Збереження саджанців до моменту їх посадки може бути короткотривалим і тривалим.
Короткотривале зберігання практикується відразу ж після викопування або перевезення. Саджанці прикопують в нахиленому положенні таким чином, щоб їх коренева шийка знаходилася нижче рівня поверхні ґрунту на 5–10 см. Грунт систематично поливають.
Технологія прикопування. Спочатку викопують траншею шириною 0,8–1,5 м, глибиною 50–60 см – для дерев і 40-45 см – для чагарників. Потім щільно в один ряд викладають рослини, засипають пухкою землею (корені рослин), ущільнюють та періодично поливають.
Перед морозами саджанці необхідно утеплити. Для цього можна використовувати сніг (товщина шару – 50–100 см), мати тощо. Під час відлиги з метою запобігання передчасного росту саджанці поверх снігу прикривають соломою, тирсою та іншими матеріалами або ж притінюють їх крони.
Для запобігання пошкодження рослин гризунами ділянку прикопу оточують рівчачком завширшки 50–60 см з прямовисними стінками. Впродовж зими канаву систематично очищають від снігу. Рослини з прикопки забирають безпосередньо перед посадкою. Якщо грунт підсох, коріння саджанців можна опустити на 2–4 години у воду.
4.5. Строки і норми посадки.
Посадку рослин зазвичай проводять навесні або восени. Вибір одного з цих термінів залежить від організаційних можливостей (тривалості посадкових робіт), біологічних особливостей виду та типу грунту. Однак сучасна агротехніка дає змогу проводити посадку рослин також в літній період та взимку. Але все ж таки листяні рослини найкраще висаджувати весною, особливо теплолюбні дерева та чагарники. Холодостійкі рослини добре переносять також і осінню посадку. У листяних порід строки посадки також інколи пов¢язані з особливостями весняного розвитку.
Наприклад, посадка берези під час інтенсивного сокоруху може призвести до повної загибелі рослин. Тому березу краще садити восени або навіть взимку. Весною дерева висаджують після появи в бруньок конуса, що свідчить про завершення періоду їх спокою.
Періодом посадки хвойних рослин слід вважати час появи нових приростів, тобто від половини квітня до половини травня. Коли прирости сягають довжини кількох сантиметрів, посадку слід завершити. Осіння посадка хвойних порід, крім модрини, триває від серпня до початку жовтня. Можливий варіант зимової посадки хвойних крупномірів.
Більшість вічнозелених дерев і кущів висаджують в той самий період, що і хвойні рослини. Однак не всі дерева та кущі однаково переносять пересадку. Хвойні та вічнозелені листяні рослини є більш вразливими до пересадки, ніж листопадні. Види з поверхневою кореневою системою краще переносять пересадку. Серед листяних дерев погано приживаються після пересадки береза, бук, горобина звичайна, дуб, ясен, магнолія, горіх, платан, тополя, тюльпанове дерево, верба тощо. З хвойних порід найкраще, навіть у старшому віці, приймаються смерека, ялини колюча і сербська, туї, ялиця каліфорнійська, а також деякі види ялівцю.
Весняну посадку здійснюють на початку повного відтавання грунту до набухання бруньок. Тривалість цього періоду становить приблизно 2–3 тижні. Період посадки припадає переважно на квітень. Весною передусім садять дерева, які пізно розпускаються, зокрема березу, дуб, граб, горіх, катальпу, робінію, гледичію тощо. Також в цей період висаджують дерева та кущі, які чутливі до морозу: айлант, магнолію, рододендрони, тюльпанове дерево тощо. Якщо ці види висаджуються восени, необхідно їхнє коріння захищати від морозу шаром торфу чи листя, а надземну частину обгортати агроволокном.
Осінню посадку розпочинають тоді, коли припинився ріст рослин і визріла деревина, після часткового або повного опадання листя. Зазвичай це період з кінця вересня до кінця жовтня. Завершують посадкові роботи за появи стійких заморозків. Осіння посадка вигідніша в організаційному відношенні, оскільки восени триваліший період робіт (5–6 тижнів, а деколи і два місяці) та немає необхідності в додаткових поливах.
Слід пам’ятати, що на легких ґрунтах садять дерева восени, а на важких – весною.
4.6. Нормативи посадки. Поетапний процес посадки рослин
Весняну посадку здійснюють на початку повного відтавання грунту до набухання бруньок. Тривалість цього періоду становить приблизно 2–3 тижні. Період посадки припадає переважно на квітень. Весною передусім садять дерева, які пізно розпускаються, зокрема березу, дуб, граб, горіх, катальпу, робінію, гледичію тощо. Також в цей період висаджують дерева та кущі, які чутливі до морозу: айлант, магнолію, рододендрони, тюльпанове дерево тощо. Якщо ці види висаджуються восени, необхідно їхнє коріння захищати від морозу шаром торфу чи листя, а надземну частину обгортати агроволокном.Відстань між посадковими місцями дерев та чагарників може бути різною і залежить від типу садово-паркового об’єкта. Наприклад, у парках та скверах відстань між деревними рослинами у масивах і куртинах становить 3,5–6 м. Водночас в алейних посадках для ширококронних дерев вона становить 10 м, а для вузькокронних – 5–6 м.
