Електронний посібник

ОРГАНІЗАЦІЯ І ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА I ЧАСТИНА

10.1. Конкурентоспроможні підприємства, напрями та рівні
10.2. Планування системи показників оцінювання конкурентоспроможності

10.1. Конкурентоспроможні підприємства, напрями та рівні

 

  Конкурентоспроможність підприємства – це його комплексна порівняльна характеристика, яка відбиває ступінь переваг над підприємствами-конкурентами із сукупності оціночних показників діяльності на певних ринках, за певний проміжок часу.

Тобто, конкурентоспроможність можна оцінювати порівнянням конкурентних позицій кількох підприємств на певному ринку.

  При цьому обов’язковою вимогою є порівнянність оціночних параметрів, а саме:
    а) технології;
    б) потенційних можливостей обладнання;
    в) рівня персоналу;
    г) системи управління;
    д) рівня інновацій;
    е) стану комунікацій;
    є) рівня маркетингової політики;
   ж) експортно-імпортних можливостей та інших параметрів.

 

 Найважливішими параметрами-характеристиками конкурентоспроможності підприємства, чинниками, що впливають на неї є:
   1) конкурентоспроможність продукції;
 2) здатність до адаптації в умовах змін зовнішнього середовища. Швидка ж адаптація забезпечується комплексом технічних, технологічних, інтелектуальних, організаційних та економічних характеристик.

 

  Розрізняють чотири основні рівні конкурентоспроможності підприємства:
 Перший рівень – менеджери дбають лише про випуск продукції, на споживача не зважають.
 Другий рівень – менеджери прагнуть, щоб продукція підприємства цілком відповідала стандартам, встановленими конкурентами.
 Третій рівень – менеджери уже не зважають на стандарти конкурентів, а вже самі стають «законодавцями моди» у галузі.
 Четвертий рівень – коли успіх у конкурентній боротьбі забезпечує передусім не виробництво, а управління, і підприємство цілком стає «законодавцем моди» на цьому ринку.

 

 Конкурентоспроможність підприємства своєю чергою визначає конкурентостійкість підприємства.

 

Конкурентостійкість підприємства – це стабільність становища на ринку в часі одного виробника щодо іншого, або – це потенційні можливості підприємства з випуску конкурентоспроможної продукції.

                                                       Методи визначення конкурентоспроможності підприємства
    Методи, побудовані на основі теорії міжнародного поділу праці (теорія порівняльних переваг). Виявляють порівняльні переваги підприємства, які б забезпечили нижчі витрати, ніж у конкурентів.
   Методи побудовані на основі теорії ефективної конкуренції:
   а) структурний підхід до визначення конкурентоспроможності підприємства – за рівнем монополізації, тобто за рівнем концентрації капіталу, за бар’єрами входу у галузь тощо;
  б) функціональний підхід – мається на увазі, що конкурентоспроможність підприємства вища там, де краще організовано виробництво, збут, управління фінансами і таке інше.
  Методи, що побудовані на залежності конкурентоспроможності підприємства від якості продукції, або якості і ціни. Що вища якість і нижча ціна товару, то вища його конкурентоспроможність, а, отже, і підприємства.


10.2. Планування системи показників оцінювання конкурентоспроможноста норми праці

Всі показники, що характеризують конкурентоспроможність підприємства, розділяють на дві групи:

 

  I група – показники, що характеризують конкурентні позиції внутрішнього потенціалу підприємства і його діяльності:
  1) кваліфікація управлінського персоналу;
  2) кваліфікація виробничого та обслуговчого персоналу;
  3) автоматизація та інформатизація підприємства;
  4) інноваційність технологічних і управлінських процесів;
 5) функціональність виробленої продукції і послуг та їх конкурентоспроможність.

 II група – показники, що характеризують привабливість підприємства для споживачів, партнерів по бізнесу:
    1) місце розташування підприємства;
 2) номенклатура надає покупцю послуг (основних та додаткових);
    3) торговельна марка;
    4) цінова політика підприємства;
  5) маркетингова стратегія, система просування товару і умови збуту;
    6) реклама та її дієвість;
    7) імідж (репутація) підприємства.


