Конкурентоспроможність підприємства – це його комплексна порівняльна характеристика, яка відбиває ступінь переваг над підприємствами-конкурентами із сукупності оціночних показників діяльності на певних ринках, за певний проміжок часу.
Тобто, конкурентоспроможність можна оцінювати порівнянням конкурентних позицій кількох підприємств на певному ринку.
При цьому обов’язковою вимогою є порівнянність оціночних параметрів, а саме:
а) технології;
б) потенційних можливостей обладнання;
в) рівня персоналу;
г) системи управління;
д) рівня інновацій;
е) стану комунікацій;
є) рівня маркетингової політики;
ж) експортно-імпортних можливостей та інших параметрів.
Найважливішими параметрами-характеристиками конкурентоспроможності підприємства, чинниками, що впливають на неї є:
1) конкурентоспроможність продукції;
2) здатність до адаптації в умовах змін зовнішнього середовища. Швидка ж адаптація забезпечується комплексом технічних, технологічних, інтелектуальних, організаційних та економічних характеристик.
Розрізняють чотири основні рівні конкурентоспроможності підприємства:
Перший рівень – менеджери дбають лише про випуск продукції, на споживача не зважають.
Другий рівень – менеджери прагнуть, щоб продукція підприємства цілком відповідала стандартам, встановленими конкурентами.
Третій рівень – менеджери уже не зважають на стандарти конкурентів, а вже самі стають «законодавцями моди» у галузі.
Четвертий рівень – коли успіх у конкурентній боротьбі забезпечує передусім не виробництво, а управління, і підприємство цілком стає «законодавцем моди» на цьому ринку.
Конкурентоспроможність підприємства своєю чергою визначає конкурентостійкість підприємства.
Методи визначення конкурентоспроможності підприємства
Методи, побудовані на основі теорії міжнародного поділу праці (теорія порівняльних переваг). Виявляють порівняльні переваги підприємства, які б забезпечили нижчі витрати, ніж у конкурентів.
Методи побудовані на основі теорії ефективної конкуренції:
а) структурний підхід до визначення конкурентоспроможності підприємства – за рівнем монополізації, тобто за рівнем концентрації капіталу, за бар’єрами входу у галузь тощо;
б) функціональний підхід – мається на увазі, що конкурентоспроможність підприємства вища там, де краще організовано виробництво, збут, управління фінансами і таке інше.
Методи, що побудовані на залежності конкурентоспроможності підприємства від якості продукції, або якості і ціни. Що вища якість і нижча ціна товару, то вища його конкурентоспроможність, а, отже, і підприємства.
I група – показники, що характеризують конкурентні позиції внутрішнього потенціалу підприємства і його діяльності:
1) кваліфікація управлінського персоналу;
2) кваліфікація виробничого та обслуговчого персоналу;
3) автоматизація та інформатизація підприємства;
4) інноваційність технологічних і управлінських процесів;
5) функціональність виробленої продукції і послуг та їх конкурентоспроможність.
II група – показники, що характеризують привабливість підприємства для споживачів, партнерів по бізнесу:
1) місце розташування підприємства;
2) номенклатура надає покупцю послуг (основних та додаткових);
3) торговельна марка;
4) цінова політика підприємства;
5) маркетингова стратегія, система просування товару і умови збуту;
6) реклама та її дієвість;
7) імідж (репутація) підприємства.
Значимість таких показників для різних галузей, підприємств і сфер діяльності різна. Крім того, це найбільш загальні показники, які доцільно доповнювати, розукрупнювати, уточнювати з урахуванням специфіки діяльності підприємства, його продукції та послуг, ринку, на якому діє підприємство, умов формування попиту і характеру процесу реалізації та споживання товару або надання послуги.
Наприклад, для підприємств сфери послуг найбільш значущими показниками конкурентоспроможності підприємства, що формують купівельні переваги, можуть бути:
– територіальне розміщення підприємства та доступність до потенційних споживачів його послуг (при цьому необхідно визначити зони тяжіння, пішохідну доступність);
– перелік і набір послуг, зокрема додаткових, які надаються споживачам, їх комплексність, взаємодоповнюваність, гарантованість;
– конкурентоспроможність реалізованих товарів і послуг з урахуванням життєвого циклу товару (послуги), своєчасності його появи на ринку, надійності споживчих властивостей товару та послуги, відповідність сучасним досягненням науки і практики;
– якість реалізованих товарів і послуг, гарантованість, відповідність їх як зовнішнім, так і внутрішнім стандартам з безпеки;
– цінова політика та її адекватність ринкових умов, кон’юнктурних особливостей, стимулюючим функціям ціни;
– реклама (внутрішня і зовнішня), її дієвість і ефективність;
– імідж підприємства та його базові компоненти, наявність бренду, його популярність і керованість.
Ці показники конкурентних позицій оцінюються за 10- або 5-бальною системою і порівнюються за цими самими позиціями з конкурентами. Конкурентів виокремлюють за такими ознаками:
1. один і той самий рівень (класність) виробництва;
2. обслуговують одну й ту саму ринкову нішу і перебувають у територіальній близькості, що дає змогу потенційному споживачу здійснювати реальний вибір між конкурентами з придбання того чи іншого товару або послуги.
Результатом високого рівня конкурентоспроможності підприємства можуть бути:
– більш висока частка на ринку;
– високий рівень використання виробничих, торговельних потужностей підприємства;
– стабільне і стійке фінансове становище підприємства, його кредитоспроможність та рентабельність.
У рамках планування конкурентоспроможності підприємства доцільно виокремити найбільш значущі для його ефективного розвитку конкурентні переваги його товарів (послуг) і сконцентрувати на них зусилля і планові заходи.
Конкурентну перевагу послуги або товару слід вибирати, якщо вона відповідає таким вимогам:
– важливості – вибрана конкурентна перевага приносить більше вигоди і користі клієнтам;
– неповторності – конкуренти не пропонують цю відмінність;
– доступність – товар або послуга територіально досяжні і доступні для реалізації досить великому колу потенційних споживачів;
– неповторність – конкурентам важко перейняти цю перевагу;
– доступність за ціною – покупці можуть заплатити за цю перевагу;
– прибутковості – це перевага може забезпечити прибутковість підприємства.
Формування комплексу заходів щодо забезпечення конкурентоспроможності підприємства доцільно диференціювати за строками виконання, обсягом необхідних ресурсів, ступеня досягнення конкурентних переваг. І тут найбільш адекватним є програмно-цільовий метод, що охоплює розробку комплексних цільових програм та механізм їх реалізації.
З конкурентоспроможністю тісно пов’язане поняття надійності роботи підприємства, хоча вони не ідентичні. Надійність роботи підприємства – це його здатність виконувати у встановлені терміни і в повному обсязі свої зобов’язання перед клієнтом, державою, партнерами, економічними агентами, персоналом.
Конкурентоспроможність впливає на надійність роботи підприємства, що в планових розрахунках слід врахувати як ефективність заходів щодо формування надійності роботи підприємства.
1. Що таке конкурентоспроможність підприємства?
2. За якими параметрами оцінюють конкурентоспроможність підприємства?
3. Які чотири основні рівні конкурентоспроможності підприємства розрізняють?
4. Назвіть методи визначення конкурентоспроможності підприємства.
5. Перерахуйте та назвіть групи і показники цих груп, що характеризують конкурентоспроможність підприємства.