Електронний посібник
ОРГАНІЗАЦІЯ РОБІТ В САДОВО-ПАРКОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ
РОЗДІЛ ІІІ
19. Утримання газонів
19.1. Формування газонного травостану в рік посіву та наступні роки. Режим стрижки.
19.2. Підживлення газонних травостанів.
19.3. Боротьба з бур’янами і мохами.
19.4. Полив газону.
19.5. Ремонт газону.
19.6. Землювання і прикатування поверхні газону.
19.7. Прочісування, рихлення і поверхневе проколювання дернини.
19.1. Формування газонного травостану в рік посіву та наступні роки. Режим стрижки.
Для підтримання декоративного вигляду газону необхідно проводити його систематичне скошування. Режим стрижки повинен відповідати типу газону та його видовому складу. Взагалі трави можуть існувати в умовах безперервного зрізування листків тому, що бруньки відновлення в них закладаються в зоні кущення, яка розміщується у верхньому шарі ґрунту або на його поверхні, і при скошуванні газону не пошкоджується. Крім того, в молодих вегетативних пагонах у нижніх вузлах накопичуються запасні поживні (пластичні) речовини, які сприяють інтеркалярному росту молодих пагонів злаків у випадку пошкодження (відчуження) апікальних меристем у верхніх точках росту. Тому для забезпечення максимальної життєдіяльності травостану під час стрижки не можна зрізати більше ніж1/3 здорової поверхні листків і пагонів. Отже, скошування травостану слід проводити тоді, коли трава досягне висоти, яка перевищує 1/3 запланованого рівня висоти стрижки.
Період скошування газону – квітень-жовтень.
Травостан молодого газону необхідно скошувати тоді, коли пагони досягнуть висоти 10–15 см. Досить непогані результати також дає перше скошування молодого газону безпосередньо перед початком цвітіння, що підвищує посухостійкість трав завдяки більш потужному наростанню коріння, однак максимальний декоративний ефект і повна зімкнутість травостану в цьому випадку наступає на 3–4 тижні пізніше. Висота першого скошування молодого газону має бути не нижчою 5–6 см. В подальшому висота та кратність скошування залежать від видового складу травостану або типу газону, періоду року та кліматичних умов. Завищення або заниження висоти скошування впродовж тривалого часу впливає на видовий склад травостану, призводить до його зрідження і, як наслідок, – до забур’янення газону.
Партерні та звичайні садово-паркові газони, створені з дрібностеблових злаків, за умови достатнього зволоження рекомендується скошувати на висоті 3–4 см, а з грубостеблових злаків – 4–5 см. В умовах засухи на газонах, які не поливаються, висоту стрижки необхідно підняти на 1–2 см (особливо для молодого травостану) для запобігання обпалення коріння, яке знаходиться близько до поверхні ґрунту. Кратність скошування партерних газонів – не рідше ніж раз в тиждень; звичайних газонів – один раз в декаду.
Травостан лугових газонів скошують 1 раз в місяць на висоту 6–8 см. За період вегетації їх скошують 2–5 разів.
Мавританський зрілий газон перший раз скошують тоді, коли відцвіте і осиплеться насіння весняно-квітучих трав (зазвичай, це середина літа – липень), а другий і останній раз його скошують у вересні–жовтні. Однак існують і виключення, все залежить від особливостей цвітіння осінньо-квітучих рослин. Висота скошування мавританського газону – 8–10 см.
Спортивний газон у період достатнього зволоження скошують на висоту 3 см через кожні 5–7 днів. Влітку в жарку погоду висоту скошування футбольного поля необхідно підняти максимум до 3,5 см (регламентовано ФІФА).
Несистематичне скошування травостану з великими інтервалами негативно впливає на розвиток трав, внаслідок чого витягуються стебла, знижується їх пружність, що в свою чергу призводить до вилягання пагонів, випадання тонкостеблових злаків із флористичного складу, зниження декоративності газону та його стійкості до витоптування. У випадку тривалого запущення газону, скошування травостану необхідно проводити в декілька прийомів, поступово зменшуючи висоту рослин.
