РОЗДІЛ V. ОПЕРАТИВНЕ ПЛАНУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА ТА ТЕХНОЛОГІЧНА ДОКУМЕНТАЦІЯ

5.5. НОРМАТИВНА І ТЕХНОЛОГІЧНА ДОКУМЕНТАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВ РЕСТОРАННОГО ГОСПОДАРСТВА

5.5.1. ЗБІРНИКИ РЕЦЕПТУР СТРАВ І КУЛІНАРНИХ ВИРОБІ        

        5.5.1.1. ВИДИ ЗБІРНИКІВ РЕЦЕПТУР СТРАВ, КУЛІНАРНИХ ТА КОНДИТЕРСЬКИХ ВИРОБІВ, ЇХ ПРИЗНАЧЕННЯ ТА СТРУКТУРА.

Збірники рецептур страв і кулінарних виробів поряд з чинними в галузі стандартами і технічними умовами є основними нормативно-технологічними документами для підприємств ресторанного господарства. Застосовуються Збірники рецептур страв і кулінарних виробів.

Збірники рецептур для підприємств ресторанного господарства є декількох видів: 

✓ Збірник рецептур страв і кулінарних виробів для роздрібної торговельної мережі підприємств ресторанного господарства;
✓ Збірник рецептур страв дієтичного харчування;
✓ Збірник рецептур національних страв і кулінарних виробів; Збірник рецептур борошняних кондитерських і булочних виробів.

Збірник рецептур страв та кулінарних виробів–це нормативний документ, який регулює режими виробництва продукції (сумісність продуктів, їхня взаємозамінність, режим холодної і теплової обробки сировини тощо.

Види збірників для підприємств ресторанного господарства:

Збірник рецептур страв дієтичого харчування
Збірник рецептур страв і кулінарних виробів
Збірник рецептур національних страв і кулінарних виробів

Збірник рецептур складається із трьох взаємно пов’язаних частин: нормативів витрат сировини, виходу напівфабрикатів і готової продукції; рецептур закусок, страв, кулінарних виробів, соусів і гарнірів; технологічних інструкцій, за умови виконання яких можна виготовити кулінарну продукцію із заданими властивостями.

Збірники рецептур для підприємств ресторанного господарства:

У нормативній частині Збірника рецептур містяться таблиці норм взаємозамінності продуктів і тривалості теплової кулінарної обробки.
Рецептурна частина Збірника за обсягом найбільша, бо має рецептури закусок, страв, соусів, гарнірів, напоїв різноманітних асортиментів.

Збірник рецептур страв дієтичного харчування застосовується у дієтичних їдальнях і відділеннях, містить більш ніж 850 рецептур.
Збірник рецептур страв дієтичного харчування дозволяють робити розрахунок сировини страв лікувально-профілактичного харчування.

Збірник рецептур національних страв і кулінарних виробів, ним керуються під час складання калькуляційних карток, у яких вказуються норми вкладення сировини, вихід і продажна ціна готової страви, техніко-технологічних і технологічних карт.
Всі рецептури складені на основі нормативів.

Збірник рецептур борошняних кондитерських і булочних виробів містить 233 рецептури на торти, тістечка, кекси, рулети, здобу, печиво, пряники, вафельні вироби, начинки і глазурі. Наведено технологічні нормативи для закладів ресторанного господарства і кондитерських виробництв.

Нормативи витрат сировини, виходу напівфабрикатів і готової продукції, як уже зазначалося, розроблені НДІ громадського харчування на основі експериментальних досліджень у лабораторних і виробничих умовах підприємств ресторанного господарства з математико-статистичною обробкою експериментальних даних та затверджені Міністерством торгівлі СРСР і Міністерством зовнішньоекономічних зв’язків і торгівлі України, є обов’язковими для підприємств та організацій ресторанного господарства на території України.

У нормативній частині Збірника рецептур містяться таблиці норм взаємозамінності продуктів і тривалості теплової кулінарної обробки.

У збірниках наводяться рецептура, технологія приготування страв, а також норми витрати сировини, виходу напівфабрикатів і готової продукції, рекомендації щодо взаємозамінності продуктів. У рецептурах зазначені: найменування продуктів, що входять у страву, норми вкладення продуктів масою брутто і нетто, вихід (маса) окремих готових продуктів і страви в цілому.

