Електронний посібник
ОРГАНІЗАЦІЯ РОБІТ В САДОВО-ПАРКОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ
РОЗДІЛ І
6. Квітники. Влаштування квітників
6.1. Влаштування клумб, портретів, картин та ваз із ґрунтопокривних рослин
Клумба – це елемент квіткового оформлення, який має чіткі геометричні форми та простий малюнок крупного поділу.
За формою клумби бувають круглими, квадратними, прямокутними, овальними, зіркоподібними. В садах обмеженого користування та дитячих закладах клумби мають невеликі розміри – 1–3 м, а в садах і парках загального користування – до 12 м.
Круглі та багатокутні клумби влаштовують з випуклою поверхнею, із нахилом 5–100 від центру до країв. Це допомагає краще роздивитись малюнок. Краї клумб мають знаходитись на 5–10 см вище оточуючих газонів та доріжок і бути облямовані вузькою смугою щільної якісної дернини або ж тонким поребриком чи декоративним каменем. Висота пласких клумб не має перевищувати 15 см, оскільки вищі клумби мають дисгармонійний вигляд. Між краєм клумби і бровкою доріжки чи майданчика залишають смугу газону шириною 0,6–1 м. Якщо клумба влаштовується на полотні майданчика чи доріжки, то від елементів мощення вона відмежовується поребриком.
Для розбивки клумби використовують наявний проєкт в М 1:100 або 1:200. Спосіб розбивки клумб залежить від їх розмірів, форми та складності малюнка. Для великих клумб, переважно круглих геометричних форм, з малюнком крупного поділу, що містить заокруглені лінії, кращим варіантом буде використання способу ординат. Квітники зі складними елементами малюнка розбивають способом квадратів.
Після викреслювання клумби в натурі за допомогою кілків, шнура та інших засобів відразу ж переходять до наведення її контурів за допомогою лопати. Для цього прокопують по контуру рівчачок, стоячи обличчям до майбутнього квітника. На глинистих ґрунтах стінка рівчачка може бути прямовисною, а на піщаних – мати нахил не менше 450, інакше існуватиме загроза зсуву грунту та засипання контурів квітника.
Після того, як контур намічений, приступають до підготовки ґрунту. Для одно- та дворічників достатнім є шар рослинної землі товщиною 20 см, ґрунтопокривні рослин добре себе почувають, якщо його товщина 15 см, а для багаторічників необхідно 30–60 см. У випадку влаштування квітників на бідних піщаних або ж навпаки на важких глинистих ґрунтах передбачають в першому випадку глиняний замок товщиною 5–6 см, а в другому – дренажний шар з піску, щебеню, гравію або битої цегли товщиною 10–12 см.
Після заміни землі проводять підживлення ґрунту органічними та мінеральними добривами:
одно та дворічки:
8–10 кг/м2 компосту або перегною;
20–30 г/м2 аміачної селітри;
40–50 г/м2 суперфосфату.
багаторічники:
10–15 кг/м2 компосту або перегною;
30–50 г/м2 суперфосфату;
20 г/м2 калійної солі.
Добрива рівномірно розкидають на поверхні квітника і перекопують разом із грунтом на глибину 20 см. Після цього поверхню планують та розпочинають наведення контурів малюнка за допомогою кілків, шнура та інших засобів. Для посилення кращої видимості розпланованого малюнка використовують матеріали, контрастні за кольором до землі, наприклад, пісок, крейду тощо. У випадку нескладного малюнка його контури можна оформлювати пластиковою бордюрною стрічкою.
Після розбивки контурів переходять до посадки рослин. Посадку проводять від центру клумби до периферії, а у випадку несиметричності малюнка – від більших рослин (які зазвичай висаджуються ближче до центру) до менших.
