Електронний посібник
ОРГАНІЗАЦІЯ І ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
II ЧАСТИНА
18.1. Сутність та задачі матеріально-технічного забезпечення стратегічного планування
Матеріально-технічне забезпечення – це форма товарного обігу у сфері матеріального виробництва, процес забезпечення підприємств сировиною, матеріалами, комплектуючими, напівфабрикатами, готовими виробами тощо, необхідними для виробничого і невиробничого споживання.
Правильно налагоджена система матеріально-технічного забезпечення є запорукою безперебійного забезпечення підприємства всіма видами матеріальних ресурсів, що є важливим елементом наукової організації виробництва.
Матеріально-технічні ресурси є складовою частиною оборотних засобів підприємства.
Основні задачі матеріально-технічного забезпечення можна сформулювати таким чином:
– визначення потреби підприємств та їхніх структурних підрозділів у матеріальних ресурсах;
– вивчення джерел забезпечення матеріальними ресурсами;
– організація доставки матеріальних ресурсів до місця споживання;
– раціональне та економне використання матеріальних ресурсів;
– розробка шляхів поліпшення використання місцевої сировини й матеріалів, відходів виробництва;
– організація правильного зберігання матеріальних цінностей;
– оптимізація обсягів постачання матеріально-технічних ресурсів;
– розробка економічно обґрунтованих нормативів запасів, контроль за їхнім станом;
– запобігання утворенню понаднормативних і надмірних запасів цінностей і т. інше.
Основні види транспортних засобів у сільському господарстві – це автомобілі, трактори, робоча худоба.
Автомобілі – за вантажопідйомністю (3, 4, 5 т і більше) і типом кузова (бортові, самоскиди, цистерни).
Трактори – колісні (або гусеничні) з бортовими або самоскидними візками вантажопідйомність 4–12 т.
Робоча худоба – воли, коні.
Вантажоперевезення поділяють на зовнішні, внутрішньогосподарські, внутрішньосадибні.
Зовнішні – найбільш віддалені.
Внутрішньогосподарські – під час обслуговування підрозділів (з поля на ферму).
Внутрішньо садибні – малі відстані (до ферми корми із сховища).
Планування вантажоперевезень – містить визначення їх загального обсягу, раціональний розподіл за часом, за напрямами і видами транспортних засобів.
Планування роботи автопарку починають з обґрунтування річного і місячного планів перевезення вантажів.
1. відповідність між кількістю наявної техніки і обсягом роботи;
2. розподіл робіт між тракторами і комбайнами такий, щоб були мінімальні затрати праці і коштів;
3. комплектування агрегатів так, щоб була максимальна продуктивність;
4. впровадження наукової організації праці;
5. підготовка робочого місця та робочої зони;
6. підвищення кваліфікації.
Базою зберігання техніки можуть бути гаражі, навіси, спеціальні майданчики.
18.2. Обґрунтування потреби в засобах виробництва
Потребу в основному паливі для тракторів і комбайнів визначають множенням обсягу роботи на норму витрат на одиницю роботи.
Кількість мастильних матеріалів для силових машин – це відсотки від кількості основного палива; для робочих машин і обладнання – за нормами витрат певного виду мастила на одиницю роботи.
Кількість палива для МТП розраховують:
1. норма витрат палива на один етал. га помножити на кількість вироблених етал. га;
2. норма витрат палива на один фізичний га помножити на кількість вироблених фізичних га;
3. норма витрат палива на одну годину роботи машин помножити на кількість годин роботи.
Витрату палива автотранспортом планують у літрах на 100 км пробігу; додатково на 100 т-км вантажообороту, а для самоскидів ще й на кожний рейс по 0,25 літра (на перекидання кузова). Одержані планові дані в літрах перераховують у кг за коефіцієнтами питомої маси (для бензину – 0,76; для дизельного палива – 0,90).
Планова потреба в кормах – це кількість середньорічного поголів’я помножити на нормативи річної потреби різних видів корму на одну голову.
Нормативи визначають, виходячи з добових раціонів на літній і зимовий періоди за планової продуктивності.
Раціони складають відповідно до типів годівлі.
План потреби в кормах під час поточного планування складають на календарний рік і від урожаю планового року до урожаю наступного року.
Планують страховий фонд – це 8–10 % на концентровані корми; 15 % на грубі і соковиті від їх річної потреби.
Потреба в насінні – розмір посівної площі помножити на норму висіву (кількість зерен на 1 га).
Страховий фонд насіння – 10–15 % від загальної потреби в насінні ярих культур.
Планування потреби в добривах – окремо для кожного виду мінеральних добрив.
Заготівлю гною планують за приблизними нормами його виходу від однієї голови худоби. Гній вносять через кожні 3–4 роки.
У плані захисту рослин вказують обсяги робіт, календарні строки їх виконання, норми витрат препаратів на одиницю робіт (га, т), загальну потребу в цих препаратах, вартість робіт.
