Як і більшість слів української мови, терміни утворюються морфологічним способом, часто із застосуванням спеціалізованих словотворчих морфем. Вони творяться за допомогою суфіксів: -аці(я) (реставрація, експлуатація, аерація), -нн(я) (прискорення, шліфування, цинкування), -ість (пружність, розмірність, міцність), -ач (вмикач, підсилювач, заламлювач, переривач), -ер (рейсфедер, бельведер, грейдер), -аж (такелаж, монтаж, дренаж), -ат (силікат, концентрат, конденсат).
У творенні термінів беруть участь і префікси: до- (доукомплектувати, дообстежити), за- (забетонувати), напів- (напівколона), недо- (недопромисел, недопалив), над- (надбудова), а також одночасне поєднання префіксів і суфіксів: осідання, підйомник, розчинник. Творення термінів відбувається також за допомогою осново- та словоскладання: залізобетон, гіпсокартон, блок-подушка; а також за допомогою абревіації: генплан, профлист, виконроб.
Одним із активних способів творення термінів є запозичення. Значна частина будівельних термінів має грецьке походження (акведук, апсида, базис, стилобат, теодоліт), латинське (арматура, капітель, конструкція, фактура, фундамент), французьке (бетон, каркас, модерн, фасад), німецьке (нівелір, цемент, шпатель), англійське (котедж, лофт, пентхаус, рендеринг) та італійське (лоджія, пілястр, цоколь).