Електронний посібник
ОРГАНІЗАЦІЯ РОБІТ В САДОВО-ПАРКОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ
РОЗДІЛ ІІ
17. Розпланування ділянки
17.1. Розбивочне креслення.
Розбивочне креслення виконують для точного перенесення проєктних планувальних елементів садово-паркового об’єкта в натуру, тобто для розбивки доріжок, майданчиків, басейнів, споруд, малих архітектурних форм та інших елементів планування на місцевості.
Для розробки креслення з генплану знімається копія на кальку без запроєктованих зелених насаджень та горизонталей.
На копію наносять: межі об’єкта, дорожньо-стежкову мережу, майданчики всіх типів, постійні та тимчасові споруди, елементи мережі наземних і підземних комунікацій, великі дерева та валуни – тобто всі існуючі та запроєктовані планувальні елементи, а також ті, до яких можна «прив’язатись» під час розбивки елементів планування. На кресленні вказують розміри майданчиків, доріжок, споруд тощо.
Для виконання розбивочного креслення існують такі способи: метод ординат, метод квадратів та метод теодолітного ходу. Вибір методу виконання розбивки планувальних елементів залежить від величини об’єкта, рельєфу території, наявності деревних і чагарникових рослин, споруд та будівель. На одному об’єкті можливе одночасне використання (поєднання) різних методів.
Метод ординат використовують на невеликих за площею відкритих територіях із слабо посіченим рельєфом. Суть цього методу полягає в тому, що всі запроєктовані елементи планування (краї доріжок, кути споруд, майданчиків, квітників тощо) «прив’язуються» ординатами перепендикулярно до базисних ліній, прокладених в натурі. Базисні лінії в свою чергу «прив’язуються» до існуючих елементів планування. Це можуть бути будівлі (постійні або тимчасові), бордюри існуючих прилеглих доріг або проїздів, огорожа, великі валуни, старі дерева тощо. Коли неможливо «прив’язати» базисну лінію до двох точок, тоді обов’язково вказують кут. Базисних ліній може бути декілька. За необхідності можна проводити допоміжні базисні лінії, які «прив’язуються» до основних. Кількість базисних ліній має бути гранично мінімальною і визначатись залежно від складності планування та величини об’єкта. Всі базисні лінії позначаються великими українськими літерами. На початку базисної лінії вказується нульова точка, від якої буде проводитись підрахунок відстаней.
На базисних лініях вказують відстані між ординатами, починаючи від нульової точки. Кількість розмірів має бути мінімальною, але достатньою для виносу проєкта в натуру.
Під час прив’язки елементів плануваня обов’язково вказують величини «ординат» – відстані між точками прив’язки та базисною лінією. Довжина ординат не повинна перевищувати 20 м (довжини металевої рулетки). Відстань між перпендикулярами залежить від крутизни поворотів доріжки: при крутих поворотах – 5 м, плавних – 10 м і більше. Для точнішого перенесення круглих елементів планування, заокруглень доріжок на перехрестях та поворотах, а також заокруглених країв майданчиків, вказують радіуси, центри яких прив’язують до базисних ліній.
Ординати (перпендикуляри) обов’язково фіксують в місцях прив’язки елементів планування та в місцях дотику до базисної лінії. Для цього використовують засічки, які викреслюються довжиною 2–4 мм справа наліво під кутом 450.
У випадку проставляння розмірів споруд, майданчиків або інших елементів плануваня, що мають геометрично правильні контури, розмірні лінії проводять на відстані не менше 1 см від вимірювальних ліній планувальних елементів, над якими вказують розміри. Існує й інший спосіб позначення відстаней на кресленнях, коли розмірні лінії проводять у вигляді стрілок, що спрямовані в протилежні сторони, а цифри, якими позначають відстані, ставлять в розривах цих ліній.
Цифри, якими позначають відстані розмірних ліній або довжини «ординат» повинні мати величину 4 мм і вказуються з точністю до сотих одиниць.