18.3. Показники ефективності використання та забезпеченості основними засобами
Оснащеність аграрних підприємств високопродуктивною технікою обумовлює необхідність поєднання технічних можливостей машин і вимог їх ефективного використання. Адже використання машинно-тракторного парку підприємства значною мірою визначає обсяг витрат на виробництво сільськогосподарської продукції та її економічну ефективність.
Рівень ефективності використання парку визначають за трьома групами показників:
1. Показники інтенсивності використання машинно-тракторного парку:
– коефіцієнт використання визначають діленням машино-днів у роботі на машино-дні перебування в підприємстві;
– відпрацювання одним трактором машино-днів та машино-змін за рік та сезон визначають діленням всього обсягу відпрацьованих машино-днів на середню кількість тракторів та комбайнів (окремо) за рік та сезон;
– коефіцієнт змінності розраховують як відношення кількості відпрацьованих машино-змін до кількості відпрацьованих машино-днів.
2. Показники продуктивності використання машинно-тракторного парку:
– річний (сезонний) виробіток умовно-еталонних гектарів одним трактором визначають діленням загального обсягу виконаних робіт (фізичних та умовних гектарів) на середню кількість тракторів за рік (сезон);
– денний та змінний виробіток одним трактором визначають діленням обсягу виконаних робіт (фізичних гектарів) на кількість відпрацьованих машино-днів та машино-змін.
3. Показники ефективності використання машинно-тракторного парку:
– собівартість одного умовно-еталонного гектара визначають діленням суми експлуатаційних витрат у МТП на загальний обсяг робіт в умовно-еталонних гектарах; для комбайнів – собівартість гектара зібраної площі;
– витрати пального на один умовно-еталонний гектар;
– виробництво валової продукції на одиницю вартості техніки визначають діленням вартості валової продукції на 1000 гривень вартості техніки у МТП.
Для визначення ефективності використання комбайнів та інших складних машин використовують аналогічну систему показників. Однак обсяг виконаних робіт комбайнами обчислюють у фізичних гектарах зібраної площі відповідних культур (зернових, картоплі, цукрового буряку, кукурудзи на силос тощо).
Наприклад, ефективність використання зернозбиральних комбайнів характеризується змінною, денною й сезонною площею, зібраною однією машиною. Потребу в комбайнах (Пк) визначають за формулою:
де Зп – збиральна площа культури;
Тр – тривалість збирання культури, за якої не допускаються втрати врожаю;
Нв – норма виробітку за годину;
T – тривалість роботи комбайна протягом дня;
Кт – коефіцієнт технічної готовності;
Кв – коефіцієнт використання календарного періоду за метеорологічними умовами.
.
Розвиток матеріально-технічної бази аграрних підприємств передбачає постійну заміну старої техніки новою, недосконалих систем машин більш продуктивними і автоматизованими. Застосування нової техніки чи нової системи машин у господарствах істотно впливає на ефективність сільськогосподарського виробництва. Тому, рекомендуючи ту чи іншу систему машин до впровадження у виробництво, треба визначити її економічну ефективність та обґрунтувати доцільність використання принципово нової системи машин.
Вантажний автотранспорт потребує великих витрат на своє утримання і це значною мірою впливає на собівартість сільськогосподарської продукції.
Усі показники використання автотранспорту поділяють на три групи:
1. Показники інтенсивності:
– коефіцієнт використання автопарку визначають діленням автомобіле-днів перебування в роботі на автомобіле-дні перебування в господарстві;
– коефіцієнт технічної готовності розраховують діленням різниці між автомобіле-днями перебування в господарстві та автомобіле-днями в ремонті на автомобіле-дні перебування в господарстві;
– середня технічна швидкість обчислюють діленням загального пробігу автомобілів на час перебування в русі;
– середня експлуатаційна швидкість – це частка від ділення загального пробігу на час перебування автомобілів у наряді;
– середня відстань перевезення вантажу є часткою від ділення вантажообороту (т-км) на загальну кількість перевезеного вантажу (т);
– середньодобовий пробіг автомобіля визначають діленням загального пробігу автомобілів на автомобіле-дні в роботі;
– коефіцієнт використання пробігу дорівнює відношенню пробігу автомобілів із вантажем до загального пробігу.
2. Показники продуктивності автотранспорту:
– виробіток автомобілів на одну середньооблікову автомобіле-тонну:
– кількість тонно-кілометрів на середньооблікову автомобіле-тонну в тонно-кілометрах, що розраховують за формулою.
3.Показники ефективності використання автотранспорту:
– собівартість тонно-кілометра визначають діленням експлуатаційних витрат на вантажооборот;
– експлуатаційні витрати на 100 км пробігу та на тонну вантажу;
– витрати пального на 100 км пробігу та на 100 т • км;
– витрати пального на тонну вантажу.
Питання для самоконтролю
1. Сформулюйте основні завдання матеріально-технічного забезпечення.
2. Що таке машинно-тракторний парк?
3. Назвіть основні види транспортних засобів у сільському господарстві.
4. Назвіть шляхи раціонального використання МТП.
5. Як розраховують кількість палива для МТП?
6. Назвіть показники інтенсивності використання МТП.
7. Назвіть показники продуктивності використання МТП.
8. Назвіть показники ефективності використання МТП.