Електронний посібник
ОРГАНІЗАЦІЯ І ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА I ЧАСТИНА
3.1. Виробничий процес – поняття, характеристика
Виробничий процес – це сукупність цілеспрямованих технологічних і трудових дій, як результат предмети праці під впливом процесу праці перетворюються на продукти праці.
Він охоплює процеси праці і природні процеси. Виробничі процеси мають раціонально поєднуватися у часі і просторі.
До раціональної організації виробничих процесів у рільництві висуваються агротехнічні і організаційно-економічні вимоги. Агротехнічні вимоги спрямовані на забезпечення якісного виконання кожного робочого процесу. Організаційно-економічні вимоги полягають у тому, що виконання агротехнічних вимог має поєднуватися з раціональним використанням трудових ресурсів і машин.
3.2. Структура і принцип організації виробничого процесу
Щоб домогтися високої продуктивності треба організовувати виробничі процеси на основі таких принципів:
1. пропорційності
• передбачає однакову пропускну спроможність різних робочих місць одного процесу;
2. безперервності
• у тому, що кожна наступна операція виробничого процесу має починатися відразу після закінчення попередньої;
3. ритмічності
• полягає у рівномірності виконання виробничих процесів у часі, в одному темпі (ритмі);
4. диференціації
• передбачає поділ виробничого процесу на окремі технологічні операції з метою оптимальності проходження процесу та мінімізації витрат усіх видів ресурсів;
5. спеціалізації
• полягає у виокремленні групи працівників, які спеціалізуються на виконанні певних технологічних операцій;
6. паралельності
• характеризує суміщення операцій і процесів у часі з метою зменшення виробничих витрат. Комбіновані агрегати за один прохід на полі можуть виконувати декілька операцій;
7. гнучкості
• дозволяє мобільно переходити на виробництво продукції, якої вимагає ринок;
8. системності
• передбачає чітку послідовність виконання всіх робіт із врахуванням зовнішніх та внутрішніх чинників;
9. оптимальності
• передбачає досягнення бажаного результату із найменшими затратами.
3.3. Класифікація виробничих процесів
Виробничий процес, за сукупністю різних технологічних процесів, складається зі взаємопов’язаних основних, допоміжних та обслуговчих процесів, спрямованих на перетворення природних речовин у продукти промислового і побутового застосування.
Основні процеси призначені для виконання місії підприємства. Вони забезпечують виробництво продукції шляхом перетворення в неї сировини і матеріалів за участі інших чинників виробництва. Будучи ядром виробництва, проте основні процеси не можуть існувати без допоміжних і обслуговчих.
Допоміжні процеси пов’язані з виготовленням продукції і наданням послуг, необхідних для життєдіяльності основного виробництва. До них належить виробництво для власних потреб спеціальної оснастки, інструменту, іноді – обладнання; виробництво теплової та інших видів енергії; ремонт основних фондів.
Обслуговчі процеси забезпечують зберігання сировини та матеріалів, (складське господарство); постачають їх в основне виробництво (матеріально-технічне забезпечення); переміщують сировину, матеріали, напівфабрикати, готову продукцію як на території підприємства, так і поза неї (транспортне господарство).
Відмінна риса допоміжних і обслуговчих процесів – вони можуть виконуватись як самим підприємством, так і спеціалізованими фірмами. В умовах ринку розвиток спеціалізованих ремонтних, транспортних підприємств, виробництва спеціальної оснастки та інструментів на замовлення дає змогу підвищити якість робіт, розвинути міжвиробничі зв’язки, вдосконалити та спростити структуру підприємств, підвищити рівень автоматизації виробничих процесів.
Виробничий процес перебігає в просторі і часі. Ефективна організація виробничого процесу у часі має на меті зниження витрат виробництва, прискорення обігу оборотних коштів через, зокрема, скорочення перерв, усунення нераціонального використання робочого часу. Тимчасова характеристика виробничого процесу відображається в показнику виробничого циклу.
Виробничий цикл – це період виготовлення певного виду продукції, його тривалість визначають з моменту запуску сировини і матеріалів у виробництво до виходу готової продукції (одиниці або партії). Тривалість виробничого циклу залежить від цілої низки чинників.
Вид економічної діяльності підприємства визначає належність його до певної галузі. Для галузей, як-от сільське господарство, лісове господарство, рибальство, тривалість виробничого циклу визначається об’єктивними законами природи – періодами росту сільськогосподарських культур, худоби, стройового лісу і т. інше.
Для масового виробництва характерні обмежена номенклатура продукції і масштабність її вироблення (телевізори, холодильники, пральні машини, трактори, автомобілі, годинники). Використовується спеціальне устаткування, інструмент і технологічне оснащення. Широко застосовують верстати-автомати.
Тип виробництва істотно впливає на особливості діяльності підприємства, його економічні показники, виробничу структуру, характер технологічних процесів, їх оснащення, форми організації виробництва і праці, систему планування, контролю та оперативного управління.
Складними елементами стадій основного і допоміжного процесів є технологічні операції. Поділ виробничого процесу на операції, а потім на прийоми і рухи, необхідний для розробки технічно обґрунтованих норм часу виконання операцій.
Операція – це частина виробничого процесу, що, як правило, виконується на одному робочому місці без переналагодження одним або декількома працівниками (бригадою).
Залежно від ступеня технічного оснащення виробничого процесу розрізняють операції: ручні, машиноручні, машинні, автоматичні й апаратні.
Як основні, так і допоміжні, а іноді й обслуговувальні виробничі процеси складаються з основних і допоміжних елементів-операцій. До основних належать операції, безпосередньо пов’язані зі зміною розмірів, форм, властивостей, внутрішньої структури предмета праці або перетворенням однієї речовини на іншу, а також зі зміною місця розташування предметів праці відносно один одного. Допоміжними є операції, виконання яких сприяє перебігу основних процесів, наприклад переміщенню предметів праці, контролю якості, зняттю й установленню, збереженню і т. інше.
Організаційно основні і допоміжні виробничі процеси (їх операції) умовно поділяють на прості і складні.
Простими є процеси, в яких предмети праці піддаються послідовному рядові пов’язаних одна з одною операцій, як результат виходять частково готові продукти праці (заготівки, деталі, тобто нероз’ємні частини виробу).
Складними називаються процеси, як результат яких виходять готові продукти праці через поєднання частин продукту, тобто складні вироби (верстати, машини, прилади і т. інше).
Рух предметів праці у виробничому процесі здійснюється так, що результат праці одного робочого місця стає вихідним предметом для іншого, тобто кожен попередній у часі й у просторі дає роботу наступному, – це забезпечується організацією виробництва.
Від правильної та раціональної організації виробничих процесів (особливо основних) залежать результати виробничо-господарської діяльності підприємства, економічні показники його роботи, собівартість продукції, прибуток і рентабельність виробництва, величина незавершеного виробництва і розмір оборотних коштів.
Презентація Виробничий процес