Вважається корисним раз у 3–4 роки перше весняне скошування проводити із 7–10-денною затримкою, що сприяє кращому укоріненню трав після зимівлі.
Ріст газону припиняється приблизно до кінця жовтня, тому останнє скошування необхідно провести за тиждень до припинення росту трав – в другій декаді місяця, коли середньодобова температура повітря становить +100 С, щоб рослини встигли заживити рани. Висота трави, яку залишають на зиму, не повинна бути занадто високою, оскільки це може призвести до її випрівання. Оптимальна висота газону має становити не більше 5 см.
Після останнього скошування травостан необхідно вичесати від залишків відмерлої трави і підживити на зиму органічними добривами.
Скошування невеликих за площею газонів проводять колісними електромоторними газонокосарками, на більших площах – самохідними газонокосарками, а для травостану вздовж бровок тротуарів, біля стовбурів дерев та чагарників використовують тримери.
Кожне наступне скошування травостану колісними газонокосарками необхідно проводити перпендикулярно до попереднього напрямку.
Для зменшення кратності скошування травостану можна застосовувати хімічні речовини – регулятори росту. Фізіологічно активні препарати здатні затримувати поділ клітин (ріст трав) в апікальній меристемі, внаслідок чого стимулюється ріст інтеркалярної меристеми, що проявляється в інтенсивному розвитку пазушних бруньок, з яких розвиваються бокові пагони. Це призводить до загущення травостану в приземному шарі, що відповідно покращує якість газону. Однак не всі трави ідентично реагують на ті чи інші інгібітори росту, тому є ймовірність зростання частки небажаних видів трав та бур’янів, що в свою чергу погіршить декоративний вигляд газону, або ж навіть може призвести до виродження травостану. В якості інгібіторів росту застосовують такі препарати: ГМК (гідразид малеїнової кислоти), В-хлоретил (триметиламоній або хлорхолінхлорид (Тур або ССС), етрел, альцит-30 та ін. Технологія застосування інгібіторів полягає в обприскуванні травостану 0,1–0,3 % розчином препарату через 4–5 днів після скошування газону. Застосування інгибіторів є досить ефективним на спортивних та спеціальних газонах (відкосах, насипах, схилах та магістралях автодоріг).
19.2. Підживлення газонних травостанів.
Травостан є потужною фітоценотичною системою, яка постійно поглинає поживні речовини з ґрунту, тим самим збіднюючи його, і внаслідок регулярного скошування ці речовини виносяться за межі газону. Тому травостан, який регулярно скошується, потребує систематичного підживлення. Для цієї операції застосовуються мінеральні добрива (азотні, фосфорні та калійні), які періодично вносяться в ґрунт визначеними дозами.
Азот – важлива складова частина білків, які формують основу клітинних структур рослин. Азот сприяє посиленому наростанню зеленої маси рослин, що за регулярних скошувань забезпечує швидке відростання травостану, його загущення, а також покращує колір забарвлення листків. За нестачі азоту рослини набувають світло-зеленого забарвлення, а нижні листки передчасно жовтіють. Висвітлювання листка розпочинається з жилки і прилеглої до неї частини листової пластинки.
Кращим азотним добривом в органічній формі є сечовина, в неорганічній – аміачна селітра та сульфат амонію (на кислих грунтах).
Вноситься азот зазвичай в кінці зими – на початку весни, а також після першого покосу. В подальшому внесення азоту проводять тоді, коли газон набуває світло-зеленого забарвлення (зазвичай в середині літа).
Фосфор входить до складу протоплазми, а також бере участь у фотосинтезі (утворенні АДФ, АТФ, НАДФ тощо). Фосфор сприяє потужному розростанню кореневих систем трав, чим покращує щільність дернини та підвищує стійкість газонних трав до посухи. Фосфати збалансовують та притримують посилену дію азотних добрив. Нестача фосфору відображається на зовнішньому вигляді рослин – нижнє листя змінює своє забарвлення на тьмяно-зелений колір з червонувато-фіолетовим відтінком.