За наявності великої за площею, рівної, вільної від деревної рослинності ділянки використовують метод квадратів. Цей метод доцільно застосовувати також і для об’єктів з хвилястою мережею доріжок, складною конфігурацією майданчиків або інших елементів планування. Для цього на копію з генплану наносять мережу квадратів зі сторонами 5, 10, 20 або 50 м залежно від складності планування. За наявності складних ділянок, квадрат в цьому місці можна розбити на декілька менших квадратів. Одну із сторін сітки квадратів необхідно обов’язково «прив’язати» до будь-якого існуючого елемента планування. Точки перетину вертикальних і горизонтальних ліній нумерують. До сторін квадратів перпендикулярами прив’язують краї доріжок, кути майданчиків та ін. В місцях перетину планувальних елементів зі сторонами квадратів проставляють відповідні розміри.
Досить часто на практиці методи ординат і квадратів застосовують разом: великі елементи розбивають за допомогою ординат, а невеликі зі складним плануванням – методом квадратів.
Метод теодолітного ходу застосовують на різних за величиною об’єктах з великою кількістю насаджень (закриті території) та складним рельєфом. Виконується він за допомогою побудови теодолітних ходів по алеях та дорогах і прив’язкою до них окремих елементів планування та споруд. Для цього на червоній лінії, наприклад, біля входу в парк чи сквер, визначають точку, що лежить на осі запроєктованої алеї чи дороги, та її координати.
Метод теодолітного ходу застосовують на різних за величиною об’єктах з великою Всю алею, дорогу розбивають на відрізки з характерними поворотами, вигинами, тобто намічають трасу, що має характер ламаної лінії. В точках перелому ліній вказують румби (горизонтальний кут, який відраховується від найближчого напрямку меридіана (північного або південного) до напрямку даної лінії і може мати значення від 00 до 900) або азимути (горизонтальний кут, який відраховується від північного мерідіального напрямку до необхідного напрямку даної лінії і виміряються з півночі через схід, південь і захід, тобто по напрямку руху часової стрілки, та може мати значення від 00 до 3600). До лінії теодолітного ходу прив’язуються елементи планування.
На полях креслення розміщують: орієнтацію за сторонами світу, експлікацію, умовні позначення, баланс території, кутовий штамп (в правому нижньому кутку), конструктивні розрізи паркових доріжок, майданчиків, інженерних споруд тощо.
17.2. Посадкове креслення.
Посадкове креслення призначене для винесення в натуру запроєктованих посадкових місць дерев і чагарників з вказанням породи та кількості екземплярів рослин, що висаджуються, а також прив’язки квітників та газонів. Його виконують на кальці способом «ординат» (для невеликих об’єктів з малою кількістю посадкових місць) чи методом «квадратів» (для великих площ з великою кількістю посадкових місць, складними за конфігурацією квітниками тощо).
Для цього з дендроплану роблять викопіровку: переносять межі об’єкта, всі існуючі та запроєктовані планувальні елементи, будівлі, споруди, місця посадок запроєктованих дерев та кущів, без існуючої рослинності. За наявності великої кількості цифрового матеріалу, на посадковому креслені дозволяється не зображувати горизонталі.
Прив’язка посадкових місць проводиться аналогічно прив’язці планувальних елементів на розбивочному кресленні.
Метод ординат. Місця посадок дерев та кущів «прив’язуються» до базисних ліній або існуючих чи запроєктованих доріг, майданчиків, будівель, споруд та інших планувальних елементів за допомогою перпендикулярів, довжина яких вказується в метрах з точністю до десятих і не повинна перевищувати величину 25–30 м. Для лісопарків допускається величина ординат в межах 100 м. Між посадковими місцями в куртинах, гаях чи групових посадках обов’язково вказуються відстані. У випадку рядової чи алейної посадок вказується крок посадки, а також відстань від крайніх дерев ряду до базисної лінії.
Посадкові місця для стандартних саджанців зображують розміром 3 мм за М 1:500 і 4–5 мм за М 1:200. Для крупномірних дерев посадкові місця зображують більших розмірів. У точках посадки дерев ставиться кружечок, а для кущів – рівнобедрений трикутник. Збоку позначки роблять виносну лінію, де записують номер виду рослини, який відображає порядок її розташування у таблиці під назвою «Відомість обсягів робіт для посадки дерев та чагарників». Посадкові місця однакових видів рослин сполучаються тонкими лініями і біля крайньої ями виводиться позиційна лінія у вигляді дробу, де вказується: в чисельнику – номер виду згідно з посадковою відомістю, в знаменнику – кількість штук з’єднаних рослин. При посадці рослин в котловани, обов’язково вказують його розміри та відстань між рослинами або кількість штук на 1 м2.
