2.2.2 КЛАСИФІКАЦІЯ ЖИВИХ ОГОРОЖ ЕЛЕМЕНТИ ТОПІАРНОГО МИСТЕЦТВА
Типи живоплотів дуже різноманітні і визначаються морфологічними особливостями використовуваних рослин, формою, висотою, складністю влаштування, асортименту і роллю, яку вони повинні виконувати протягом десятків років.
Морфологічні особливості. Залежно від наявності або відсутності шпильок і колючок на пагонах, загостреного листя живоплоти ділять на колючі і м’які (не колючі).
Залежно від тривалості життя листя – на вічнозелені, хвойні і листопадні.
Колючі живоплоти. Мало які живоплоти можуть порівнятися з колючими щодо виконання захисних функцій.
Для створення колючих загорож використовують такі основні рослини: ялина канадська, ялина колюча, ялина звичайна, ялина сиза конічна, барбариси – амурський, звичайний, Тунберга, глоди – алтайський, Арнольда, даурський, кошенільний, звичайний, одноматочковий, обліпиха, шипшини.
Вічнозелені живоплоти мають декоративну перевагу, оскільки своєю зеленню вони оживляють пейзаж цілий рік. Саме завдяки їх постійній зелені сад взимку не «вмирає», а зберігає свою красу. У зимовий період вічнозелені загорожі виглядають як живописні лінії і візерунки на білому полотні. Серед звичайних вічнозелених є і красивоквітучі види і ряболисті форми. Вічнозелена загорожа влітку – прекрасне тло для квіткових рослин, взимку – для снігозатримання та захисту від зимових вітрів та різних негод.
Хвойні та вічнозелені рослини: ялівці, сосна гірська карликова, туя західна, лавровишні, магонії, самшити, бруслина японська, бирючина блискуча, тиси кущових форм та ін.
Листопадні живоплоти, на відміну від вічнозелених, декоративні в листяному стані, взимку їх снігозахисна і вітрозахисна функції нижчі. Зате серед листопадних рослин є безліч красивоквітучих, ряболистих, плодових, медоносів, лікарських рослин. Є рослини з красивим забарвленням кори (верби, дерен). Для листопадних живоплотів використовується багато видів рослин, а саме: акації, аронія чорноплода, бирючина, барбариси, бруслини, бук, глоди, бузини, вишні, в’язи, гортензії, граб, дерен, жимолості, верби, калини, кизильники, спірея калинолиста, бузок, смородина, сніжноягідник, спіреї (таволги), хеномелеси і багато інших.
Ліани – це плетючі рослини, що прикріпляються до опор за допомогою різних пристосувань. Тут про використання ліан для живоплотів не йдеться, хоча їх в ландшафтному дизайні описано ширше. Перевага ліан в тому, що вони, займаючи вузькі, незручні для інших рослин місця, здатні за короткий період часу створити на опорах щільні або ажурні загорожі. Як опори можуть застосовуватися сітки, грати, арки, тунелі, кам’яні або бетонні підпірні стінки (рис. 90). Найпопулярніші рослини: виноград справжній, дівочий виноград, деревозгубник, жимолості – американська, в’юнка, каприфоль та ін., ломиноси (клематиси), лимонник китайський, актинідії, хміль, виткі троянди поліантові тощо.
Запашні живоплоти формують з рослин з приємним ароматом (рис. 91). Враховують особливості аромату, його силу, здатність поширення і придатність для людей з підвищеною чутливістю, у яких сильні запахи можуть викликати головний біль і погане самопочуття, або алергіків, у яких запахи можуть викликати важчі реакції.
Поширені рослини: троянди, лаванда, бузок, черемхи, ялівці, рододендрони, бузки, декоративні яблуні та сливи та ін.
За формою живоплоти ділять на вільно зростаючі і формовані.
ШпалВільно зростаючі живоплоти (рис. 92) створюють за наявності достатнього місця в саду. Ширина такої загорожі може доходити до двох метрів. Вільно зростаючі загорожі створюють з порід, що погано реагують на стрижку, рясно і красиво квітують – це бобівник, бузок, вейгела, дейція, сніжноягідник, спірея, або ж що мають природну компактну форму – ялівці, ялини, кипарис, туї, пірамідальна тополя та ін. Значною перевагою вільно зростаючих загорож є те, що вони не вимагають регулярного формувального обрізування; легке обрізування для рясноквітучих рослин робиться один раз в рік.
Формовані живоплоти мають чіткі геометричні лінії на окремій ділянці, створюючи оптичну завершеність або змінюючи оптичне сприйняття ландшафту. Такі загорожі роблять з дерев і чагарників, які добре піддаються стрижці, створюючи щільну крону і густе галуження. З віком ці загорожі стають непрохідними і не проглядаються. Формовані загорожі компактні; це справжній порятунок для маленьких садових ділянок, особливо коли вони колючі, зокрема глоди.
Прямокутна (рис. 93) форма рекомендується тільки для тіневитривалих деревних порід (тис, ялина, бук, граб). Більш світлолюбні рослини (а також ялина) за такого формування можуть оголятися знизу.
Трапеція (рис. 94) зі скосом не менще 10 градусів залишає досить світла і для нижньої частини, а тому є оптимальною майже для усіх видів деревних рослин.
Трикутна форма з нахилом бічних сторін під кутом 60–80 градусів також є універсальною.
Округла форма (рис. 95) вимагає більшого простору і досвіду стрижки, але і більше всього відповідає природному зростанню багатьох деревних рослин, зазвичай невисоких дерев та різних кущів (туя).
