10.2.1. Схема побудови ДНМ. Закріплення мережі нівелірними знаками
Визначення висоти точок місцевості зводиться до встановлення перевищень ∆h між вихідною (початковою) точкою і тими, які визначаються. Сукупність вимірювальних дій щодо визначення висотних характеристик елементів досліджуваної місцевості називається нівелюванням.
Розрізняють декілька основних методів нівелювання: – геометричне; – тригонометричне; – фізичне (його різновидами є барометричне, гідростатичне, механічне й аеро-, радіо- нівелювання).
Державна нівелірна мережа України – це головна висотна основа топографічного знімання і геодезичних вимірювань для потреб економіки і оборони країни.
Вона включає нівелірні мережі I, II, III і IV класів і технічне нівелювання.
Рис.10.8. Головна висотна основа України: 1 – лінії нівелювання 1 класу; 2 – лінії нівелювання 2 класу
Нівелірна мережа I і II класів – головна висотна основа, що створює єдину систему висот на всій території України. Вона призначена для рішення таких задач, як вивчення сучасних вертикальних рухів земної кори і рухів, обумовлених сейсмічною діяльністю Землі, визначення різниці висот морів і океанів; вивчення фігури фізичної поверхні Землі в результаті визначення відстаней від рівневих поверхонь, що проходять через точки фізичної поверхні Землі, до обраної поверхні відносності – еліпсоїда. Лінії нівелювання I і II класів прокладають уздовж узбережь морів і океанів, великих озер і рік, шосейних доріг державного значення і залізниць.
Нівелірна мережа I класу будується у вигляді полігонів з периметром 3000–4000 км, зв’язаних між собою у загальну систему тільки в одному напрямі. Точність нівелювання I класу складає ±0,5 мм на 1 км ходу. Нівелювання повторюють по тих же лініях через кожні 25 років.
Нівелірна мережа II класу складається з ходів і полігонів, що спираються на репери нівелювання I класу. Периметри полігонів досягають 500–600 км. Припустиме неув’язання в ходах нівелювання II класу визначають за формулою
(10.1)
де L – довжина ходу або периметр полігона (у км).
Нівелірні мережі III і IV класів призначені для забезпечення висотним обґрунтуванням топографічного знімання усіх масштабів і рішення низки інженерних задач. Ці мережі прокладають усередині полігонів вищих класів. Згущення мереж роблять за принципом переходу від загального до часткового: перший клас згущають другим, другий – третім, а третій – четвертим.
Лінії нівелювання всіх класів закріплюють на місцевості постійними знаками не рідше ніж через 5 км . Постійні нівелірні знаки бувають декількох типів: ґрунтовий репер, скельний репер, стінний репер (стінна марка). На вузлових пунктах ліній нівелювання I і II класів, а також поблизу рівневих станцій і основних водомірних постів закладають фундаментальні репери. У лінії II, III і IV класів включають тимчасові знаки, що є висотною основою під час топографічного знімання. Кожен нівелірний знак має свій індивідуальний номер, що не повторюється на даній лінії.
Фундаментальні репери I і II типів складаються з чотиригранної бетонної зрізаної піраміди, сполученої з якорем. Установлюють їх на нівелірних лініях через 50…80 км у вузлових точках. Марки закладають у верхню частину пілона і в якір збоку. Зверху репер засипають землею. Ґрунтові репери розміщують через 5…7 км на нівелірних лініях усіх класів. Стінні репери й марки вмонтовують у фундаменти і стіни великих кам’яних будинків, водонапірних башт тощо у населених пунктах та на залізничних станціях.
Нівелірні мережі III класу будують у вигляді окремих ходів і систем, що утворюють 6…9 полігонів усередині полігона II класу. Граничний периметр – 150…200 км, а в районах топографічного знімання масштабу 1:5000 і більше – 60 км. Граничні неув’язання в ходах і полігонах визначають за формулою
(10.2)
Нівелювання IV класу виконують у вигляді ходів і полігонів, периметр яких не перевищує 50 км. Припустиме неув’язання ходу або полігона не повинно перевищувати за абсолютною величиною:
(10.3)
Подальше згущення нівелірної мережі I, II, III і IV класів виконують геометричним або тригонометричним нівелюванням. Технічне нівелювання виконують у вигляді окремих ходів або мереж, які повинні спиратися на вихідні репери і марки. Граничне неув’язання ходу або полігона визначають за формулою
(10.4)
У процесі технічного нівелювання попутно нівелюють окремі стійкі за висотою предмети місцевості: голівки рейок, кришки колодязів, а також відмітки дна балок і ярів, врізи води. Усі ці точки включають у хід в якості проміжних.
Високоточний оптичний нівелір Н-05 по праву вважається одним з кращих інструментів для нівелювання I і II класу в державних мережах, на геодинамічних полігонах і під час різних інженерно-геодезичних досліджень, що вимагають підвищеної точності вимірів. Для роботи з цим нівеліром рекомендується використати інварні рейки з напівсантиметровим діленням. Широкий діапазон робочих температур: від –30 до +50°С. Зорова труба нівеліра Н-05 має зворотне зображення і 42-кратне збільшення, що є одним з кращих показників у цьому класі.
Рис. 10.10. Нівелір Н-05
Мінімальна відстань візування складає 2,2 метри. Для роботи в обмежених умовах або в місцях з крутим рельєфом можна використати спеціальну насадку на об’єктив, завдяки якій можна працювати на відстані 1,1 метра. Цей інструмент забезпечує найбільшу точність нівеляції серед нівелірів вітчизняного виробництва – середня квадратична погрішність виміру перевищення на 1 км подвійного ходу складає усього 0,5 мм. Така безпрецедентна точність забезпечується завдяки застосуванню високоточного контактного рівня з ціною ділення 10″ і порогом чутливості 0,2″. Нівелір Н-05 використовують: – під час нівелювання 1 і 2 класів; – у державних геодезичних мережах; – на геодинамічних полігонах; – під час інженерно-геодезичних робіт; – під час монтажних робіт у будівництві, суднобудуванні, машинобудуванні, авіабудуванні тощо; – для контролю за деформаціями великогабаритних споруд; – для перевірки точних і технічних приладів. Особливості нівеліра Н-05: – просвітлена оптика; – зображення кінців бульбашки рівня і шкали оптичного мікрометра у полі зору труби; – бризко- і пилозахищена конструкція. Нівелір складається з двох основних частин: нерухомої нижньої і верхньої, що має можливість обертатися відносно нижньої на 360° і нахилятися у вертикальній площині на ± 10′. Нижня частина – трегер з трьома піднімальними гвинтами і закріпленою на них пружною пластиною з втулкою, що має різьблення під становий гвинт, призначений для закріплення нівеліра на штативі. У підставці закріплена вертикальна вісь обертання нівеліра з втулкою, жорстко пов’язаною з верхньою частиною нівеліра. У верхній частині розташовані зорова труба, що має внутрішнє фокусування, контактний рівень при трубі з призмовою системою, укріплений на корпусі зорової труби, система нахилу зорової труби у вертикальній площині, настановний круглий рівень, пов’язаний з втулкою вертикальної осі обертання нівеліра, механізм нахилу плоскопаралельної пластинки з відліковою шкалою, навідний гвинт і оптичний клин в оправі, що є одночасно захисним склом зорової труби.