Рецептурна частина Збірника за обсягом найбільша, бо має рецептури закусок, страв, соусів, гарнірів, напоїв різного асортименту.

Всі рецептури складені на основі нормативів

У кожному збірнику рецептур страв і кулінарних виробів у передмові зазначені кондиції всіх видів сировини і продуктів.

Додатки до Збірника містять таблиці розрахунку витрат сировини, виходу напівфабрикатів і готових страв, розміри втрат під час теплової обробки страв і кулінарних виробів та норми взаємозамінності продуктів.

5.5.1.2. ПРИНЦИП СКЛАДАННЯ РЕЦЕПТУР НА ПРОДУКЦІЮ РЕСТОРАННОГО ГОСПОДАРСТВА.

Рецептури на продукцію ресторанного господарства істотно відрізняються від рецептур продукції, що випускає харчова промисловість.
Норми вкладення продуктів масою брутто розраховані в рецептурах на стандартну сировину таких кондицій: яловичина і баранина – 1-ї категорії, свинина – м’ясна, субпродукти – заморожені, вим’я – охолоджене; птиця домашня (кури, курчата, гусаки, качки, індички) – напівпатрані 2-ї категорії; риба – велика заморожена або всіх розмірів, необроблена, за деяким винятком; для картоплі прийняті норми відходів до 31 жовтня, для моркви і буряка – до 1 січня та ін.

На кулінарну продукцію рецептури складають на одну порцію, або на 1 кг страви, або на 100 штук кулінарних виробів, натомість як у харчовій промисловості рецептуру складають на 1 т або на 1000 шт. виробів. На борошняні кондитерські  й булочні вироби рецептури у ресторанному господарстві складають на 10 кг  вагових і 100 штучних виробів.

Салат із білокачанної капусти та яблу

Приготування:
Капусту нашаткувати, перемішують із сіллю. Яблука без серцевини нарізують соломкою, оббризкують оцтом, щоб запобігти потемнінню, змішують із капустою, нарізаною цибулею, заправляють сметаною, цукром.

Салат “Осінній”

Приготування:
Білокачанну капусту нарізують соломкою, перемішують із сіллю. Яблука, оброблені оцтом, моркву, перець нарізують соломкою, змішують із капустою, заправляють сметаною, цукром, лимонною кислотою, розведеною водою. Салат можна заправляти солодкою заправкою.

До рецептур на кулінарну продукцію зазвичай включають не всі компоненти, необхідні для приготування страви. У більшості рецептур не зазначають кількість води, солі (натрію хлориду), спецій, зелені і приправ. Передбачається, що залежно від якості основної сировини воду додають для забезпечення виходу страви і її бажаних органолептичних показників на власний розсуд кулінара. Сіль, спеції і приправи додають за смаком, однак граничні норми їх витрат зазначені в технологічних інструкціях. Наприклад, середня витрата солі встановлена з розрахунку 1 г на 100 г готового продукту.

Важлива особливість рецептур на кулінарну продукцію полягає в тому, що більшість із них складають  у двох або трьох варіантах на однойменні страви й вироби:

✓ 1-й варіант – для ресторанів і спеціалізованих підприємств вищого класу;
✓ 2-й варіант – закусочних, кафе, загальнодоступних міських і сільських їдалень;
✓ 3-й варіант – для їдалень при виробничих підприємствах, освітніх закладах, установах.

Перший варіант відрізняється від другого більшим виходом основного продукту (м’яса, птиці, риби), підвищеним закладанням вершкового масла, сметани й інших продуктів.

Другий варіант рецептур відрізняється від третього за такими ж показниками.
Окремі рецептури складені тільки в другому й третьому варіантах (масові овочеві, круп’яні, макаронні, бобові страви й гарніри), деякі страви підвищеної трудомісткості з дорогих продуктів не мають третього варіанта, і, нарешті, існують одноваріантні рецептури (напої, солодкі страви, деякі національні страви).

Вибір варіанта тієї чи іншої рецептури залежить від конкретних умов роботи підприємства ресторанного господарства.