Фосфорні добрива вносять навесні, влітку і восени. В кінці вегетаційного періоду потреба у фосфорі зростає, оскільки він разом з калієм підвищує морозостійкість газонних трав. З фосфорних добрив велику цінність для підживлення травостану має суперфосфат. На кислих ґрунтах Полісся, Лісостепу, зони Карпат рекомендується вносити фосфорну муку.
Калій виконує роль своєрідного регулятора фізіологічних процесів (при утворенні сполучної тканини, цукрів, крохмалю), тому безпосередніх змін, які фіксуються візуально в травостані, зазвичай не відбувається, лише спостерігається краще зберігання зеленого забарвлення листя в посушливий період, а також покращується морозостійкість трав та інтенсивність пагоноутворення. Крім того, калій сприяє кращому кущенню злаків та підвищенню міцності пагонів. За нестачі цього елемента починає жовтіти верхня частина середніх і нижніх листків, а через деякий час їх кінчик та краї відмирають.
Калій рекомендовано вносити три рази за сезон у вигляді сульфату калію, хлористого калію, калімагнезію та інших сполук.
Підживлення мінеральними добривами необхідно проводити не тільки систематично, але і в певних співвідношеннях між основними поживними елементами (азотом, фосфором та калієм). Норма внесення добрив визначається за основним елементом – азотом, який за увесь вегетаційний період вноситься в кількості 25–35 г/м2. Обсяги внесення інших елементів живлення, а саме фосфору і калію, вираховуються із співвідношення NPK = 6:2:3.
Підживлення газону азотними добривами необхідно розпочинати весною відразу ж після танення снігу, оскільки мікроорганізми в грунті активуються за температури + 140 С, а злаки розпочинають відростати за значно нижчих температур. В цей період такий агрозахід допомагає уникати азотного голодування. Закінчувати внесення азотних добрив необхідно за 1–1,5 місяці до завершення вегетаційного періоду. Впродовж сезону азотні добрива вносять зазвичай 3–4 рази. Дози внесення азотних добрив в першій половині літа збільшуються порівняно із весняним і пізньолітнім підживленнями.
Малорозчинні фосфорні добрива можна вносити 1–2 рази за сезон – навесні і восени.
Підживлення калієм слід проводити 2–3 рази за сезон: перший раз одночасно з азотним підживленням, останній – восени.
Крім звичайного підживлення, під час обприскування травостану фунгіцидом можна використовувати «позакореневе» підживлення добривами з розрахунку 10 г на 5 л води на 100 м2 газону.
Поживних елементів вважається достатньо, якщо впродовж тижня можна провести мінімум одне скошування. Якщо проводиться більше 2-х скошувань на тиждень, тоді норму і кратність внесення добрив необхідно зменшити мінімум вдвічі.
Крім мінеральних добрив, газон час від часу необхідно підживлювати також і органічними добривами. В якості органічних добрив використовують перегній, торфокомпости або звичайні компости, просіяні через решітку. Внесення чистого торфу може викликати надлишкове підкислення верхнього шару ґрунту і відповідно поширення моху, а наступне вапнування ділянки збільшить чисельність бур’янів на газоні. Тому торф необхідно перед внесенням компостувати з вапном. В торфокомпост можна домішувати також деревний попіл з розрахунку0,5–1 т/га. Перегноєм газон можна підживлювати восени, після останнього скошування, а також ранньою весною, з розрахунку 10–12 т/га. Крім того, в якості органічних добрив можна використовувати кісткове борошно з розрахунку 300–700 кг/га, кров’яне борошно – 200–400 кг/га та пташиний послід – 300–500 кг/га. Органічні добрива необхідно рівномірно розприділяти на поверхні газону товщиною до 2 см.
19.3. Боротьба з бур’янами і мохами.
В системі заходів по догляду за газонами боротьба з бур’янами є найбільш важливою і трудомісткою операцією. Бур’яни забирають з ґрунту значну кількість поживних речовин, конкурують з культурними травами за вологу та світло. Крім того, вони є причиною поширення різних видів шкідників та хвороб. Розростаючись, бур’яни займають значну площу в травостані, тим самим пригнічуючи злакові трави, погіршують декоративний вигляд (утворюють нерівну горбкувату поверхню) та знижують густоту газону.
