20.1. Складові тарифи системи оплати праці
20.2. Форми, види, системи оплати праці
20.3. Організація оплати праці
Професія – вид трудової діяльності людини, що потребує певної суми теоретичних знань і практичних навичок.
Кваліфікація – рівень володіння професією, наявність знань, умінь та навичок, її встановлює спеціальна комісія, яка присвоює працівникові розряд, клас або звання майстра.
Оплату здійснюють за тарифною системою.
Розмір оплати за кожним розрядом за одиницю часу (год, зміна) або за норму виробітку називають тарифною ставкою. Розмір її для І-го розряду не нижчий, ніж мінімальна заробітна плата у державі. Ставки за іншими розрядами розраховують множенням ставки І-го розряду на відповідний тарифний коефіцієнт (для І-го розряду він дорівнює 1).
Тарифно-кваліфікаційний довідник містить перелік і характеристики робіт, вказівки про віднесення їх до певного розряду.
Встановлення тарифного розряду певної роботи називають тарифікацією. Вона базується на різниці в оплаті залежно від складності, відповідальності, шкідливості. Ці ознаки оцінюють за бальною системою: за трудність і складність по 5 балів; за відповідальність і шкідливість по 4 бали. Отже, найважча, найскладніша, найвідповідальніша, найшкідливіша робота оцінюється у 18 балів (5 + 5 + 4 + 4).
Оскільки тарифні сітки мають по 6 розрядів, то кожен розряд відрізняється на 3 бали (18 : 6 = 3). Щоб визначити розряд роботи, кількість балів, якими її оцінюють, ділять на 3.
Механізаторам присвоюють класи: 1, 2, 3. Висока кваліфікація відзначається званням «майстер тваринництва» 1 і 2 класу: 1 – 20 %, 2 – 10 %.
Механізаторам кваліфікації 1, 2, 3 класу. Доплата за 1 клас – 20 % від основного заробітку; 2 клас – 10 %, 3 клас – 0 %.
Шоферам теж присвоюють 1, 2 і 3 клас. На пасажирських перевезеннях проводять доплату за 1 клас – 25 %, за 2 – 10 %, за 3 – 0 %.
Доплачують за стаж роботи: 3–5 років – 4 %; 5–10 років – 6 %; 10–15 – 9 %; 15 і більше – 12 %.
Система оплати праці поєднує основну оплату з додатковою і преміальною.
На відрядній формі ґрунтуються проста відрядна та відрядно-преміальна системи. Розвитком останньої є акордно-преміальна система, яка передбачає підвищення заробітку за збільшення обсягу виробництва та скорочення витрат на одиницю продукції.
Найбільш поширена акордно-преміальна система оплати праці з поточним авансуванням працівників. Вона ґрунтується на встановленні планових розцінок за одиницю продукції певного виду або певній сумі її вартості.
На кожному підприємстві приймається Положення про оплату праці.
Види оплати праці:
1) основна – це заробіток, нарахований безпосередньо за виконану роботу або відпрацьований час за тарифними розцінками;
2) додаткова – доплата до основної за кращу якість, скорочення строків виконання роботи, за стаж і високу кваліфікацію працівника, сумісництво професій тощо;
3) преміальна – її поділяють на поточну і за кінцеві результати.
Форма оплати праці залежить від способу обліку затрат праці
Є почасова і відрядна оплата.
Почасова – передбачає нарахування оплати за відпрацьований час.
Відрядна – за основу беруть кількість виконаної роботи або виробленої продукції.
Відрядна є:
1) акордно-преміальна (основна оплата здійснюється за обсяг виконаних робіт та кількість і якість виробленої продукції);
2) відрядно-прогресивно-преміальна (що більше перевиконання норм виробітку, то більші доплати за кожну понаднормативну одиницю роботи);
3) пряма відрядна (розраховується множенням кількості виробленої продукції на розцінку за неї);
4) відрядно-преміальна (за кожну понаднормативну одиницю виробітку тарифна ставка підвищується на розмір премій, який може бути в межах 30-50 % розміру тарифної ставки і більше);
5) за контрактом.