Розташування рослин значною мірою залежить від їх величини та форми. Вважають, що відстань між чагарниками, наприклад, в ряду, має бути такою ж, як висота куща. Коли ж чагарники висаджуються групами, тоді відстань між рослинами буде рівною половині висоти куща. Проте ці показники є орієнтовними і стосуються переважно чагарників з піднятими догори пагонами. Для чагарників зі спадаючими пагонами або ж сланких ці пропорції будуть іншими. Переважно відстань між чагарниками залежить від їх висоти та форми і може становити 0,7–2 м і більше.
Відстань між деревами приймається з врахуванням необхідності розвитку їх крон. Тому, щоб отримати розвинену потужну крону, відстань приймають максимальну.
В окремих випадках посадку рослин загущують з тією метою, щоб з часом частину дерев вирубати. Особливо це стосується хвойних дерев, які в молодому віці краще розвиваються в угрупованні.
Залежно від типу об’єкта, природно-кліматичних умов району розташування існують також орієнтовні норми посадки дерев та чагарників. Вважається достатнім розташування 90–100 дерев на 1 га озелененої площі об’єкта загального користування.
Досить часто під час будівництва верхній шар ґрунту засмічується інертними матеріалами – цегляними рештками, вапном, камінням тощо, що утруднює процес висаджування рослин вимогливих до ґрунтових умов. Тому озеленення такої території ведеться поетапно. Спочатку висаджуються рослини з високою стійкістю до несприятливих факторів ґрунтового середовища: клен ясенелистий (форма золотиста або білооблямована), айлант, береза, лох, оцтове дерево, робінія (ф. кулеподібна), кара-
гана (ф. плакуча), горобина, аморфа, калина-гордовина, рокитник, жимолость татарська, сніжноягідник, пухироплідник, бірючина тощо.Насадження, створені на першому етапі, часто називають піонерними. Через певний період часу (5–10 років) окремі дерева та чагарники поступово видаляються з території, а на їх місце висаджуються вже постійні, більш вимогливі до грунтових умов декоративні рослини. Щоб не відчувалась різниця у висотах деревних та чагарникових порід різного етапу посадки, висаджують рослини старшого віку. Взагалі для швидкого формування садово-паркових композицій необхідно висаджувати близько 20% дерев у віці 7–12 (деколи і 20) років. Однак не всі дерева у старшому віці добре переносять пересадку. Найкраще пересаджуються всі види кленів, гіркокаштан, катальпа, ясени, яблуні, липи, ялини колюча та сербська, туї, ялівці тощо
4.7. Технологія посадкових робіт.
Досить часто під час будівництва верхній шар ґрунту засмічується інертними матеріалами – цегляними рештками, вапном, камінням тощо, що утруднює процес висаджування рослин вимогливих до ґрунтових умов. Тому озеленення такої території ведеться поетапно. Спочатку висаджуються рослини з високою стійкістю до несприятливих факторів ґрунтового середовища: клен ясенелистий (форма золотиста або білооблямована), айлант, береза, лох, оцтове дерево, робінія (ф. кулеподібна), кара-
Дерево після посадки необхідно підв¢язати до кілка довжиною приблизно 2–3 м і завтовшки 8 см. Частину кілка, яка заглиблюється в грунт (приблизно 1 м) обробляють антисептиком (тримають в розчині 2–3 доби) або ж просто обпалюють його поверхню паяльною лампою. Кілок забивають в грунт дерев¢яним молотком. На важких грунтах для полегшення цієї операції на дні котловану викопують ямку глибиною 20 см. Кілок при дереві за висотою повинен сягати початку крони. Дерево підв¢язується до кілка в одному місці, без сильного натягування з огляду на осідання грунту. Через місяць, коли грунт в кінцевому результаті осяде, здійснюється остаточне підв¢язування саджанця в двох місцях: знизу, нижче середини, і вгорі – попід кроною.
Під час посадки хвойних і вічнозелених листяних дерев кілки для підв’язування рослин не використовують, оскільки ними можна зруйнувати кореневий ком, пошкодити коріння та гілки рослини. Досить часто з цією метою використовують розтяжки з дроту. У листяних дерев вони кріпляться до спеціального кільця, яке знизу має спеціальну підкладку з мішковини і розташовується під першими скелетними гілками. Нижні кінці розтяжок прикріплюють до забитих за межею лунки під гострим кутом кілків. У хвойних дерев кільце кріплять на висоті 3/4 стовбура.