У нормативній частині Збірника рецептур містяться таблиці норм взаємозамінності продуктів і тривалості теплової кулінарної обробки.

ПРИКЛАД РОЗРАХУНКУ ВЗАЄМОЗАМІННИХ ПРОДУКТІВ

Таким чином, рецептури Збірника – це кількісні і якісні композиції продуктів, напрацьовані багатьма поколіннями кулінарів, які дозволяють готувати смачну й зовні привабливу їжу. Перш ніж вносити зміни до цих рецептур або розробляти нові, необхідно докладно вивчати хімічний склад і властивості харчових продуктів, розуміти характер фізико-хімічних змін, що відбуваються в них під час кулінарної обробки, і бути таким собі дегустатором, здатним сприймати відтінки смаку і аромату, а також смако-ароматичний букет страви або кулінарного виробу в цілому.

До описової частини Збірника, що відіграє роль технологічних інструкцій, входять вступ, вступні статті до кожного розділу й підрозділу, технологія приготування кожної страви, а також опис механічної обробки сировини й виробництва напівфабрикатів з посиланням на відповідні нормативні таблиці.

5.5.2. Технологічна карта

        5.5.2.1. Характеристика і призначення технологічних карт

Висока якість готової продукції складається з багатьох чинників, один з них – дотримання технологічних вимог до обробки продуктів і приготування страв на всіх стадіях виробничого процесу.
Кухарі та кондитери повинні забезпечуватися на робочих місцях технологічними картами, що складаються на кожну страву, кулінарний чи кондитерський виріб на підставі Збірника рецептур, що застосовується на цьому підприємстві.

У технологічних картах указують: найменування страви, номер і варіант рецептури, норму вкладення сировини масою нетто на одну порцію, а також дається розрахунок на певну кількість порцій або виробів, що готуються в казанах певної місткості, вказується вихід страви.

У картах також наводиться короткий опис технологічного процесу приготування страви і його оформлення, звертається увага на послідовність закладки продуктів залежно від термінів їх теплової обробки, зазначаються вимоги до якості, коефіцієнти трудомісткості страви.
Коефіцієнти трудомісткості враховують затрати праці кухаря на приготування певної страви.
Технологічні карти на гарніри до других страв складаються окремо.

5.5.2.2. Порядок складання технологічних карт

Технологічні карти складаються за встановленою формою (таблиці↓) на щільному картоні, підписуються директором, завідувачем виробництва і калькулятором і зберігаються в картотеці завідувача виробництва.

Технологічна карта
Рецептура 598 «Бефстроганов з картоплею смаженою»
(Збірник рецептур страв і кулінарних виробів, 1983)

Короткий опис технологічного процесу

Вирізку, м’якоть товстого і тонкого краю (верхню і внутрішню частини задньої ноги (яловичина) нарізають в поперечному напрямку до розташування м’язових волокон брусочками розміром 30–40 мм вагою 5–7 г, посипають сіллю, перцем, обсмажують на добре розігрітій пательні протягом 3–5 хв, додають пасеровану цибулю, заливають сметанним соусом, соусом «Південний» і доводять до кипіння. Перед подачею посипають зеленню петрушки. Додатково на гарнір подають грінки, крутони з білого хліба або листкового тіста. Можна готувати без соусу «Південний» і томату, але при цьому відповідно повинна збільшуватися закладка сметани.

Якісна оцінка готової страви

Зовнішній вигляд – м’ясо нарізане поперек волокон шматочками рівної товщини, обсмажене рівномірно до появи рум’яної скоринки.
Колір м’яса – від сірого до коричневого.
Запах – характерний для смаженого м’яса.
Смак – властивий смаженому м’ясу.
Консистенція – соковиті шматочки, добре прожарені, без хрускоту.
Вага готової страви – 300 г, зокрема: м’ясо – 75, соус – 75, гарнір – 150.
М’ясо подають з соусом, гарнір збоку укладають гіркою.

Трудомісткість приготування страви

Коефіцієнт трудомісткості страви без гарніру – 1,3 умовних страви. Коефіцієнт трудомісткості основного гарніру на одну страву з сировини – 0,7 умовних страви, з напівфабрикатів (очищеної картоплі) – 0,2.