Якщо якась деталь малюнка квітника має велику площу, тоді для висаджування розсади вздовж рядків натягують шнур. Після цього заготовленою міркою намічають місця посадки рослин і лопатою викопують ями. Висаджують розсаду якнайближче до шнура. Посадку рослин проводять зранку або ввечері. Для того, щоб деталь орнаменту вийшла красивою і випуклою, в її центрі висаджують більшу розсаду, а на краях – дрібнішу. Для відмежування деталей малюнка, контури доцільно засаджувати рослинами, які мають красиву гамму кольорів та легко піддаються стрижці. На окремих деталях малюнка рослини необхідно висаджувати взаємно перпендикулярними рядами, оскільки це дозволяє посилити виділення орнаменту. Після висадки рослин необхідно акуратно спланувати землю, щоб на ній не залишилось слідів. Для того, щоб під час посадки менше ущільнювався грунт, під ноги кладуть невеликі листи фанери. Після закінчення посадки рослин на будь-якій деталі клумби їх необхідно злегка полити
водою.
Чіткість малюнка впродовж літа підтримують регулярною стрижкою.
Портрети і картини. Для створення цього елемента квіткового оформлення необхідна співпраця двох спеціалістів: художника та садівника. Художник наносить контури портрета на підготовлену поверхню, а садівник під його контролем висаджує в межах цих контурів необхідні рослини. Іноді портрет, виготовлений на папері, переносять в натуру за допомогою клітинок. Для цього на малюнок наносять квадрати однакової величини в кількості, що дозволяє відтворити деталі малюнка. Клітини нумерують від верхнього лівого кутка вниз і вправо.
Для підрахунку кількості необхідних рослин встановлюють масштаб, тобто вирішують у скільки разів зображення буде збільшене. Під час перенесення зображення на земляне полотно відкосу в натуру виносять клітини, які збільшують до відповідних розмірів та нумерують.
Згідно з масштабом знаходять точки перетину контурів та деталей зображення з лініями квадратів, потім ці точки з’єднують між собою на око, притримуючись пластики ліній згідно з оригіналом.
Найдосконалішим способом перенесення портретів в натуру є спосіб, запропонований П.І. Волинським. Портрет детально розробляють на папері з точною розміткою посадкових місць рослин вздовж контурів його частин, фотографують на діапозитивну пластинку, а потім за допомогою проєкційного прожектора збільшують до необхідного розміру. Перенесення зображення проводять вночі або пізно ввечері. Прожектор встановлюють навпроти земляного полотна відкосу на висоті центру портрета, на відстані, яка забезпечує найчіткіше зображення в межах виділеного йому простору. Контури і деталі зображення спочатку окреслюють загостреною палицею або металевим стержнем, а потім закріплюють пластинками шириною 4 см із тонкої білої бляхи. Пластинки згинають точно по лініях зображення, вдавлюючи їх в землю на глибину 3 см, лишаючи на поверхні квітника лише смужку шириною 1 см.
Для найкращого сприйняття портрета чи картини відвідувачами крутизна схилу під час їх влаштування має бути близькою до 600. Картини мають розміщуватись відносно глядача на відстані не менше 10 м, оскільки на ближчих відстанях можна спостерігати лише окремі деталі малюнка.
Полотно портретів може бути суцільним земляним або земляним на дерев’яному каркасі. Для суцільного земляного полотна використовують існуючий природний схил достатньої крутизни. Іноді крутизну збільшують підсипанням ґрунту до потрібних проєктних відміток. Насипний грунт кріплять кілками та обаполами. Кілки забивають в материнський грунт рядами поперек схилу. Відстань між кілками в рядах – 75–100 см, висота кілків – до поверхні підсипаної землі. Вздовж рядів впритул до кілків зі сторони тиску землі в процесі засипання ґрунту викладають обаполи. Досить часто в якості відкосу використовують дерев’яні або металеві каркаси з рівною поверхнею, на яку виставляють щільно один до одного пікірувальні ящики, наповнені до верху землею. Поверх ящиків насипають дернову землю шаром 3–5 см. Насипний грунт ущільнюють, а поверхню вирівнюють обрізаним краєм дошки, довжина якої рівна ширині полотна відкосу або трохи більша її. В деяких випадках для отримання більш чіткого зображення малюнка при перенесенні картини в натуру, поверхню полотна покривають тонким шаром крейди у вигляді порошку.
Посадку ґрунтопокривних рослин проводять з допомогою саджального кілочка через 2–2,5 см вздовж контура і 4–5 см – всередині елементів.
Вази. Найважливішою та найвідповідальнішою роботою під час створення ваз із живих рослин є виготовлення самого каркасу та його зовнішньої оболонки. Для цього відповідно використовують стальний дріт та металеву сітку з клітинками розміром 2×2 см.
