Електронний посібник
ОРГАНІЗАЦІЯ РОБІТ В САДОВО-ПАРКОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ
РОЗДІЛ І
8. Рокарії. Влаштування кам’янистих гірок
8.1. Кам’яниста гірка. Рокарій. Класифікація рокаріїв та альпінаріїв.
Альпінарій – це висотна композиція, в якій високогірні рослини культивуються в умовах, близьких до природних, тобто в них використовують головний компонент альпійського ландшафту – камінь. Рослинність та камені в альпінарії мають покривати площу композиції відповідно на 25 і 75 %.
Стилістично всі кам’яні сади умовно можна розділити на три категорії:
▪ ландшафтні – моделюють вигляд того чи іншого природного пейзажу із притаманними йому рослинними угрупованнями;
▪ художні (пейзажні, фантазійні) – характеризуються вигаданим або ідеалізованим виглядом гірської місцевості;
▪ колекційні – створюються виключно для вирощування рослин.
Рокарій (кам’янистий сад) – ландшафтна композиція, що імітує кам’янисту місцевість, в якій декоративні рослини поєднуються з каменем. На сьогоднішній день виділяють такі види рокаріїв: терасований схил, гірський схил, кам’яниста стінка, припіднята клумба, розсип, штучні скелі, кам’яниста гряда, рокарій-контейнер. Рослинність та камені в рокарії мають покривати площу композиції 50×50 %.
8.2. Вибір каменю. Підбір рослин.
Найважливішим будівельним матеріалом у будівництві альпінарію є камінь. У створенні скельних гірок найчастіше використовують такі породи: магматичні, передусім базальти і граніти, осадові (піщаники, вапняки) та метаморфічні (гнейси, кварцити). Під час вибору каменю слід враховувати те, що, наприклад, туф (або травертин) створює в ґрунті лужну реакцію, за якої добре ростуть та розвиваються рослини роду Saxifraga та Edraianthus, піщаник здатний давати як лужну, так і кислу реакцію ґрунту (це залежить від вмісту в ньому тих чи інших мінеральних елементів), а тому не слід дивуватись, коли деякі рослин не зможуть рости поблизу каміння. Важливу функцію на скельних гірках виконує також щебінь, який необхідний для влаштування дренажу, мульчування деяких рослин (для запобігання їхнього перезволоження чи пересушування), а також для влаштування скельних розсипів.
Більшість рослин, які рекомендовані для скельних гірок, невибагливі до ґрунту, причому надлишок органіки може викликати надмірний ріст вегетативних пагонів, що призведе до втрати декоративності. Однак під час підбору рослин необхідно обов’язково враховувати механічний склад грунту. Наприклад, на піщаних грунтах добре зростають такі рослини: тисячолистник, підмаренник, ракитник, ерінус, чeбрець тощо.
Супіщані та суглинисті грунти придатні для зростання таких видів: котячі лапки, гусимець, армерія, кизильник, гвоздика, дицентра, еріка, герань, фіалка тощо. На важких суглинках або глині зростають такі рослини: ряст, функія, аквілегія, астильба, ломикамінь та інші види.
Реакція ґрунтового розчину визначає кислотність чи лужність субстрату. Від величини рН залежить асортимент рослин скельних гірок, оскільки не всі рослини можуть зростати на сильно кислих чи, навпаки, на сильно лужних ґрунтах. Наприклад, рододендрон вимагає великої кількості торфу і грубої соснової підстилки, рослини роду Gentiana – трохи піску та подрібненого торфу. Нейтралізацію кислих грунтів проводять способом вапнування, а лужних – внесенням в грунт гіпсу.
Вміст гумусу в ґрунті визначає родючість чи, навпаки, бідність субстрату. Однак більшість рослин асортименту альпійських гірок маловибагливі до родючості ґрунту, причому зовсім не вимагають додаткового внесення добрив. Винятком можуть бути такі види, як анемона, цикламен, іриси та інші рослини, які підживлюються сухим коров’яком або його розчином. Мінеральні добрива застосовуються вкрай рідко.
Важливе значення під час створення скельних гірок має експозиція схилу. Відомо, що найсприятливішими вважаються східна та південно-східна експозиції. Саме тому на цих схилах слід висаджувати рослини, найвибагливіші до світла і температури повітря.
Найменш придатні для альпінарію схили північної експозиції, для яких необхідний ретельний підбір декоративних рослин.