5.5.3. Техніко-технологічні карти

        5.5.3.1. Техніко-технологічні карти

Техніко-технологічні карти (ТТК) страв і кулінарних виробів складають на нові види продукції, виготовлені і реалізовані тільки на даному підприємстві ресторанного господарства (на продукцію, що постачають іншим підприємствам ресторанного господарства, ТТК не поширюється).

ТТК включають таку інформацію про продукцію:

✓ назва виробу і сфера застосування;
✓ перелік сировини, необхідної для приготування страви (виробу);
✓ вимоги до якості сировини із зазначенням її відповідності нормативним документам (ДСТУ, ГОСТ, ТУ), наявність сертифіката відповідності й посвідчення якості;
✓ норми закладання сировини масою брутто і нетто, виходу напівфабрикату і й готової продукції на 1, 10 і більше порцій;
✓ опис технологічного процесу приготування страви або кулінарного виробу із зазначенням параметрів і прийомів, що забезпечують виконання, що забезпечують виконання вимог безпеки, встановлених чинними нормативами;
✓ умови і терміни зберігання швидкопсувних продуктів; критерії якості й безпеки із зазначенням органолептичних властивостей, фізико-хімічних і мікробіологічних показників відповідно до чинних нормативів;
✓ показники харчової цінності із зазначенням вмісту білків, жирів, вуглеводів, мінеральних речовин, вітамінів і калорійності.

Для кожної ТТК установлюють термін дії. ТТК підписує розробник і затверджує директор підприємства. Кожній техніко-технологічній карті надають порядковий номер у картотеці підприємства ресторанного господарства.

       5.5.3.2.Фірмові страви

Згідно з п. 2.2 Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, наказ № 219, суб’єкти господарської діяльності можуть самостійно розробляти й затверджувати фірмові страви та вироби відповідно до вимог нормативно-правових актів. Відповідно до п. 1.3. Правил №219 фірмовою стравою вважається страва (кулінарний, борошняний кондитерський виріб), приготовлена в конкретному закладі (підприємстві) ресторанного господарства за оригінальною авторською рецептурою з присвоєнням їй фірмової назви, на яку поширюється право захисту інтелектуальної власності. Фірмові страви і вироби мають відповідати вимогам ГОСТ 30390-95 “Громадське харчування. Кулінарна продукція, реалізуємо населенню. Загальні технічні умови” й іншим чинним нормативним документам на такі вироби.

Порядок розробки і затвердження технологічної документації на фірмові страви, кулінарні, борошняні кондитерські вироби  на підприємствах ресторанного господарства затверджений наказом Мінекономіки України № 210 від 25.09.2000 р.

Дія даного Порядку поширюється на підприємства громадського харчування всіх форм власності, а також громадян – підприємців, іноземних юридичних осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність у сфері громадського харчування на території України.

Фірмові страви й вироби виготовляють із безпечних для життя і здоров’я споживачів продуктів і сировини гарантованої якості, що відповідають вимогам Закону про якість харчових продуктів.

Використання імпортних продуктів і сировини дозволяється у разі їхньої відповідності вимогам ЗУ № 468/97-ВР “Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції” від 17.07.1997 р. і Закону про якість харчових продуктів. У разі відсутності будь-якого компонента, що входить у рецептуру, фірмові страви і вироби не виготовляються.


Фірмові страви й вироби готують кваліфіковані кухарі й кондитери, що мають спеціальну освіту (підготовку).

На нові фірмові страви й вироби суб’єктом господарювання у сфері ресторанного господарства мають бути складені технологічні карти. У них зазначають:

• технологічний процес приготування фірмові страви або виробу;
• перелік продуктів, продовольчої сировини, речовин і супутніх матеріалів, що використовуються у процесі приготування із зазначенням даних про норми їхнього вмісту в кінцевому харчовому продукті;
• термін придатності до вживання;
• умови зберігання і спосіб реалізації споживачеві.