В зв’язку із цим боротьбу з бур’янами необхідно проводити систематично, з ранньої весни до пізньої осені, і ні в якому випадку не допускати цвітіння бур’янів та дозрівання їхнього насіння (одна дозріла голівка кульбаби може дати більше сотні насінин). Боротися з молодими вкоріненими бур’янами набагато важче, ніж з материнськими рослинами. Для успішної боротьби з бур’янами необхідно знати їх види, умови поширення, способи розмноження та причини стійкості.
Бур’яни класифікують за тривалістю життя на одно-, дво- та багаторічні. Однорічні бур’яни завдають, як правило, невеликої шкоди. З’являються вони переважно на молодому газоні. До однорічних бур’янів відносять грицики звичайні, мокрицю, лободу та інші види, які внаслідок скошування досить швидко випадають з травостану, не встигаючи дати насіння.
На газонах, де проводиться регулярне скошування, зустрічаються лише деякі дворічні бур’яни. Більшість бур’янів, що зустрічаються в дерновому покриві, є багаторічниками, які здатні до постійного відновлення і поширення в травостані. Найчастіше на газонах зустрічаються: кульбаба, подорожник середній, деревій звичайний, щавель лісовий, жовтеці повзучий та їдкий, маргаритка багаторічна, вероніка польова, будяк польовий, суховершки звичайні, гірчак звичайний або спориш тощо. Дуже небезпечними є розеточні та повзучі бур’яни, які витримують регулярне скошування, зокрема це маргаритка багаторічна, кульбаба лікарська, різні види подорожника, суховершки звичайні, гусячі лапки, спориш тощо. Вони ростуть притиснутими до землі і тому не зрізуються ножами газонокосарки. Деякі види трав, зокрема деревій та гусячі лапки, що є бур’янами на партерних і звичайних садово-паркових газонах, на лугових, можуть разом із злаками формувати травостан.
Для ефективної боротьби з багаторічними бур’янами необхідно застосовувати комплекс винищувальних та хімічних заходів у поєднанні із спеціально складеною системою підживлення газонів. Так, наприклад, як свідчать результати дослідів, проведених в Англії, за систематичного внесення сірчанокислого і фосфорнокислого амонію на газонах знищуються такі бур’яни: жовтець повзучий, маргаритка багаторічна, суховершки звичайні, подорожник ланцетолистий, деревій звичайний, вероніка, конюшина біла. Для цього сірчано- або фосфорнокислий амоній з розрахунку 12–13 г/м2 в суміші з компостом і піском вносять на газон чотири рази за вегетаційний період. Ці ж добрива у більшій концентрації можуть знищити подорожники великий та перистий тощо. Додавання до сірчанокислого амонію залізного купоросу дозволяє збільшити його ефективність. Вважається, що підкислення ґрунту внаслідок внесення цих добрив є основною причиною відмирання бур’янів. Крім того, є версія, що іони амонію мають токсичний вплив на більшість бур’янів, а на злакові трави навпаки діють позитивно, посилюючи їх ріст. Для вказаних цілей рекомендується застосовувати таку суміш: сірчанокислий амоній, обезводнений (прогрітий на вогні) залізний купорос, вільний від вапна пісок або ж розсипчастий компост в пропорції 3:1:20. Цю суміш можна вносити на газон 4–6 разів впродовж вегетаційного періоду з розрахунку 130–200 г/м2. Якщо газон сильно забур’янений, тоді з квітня по червень (найкращий період внесення, оскільки залишається ще досить багато часу для росту культурних трав) можна застосовувати ту ж саму суміш («газонний пісок»), але в іншій пропорції (35:15:50). Норма внесення в такому випадку становить 100–130 г/м2. Вказану суміш вносять тільки тоді, коли ґрунт вологий. Якщо ж після її внесення буде засуха, тоді через декілька днів ділянку необхідно полити водою.
