Електронний посібник
ТЕХНІЧНА ЕКСПЛУАТАЦІЯ АВТОМОБІЛЯ
частина І
РОЗДІЛ 2. ТЕХНОЛОГІЧНЕ ОБЛАДНАННЯ ДЛЯ ТЕХНІЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ І РЕМОНТУ КОЛІСНИХ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ
8. Обладнання для мастильно-заправних робіт
8.1. Загальні відомості про мастильно-заправне обладнання
8.2. Обладнання для рідких олив
8.1. Загальні відомості про мастильно-заправне обладнання
Мастильно-заправні операції є одним з основних видів робіт, що проводяться під час технічного обслуговування автомобілів, і досягають 30% від загальних затрат праці під час ТО-1 і 17% під час ТО-2.
Комплекс цього виду робіт включає:
– заправлення моторними оливами картерів автомобільних двигунів;
– заправлення трансмісійними оливами картерів коробки передач, задніх мостів, рульових керувань;
– збирання відпрацьованих олив;
– мащення через прес-олив’янки окремих вузлів пластичними мастилами;
– промивання системи мащення двигуна;
– заправлення гальмівних систем робочою рідиною;
– заправлення системи охолодження охолоджувальною рідиною;
– приготування й подачу стисненого повітря;
– нанесення антикорозійних покриттів на нижні поверхні автомобіля.
Для кожного з перерахованих вище видів робіт промисловість випускає відповідне обладнання найрізноманітніших марок.
Однак, незважаючи на велику номенклатуру такого устаткування, основу кожного зразка становлять ідентичні конструктивні елементи: двигун, насос, резервуар, прилади (манометри й витратоміри), штанги, роздавальні пристрої (пістолети й ін.), внаслідок чого розглянуте устаткування поєднується в загальну групу.
Найпоширеніше устаткування цієї групи наступне:
– оливнороздавальні установки для моторних олив;
– оливнороздавальні установки для трансмісійних олив;
– колонки оливнороздавальні (універсальні);
– колонки оливнороздавальні для моторних олив;
– колонки оливнороздавальні для видачі рідких олив з ємності;
– баки оливнороздавальні;
– мастильні установки – для консистентних олив;
– нагнітачі для промивання системи мащення двигуна;
– колонки повітророздавальні;
– баки для заправлення гальмівною рідиною гідросистеми гальм;
– установки для нанесення антикорозійних покриттів на нижні поверхні автомобілів і мащення листових ресор.
На сьогодні випускається досить широка номенклатура мастильно-заправного обладнання, яке класифікується за ступенем рухливості, типом олив і мастил, продуктивністю роздачі, створюваним тиском і типом приводу (рис. 8.1).
Рис. 8.1. Схема класифікації обладнання для змащувальних робіт
Для роздачі моторних і трансмісійних олив використовується високопродуктивне обладнання (до 10…15 л/хв), яке подає оливу під низьким тиском – до 2 МПа. Під час роздачі пластичних олив необхідно розвивати середній (5…10 МПа) або високий (15…45 МПа) тиск. Тому продуктивність цього обладнання низька, що не перевищує 250 г/хв. Подачу оливи або мастила здійснюють нагнітальні пристрої, що приводяться в дію стиснутим повітрям або електродвигуном. Деяке устаткування має ручний привід.
Змащувально-заправне обладнання встановлюється на спеціалізованому посту, де і проводиться весь комплекс змащувальних робіт по автомобілю згідно з переліком робіт з технічного обслуговування.
8.2. Обладнання для рідких олив
Для заправки автомобільних двигунів моторною оливою застосовують установки (колонки) для роздачі олив. Колонки для роздачі моторної оливи – це спеціалізоване обладнання, яке використовується для дозованої подачі оливи в автосервісах та промислових підприємствах.
Колонки призначені для:
– дозованої роздачі моторної, трансмісійної та гідравлічної оливи.
– контролю кількості виданої оливи.
– підвищення ефективності обслуговування транспортних засобів та обладнання.
– зменшення втрат і витоків оливи під час роботи.
Колонки для роздачі моторної оливи поділяють за кількома критеріями.