При складанні технологічної документації на фірмові страви (вироби) необхідно керуватися нормами відходів і втрат під час холодної і теплової обробки сировини та продуктів, визначеними:

• Збірником рецептур національних страв і кулінарних виробів для підприємств ресторанного господарства, затвердженим наказом МВЕСторгу України № 484 від 06.07.1999 р.;
• Збірником рецептур страв і кулінарних виробів для підприємств ресторанного господарства, затвердженим наказом Міністерства торгівлі СРСР №310 від 12.12.1980 р.;
• Збірником рецептур борошняних і кондитерських виробів для підприємств ресторанного господарства,(лист Міністерства торгівлі СРСР №0176-75) від 30.12.1983 р.;
• Збірником “Рецептури на торги, тістечка, кекси і рулети” (М.: Харчова промисловість, 1978р., ч. І, ІІ, ІІІ);
• Актами контрольного приготування фірмових страв і виробів, іншими нормативними документами, затвердженими у встановленому порядку.

Норми закладання на нові і імпортні види сировини за їхньої відсутності в Збірниках рецептур установлюються шляхом контрольного дослідження.
Відповідальність за правильність складання й оформлення технологічної документації на фірмові страви, кулінарні і борошняні кондитерські вироби несе керівник закладу ресторанного господарства.

Рецептура фірмової страви (виробу) є власністю виробника.

Технологія приготування і вихід готової продукції перевіряються керівником суб’єкта господарювання шляхом контрольного приготування фірмової страви (виробу). Результати перевірки оформляються актом.
Розробляючи технологічну документацію на фірмові страви, кулінарні і борошняні кондитерські вироби, суб’єкта господарювання у сфері ресторанного господарства мусить провести лабораторні дослідження такої продукції за бактеріологічними показниками в закладах державної санітарно-епідеміологічної служби або інших лабораторіях, атестованих МОЗ на право проведення таких досліджень.
Розроблені технологічні карти узгоджуються територіальною санітарно-епідеміологічною службою й затверджуються керівником підприємства ресторанного господарства. Технологічні карти не підлягають державній реєстрації в Державному комітеті стандартизації, метрології і сертифікації України.

Контроль за дотриманням порядку розробки і затвердження технологічної документації на фірмові страви й вироби здійснюють службові особи виконавчої влади.

5.5.4. Галузеві стандарти, технічні умови і технологічні інструкції на продукцію ресторанного господарства

        5.5.4.1. Галузеві стандарти, технічні умови і технологічні інструкції на продукцію ресторанного господарства

До нормативно-технологічної документації, якою користуються заклади ресторанного господарства, відносять також:
   • галузеві стандарти (ОСТ),
   • стандарти підприємств (СТП),
  • технічні умови (ТУ) і технологічні інструкції (ТІ) на продукцію, що виробляється промисловими і заготівельними підприємствами для постачання інших підприємств.

Галузеві стандарти (ОСТ) є основним нормативним документом, що регламентує виробництво напівфабрикатів і кулінарних виробів. Розробляються і затверджуються міністерствами м’ясної і молочної промисловості, харчової промисловості, рибного господарства, що виробляють продукцію для громадського харчування.

Технічні умови (ТУ) розробляються науково-дослідним інститутом громадського харчування, який є базовою організацією щодо стандартизації продукції громадського харчування. Технічні умови – це основний регламентуючий документ, що визначає виробництво напівфабрикатів лише на підприємствах громадського харчування. ОСТ і ТУ містять вимоги до якості сировини і напівфабрикатів за органолептичними та фізико-хімічними показниками.
Приклад ТУ на напівфабрикат «Котлети домашні» в таблиці 

Напівфабрикат «Котлети домашні»

Технічні умови і технологічні інструкції (ТУ і ТІ) на продукцію ресторанного господарства розробляються як галузеві нормативні документи (діють лише в системі ресторанного господарства).

На сьогодні у системі ресторанного господарства діє багато найменувань ТУ і ТІ на продукцію ресторанного господарства, зокрема і на напівфабрикати, готові кулінарні вироби, охолоджені страви. 

До технічних умов належить така інформація:

✓ назва ТУ, номер, термін дії, список розробників, узгодження з органом санепідемслужби МОЗ України, затвердження керівником відомства;
✓ асортимент продукції ресторанного господарства;
✓ технічні вимоги, зокрема органолептичні, мікробіологічні та фізико-хімічні показники якості;
✓ правили приймання;
✓ методи випробувань;
✓ розфасування, упакування, маркування; перелік документів, на які подані посилання в ТУ;
✓ технологічні інструкції з докладним описом процесу, зокрема правила використання і зберігання продукції.