Мох на газонах знищують залізним купоросом, змішуючи його з повним мінеральним добривом з розрахунку 8–16 г/м2 двічі на сезон. З цією ж метою можна також застосовувати суперфосфат – 68 г/м2 або сірчанокислий амоній – 45 г/м2 без наступного поливу. «Вигорівша» разом з мохом трава відновлюється через 3–4 тижні. Позитивний результат в боротьбі з мохом дає також внесення на поверхню газону меленого дерев’яного вугілля. Мох на газоні врешті-решт можна знищувати шляхом внесення меленого вапняку або крейди з розрахунку 50 г/м2. Крім «сухого» внесення вапняку, можна застосовувати так зване «молочко» (100–200 г садової крейди на 10 л води), після чого необхідно провести аерацію (проколювання газону на глибину 10–15 см вилами) та піскування (розкидання піску на поверхні засміченого мохом газону товщиною 1–2 см).
Крім вище описаних засобів, для боротьби з бур’янами використовують такі сучасні гербіциди як лінтур та лонтрел-300 Д тощо.
На молодому газоні гербіциди можуть викликати загибель злакових трав, тому тут їхнє застосування необхідно проводити з великою обережністю і не раніше, ніж у фазу повного кущення рослин.
19.4. Полив газону.
Життєдіяльність трав’яного покриву підтримується оптимальним водним режимом ґрунту, який безпосередньо впливає на живлення рослин (розкладання органічних речовин на простіші мінеральні, розчинення мінеральних добрив до стану суспензій, вбирання поживних речовин рослинами у вигляді концентрованих розчинів), інтенсивність вегетативного відновлення та загальний стан фітоценотичної системи. Оптимальна вологість ґрунту під газонним покривом має бути в межах 60-80%.
Таблиця 1
Потреба у воді газонного покриву залежно від температури повітря
Газон необхідно поливати тоді, коли трава починає втрачати свою свіжість та пружність. Полив рекомендується проводити до повного зволоження ґрунту на глибину кореневої системи 15–20 см. Щоденний легкий полив з незначним змочуванням ґрунту є неефективним, оскільки призводить до розвитку поверхневої кореневої системи у злаків. Крім того, часті і рясні поливи сприяють переущільненню верхнього шару грунту та вимиванню поживних елементів в нижні шари, стимулюють розростання бур’янів. За достатнього зволоження грунту молекули води знаходяться на стінках капілярів у вигляді плівки, що створює молекулярний натяг, завдяки чому вода із нижніх горизонтів без особливої перешкоди піднімається наверх.
Відбувається так звана капіляризація води – її піднімання по капілярах уверх. Коли земля пересихає, стінки капілярів перестають бути охоплені водяною плівкою, в зв’язку з чим капілярний натяг втрачається. У випадку відновлення поливу невеликою кількістю води капілярний натяг не відновлюється, оскільки не пролитий до кінця сухий шар грунту перешкоджає виникненню зв’язку між верхнім политим шаром і нижнім ще вологим.
Норма та кратність поливу газону залежить від ґрунтово-кліматичних умов місцевості, метеорологічних факторів та біології трав. Наприклад, бідні піщані ґрунти з малою кількістю органічних речовин вбирають невелику кількість води (володіють малою вологоємністю), тому в засушливий період травостан необхідно поливати через кожні 3 дні відносно невеликою кількістю води. Глинисті грунти з більшим об’ємом органічної маси можуть навпаки, вбирати води в 5 разів більше порівняно з піщаними. Однак колоїдні частинки глини мають здатність набухати, внаслідок чого ґрунт заглеюється. Тому полив такого газону необхідно проводити шляхом дрібнокапельного дощування з досить тривалим періодом його зрошування, що забезпечуватиме поступове насичення ґрунту водою.
Норма поливу газону:
на легких піщаних і супіщаних ґрунтах – 15–20 л/м2
на середніх суглинках – 20–30 л/м2
на важких глинистих ґрунтах – 35–40 л/м2
Газон на піщаних ґрунтах поливають частіше, ніж на глинистих. На піщаних ґрунтах газон рекомендовано поливати через кожні 5–7 днів, а на глинистих і суглинистих – через 10–12 днів. Затінений газон поливають рідше, в жару частіше, ніж в прохолодну погоду.