За типом встановлення:
– стаціонарні – монтуються на стінах або стійках, використовуються на виробничих підприємствах;
– пересувні – встановлюються на мобільних візках, що дозволяє переміщати їх між робочими зонами.
За способом управління:
– механічні – ручні насоси для роздачі оливи (підходять для невеликих обсягів);
– автоматизовані – оснащені електронними дозаторами, що контролюють подачу оливи.
За типом приводу насоса:
– пневматичні – працюють від компресора, найпоширеніші у професійних сервісах;
– електричні – мають електродвигун, що забезпечує рівномірну подачу оливи;
– ручні – застосовуються для невеликих обсягів, наприклад, у гаражах.
Основними вузлами оливороздавальної колонки для відомчого або комерційного транспорту є металевий корпус, всередині якого монтується лічильник видачі оливи, барабан з гумовим рукавом і роздавальним краном. Насос, як правило, шестеренний, може розміщуватись там же, або на резервуарі для зберігання оливи, який може знаходитись на відстані від колонки. Сучасні оливороздавальні колонки комплектується вимірювачем об’єму з вбудованим датчиком імпульсів. Застосовувані гідравлічні вузли і блоки електроніки унеможливлюють стороннє втручання у зміну параметрів ОРК, ведуть об’єктивний облік відпущеної оливи (рис. 8.2).
У невеликих автогосподарствах, а також для заправки невеликої кількості автомобілів, застосовують оливороздавальні установки з ручним (рис. 8.3) або пневматичним (рис. 8.4) приводом. Вони призначені одночасно для зберігання і видачі олив.
Установка є циліндричним вертикальним резервуаром об’ємом до 90 л, на верхній кришці якого змонтований поршневий оливороздавальний насос з ручним або пневматичним приводом.
Продуктивність ручного насоса залежить від інтенсивності поворотів руків’я приводу. Кількість оливи, що відпускається, визначають за лічильником, якщо такий є, або за допомогою мірного заправного посуду.
На СТО найбільше поширення одержали пересувні установки з ручним (ножним) або пневматичним приводом.
Як правило, вона складається з: пневматичного насоса з коефіцієнтом стискання 3:1 або 5:1 (що більший коефіцієнт, то вища швидкість перекачування); шланга довжиною 4 м; електронного витратоміра оливи. Додатково в такі комплекти можуть входити: котушка зі шлангом 10–15м, яка дозволяє роздавати оливу на деякому віддаленні від місця заправки; краплевловлювач для оливороздавального пістолета (у нього вставляється пістолет і таким чином краплі оливи стікають у спеціальний контейнер).
Ці пристосування дозволяють підтримувати чистоту в автосервісній майстерні. Також існують версії стаціонарних оливороздавальників, дооснащених настінним кріпленням для пневматичного насоса. Залежно від моделі насос можна безпосередньо вкручувати в бочку з оливою або кріпити до стіни і через шланг із трубою приєднувати до бочки.
Заправляння агрегатів автомобілів трансмісійними мастильними матеріалами здійснюють вручну з роздавального бака або механізованим способом з використанням стаціонарної електромеханічної установки. Подають мастильний матеріал із застосуванням такого ж обладнання, як для роздачі моторних олив.
Поширення набули також насоси ручного типу для перекачування оливи з однієї ємності у іншу. Такі насоси часто називають «бочковими» і застосовуються для переміщення оливи з бочки 200 л у ємності чи каністри меншого об’єму.
Експлуатація цих насосів здійснюється на автосервісах, ремонтних майстернях підприємств, сільськогосподарських підприємствах, а також під час заміни олив у промисловому виробничому обладнанні, генераторах, трансформаторах тощо. Застосування ручних насосів можливе у будь-якому місці, оскільки конструкція не потребує будь якого джерела живлення для приведення у дію. Відсутність джерела живлення має і економічну складову, бо не затрачаються гроші на оплату електроенергії. Вартість ручних бочкових насосів є невеликою, завдяки чому вони користуються популярністю як у промислових, так і у побутових користувачів. Бочкові ручні насоси бувають таких типів: діафрагменні, важільні та роторні (рис. 8.5).