ТУ і ТІ зазвичай розробляють на продукцію ресторанного господарства, що виготовляється великими партіями централізовано та призначена для використання на підприємствах-виробниках, а також для постачання  інших підприємств ресторанного господарства й роздрібної торгової мережі.

        5.5.4.2. Стандарт підприємства

Стандарт підприємства (СТП) розробляють на кулінарні вироби, що готують із застосуванням нетрадиційних способів холодної і теплової обробки харчових продуктів, а також на нові торгово-технологічні процеси.
Проєкт стандарту підприємства узгоджується з територіальним органом санепідемслужби й затверджується керівником підприємства. СТП за своїм змістом не повинні суперечити ДСТУ та іншим нормативним документам.

СТП містить таку інформацію:

✓ назва виробу і сфера застосування СТП; перелік сировини, що застосовується для приготування страви чи кулінарного виробу із зазначенням нормативної документації на сировину;
✓ вимоги до якості сировини в частині відповідності його ДСТУ, ТУ, медико-біологічним вимогам і санітарним нормам, сертифікату відповідності і посвідчення якості;
✓ норми закладання сировини масою брутто і нетто, виходу напівфабрикату і готової продукції;
✓ опис технологічного процесу приготування продукції із виокремленням параметрів, що надають безпеку продукції, специфіка нетрадиційних технологічних прийомів, перелік використаних харчових добавок тощо;
✓ вимоги до оформлення, подавання, реалізації і зберігання продукції;
✓ спосіб транспортування – відповідно до санітарних правил; тип упакування і маркування із зазначенням виду тари, пакувального матеріалу, дозволеного Мінохорони здоров’я для контакту із харчовими продуктами;
✓ показники якості і безпеки із зазначенням органолептичних властивостей і основних фізико-хімічних і мікробіологічних показників;
✓ методи випробувань із зазначенням методів контролю й періодичності кожного дослідження за перевірними характеристиками безпеки продукції, контрольних нормативів та обсягів контрольованої партії;
✓ вимоги охорони довкілля із зазначеними екологічними нормами щодо запобігання заподіюванню шкоди навколишньому природному середовищу, здоров’ю і генетичному фонду людини в процесі виробництва продукції;
✓ інформаційні дані про харчову і енергетичну цінність продукції із зазначенням вмісту білків, жирів, вуглеводів і калорійності.

Стандарт підприємств вводиться в дію наказом по підприємству ресторанного господарства.
Технологічні інструкції (ТІ) вводяться одночасно зі стандартами (технічними умовами).

Вони є основними технологічними документами, що визначають: асортимент вироблюваних напівфабрикатів; вимоги до якості і норми витрати сировини; порядок проведення технологічних процесів; вимоги до пакування та маркування; умови і терміни зберігання і транспортування.

Питання для самоконтролю

1. Скільки видів збірників рецептур ви знаєте?
2. Скільки розділів містить збірник рецептур?
3. З якою метою на виробництві використовують збірники дієтичних страв та кулінарних виробів ?
4. Яку інформацію містять збірники кондитерських виробів?
5. Що характеризує рецептурна частина збірника рецептур?
6. Яку роль відіграє описова частина збірника рецептур?
7. Яка роль технологічної карти?
8. Яка інформація міститься в технологічних картах?
9. Хто відповідальний за формування технологічних карт на підприємстві?
10. Коли складають техніко-технологічні картки?
11. Хто складає і де зберігається техніко-технологічна картка?
12. Якими документами необхідно керуватися при складанні технологічної документації на фірмові страви (вироби)?
13. Хто здійснює контроль за дотриманням порядку розробки і затвердження технологічної документації на фірмові страви?
14. Вкажіть нормативну документацію закладів ресторанного господарства.
15. Дайте характеристику галузевих стандартів.
16. Дайте характеристику технічних умов і технологічних інструкцій.
17. Як розробляються стандарти підприємств?
18. Які структурні елементи має СТП?