Поливати газон необхідно зранку або ввечері, а також відразу ж після скошування травостану, якщо температура повітря на цей момент піднімається вище +250 С. Поливати газон вдень не рекомендується, оскільки вологий ґрунт може перегрітись, а це в свою чергу призведе до спрівання кореневої системи злаків. Крім того, крапельки води, які потрапляють на листову пластинку, можуть викликати ефект «лінзи», що призводить до опіків вегетативних органів трав.
19.5. Ремонт газону.
Капітальний ремонт проводять на великих за площею територіях через кожні 5–10 років залежно від стану газонного покриву з метою повного його відновлення. Поточний ремонт, що полягає у відновленні травостану на локальних ділянках газону, проводять щорічно.
Ділянки зі зрідженим травостаном зазвичай підсівають ранньою весною травосумішшю, характерною для газону. Перед посівом старий травостан низько скошують і видаляють з газону. Після цього на ділянці рівномірно розприділяють органічні і мінеральні добрива, які за допомогою зубчастих борон або граблів одночасно перемішують з верхнім шаром грунту. Трави підсівають з розрахунку 30–60 % від повної норми висіву (залежно від ступеня зрідження травостану) з наступним боронуванням і ущільненням ґрунту котком. На невеликих ділянках насіння можна присипати шаром перегною або компосту товщиною біля 1 см з обов’язковим коткуванням посівів. Якщо ґрунт сухий, проводять штучний полив.
На лугових газонах можна практикувати так зване омолодження травостану. Для цього травам дають можливість утворити насіння і після його осипання старий сухий травостан скошують та видаляють за межі ділянки, поверхню газону підживлюють, рихлять, коткують і за можливості поливають.
Випадкові доріжки або затоптані бровки газону краще всього одерновувати.
Пошкоджені краї. Для проведення цього ремонту на газоні вирізають квадратний пласт дернини з ушкодженим краєм і зміщують його таким чином, щоб пошкоджена частина виступала за край ділянки. Після цього її обрізають рівно з межею, а утворену порожнину закривають іншим шматком дернини (або засівають травою після підсипання землі). Шви заповнюють просіяним ґрунтом.
Для боротьби з кротами застосовують капкани, пристрої для створення шумових ефектів та різноманітні засоби хімії. Для усунення кротовин нори заповнюють ґрунтом на скільки це можливо і утрамбовують, газон очищують від залишків землі та ущільнюють котком. Проводять підсів насіння газонних трав.
Ліквідація залисин, які утворилися внаслідок потрапляння пально-мастильних матеріалів, передбачає повну заміну ґрунту на глибину не менше 30 см. Для цього стару землю вибирають, а замість неї насипають нову, яку обов’язково утрамбовують. Після виконання всіх підготовчих робіт проводять укладання дернини або ж здійснюють посів насіння газонних трав.
Впадини дернини ліквідовують наступним чином: на місці виявленого недоліку знімається дернина і вибирається родючий ґрунту, утворена впадина підсипається землею і ущільнюється, родючий шар повертається на своє місце (одночасно проводиться його підживлення), а зверху укладається дернина.
Вимерзання трави відбувається під впливом низьких температур в роки з різким переходом від осені до зими, а також в суворі і малосніжні зими, коли рослини не встигають загартуватися і гинуть або частково пошкоджуються. Це відбувається внаслідок обезводнення клітин та їх механічного пошкодження кристаликами льоду, що утворюються в міжклітинних просторах. Вимерзання трав’янистих рослин відбувається також і на підвищених ділянках, які знаходяться в зоні впливу сильних вітрів. Для попередження вимерзання необхідно проводити своєчасний догляд за газоном (підживлення фосфорними, калійними та органічними добривами), а також здійснювати заходи щодо затримання снігу.