За висотою живоплоти підрозділяються на: бордюри (до 0,5–1,0 м), власне живоплоти (1,0–2,0 м) і живі стіни (більше 2,0 метрів).
Бордюри формуються з низькорослих чагарників, що добре переносять стрижку, – деревно-чагарникових порід, однорічних рослин. Якості, якими мають володіти рослини для бордюр – густі гілки, дрібне листя, малорозлогі гілки та повільне карликоподібне їх зростання.
Бордюри – спосіб виділити візерунки в квітниках, відокремити “парадну” частину парку, створити обрамлення доріжки і газонів. Бордюри висаджують вздовж доріжок, кордонів, газонів і терас (обрамленням ховається перепад рівнів між, наприклад, мощенням і газоном), використовують для окантовки садових елементів, для підбиття квітників (висота бордюру не повинна перевищувати висоту оздоблюваних рослин) (рис. 96). Бордюри можуть бути вільно зростаючі (магонія падуболиста і повзуча, поліантові троянди, спірея японська, верес та ін.) або формовані (самшит, бруслина японська, жимолость блискуча та ін.).
Формують з чагарників або невисоких дерев. Краще всього сюди підходять тіневитривалі породи з відносно повільним зростанням, сильною розгалуженістю та густим листям. Вибір рослин для цього величезний, що детально висвітлено раніше.
Живі (зелені) стіни (рис. 97) – це живоплоти висотою більше 3 м з дуже густо посаджених дерев або високих чагарників, які регулярно підстригають (зверху та з боків). Служать не лише для декоративних цілей, а переважно для захисту від вітру, шуму, пилу і сторонніх очей. Вони висаджуються частіше уздовж ділянок та доріжок. Для стін використовується більшість деревних порід, які витримують стрижку і дають густе галуження. Дуже добре підходять тіневитривалі породи з дрібним листям, густим розташуванням пагонів і листя, які повільно зростають. Це граб звичайний, ліщина, клен гостролистий, ялина, бук лісовий. Дуже високі стіни (заввишки більше 4 м) можна створювати з вузькокронних деревних порід, що не вимагають формування. Більше підходять дерева з колоноподібними вузькопірамідальними кронами (пірамідальна тополя, тополя Болле, ялина звичайна) або вільноростучі дерева (глід, яблуня, липа).
За складністю влаштування живоплоти діляться на кілька типів (рис. 98).
Однорядні живоплоти. Зі щільногілястих чагарників, розташованих самостійно або поряд з огорожами з неживих матеріалів. Рослини висаджують досить щільно.
Дво-, трирядні живоплоти зустрічаються найчастіше, оскільки відповідають захисним і архітектурно-художнім вимогам. Дво- трирядні живоплоти можуть створюватися з різнорівневих посадок, що виглядає дуже декоративно. Висаджуються з однієї або декількох порід рослин. Частіше створюють дворядні живоплоти.
Однопородні живоплоти одного виду рослин в 1, 2, або 3 ряди.
Комбіновані (рис. 99) складаються з 2–3 і більше порід, що вільно зростають у багаторівневій посадці. Для підвищення захисної функції добре поєднувати колючі форми з неколючими. Гарно виглядають рослини, що володіють контрастними кольорами, підкреслюють декоративність один одного, формовані високорослі неквітучі з неформованими низькими красивоквітучими видами, великолистні з дрібнолистими. Комбіновану загорожу можна посадити з чагарників з різними термінами цвітіння, доповнити ліанами.
Рис. 100. Шпалера
Рис. 101. Штучно переплетена шпалера
Рис. 102. Фігурний живопліт
Шпалера – ряд густо посаджених дерев, стрижених у вигляді стіни (рис. 100). Для більшої міцності їх прикріпляють до дерев’яних грат (шпалер), які з часом можна прибрати, і піддають формувальній стрижці у вигляді вузької стінки. Шпалери імітують форму архітектури будівель. Краще всього сюди підходять такі рослини: верба, груша, глід, в’яз. Плодові дерева, зростаючі на шпалерах, раніше вступають в стадію цвітіння та плодоношення і полегшують працю садівника.
Використовується і тип шпалер, створений із витких рослин, опорою для яких була дерев’яна решітка (трельяж).
Шпалерні, що штучно переплітаються (рис. 101). Для більшої міцності переплетені пагони рослин можна штучно зрощувати шляхом щеплення зближенням в місцях їх стикання. Це вимагає багато
праці і часу, але сформує бездоганний оригінально переплетений живопліт.
Переносні живоплоти. Для виконання повноцінної захисної функції живоплоту потрібний певний, частенько тривалий період часу. Це актуально особливо для суворого клімату з коротким вегетаційним періодом. Аборигенні рослини пізніше пробуджуються навесні і раніше скидають листя, часто за дуже теплої погоди. Тому тимчасовий захист і декоративний вигляд можуть забезпечити переносні живоплоти. Їх роль можуть зіграти спеціально вирощувані для цієї мети рослини із зимового саду.
Фігурні живоплоти (рис.102). Живоплоти можна розташовувати не лише у вигляді прямих ліній, що обкреслюють певні кордони. Крім того, вони можуть створювати кругове обрамлення квіткових клумб, напівкруглі ніші для лавок або садової скульптури, хвилясті або рівні поверхні, прикрашені кулями, пірамідами, конусами, зображеннями людей, тварин, посуду, автомобілів; вагонів. Вони формують букви, слова, вензелі, що можуть бути виконані на невеликій ділянці. За допомогою топіарного мистецтва можна втілювати найоригінальніші ідеї в різноманітних фігурних загорожах.
Живоплоти можна поєднувати з дерев’яними, металевими, кам’яними та іншими огорожами.