Запроєктовані масиви відображаються умовними позначеннями, вказуються їх розміри (довжина, ширина) та схема посадки сіянців чи саджанців.
Якщо посадкове креслення перевантажене цифровим матеріалом, тоді прив’язка насаджень виконується на спеціальному розбивочному кресленні.
Траншеї для живоплотів на плані зображуються двома паралельними лініями і прив’язуються до бровок доріг, майданчиків та інших планувальних елементів.
Прив’язку посадкових місць можна виконати і до сітки квадратів, якщо розбивочне креслення складено методом квадратів.
На полях посадкового креслення розміщуються такі дані: відомість обсягів посадкових робіт дерев та чагарників, посадкова відомість квіткових рослин, відомість асортименту газонних трав, баланс території, умовні позначення, а також зображуються конструктивні розрізи кам’янистих гірок, квітників, посадкових ям, траншей, котлованів тощо.
17.3. Розпланування ділянки.
Перенесення проєкту в натуру здійснюється із дотриманням усіх розмірів прив’язок елементів плануваня та озеленення, які вписані у робочих кресленнях. Розплануваня ділянки проводиться в два етапи.
В першу чергу позначаються в натурі межі ділянки, траси доріг, підземних комунікацій, а також контури споруд та майданчиків.
В другу чергу розмічаються посадкові місця (ями, траншеї, котловани) дерев, кущів та ліан, а також контури елементів квіткового оформлення із притаманними їм малюнками, що характерні для тих чи інших типів квітників.
За умови невеликих розмірів ділянки, перенесення на місцевість елементів планування та озеленення здійснюється за допомогою мірної стрічки, шнура і транспортира. На великих об’єктах садово-паркового будівництва, особливо в умовах складного рельєфу або ж за наявності будівель та насаджень, – за допомогою геодезичних інструментів.
Основні елементи планування та посадкові місця декоративних рослин закріплюються на місцевості кілками наступним чином:
• зовнішні межі ділянки – в кутках і через кожні 10–20 м;
• контури майданчиків – в кутках і в точках перетину їх з алеями та доріжками;
• круглі елементи, еліпси та інші криві лінії – у геометричних центрах та характерних точках повороту;
• рядові посадки дерев і чагарників (зокрема у масивах) – в місцях посадки крайніх екземплярів і через кожні 5–10 м. Детальна розбивка посадкових місць в рядах та межах контурів деревних масивів може проводитись безпосередньо перед викопуванням ям;
• живоплоти, бордюри, рабатки – на початку та в кінці елемента і через кожні 3–5 м (по осях або бровках посадкових траншей), а також в точках переломів осі.
Послідовність перенесення проєкту в натуру встановлюється залежно від черговості окремих ділянок території, що підлягають озелененню. Перенесення в натуру розбивочного креслення проводиться до початку основних озеленювальних робіт, а отже, після закінчення вертикального планування та прокладання усіх необхідних підземних комунікацій.
Практична робота 13
Практична робота 14
Питання для самоконтролю
1. Що таке ордината?
2. Що таке базисна лінія?
3. Скільки базисних ліній має бути на кресленні?
4. Охарактеризуйте розбивочне креслення методом квадратів.
5. Охарактеризуйте розбивочне креслення методом ординат.
6. Охарактеризуйте розбивочне креслення методом теодолітного ходу.
7. Яка максимальна довжина ординат має бути на розбивочному кресленні?
8. Яка мінімальна довжина ординат має бути на розбивочному кресленні?
9. Яка максимальна довжина ординат має бути на посадковому кресленні?
10. Яка мінімальна довжина ординат має бути на посадковому кресленні?
11. Яка роль засічок на посадковому та розбивочному кресленнях7
12. Чи можна проводити прив’язку запроєктованих елементів планування до заокруглених існуючих планувальних елементів?
13. Чи можна проводити прив’язку одних запроєктованих елементів планування до інших запроєктованих планувальних елементів?
14. Чи можна проводити прив’язку посадкових ям до заокруглених існуючих планувальних елементів?
15. Як на посадковому кресленні позначають посадкові ями дерев та чагарників?
16. Від чого залежить розмір умовних позначень посадкових ям на кресленні?
17. Під яким кутом проводиться ордината відносно базисної лінії?