Випріваннятрави відбувається в роки з порівняно теплою зимою із потужним сніговим покривом. Під снігом температура повітря піднімається до 00 С, внаслідок чого у рослин збільшується інтенсивність дихання, на яке вони витрачають значну кількість запасних цукрів, накопичених восени в період загартовування. В результаті кількість цукрів знижується з 20–25 % до 2–4 %. Зменшення вмісту цукрів призводить до зниження морозостійкості рослин і вони легко гинуть після танення снігу від весняних заморозків. Крім того, виснажені рослини швидше піддаються грибковим захворюванням. Причиною випрівання трави є також утворення льодової кірки на поверхні газону. Для попередження цього явища необхідно своєчасно проводити підживлення рослин на зиму фосфорно-калійними добривами і не допускати утворення кірки.
Випирання рослин відбувається в зимовий і весняний періоди на перезволожених і неущільнених ґрунтах за перемінного замерзання і танення. Якщо під час відлиги снігова вода встигає увійти в землю, а потім за пониження температури замерзає, то на деякій глибині, на межі з мерзлим шаром ґрунту утворюється льодовий прошарок. Внаслідок цього верхній шар грунту піднімається і корені рослин розриваються. Навесні льодовий прошарок тане, а вспучений ґрунт осідає, рослини з розірваними коренями залишаються лежати на поверхні землі і швидко засихають, якщо тільки не встигають знову швиденько укорінитись. Особливо потерпають від цього молоді газони, агротехніка створення яких порушена, наприклад, посів здійснений на розрихлену, погано сплановану землю, не ущільнену котком.
Льодова кірка. Якщо після відлиги повертається мороз, тала вода замерзає, утворюючи над трав’яним покривом суцільну льодову кірку. Утворена кірка є причиною загибелі рослин, оскільки лід практично непроникний для кисню (1 см2 льодової кірки товщиною 1 см може пропустити крізь себе 0,00017–0,00037 мл кисню). Однак, якщо частина рослини залишається над льодовою кіркою, то вона не гине, оскільки ці листки забезпечують її киснем. Що більша частина рослини вмерзається в льодову кірку, то більше буде пошкодження.
Друга причина загибелі трав під льодовою кіркою пов’язана з тим, що лід досить добре проводить тепло. Його теплопровідність більша, ніж теплопровідність снігу, тому на рослини діє низька температура і вони вимерзають. Якщо вся рослина вмерзається в лід, то навіть температура -30 С є смертельною. Сильна здавлювальна дія льоду на рослини також призводить до їх загибелі.
Крім ремонту газону, досить часто виникає необхідність в боротьбі з хворобами трав’янистих рослин. Наприклад, на газоні може проявлятися багато грибкових захворювань, зокрема сніжна пліснява (рожева, сіра), борошниста роса, червона нитка, доларова плямистість, листова іржа (коричнева, жовта, коронна, чорна), коренева гниль, фузаріоз, антракноз, офіоболус, відьмині кільця.
19.6. Землювання і прикатування поверхні газону.
Землювання газону – це одна із операцій по догляду за травостаном, яка спрямована на вирівнювання поверхні газонного покриву, нарощування верхнього родючого шару ґрунту, створення сприятливих умов для росту і розвитку злакових трав (збільшення густоти за рахунок утворення додаткових коренів та пагонів у верхньому насипному шарі), а також зміцнення дернини (утворюється значно більша маса коренів, яка надає дернині міцність та пружність). Крім того, цей прийом сприяє перегниванню дернової повсті.
Землювання газону загалом нагадує підживлення травостану органічними добривами, однак в цьому випадку використовуються матеріали, які мають значно більшу масу, але меншу поживну цінність. Землювання газону рекомендується проводити 1 раз на 3–5 років навесні, на початку літа (в період кущення злаків) або восени, після скошування травостану. Для усунення нерівностей на газоні таку операцію доцільно проводити щороку. Товщина насипного шару коливається в межах 2-3 см, але не вище маківок підкошених пагонів.