Внаслідок поливу рослин під час посадки земля може просісти, а дерево нахилитись. В такому випадку яму обережно розкопують, щоб не зачепити ком, а дерево плавно відтягують у потрібний бік та підсипають під коріння рослинну землю. Після цього яму знову засипають, ущільнюють та поливають. Якщо дерево кріпилося розтяжками, то їх встановлюють заново.
Чагарники мають свої особливості посадки. Молоді кущі висаджують зазвичай «під лопату». Таким способом посадку рослин зручно проводити вдвох. Один працівник занурює лопату в грунт, роблячи вертикальну стінку, а інший навскісним рухом лопати зрізає грунт до самої стінки і виймає його, тримаючи на лопаті. Тоді перший працівник встановлює чагарник попід стінку з таким розрахунком, щоб коренева шийка знаходилася на одному рівні з поверхнею землі, а другий працівник засипає яму, утрамбовуючи грунт.
Для влаштування живоплотів чагарники висаджуються в траншеї на чітко встановленій відстані один від одного. Після посадки формують земляні бортики для затримки води під час поливу.
Одночасно з посадкою рослин секатором або садовими ножицями підрізають їхні крони. Це допомагає привести у відповідність підземну та надземну частини деревних та чагарникових порід. Найрозвиненіші верхні бокові пагони обрізають на половину їх довжини, а слабкі нижні – приблизно на третину. Саджанці каштанів не обрізають.
4.8. Літня та зимова посадки.
Літня посадка. Під час літньої пересадки використовують прийоми підготовки рослин, що характерні для цього періоду сезону: обрізування частини крони та обробка рослин антитранспірантами, які зменшують водовіддачу листової поверхні на 40–60% – бутилкаучук (6–8%) і латекси марки ДММА-65-1гп (5–13%). До латексу можна додавати рідке мило або мильний концентрат в кількості 2–3% від загального об’єму. Обробляти рослини необхідно за 1–2 дні до пересадки. Слід брати до уваги, що для рослин з рівною глянцевою поверхнею (береза, ясен, кизильник, бузок тощо) рекомендується менша концентрація – 5–6%, а для рослин із жилкуватою або опушеною поверхнею слід використовувати розчин вищої концентрації – 8–13%. Дисперсію антитранспіранта готують безпосередньо перед використанням. Плівка антитранспіранта пригнічує процес випаровування вологи рослиною протягом 15–18 днів. Листя на пересаджених рослинах не втрачає кольору і не в’яне, а тому зберігає декоративність.
Можлива літня пересадка дерев і без антитранспірантів. У такому випадку дерево, яке готується до пересадки, повинно мати великий ком, значно більший, ніж в період осінньо-весняного пересаджування. Завчасно за 0,5–1 добу посадкову яму заливають водою. Після посадки ведеться інтенсивний полив. Для зменшення площі транспірації рекомендується обрізати частину крони рослини.
Зимова посадка. Зимове пересаджування дерев за умови цілковитого дотримання технології забезпечує 100% приживлювання. Зимову пересадку практикують лише для крупномірів віком 12–15 років і старше. Викопування, перевезення та садіння рослин проводять за температури від -100 до -15оС. Обкопування дерев у лісі чи в розсаднику може бути проведене, якщо дозволяє механічний склад ґрунту, ще до промерзання землі. Під час викопування крупномірів користуються простим правилом: відстань між стовбуром дерева та внутрішнім краєм траншеї повинна бути, як правило, не менше 3-кратного діаметра дерева на висоті 1,3 м. Щоб запобігти замерзанню ґрунту в траншеї, її засипають опалим листям чи снігом. Ком підкопують знизу на відстань 20–30 см, а після його промерзання відривають від основи.
Дерево транспортують у вертикальному стані і опускають за допомогою крана прямо з кузова автомобіля.
В ямі влаштовують подушку із талої землі, яку підвозять на момент посадки рослин. Такою ж землею, в якій не повинно бути більше 20% замерзлих грудок, засипають посадкову яму доверху, трамбуючи грунт шар за шаром. Для запобігання промерзання землі в прикореневій зоні пристовбурне коло засипають непромерзлою землею та снігом. Стовбури слабоморозостійких дерев із гладкою глянцевою корою обгортають мішковиною для попередження утворення морозобійних тріщин. Рекомендується у цьому випадку також обгортати мішковиною і скелетні гілки.
Хвойні рослини, особливо туї, ялівці, ялиці, для попередження сонячних опіків, обмерзань і обламувань снігом та льодом рекомендується повністю обгортати мішковиною або цупким папером, обв’язувати шпагатом, обгороджувати кілками.
Практична робота 3
Питання для самоконтролю
1. Які породи краще садити восени, а які весною?
2. Які особливості зимової і літньої посадки деревних рослин?
3. Які особливості осінньої посадки рослин?
4. Які особливості весняної посадки рослин?