 Значимість таких показників для різних галузей, підприємств і сфер діяльності різна. Крім того, це найбільш загальні показники, які доцільно доповнювати, розукрупнювати, уточнювати з урахуванням специфіки діяльності підприємства, його продукції та послуг, ринку, на якому діє підприємство, умов формування попиту і характеру процесу реалізації та споживання товару або надання послуги.

 Наприклад, для підприємств сфери послуг найбільш значущими показниками конкурентоспроможності підприємства, що формують купівельні переваги, можуть бути:

 

  – територіальне розміщення підприємства та доступність до потенційних споживачів його послуг (при цьому необхідно визначити зони тяжіння, пішохідну доступність);
  – перелік і набір послуг, зокрема додаткових, які надаються споживачам, їх комплексність, взаємодоповнюваність, гарантованість;
  – конкурентоспроможність реалізованих товарів і послуг з урахуванням життєвого циклу товару (послуги), своєчасності його появи на ринку, надійності споживчих властивостей товару та послуги, відповідність сучасним досягненням науки і практики;
 – якість реалізованих товарів і послуг, гарантованість, відповідність їх як зовнішнім, так і внутрішнім стандартам з безпеки;
 – цінова політика та її адекватність ринкових умов, кон’юнктурних особливостей, стимулюючим функціям ціни;
   – реклама (внутрішня і зовнішня), її дієвість і ефективність;
   – імідж підприємства та його базові компоненти, наявність бренду, його популярність і керованість.

  Ці показники конкурентних позицій оцінюються за 10- або 5-бальною системою і порівнюються за цими самими позиціями з конкурентами. Конкурентів виокремлюють за такими ознаками:

     1. один і той самий рівень (класність) виробництва;
     2. обслуговують одну й ту саму ринкову нішу і перебувають у територіальній близькості, що дає змогу потенційному споживачу здійснювати реальний вибір між конкурентами з придбання того чи іншого товару або послуги.
 Результатом високого рівня конкурентоспроможності підприємства можуть бути:
    – більш висока частка на ринку;
  – високий рівень використання виробничих, торговельних потужностей підприємства;
   – стабільне і стійке фінансове становище підприємства, його кредитоспроможність та рентабельність.

 


   У рамках планування конкурентоспроможності підприємства доцільно виокремити найбільш значущі для його ефективного розвитку конкурентні переваги його товарів (послуг) і сконцентрувати на них зусилля і планові заходи.

 

  Конкурентну перевагу послуги або товару слід вибирати, якщо вона відповідає таким вимогам:
важливості – вибрана конкурентна перевага приносить більше вигоди і користі клієнтам;
неповторності – конкуренти не пропонують цю відмінність;
доступність – товар або послуга територіально досяжні і доступні для реалізації досить великому колу потенційних споживачів;
неповторність – конкурентам важко перейняти цю перевагу;
доступність за ціною – покупці можуть заплатити за цю перевагу;
прибутковості – це перевага може забезпечити прибутковість підприємства.

 


  Формування комплексу заходів щодо забезпечення конкурентоспроможності підприємства доцільно диференціювати за строками виконання, обсягом необхідних ресурсів, ступеня досягнення конкурентних переваг. І тут найбільш адекватним є програмно-цільовий метод, що охоплює розробку комплексних цільових програм та механізм їх реалізації.
  З конкурентоспроможністю тісно пов’язане поняття надійності роботи підприємства, хоча вони не ідентичні. Надійність роботи підприємства – це його здатність виконувати у встановлені терміни і в повному обсязі свої зобов’язання перед клієнтом, державою, партнерами, економічними агентами, персоналом.
  Конкурентоспроможність впливає на надійність роботи підприємства, що в планових розрахунках слід врахувати як ефективність заходів щодо формування надійності роботи підприємства.

Питання для самоконтролю