Встановлюють каркас вази у вертикальному положенні та прикріплюють його до дерев’яних або бетонних палів, вкопаних в землю. По вертикальній осі вази, в її центрі, зверху до низу закріплюють відрізок труби з боковими отворами діаметром 1 см через кожні 10 см із наглухо закритим дном. Така труба є дуже зручною для поливу рослин.
Ємкість вази від труби до периферії заповнюють мохом-сфагнумом, а частину, яка прилягає до сітки, товщиною 5–10 см – дерновою землею з додаванням моху у співвідношенні 3:1.
Сфагнум вирізняється пористою структурою і відмінною вологоємністю.
Посадку рослин необхідно проводити в другій половині червня.
6.2. Посадка однорічних і дворічних квіткових рослин
Висадку однорічних та дворічних рослин найкраще проводити розсадою. Для низькорослих видів та сортів відстань між рослинами має становити 10–15 см, для високорослих – 15–25 см. Період висаджування рослин – кінець травня – червень. Такі однорічники, як незабудки і маргаритки висаджуються в перших числах травня.
Квітники із однорічників можна створювати також шляхом висівання насіння в грунт.
Такий спосіб передбачає проведення посіву в борозенки глибиною 0,5–2 см (залежно від розмірів насіння) або врозкид з наступним загортанням його граблями. У фазі одного–двох справжніх листочків рослини проріджують, залишаючи між ними відстань 10–15 см. Посів проводять в квітні–травні. Висівати в грунт можна насіння таких рослин: аліссуму, календули, космеї, маку, чорнобривців, настурції, ешольції тощо.
6.3. Посадка багаторічних квіткових рослин
Період посадки більшості багаторічників – весна або кінець літа. Рослини, які дають восени велику кількість молодих коренів (астра багаторічна, геленіум, іриси, піони та ін.) найкраще висаджувати саме в цей період (друга половина серпня–перша половина вересня). У випадку проведення посадок восени рослини необхідно утеплювати на зиму.
Терміни весняних посадок багаторічників стиснуті, оскільки весною вони рано розпочинають ріст і швидко розвиваються. Пересадка рослин під час інтенсивного росту не рекомендується, оскільки вона затримує їх розвиток. У випадку крайньої необхідності багаторічники можна висаджувати влітку. У такому випадку рослини необхідно притіняти і впродовж 10–15 днів рясно та регулярно поливати. Деякі види рослин, які мають стрижневе коріння (люпин, мак, лаванда та ін.), пересадку переносять дуже погано.
Теплолюбиві рослини (канни, жоржини та ін.) для рясного цвітіння потребують підігріву коріння. Для цього викопують яму глибиною 07–0,8 м і на 3/4 її об’єму заповнюють свіжим кінським гноєм, деревним листям, деревною корою тощо, а решту частину ями – родючим ґрунтом. З розрахунку на ущільнення та осідання біопалива грунт насипають на 15–20 см вище поверхні клумби.
Теплолюбиві рослини (канни, жоржини та ін.) для рясного цвітіння потребують підігріву коріння. Для цього викопують яму глибиною 07–0,8 м і на 3/4 її об’єму заповнюють свіжим кінським гноєм, деревним листям, деревною корою тощо, а решту частину ями – родючим ґрунтом. З розрахунку на ущільнення та осідання біопалива грунт насипають на 15–20 см вище поверхні клумби.
Глибина посадки багаторічників залежить від виду рослин та розмірів кореневища. Не слід надмірно заглиблювати рослини в грунт під час посадки, оскільки це призводить до пізнього їх проростання і негативно впливає на розвиток та цвітіння. Дуже мілка посадка рослин може обумовити їх вимерзання.
Рослини з прикореневою розеткою листя (функія, мак східний та ін.) висаджують таким чином, щоб центр розетки не був заглиблений в землю.
Практична робота 6
Питання для самоконтролю
1. Які способи висівання насіння однорічних квітів ви знаєте?
2. В який період сезону проводять посадку багаторічників?
3. Чому круглі і багатокутні клумби роблять випуклими в центрі?
4. Який нахил в градусах випуклості круглої клумби має бути від центру до її країв?