Електронний посібник
ОРГАНІЗАЦІЯ І ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА I ЧАСТИНА
8.1. Характеристика трудових процесів
Усі види технологічних та виробничих процесів на підприємстві можуть здійснюватися лише внаслідок праці робітників.
Праця – доцільна діяльність людей, яка спрямована на видозміну і пристосування предметів природи до їх потреб.
Трудовий процес – це складова частина виробничого процесу, це сукупність дій працівника, здійснюваних у ході виробництва.
Трудові рухи – це складові трудового процесу. Трудовий рух – просте переміщення робочого органа людини (пальці, руки, ноги, тулуб, голова) під час виконання трудової дії або прийому.
Виокремлюють три види трудових процесів:
• речово-енергетичні, які характерні для робітників і в яких предметом та продуктом праці є речовина (сировина, матеріали, деталі, машини) або енергія (електрична, теплова, гідравлічна тощо);
• інформаційні, що притаманні службовцям і предметом та продуктом праці яких є інформація (економічна, конструкторська, технологічна і т. інше);
• віртуальні, що пов’язані з інформаційним обслуговуванням робітників та службовців за допомогою комп’ютерних систем та мереж.
За функціями, що виконуються, трудові процеси поділяють на:
• основні, які здійснюють робітники основних цехів (виробництв) під час випуску продукції;
• допоміжні, які спрямовані на випуск продукції (надання
послуг) для забезпечення нормальної роботи основних цехів (виробництв);
• обслуговчі, притаманні робітникам, що створюють умови нормального функціонування устаткування та робочих місць в основних та допоміжних цехах (виробництвах).
За ступенем участі людини у впливах на предмет праці трудові процеси поділяють на:
• ручні, під час яких робітники впливають на предмет праці без застосування додаткових джерел енергії або за допомогою ручного інструмента, який урухомлюють додатковим джерелом енергії (електричної, пневматичної тощо);
• машинно-ручні, за яких технологічний вплив на предмет праці здійснюється за допомогою механізмів, машин (верстатів), але переміщення інструмента відносно предмета праці здійснює робітник. Наприклад, обробка деталей на металорізальних верстатах з ручним подаванням;
• машинні, коли зміна форми, розмірів та інших характеристик предмета праці здійснює машина без фізичних зусиль робітника, функції якого полягають у встановленні та знятті предмета праці й управлінні роботою машини. Прикладом такого процесу є обробка деталі на верстаті з автоматичним подаванням інструмента;
• автоматизовані процеси характеризуються тим, що технологічний вплив на предмет праці, його установлення та зняття виконується без участі робітника. Залежно від ступеня автоматизації функції робітника полягають у контролі за роботою машини, усуненні відмов, налагодженні, зміні інструмента, забезпеченні необхідних запасів предметів праці та інструмента, складанні програми роботи машини.
Організація трудового процесу полягає у доцільній інтеграції в просторі і часі, за кількістю та якістю предмета праці, знаряддя праці й живої праці.
8.2. Організація праці та її форми
Найважливішою умовою росту продуктивності праці є постійне вдосконалення її організації.
Наукова організація праці – це комплекс заходів, що забезпечують найефективніше поєднання людей із засобами виробництва в єдиному виробничому процесі на основі досягнень науки, техніки і передового досвіду.
Завдання і принципи НОП:
1) поділ та кооперування праці, використання знань, умінь і навичок кожного працівника;
2) удосконалення виробничих процесів і робочих місць та обслуговування їх з метою збільшення корисного часу протягом зміни;
3) створення для працівників кращих умов праці та відпочинку, поліпшення дисципліни;
4) розробка і впровадження науково обґрунтованих норм праці;
5) безпека праці та підвищення професійного та культурного рівня працівників;
6) зростання відповідальності і матеріальної зацікавленості в кінцевому результаті виробництва.
7) дотримання режиму економії.
Форми організації праці визначають поділом і кооперуванням праці.
Розрізняють цехову і бригадну організаційні системи. У великих господарствах найчастіше цехова організація.
За часом існування є постійні та тимчасові форми організації праці. Основні з них – бригада, ланка або група працівників.
Постійна бригада – це великий колектив працівників певного професійного складу. За ними закріплено землю або тварин на тривалий час для виконання завдань. Всі бригади мають виробничу самостійність, їм доводять лише план виробництва продукції, технологію та ліміт витрат.