Різноманітність життєвих форм рослин (дерева, чагарники, трави) під час влаштування кам’янистих гірок є досить важливим фактором. Деревно-чагарникові рослини можна використовувати на скельних гірках великих розмірів, які за масштабом співрозмірні розмірам композиції та величині каміння. Однак незамінними рослинами для скельних гірок є все ж таки ґрунтопокривні багаторічники, які не вибагливі до екологічних умов. Співвідношення деревних і чагарникових порід до ґрунтопокривних рослин має становити відповідно 35×65 %. Не рекомендується висаджувати дуже пишні, яскраво-квітучі сорти рослин, оскільки вони відвертають увагу від каміння та перетворюють композицію у звичайний палісадник.
8.3. Технологія влаштування кам’янистих гірок.
Будівництво кам’янистої гірки розпочинається із влаштування дренажної основи у вигляді пагорба. Для цього використовують щебінь, гравій, пісок та будівельне сміття. Укладений дренаж ретельно ущільнюють і чекають остаточного його осідання. Саме тому дренажний шар бажано насипати восени, а будівництво розпочинати весною.
Зверху дренаж декілька разів засипають шаром піску і проливають водою. Це робиться для того, щоб пісок увійшов вглиб дренажу і заповнив його пустоти. Щоб уникнути цієї операції, ядро гірки бажано влаштовувати із піщано-гравійної суміші.
Поверх дренажного пагорба насипають землю шаром 20–30 см. Решту ґрунту необхідно досипати поступово, під час укладання каміння. Родюча земля для будівництва гірки не потрібна, кращим ґрунтом є рихлий суглинок або супісок.
Будівництво ведуть знизу вверх і ні в якому випадку не навпаки. Все без винятку каміння укладають дуже щільно, щоб воно не гойдалось і по ньому можна було безпечно ходити. Найбільше каміння повинно опиратись на щебенево-піщану основу ядра гірки або ж на власний фундамент. Роботу розпочинають зі встановлення наймасивніших каменів у підніжжі гірки. Викладати їх впритул один до одного не рекомендується, оскільки вони повинні лише фіксувати контур гірки, а не окреслювати її форму. Для візуального виділення контурів гірки та утримання землі в її основі використовують пластиковий бордюр, ПВХ-труби та інші матеріали. Конструкція гірки найчастіше має вигляд ярусного розміщення терас різної величини, які мають різноманітну висоту, ширину та форму. В тому місці гірки, де тераси беруть свій початок або сходяться між собою, влаштовують так звані замки (зв’язувальні елементи) із великих брил. Бажано, щоб стінки терас, з’єднані таким каменем, мали різну висоту: одна підходила до вершини брили, а інша – до її нижньої частини. Такий прийом дозволяє не лише створити 2–3 тераси, що опиратимуться на один і той же камінь, але і розвернути одну або й дві з них в іншому напрямку. Для того, щоб уникнути відвертої симетрії, необхідно використовувати оригінальні прийоми побудови, наприклад, створювати кругові тераси, поєднуючи вузькі та широкі їх різновиди, або будувати тераси оригінальних форм – випуклі чи увігнуті. При будівництві необхідно поєднувати камені (плити) різних розмірів: великі, середні та малі. Частину стінок роблять вертикальними, а решту – з уступами. Якщо плит не достатньо, тоді формують схили, які закріплюють колотим каменем та щебенем, імітуючи тим самим гірські кам’яні розсипи. Такі схили не тільки урізноманітнюють образ гірки, але і є хорошим посадковим місцем для рослин. Укладання каміння потребує їхнього заглиблення в землю на 1/3 – 1/2 їх висоти. Великі камені вкопують глибше, а менші навпаки – мілкіше. Однак не слід забувати таку деталь: рослини в процесі свого росту та розвитку збільшуються в об’ємі, піднімаються до певної висоти і за надмірного заглиблення каміння здатні в подальшому його закрити повністю або частково.
Для створення оригінальної та урізноманітненої композиції, на кам’янистій гірці влаштовуються сходи, які використовуються в якості декорації та огляду рослин.
У процесі будівництва гірки необхідно піклуватися про створення посадкових місць відповідно до екологічних вимог тих чи інших рослин. Досить часто до складу грунтосумішей додають щебінь в різних пропорціях, який після промивання дощами виступає на поверхню, імітуючи тим самим кам’яний розсип.
Питання для самоконтролю
1. Яка відмінність між кам’янистою гіркою та альпінарієм?
2. Яка відмінність між кам’янистою гіркою та рокарієм?
3. Яка відмінність між альпінарієм та рокарієм?
4. На які три умовні категорії поділяють камянисті сади?
5. Які камені за формою найменш придатні для формування кам’янистої гірки?
6. Які камені за формою найкраще підходять для формування кам’янистої гірки?
7. Як камені необхідно розташовувати на кам’янистій гірці?
8. Які вимоги до розташування великих каменів в кам’янистих садах?
9. Чи можна змішувати камені різних порід в одній композиції?