Для землювання газону використовують перегній, родючу рихлу землю, а на глинистих ґрунтах додають грубий пісок, мелений котельний шлак, перліт та інші матеріали. Крім того, можна використовувати також і суміші з різних компонентів. Таким прикладом є універсальна суміш, для приготування якої використовують 1 ч. перегною або компосту, 1 ч. суглинистого ґрунту і 2 ч. грубого піску; на важчих ґрунтах підвищують частку піску, а на легких – глини. Для рівномірного розприділення на поверхні газону родючої землі чи інших органічних матеріалів використовують спеціальні дротяні щітки, граблі або інші знаряддя, які мають рівну поверхню (бруси, дошки тощо). Після цього насипний ґрунт необхідно ущільнити котком. Одночасно із землюванням можна проводити підсів насіння газонних трав.
Прикатування газону. Досить часто в процесі експлуатації газону, навесні, можна спостерігати на його поверхні різного роду підняття ґрунту і навіть кучкуватість, утворену деякими травами. Головна і найвірогідніша причина – висока різнорідність ґрунту під час закладання газону. Під час зимових морозів глинисті і торф’янисті ґрунти під дією мерзлої води збільшуються в об’ємі, немов би набухають. Трав’яні кучки з’являються зазвичай за умови зрідження травостану та рідких скошувань, оскільки навіть грястиця збірна і костриця тростиноподібна (їх найчастіше звинувачують в утворенні кучок) за регулярного скошування впродовж багатьох років утворюють рівний травостан без найменших ознак кучкуватості.
Якщо ці вади газону не усунути, то під час скошування травостану газонокосарка може зрізати траву на поверхні кучок разом із землею, внаслідок чого з’являться залисини і декоративність газону різко знизиться. Для усунення нерівностей газону, навесні після морозів, необхідно провести ущільнення ґрунту котком. З цією метою використовують дуже важкі котки, а в деяких випадках пускають навіть і самохідні дорожні котки. На легких піщаних грунтах використовують котки масою до 300 кг, а на важких глинистих – 100–150 кг. Прикатування травостану необхідно проводити лише в суху погоду. Поверхня газону в цьому випадку також має бути сухою.
19.7. Прочісування, рихлення і поверхневе проколювання дернини
Для підтримання оптимальних водного і повітряного режимів, а також нормальної життєдіяльності ґрунтових мікроорганізмів застосовують прийоми механічного обробітку газонної дернини, які покращують її аерацію.
Прочісування і рихлення дернини проводять навесні (як тільки ґрунт підсохне і буде придатний для обробітку) за допомогою граблів, борін або спеціальних металевих (ротаційних) щіток. Ця операція забезпечує видалення з поверхні газону сміття, старої відмерлої трави, мохового покриву, а також сприяє поверхневому рихленню дернини та руйнуванню шару повсті. В результаті проведеної операції покращується аерація ґрунту в зоні росту коренів та проникнення вологи і добрив до кореневих систем трав.
Проколювання дернини забезпечує руйнування повсті та ущільненого шару у верхньому горизонті ґрунту. Внаслідок проведення цієї операції покращується доступ повітря, води та поживних речовин до коренів трав. Крім того проколювання дернини сприяє знищенню кірки, яка може утворитись після посіву газону в перший рік його розвитку. Дернину перший раз проколюють через 3–4 роки після закладання газону, коли у верхньому горизонті ґрунту утворюється ущільнений шар і з’являються бур’яни. В подальшому цю операцію необхідно проводити щорічно. Зазвичай дернину проколюють весною або в кінці літа. Глибина проколювання становить 8–10 см. Цю операцію проводять за допомогою борін, голчастих котків або звичайних садових вил. В результаті проколювання дернини у газонному покриві залишаються отвори, які рекомендується засипати піском. Це сприяє розростанню коріння в сторони за рахунок загального рихлення та зменшення щільності верхнього прикореневого шару ґрунту.
Прочісування та проколювання – це технологічні операції, які покращують аерацію дернини і в комплексі з іншими заходами забезпечують довголіття газону.
Питання для самоконтролю
1. На які 3 групи поділяють газони?
2. З якого місяця весни починають стрижку газонів після зими?
3. З якого місяця весни розпочинають підживлювати газон азотними добривами і в який місяць сезону закінчують їх використання?