Електронний посібник
ОРГАНІЗАЦІЯ І ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА I ЧАСТИНА
9.1. Сутність нормування праці
Нормування праці – це вид діяльності з управління виробництвом, пов’язаний з визначенням необхідних затрат праці і її результатів, контролем за мірою праці.
Нормування праці – складова організації праці і виробництва. Воно є важливою ланкою технологічної й організаційної підготовки виробництва, оперативного управління ним, невід’ємною частиною менеджменту і соціально-трудових відносин.
Норми праці є основою системи планування роботи підприємства та його підрозділів, організації оплати праці персоналу, обліку затрат на продукцію, управління соціально-трудовими відносинами тощо.
Організовуючи працю, слід визначити, яка її кількість потрібна для виконання кожної конкретної роботи і якою має бути її якість. Норми праці є основою для визначення пропорцій розвитку галузей економіки, складання балансу використання трудових ресурсів, визначення виробничих потужностей.
За допомогою норм складають бізнес-плани підприємств, планують обсяги виробництва цехів і дільниць, розраховують завантаження устаткування й робочих місць.
Нормування – це сукупність методів, прийомів та розрахунків за яких встановлюють обґрунтовані норми праці.
Нормування створює умови для підвищення матеріальної зацікавленості працівників у кінцевих результатах, воно необхідне для виявлення резервів зростання продуктивності праці, ефективності використання техніки, складання всіх видів планів.
У сільському господарстві науково обґрунтовані норми допомагають правильно розрахувати кількість і склад агрегатів під час виконання певного виробничого процесу, доцільніше розставити за робочими місцями сільськогосподарські машини і працівників, домогтися певної пропорційності, злагодженості та безперервності у роботі.
9.2. Завдання, принципи, методи нормування
Завдання нормування – це встановлення норми праці на виконання окремих робіт і виробництво певного виду продукції в конкретних природних та організаційно-економічних умовах.
У процесі нормування праці використовують низку принципів:
1) комплексність – сутність його полягає в тому, що під час встановлення норм праці мають ураховуватися комплекс як виробничих (технічних, організаційних, планових) чинників, так і пов’язаних із задоволенням інтересів працівників у процесі праці (фізіологічних, соціальних і т. інше);
2) системність – норми праці мають встановлювати з урахуванням кінцевих результатів виробництва і залежності витрат праці на певному робочому місці від витрат виробництва, на пов’язаних з ним робочих місцях;
3) ефективність – встановлення таких норм, за яких у нормальних умовах праці необхідний результат виробничої діяльності досягається з мінімальними сумарними витратами трудових і матеріальних ресурсів;
4) прогресивність – під час розрахунку норм праці виходити з передових науково-технічних і виробничих досягнень, застосовуваних на певній дільниці виробництва, з метою економії витрат живої та уречевленої праці і поліпшення його умов;
5) конкретність – норми праці мають встановлювати відповідно до параметрів виготовленої продукції, предметів і засобів праці, умов, складності, масштабів виробництва й інших характеристик виробництва, визначальних за певної точності розрахунків величини необхідних затрат праці;
6) динамічність – необхідність зміни норм за істотного для такої точності розрахунків зміні умов, на які вони були розраховані.
9.3. Система норми праці
Під час нормування розрізняють:
1) норму виробітку – це виражена у натуральних одиницях кількість роботи чи продукції, яку може виконати або виготовити працівник за одиницю часу;
2) норму часу – встановлений час, потрібний для виробництва одиниці продукції в конкретних виробничих умовах;
3) норму обслуговування– кількість засобів виробництва, які може високоякісно обслужити за одиницю часу (1 год, 1 зміна) працівник або група працівників.
Нормування праці в сільському господарстві здійснюється методами: сумарним та технічним.
Сумарний – норму виробітку або часу визначають за фактично виконаним обсягом роботи чи виробленої продукції. Не враховують затрат часу на окремі елементи робочого процесу, не беруть до уваги передовий досвід, зміни в техніці. Цей метод недосконалий.
Технічний (поелементний) – це сукупність прийомів, спрямованих на вивчення процесів праці з метою їх раціоналізації.
Для правильного визначення норм праці потрібно: глибокий аналіз можливостей кожного робочого місця, знайти резерви росту продуктивності праці, використовувати науково-технічні досягнення, вивчення передових методів праці.
Технічне нормування здійснюється експериментально аналітичним і розрахунково-аналітичними способами.
а) Експериментально аналітичний спосіб вивчає всі затрати праці протягом зміни на виконання різних елементів роботи, відпочинок та простої. Спостереження проводять методами хронографії (фотографії робочого дня), хронометражу (час) і фотохронометражу.
У рослинництві – хронографія, на ремонтних роботах – хронометраж, у тваринництві – фотохронометраж.
Всі спостереження заносять на спостережний лист на 4 сторінках. Аналізуючи дані за три робочих зміни, вважають середні показники достовірними.
