Електронний посібник
ОРГАНІЗАЦІЯ І ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА I ЧАСТИНА
1.1. Організаційно-економічні основи ринкових форм господарювання
В Україні створено одинакові умови для розвитку всіх форм власності – державної, приватної та комунальної. У приватній власності можуть бути будинки, робоча і продуктивна худоба, насадження, транспортні засоби, кошти, цінні папери. У державній – загальнодержавна власність. Комунальна – це власність на місцях, власність адміністративно-територіальних одиниць.
На базі державної власності функціонують державні сільськогосподарські підприємства, навчально-дослідні господарства, кінні заводи. На основі приватної – фермерські господарства, орендні, товариства, асоціації і т. інше.
Якщо в статутному фонді підприємства іноземні інвестиції становлять не менше як 10 %, воно вважається підприємством з іноземними інвестиціями. Якщо всі 100 % статутного фонду іноземні інвестиції – то його вважають іноземним підприємством.
Залежно від способу утворення та формування статутного фонду підприємство може бути унітарним (один засновник) або корпоративним (два або більше засновників).
Законом України від 05.10.2017 № 2164-VIII внесено зміни до ст. 2 Закону України про бухоблік, а саме: додано класифікацію підприємств (крім бюджетних установ). Тепер усі підприємства можуть належати до мікропідприємств, малих, середніх або великих підприємств.
Мікропідприємства
Мікропідприємствами є підприємства, показники яких на дату складання річної фінансової звітності за рік, що передує звітному, відповідають щонайменше двом з таких критеріїв:
• балансова вартість активів – до 350 тисяч євро;
• чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) – до 700 тисяч євро;
• середня кількість працівників – до 10 осіб.
Суб’єктами мікропідприємництва є юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом НБУ.
Малі підприємства
Малими є підприємства, які не відповідають критеріям для мікропідприємств та показники яких на дату складання річної фінансової звітності за рік, що передує звітному, відповідають щонайменше двом з таких критеріїв:
• балансова вартість активів – до 4 мільйонів євро;
• чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) – до 8 мільйонів євро;
• середня кількість працівників – до 50 осіб.
Суб’єктами малого підприємництва є:
юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом НБУ.
Великі підприємства
Великими є підприємства, які не відповідають критеріям для середніх підприємств та показники на дату складання річної фінансової звітності за рік, що передує звітному, відповідають щонайменше двом з таких критеріїв:
• балансова вартість активів – понад 20 мільйонів євро;
• чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) – понад 40 мільйонів євро;
• середня кількість працівників – понад 250 осіб.
Суб’єктами великого підприємництва є юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) перевищує 250 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності перевищує суму, еквівалентну 50 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом НБУ.
Середні підприємства
Середніми є підприємства, які не відповідають критеріям для малих підприємств та показники яких на дату складання річної фінансової звітності за рік, що передує звітному, відповідають щонайменше двом з таких критеріїв:
• балансова вартість активів – до 20 мільйонів євро;
• чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) – до 40 мільйонів євро;
• середня кількість працівників – до 250 осіб.
Інші суб’єкти господарювання належать до суб’єктів середнього підприємництва.
Діяльність підприємств різних форм власності регламентується Господарським та Цивільним кодексами України та низкою законодавчих актів.
За своєю природою, сільське господарство є багатогранним виробництвом. Елементи, які його формують, органічно і організаційно взаємодіють у певному поєднанні галузей, у певній галузевій структурі.
Галузь – це частина сільськогосподарського виробництва, яка відрізняється від інших видом продукції, складом засобів виробництва і знарядь праці, технологією та організацією виробничих процесів. Багаточисельність галузей аж ніяк не означає їх технологічну відокремленість, оскільки будь-яка галузь може успішно функціонувати тільки в поєднанні з іншими.
Отже, сільське господарство – це галузь найвищою мірою інтегрована в певну природно-економічну систему, в якій кожен компонент є обов’язковим елементом і виконує свою специфічну роль.
Галузевий склад сільського господарства:
Рослинництво: Рільництво; Садівництво; Луківництво.
Тваринництво: Скотарство; Свинарство; Вівчарство; Птахівництво; Конярство; Бджільництво; Шовківництво; М’ясне, молочне, змішане; Виробництво яєць і вирощування птиці; Інкубація, вирощування маточного поголів’я, виробництво бройлерів та інші дрібні галузі.
Зернове господарство, технічні культури, картопля, овочі, баштанні, кормові; Озимі та ярі колосові, круп’яні, зернобобові; Виробництво плодів і ягід; Штучні та природні луки і пасовища.
1.2. Предмет і метод курсу
Планування та організація діяльності підприємства – це економічна наука, яка на основі об’єктивних законів розвитку природи і суспільства вивчає закономірності раціональної побудови, планування і економічно ефективного ведення виробництва на сільськогосподарських підприємствах з метою отримання максимального прибутку.
1.3. Сутність та класифікація системи ведення господарства
Для ефективного розвитку аграрного виробництва необхідне найбільш повне і раціональне використання виробничих ресурсів підприємств. Цьому сприяє впровадження науково обґрунтованої системи господарства.
Система господарства – це правильна спеціалізація підприємства, раціональне поєднання галузей, які разом з комплексом соціально-економічних, агрозоотехнічних та організаційних заходів спрямовані на всебічне використання виробничого потенціалу підприємства, отримання максимального прибутку.
На формування системи ведення господарства сільськогосподарського підприємства впливає ресурсний потенціал, тобто наявність матеріально-технічних, трудових і земельних ресурсів.
До раціональної системи ведення господарства ставлять вимоги:
Системи ведення господарства розробляють для кожного конкретного підприємства на базі рекомендацій наукових установ, даних передового досвіду підприємств, нормативних матеріалів.
Поняття науково обґрунтованої системи господарства охоплює всі сторони аграрного виробництва: раціональне розміщення і спеціалізацію; правильне поєднання галузей; інтенсифікацію; найбільш ефективні напрями використання капітальних вкладень; впровадження прогресивних методів організації праці; вдосконалення форм управління і планування виробництва; підвищення матеріальної заінтересованості працівників у збільшенні виробництва продукції і зниженні її собівартості, підвищенні ефективності всіх галузей.
На формування системи господарства аграрного підприємства, її розвиток впливає сукупність чинників і умов виробництва. Головним із них є ресурсний потенціал підприємства, тобто наявність матеріально-технічних, трудових і земельних ресурсів підприємства.
До раціональної системи господарства ставляться такі основні вимоги:
виконання договірних зобов’язань з реалізації продукції, вдосконалення спеціалізації виробництва, правильне поєднання галузей, найбільш повне і раціональне використання ресурсного потенціалу (землі, трудових ресурсів, основних та оборотних фондів), зменшення сезонності використання трудових ресурсів протягом року, підвищення ефективності всіх галузей.
Презентація Організаційні основи виробництва
Питання для самоконтролю
1. Які форми власності передбачені в Україні?
2. Дайте означення сільському господарству.
3. До яких підприємств можуть належати підприємства згідно із Законом України від 05.10.2017 № 2164-VIII?
4. Дайте означення «Планування та організація діяльності підприємства» як науки.
5. Які методи використовують під час вивчення планування та організації діяльності підприємства?
6. Що таке «ресурсний потенціал підприємства»?