Бригади за складом галузей є: спеціалізовані, галузеві, комплексні.
За рівнем механізації: ручної праці, механізована, комплексної механізації.
Тимчасову бригаду створюють на час виконання певного обсягу робіт з будівництва, заготівлі органічних добрив, збирання врожаю, стриження овець, перевезення вантажів.
Бригади складаються з ланок. Ланки створюють на рік, сезон або на невеликий термін для виконання певної роботи.
Ланки поширені в рослинництві, у тваринництві на них припадає частина виробничого процесу.
Орендні відносини сприяють збільшенню виробництва і якості продукції. Поширений лізинг – оренда з правом викупу.
Трудові колективи керуються принципами:
1) формується на добровільних засадах;
2) кількість землі, техніки, продуктивних тварин має забезпечити зайнятість протягом року;
3) нарахування оплати за кінцеві результати має бути простим і зрозумілим кожному члену колективу;
4) право контролювати оплатою кількість і якість робіт.
На склад і розміри трудових колективів впливають: природні умови, географічне положення, спеціалізація, розмір землі або поголів’я тварин, склад основних засобів та рівень механізації, врожайність, кваліфікація кадрів.
Оптимальні розміри господарств визначають трьома шляхами:
І – згідно з розробленими нормативами площі і поголів’я для конкретних умов зони;
ІІ – нормативи навантаження посівів або поголів’я на одного працівника (діленням закріпленої площі або поголів’я тварин на цей норматив визначають необхідну чисельність колективу);
ІІІ – аналізуючи масові дані, встановлюють оптимальні розміри підрозділів. Якщо в окремі періоди потреба в робочій силі змінюється, то запрошують тимчасових працівників.
Розмір тимчасового колективу визначають:
ЧК – чисельність колективу, осіб;
О – обсяг робіт у відповідних одиницях;
Д – строк виконання роботи;
НВ – денна норма виробітку;
ЧП – чисельність працівників, що обслуговують один агрегат одночасно, осіб.
Якщо колектив працює на умовах оренди, то норматив навантаження на одного працівника збільшують на коефіцієнт підвищення продуктивності праці при переході на орендні відносини.
8.3. Цілі та завдання організації праці
Організація праці – це один з напрямів управління виробництвом, що здійснюється через систему взаємопов’язаних один з одним методів залучення до праці, форм розподілу та кооперації, згідно з якою групи працівників закріплюються за певними галузями суспільно-корисної діяльності.
Організація праці на рівні підприємства – це приведення трудової діяльності людей до системи, що забезпечує досягнення максимально можливого корисного ефекту з урахуванням конкретних умов цієї діяльності та рівня відповідальності.
Соціальні завдання організації праці: створення усіх умов праці, які б забезпечували високий рівень працездатності та створювали сприятливий для роботи клімат у колективі.
Економічні завдання: досягнення максимальної економії живої та машинної праці, підвищення продуктивності, зниження витрат у процесі виробництва продукції і надання послуг належної якості.
У сучасному конкурентному світі такий процес, як організація праці, є необхідним на кожному підприємстві, в установі, організації, адже цінність кожної господарської одиниці міститься більшою мірою саме в персоналі. Для ефективної роботи необхідною є раціональна та безпечна організація робочих місць, що є елементом організації праці.
Основними категоріями процесу організації праці є розподіл і кооперація праці.
Розподіл праці – відокремлення діяльності окремих працівників та їх груп у процесі праці, яке відбувається з метою скорочення виробничого циклу, за умови одночасного виконання різних робіт, а також для підвищення продуктивності праці.
Кооперація праці – це організована виробнича взаємодія між окремими працівниками, колективами бригад, дільниць, цехів, служб у процесі праці для досягнення певного виробничого ефекту.
Презентація Організація трудових процесів і робочих місць
Питання для самоконтролю
1. Назвіть види трудових процесів.
2. Як поділяють трудові процеси за функціями?
3. Як поділяють трудові процеси за ступенем участі людини у впливах на предмет праці?
4. Перерахуйте та назвіть завдання і принципи наукової організації праці.
5. Які є бригади за складом галузі?
6. Якими принципами керуються трудові колективи?
7. За якою формулою визначають розмір тимчасового колективу?
8. Назвіть цілі і завдання організації праці.