Після дослідження проєктують нові норми виробітку. Для цього всі затрати часу поділяють на час роботи і простоїв.
Час роботи охоплює:
1) підготовчо-завершальні операції (приймання або здавання робочого місця, одержання інструменту, що змінне технічне обслуговування машин, здавання роботи);
2) основна робота – безпосереднє виконання робочого процесу (машинна, машинно-ручна, ручна);
3) допоміжна робота – забезпечує тривале виконання основної (повороти агрегату, засипання насіння і добрив у сівалку, перехід робітника від одного рядка до іншого);
4) додаткова – необхідна для підтримання в належному стані знарядь праці та робочих місць.
Простої – зумовлені технічними, технологічними, організаційними причинами, погодними умовами. Затрати часу на простої під час розрахування норми виробітку до уваги не беруть і не планують. Перерву на обід до тривалості зміни не додають, але час на неї визначають обов’язково.
б) Розрахунково-аналітичний спосіб – визначення норм праці ґрунтується на існуючих нормативах і характеристиках засобів виробництва (без спостережень).
Нормоутворювальні – чинники, що впливають на утворення норми.
До них: довжина гону, кут схилу, каміння і перешкоди, конфігурація поля, висота над рівнем моря; глибина оранки, вологість та опір ґрунту, норму висіву насіння і добрив; норму внесення добрив, спосіб завантаження агрегатів.
Кожному нормоутворювальному чиннику відповідає певний коефіцієнт. Добуток коефіцієнтів є основою для визначення групи полів у господарстві. Є 8 груп полів (Зрібняк, с. 110).
Маючи дані паспортизації полів легше розробити норми праці і витрати палива.
Знаючи склад агрегату, ширину захвату та швидкість руху, визначають продуктивність агрегату за 1 годину основної роботи:
Wг – продуктивність за 1 год;
ВР – робоча ширина захвату (м);
ШР – швидкість руху (км/год)
(Зрібняк, с. 110.)
За нормативними даними визначають час основної роботи за зміну і множать на продуктивність агрегату за 1 годину.
НВ – норма виробітку за зміну;
ТЗМ– регламентований час зміни (хв);
ТПЗ– підготовчо-завершальний час;
ТОС– час на особисті потреби;
Твід– час на короткостроковий відпочинок протягом зміни;
ТОБ– час технологічного обслуговування агрегату;
Тпер– коефіцієнт переїздів;
Тдоп – коефіцієнт допоміжних робіт;
Тпов– коефіцієнт поворотів;
Wг – продуктивність агрегату за 1 годину.
Норми витрат палива
ТСга – норма витрат палива (кг/га);
ТОС – час на основну роботу (год);
Тпов – час на повороти (год);
Тпер – час на переїзди (год);
Тзуп – час на зупинки (год);
ООС; Опов; Опер; Озуп– норматив витрат палива на 1 годину основної роботи, поворотів, переїздів, зупинок (кг).
Нормативи витрат палива за різного завантаження є у довідниках.
Норми виробітку на транспортні роботи визначають у тоннах і тонно-кілометрах. Обчислення нормовиробітку в тоннах
НВ – норма виробітку (т);
ТР – тривалість одного рейсу (хв);
В – вантажність автомобіля (т);
КВ – коефіцієнт вантажності відповідно до класу вантажів;
ТЗМ – регламентований час зміни;
Тпз – підготовчо-завершальний час.
Норму виробітку у тонно-кілометрах розраховують множенням норми у тоннах на відстань переміщення вантажу.
Нормування праці в тваринництві – на основі паспортизації ферм.
Норма обслуговування:
НО – обслуговування (голів);
Тоб – час обслуговування 1 голови (хв);
ТЗМ – регламентований час зміни (хв);
ТКЗ – підготовчо-завершальний час;
ТОС – час на особисті потреби;
Твід – час на короткостроковий відпочинок.
Норма виробітку на ручні роботи
НВ – змінна норма виробітку;
Тоб – час на обслуговування робочого місця на кожну годину роботи (хв);
Твід – час на відпочинок на кожну годину роботи (хв);
Wоп – продуктивність за 1 годину оперативного часу.
(вчити 1.1. с. 112)
Нормування ремонтних робіт.
Ремонтні роботи поділяють на ручні, машинно-ручні й машинні. Нормування праці ремонтних працівників здійснюється за хронометражем.
Щоб розробити нові норми витрат палива і норми праці працюють на 4-х етапах:
1) підготовчий – вивчення змін в умовах виробництва;
2) дослідницький – вивчають організацію процесів, виявляють резерви вдосконалення, аналізують одержані дані, визначають доцільний склад агрегатів;
3) розрахунковий – обчислюють нові норми праці та витрати палива, здійснюють практичну перевірку;
4) впровадження – уточнені або нові норми розглядають, затверджують, доводять до виконавців, проводять інструктаж.
Презентація Нормування праці