Види оплати праці:
1) основна – це заробіток, нарахований безпосередньо за виконану роботу або відпрацьований час за тарифними розцінками;
2) додаткова – доплата до основної за кращу якість, скорочення строків виконання роботи, за стаж і високу кваліфікацію працівника, сумісництво професій тощо;
3) преміальна – її поділяють на поточну і за кінцеві результати.
Оплата праці – це частина одержаного продукту, виділена на особисте споживання відповідно до кількості та якості затраченої праці.
Заробітна плата має стимулювати ріст продуктивності праці, врожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тварин, швидке і якісне виконання транспортних, будівельних та ремонтних робіт, економію грошових і матеріальних ресурсів.
Принципи організації оплати праці:
1) її гарантованість, розмір оплати відповідно до кваліфікації працівника, кількості, якості та строку виконання робіт;
2) матеріальна зацікавленість працівника в підвищенні продуктивності праці;
3) простота й зрозумілість зв’язку оплати з кінцевим результатом виробництва.
Розмір заробітної плати на державних сільськогосподарських підприємствах гарантований державним законодавством, у колективних та орендних – прийнятим положенням про оплату праці; на приватних – ґрунтується на розрахунках господаря, скріплюється угодою, але не може бути нижчою від заробітної плати на державних підприємствах.
Розмір заробітної плати на державних сільськогосподарських підприємствах гарантований державним законодавством, у колективних та орендних – прийнятим положенням про оплату праці; на приватних – ґрунтується на розрахунках господаря, скріплюється угодою, але не може бути нижчою від заробітної плати на державних підприємствах.
Організація оплати праці являє собою систему організаційно-правових засобів, спрямованих на встановлення змісту і порядку введення системи оплати праці, тарифної системи, нормування праці, відрядних розцінок, преміювання, інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат, встановлення норм оплати праці в разі відхилення від тарифних умов, форм і строків виплати заробітної плати, порядку обчислення середнього заробітку, індексації зарплати у зв’язку зі зміною індексу споживчих цін, компенсації зарплати у зв’язку з порушенням термінів її виплати.
Організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на державному рівні; галузевих, регіональних угод; колективних договорів; трудових договорів. Суб’єктами організації оплати праці є: органи державної влади та місцевого самоврядування; власники, об’єднання власників або їх представницькі органи; професійні спілки, об’єднання професійних спілок або їх представницькі органи; працівники.
Оплату праці працівників підприємства здійснюють у першочерговому порядку. Всі інші платежі виконує підприємство після виконання зобов’язань щодо оплати праці.
У рамках соціальної діяльності в колективному договорі підприємства можуть передбачатись як різні види матеріального заохочення, так і додаткові соціальні виплати:
1) оплата гарячого харчування працівникам підприємства;
2) укладення договорів про додаткове медичне, оздоровче обслуговування працівників коштом підприємства;
3) індексація заробітку працівника в більш високих розмірах порівняно із законодавством;
4) доплати за зниження норм праці для осіб зі зниженою працездатністю, неповнолітніх, осіб передпенсійного віку;
5) доплати за додаткові відпустки і скорочений робочий час працівникам, які поєднують роботу з навчанням;
6) фінансування платного навчання працівників підприємства коштом підприємства;
7) оплата транспортних витрат і витрат на житло працівникам коштом підприємства;
8) виділення коштів профкому на культурні, спортивні й оздоровчі програми;
9) виплата одноразової допомоги працівнику під час виходу на пенсію;
10) встановлення заводської пенсії працівникам підприємств;
11) додаткові виплати сім’ям з дітьми.
Презентація Тарифна система оплати праці
1. Назвіть складові тарифи системи оплати праці.
2. Назвіть види оплати праці.
3.Назвіть та поясніть форми оплати праці.
4. Назвіть види оплати праці